Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/5059/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 09.04.2019. Зареєстровано: 10.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/362/32/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014110000000356

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 362/5059/16-к 
		Провадження № 1-кп/362/32/19 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		08.04.2019 Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора  ОСОБА_4 , обвинувачених - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисників - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові кримінальне провадження № 42014110000000356 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василькова Київської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 , колишнього старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, 
		та    
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Михайлівка Нижньогірського району Автономної республіки Крим, українця, громадянина України, раніше не судимого, який має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, проживаючого в АДРЕСА_2 , колишнього заступника начальника оперативного управління Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 і ч.2 ст.189 КК України,-
		 
		в с т а н о в и в:  
		 
		   Органом досудового розслідування обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються в наступному.
		   Наказами начальника Головного управління Міндоходів у Київській області від 06.08.2013 року № 152-о майора податкової міліції ОСОБА_5 було призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, а від 16.08.2013 року № 174-о підполковника податкової міліції ОСОБА_6 - заступника начальника оперативного управління Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, та в силу займаних посад та наділених повноважень являлися працівниками правоохоронного органу та службовими особами.
		23 жовтня 2014 року до начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Васильківської ОДПІ Міндоходів у Київській області ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 та при зустрічі з ним повідомив, що від ОСОБА_11 йому відомо, що підприємства, веденням фінансово-господарської діяльності яких займається ОСОБА_9 , виявилися конвертаційними центрами і Службою безпеки України стосовно них здійснюється комплекс оперативно-технічних заходів. 
		   У зв`язку з тим, що неправомірна діяльність ОСОБА_9 зафіксована оперативно-технічними заходами СБУ, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_9 на необхідність передати йому та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за сприяння в знищенні зазначених матеріалів його нібито злочинної діяльності, яка в подальшому була зменшена до 6 000 доларів США.
		   30 жовтня 2014 року приблизно о 16.20 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в автомобілі марки «Volkswagen Passat», державний № НОМЕР_1 , поблизу АЗС «БРСМ» по вул. Декабристів у м. Василькові Київської області, діючи з корисливого мотиву та з відома ОСОБА_6 , з метою незаконного особистого збагачення, попередньо домовившись і зустрівшись в салоні транспортного засобу з ОСОБА_9 , шляхом вимагання, одержав від останнього грошові кошти у сумі 65000 грн., після отримання яких був затриманий.
		   Зазначені діїобвинуваченого ОСОБА_5 в обвинувальномуакті кваліфікованіза ч.2ст.189КК України,а самев тому,що вінсвоїми умиснимидіями,які виразилисьу вимаганніслужбовою особоюз використаннямсвого службовогостановища передачічужого майназ погрозоюобмеження прав,свобод ізаконних інтересівпотерпілого,а дії ОСОБА_6 -у пособництвіу вимаганніслужбовою особоюз використаннямсвого службовогостановища передачічужого майназ погрозоюобмеження прав,свобод ізаконних інтересівпотерпілого,за ч.5ст.27і ч.2ст.189КК України. 
		Разом з тим, суд вважає, що в діях обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого, відповідно, ч.2 ст.189 КК України, ч.5 ст.27 і ч.2 ст.189 КК України, та вони підлягають виправданню з наступних підстав.
		   Як вбачається з положень п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження  досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		   Відповідно до положень ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		   Положення ч.2 ст.8 і ст.9 КПК України зобов`язують суди під час здійснення кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стала частиною національного законодавства.
		   Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		   Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп у справі № 18/1148-97, удосконалення законодавства в контексті ст.55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		   Згідно рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		   Положеннями ст.8 «Загальної декларації прав людини» (1948 року) передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
		   Право на ефективний засіб захисту закріплено також в положеннях ст.2 «Міжнародного пакту про громадянські та політична права».
		   Згідно з положеннями ст.ст.6 і 13 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»,    Кожен має право на справедливий розгляд його справи який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		   Як вбачається з положень ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
		   Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		   Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.
		   Згідно з положеннями ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		   Положеннями ст.ст.276-278 КПК України, встановлені випадки повідомлення про підозру, зміст письмового повідомлення про підозру та його вручення.
		   При цьому, як вбачається з положень п.п.5 і 6 ч.1 ст.277 КПК України, повідомлення має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа та його правова кваліфікація.
		   Таким чином, аналізуючи положення ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3 і ч.1 п.4 ч.5 ст.214 КПК України, суд приходить до висновку, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознак складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
		   Крім того, суд враховує, що у відповідності до положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
		Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
		   Згідно з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Приймаючи по справі судове рішення, суд також приймає до уваги положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		   Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року звернув увагу на вказівку у тексті пп. «а» п.3 ст.6 Конвенції щодо необхідності приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).
		   Також, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність аналізувати положення п.п.«а» п.3 ст.6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п.52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п.58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 5 липня 2000 року; п.34 рішення у справі «І. Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).
		   Крім того, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність оцінювати справедливість під час провадження у справі, беручи до уваги розгляд справи в цілому (п.47 рішення у справі «Даллос проти Угорщини» від 1 березня 2001 року). Також вказує на необхідність дотримання права бути поінформованим про характер і причини обвинувачення, що має розглядатися у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «а» п.3 ст.6 Конвенції (п.54 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року та п.47 рішення у справі «Даллос проти Угорщини» від 1 березня 2001 року).
		   Судом достовірно встановлено, що на стадії досудового розслідування 24 лютого 2015 року за повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри, зазначені вище дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 та ч.1 ст.364 КК України, а саме в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у замаху на вчиненні шахрайства  заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому за попередньою змовою групи осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів, використанні службовою особою владою та службового становища в супереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян (т.3 а.с.23-36, 37-41). 
		   Як вбачається з витягів з кримінального провадження № 42014110000000356, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2014 року та 24 лютого 2015 року були внесені відомості про злочині дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з правовою кваліфікацією ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 та ч.1 ст.364 КК України (т.3 а.с.5, 15-16).
		Таким чином, складання обвинувального акту про підозру обвинувачених ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а ОСОБА_6 - ч.5 ст.27 і ч.2 ст.189 КК України, здійснено з порушенням встановленого порядку, без внесення відомостей про зазначене вище кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, а тому, є недопустим.
		Тобто,органом досудовогорозслідування здійсненіслідчі дії назібрання доказівдля доведеннявини обвинувачениху вчиненіінших злочинів,передбачених ч.2ст.15,ч.2ст.190та ч.1ст.364КК України,та заякими обвинуваченихбуло повідомленопро підозру, ніж зазначено в обвинувальному акті за ч.2 ст.189 та ч.5 ст.27 і ч.2 ст.189 КК України, про вчинення яких органом досудового розслідування вони не повідомлялися.
		Суд також зазначає, що в порушення вимог ст.290 КПК України та практики ЄСПЛ (рішення Європейського судуз правлюдини усправі «Матанович проти Хорватії» від 04.04.2017 року), сторона обвинувачення не відкрила обвинуваченим та стороні захисту матеріалів кримінального провадження та зазначені обставині в суді стороною обвинувачення не спростовані, що відповідно до положень п.3 ч.2ст.87КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, та на підставі ч.12ст.290 КПК України, зібрані органом досудового слідства фактичні дані не можуть бути допущені, як допустимі докази обвинувачення стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та вказує на порушення прав обвинувачених на захист (т.1 а.с.23-26).
		Крім того, згідно з положеннями ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихст.91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Так, допитати в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 , який 27.10.2014 року звернувся до ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області з заявою про припинення протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які запропонували йому за 7 000 доларів США за сприяння у знищенні співробітниками СБУ компрометуючих стосовно нього матеріалів, не виявилось за можливе. 
		Разом з тим, під час судового слідства, суд сприяв виклику в судове засідання потерпілого ОСОБА_9 , шляхом направлення повісток, однак обвинуваченням по справі його явку в судове засідання забезпечено не було, документальних підтверджень про його повідомлення про час, дату та місце судового засідання суду не надано, на підставі чого вважає, що були здійсненні достатні заходи для рівного доступу сторін до правосуддя, реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		При цьому суд бере до уваги, що існування лише заяви потерпілого ОСОБА_9 на досудовому слідстві, при відсутності «змоги сторін поставити потерпілому додаткові запитання, щоб отримати додаткову інформацію або поставити під сумнів точність його свідчень», на переконання суду, створило б підстави для можливого висновку щодо несправедливого за своїм характером слухання справи, що не узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гаусхільдт проти Данії» № 10486/83 від 9.10.1986 року).
		Судом також безпосередньо досліджені обставини, зазначені обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником, про порушення права на захист при затриманні.
		Відповідно до положень п.п.«b» та «c» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, має право мати достатнього часу і можливостей для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника.
		Так, при огляді відеозапису обставин затримання 30 жовтня 2014 року обвинуваченого ОСОБА_5 на території АЗС «БРСМ» в м.Василькові по вул.Декабристів, 45, встановлено, що останній, зразу після затримання заявив про бажання скористатися послугами захисника, яке працівником прокуратури Київської області було залишено без задоволення з посиланням про можливість залучення захисника в подальшому, а саме перед його допитом як затриманого.    
		   За змістом п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок доведення, що підсудний вчинив злочинне діяння, лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		   У відповідності до вимог ст.62 Конституції України та положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		   Як вбачається з положень п.1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
		   Згідно з положеннями ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється при встановлені судом підстави для закриття кримінального провадження, передбаченого п.1 ч.1 ст.284 КПК України.
		У зв`язку з наведеним, суд вважає, що обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно виправдати на підставі положень п.1 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю події кримінального правопорушення, з закриттям кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.373 КПК України.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.284, 369 - 371,373,374 КПК України, суд,-
		 
		З А С У Д И В:
		 
		    ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,та виправдати його за відсутністю події кримінального правопорушення.
		    ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5ст.27і ч.2ст.189КК України, та виправдати його за відсутністю події кримінального правопорушення.
		   Кримінальне провадження по обвинуваченню:
		? ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,
		та
		?ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 і ч.2 ст.189 КК України,
		закрити.
		   
		   Речові докази по справі:
		?грошові кошти в сумі 65000 грн., що знаходяться на зберіганні в ФЕУ СБ України, повернути державі в особі головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; 
		?змиви з грошових коштів, зразок з речовини «Промінь 1», змиви з рук ОСОБА_5 та зовнішньої та внутрішньої частини бардачка автомобіля «Volkswagen Passat» державний № НОМЕР_1 , знищити;
		?мобільний телефон iPhone, IMEI: НОМЕР_2 з SIM-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», належний ОСОБА_5 , повернути за належністю; 
		?автомобіль «Volkswagen Passat» державний № НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належні «АГУ Служба автомобільного транспорту» СБ України, повернути за належністю (т.2 а.с.193-194, 195-196197-198).
		   
		   Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та прокурору. 
		 
		 
		 
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...