Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3272/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна; у т. ч. об’єктів приватизації.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2019. Зареєстровано: 10.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2019.

Результат оскарження 10.12.2019 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3272/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Шатернікова М.І. 
		при секретарі судового засідання Цірук О.М.
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків 
		до 1. Харківської міської ради, м. Харків
		2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
		3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с. Бугаївка
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні третього відповідача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", село Зарічне
		про визнання незаконним та скасування рішення
		за участю представників:
		позивача - ОСОБА_1 (посвідчення № 051089 від 02.10.18)
		представник 1 відповідача  ОСОБА_2, (довіреність № 08-21/846/2-19 від 25.03.2019)
		представник 2 відповідача  ОСОБА_3 (довіреність № 25 від 02.01.2019)
		представник 3 відповідача  не зявився
		представник 3-ї особи  не зявився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області 29.11.2018 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", згідно якої просить суд визнати незаконним та скасувати п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 4044; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 698. Також, прокурор просить суд судові витрати покласти на відповідача. 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018р. відкрито провадження у справі № 922/3272/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.12.2018 року о 12:00 год.
		У підготовчому засіданні 19.12.2018 задоволено клопотання другого відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позов на 10 днів; задоволено клопотання другого та третього відповідачів про відкладення підготовчого засідання; постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 23 січня 2019 року о 10:00 год. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
		У підготовчому засіданні 23.01.2019 у справі задоволено клопотання першого та другого відповідачів про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 03.03.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання на 06 лютого 2019 року об 11:30 год. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
		У підготовчому засіданні 06.02.2019 у справі № 922/3772/18 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 21 лютого 2019 року о 12:30 год. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
		У підготовчому засіданні 21.02.2019 у справі № 922/3772/18 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 25 лютого 2019 року об 11:30 год. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
		18 лютого 2019 року третім відповідачем заявлено клопотання (вх. 4235) про залишення позову прокурора без розгляду. 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання третього відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
		Крім того, у підготовчому засіданні призначеному на 25.02.2019 судом була постановлена ухвала, яку було занесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.03.2019 о 12:00.
		У судовому засіданні призначеному 04.03.2019 судом оголошено перерву до 27.03.2019 р. о 10:00.
		21.03.2019 до канцелярії суду від третього відповідача надійшло клопотання (вх. 7063) про відкладення розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 27.03.2019 року о 10:00, з посиланням на знаходження представника ТОВ "Український зодчій" у відпустці з 25.03.2019 року по 02.04.2019 року за межами України.
		Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що відсутність представника через перебування у відпустці не є об'єктивно непереборними, оскільки третій відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. 
		Отже, оскільки третій відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явка сторін не визнавалась судом обов'язковою; зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, зокрема, в матеріалах справи наявний відзив, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третього відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
		Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві та додатково наданих заявах по суті спору, обґрунтовуючи свої вимоги там, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 365-2 КК України, яке проводилось за фактом зловживання своїми повноваженнями оцінювача Товарної Біржі "Євромаркет", якими у звіт про оцінку комунального майна були внесені недостовірні відомості щодо його ринкової вартості, внаслідок чого це майно були приватизовано за ціною значно нижче ринкової. В ході досудового розслідування встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 28.12.2006 №138 оформлено право власності за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові будівлі пансіонату "Комунальник", розташованому за адресою: с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, вул. Вовчанський шлях, 13. На підставі вказаного рішення видано свідоцтво на право власності від 04.02.2008 (записаного у реєстрову книгу №3 за реєстровим №341 стор. 211), яким посвідчено право комунальної власності на 67 обєктів нерухомого майна за вказаною адресою, відповідно до додатку №1 до свідоцтва. В подальшому 23.02.2016 частина з цих обєктів нерухомого майна, а саме 61 обєкт, на підставі договору оренди № 6069 та додаткових угод до нього була передана Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) в оренду ТОВ "Український зодчій" (ЄДРПОУ 34678458); а 06.07.2016 Харківською міською радою прийнято рішення від № 283/16 "Про відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", зокрема відповідно до п. 47 додатку до цього рішення вказані обєкти нерухомого майна ввійшли в перелік обєктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, при цьому у вказаному переліку зазначено назву підприємства, яке має право на викуп, а саме ТОВ "Український зодчій". На виконання вказаного рішення міської ради між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій" 20.10.2016 було укладено договір купівлі-продажу №5390-В-С, за умовами якого у власність останнього передано 60 нежитлових будівель розташованих за адресою: с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, вул. Вовчанський шлях, 13; а 31.01.2017 укладено договір купівлі-продажу №5442-В-С, за умовами якого у власність ТОВ "Український зодчій" перейшла будівля літ. «Л-2», загальною площею 58,5 кв.м. Таким чином на підставі рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 між Управлінням комунального майна та ТОВ "Український зодчій" укладено 2 договори купівлі-продажу, на підставі яких шляхом викупу у власність зазначеного товариства перейшли всі 61 обєкти нерухомого майна, які було орендовано на підставі договору №6069. Прокурор вказує з посиланням на приписи Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», Програми приватизації та відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного (відчуженого) майна шляхом викупу орендарем, оскільки такий метод міг бути застосований лише у виключних випадках у разі здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. У даному випадку ТОВ "Український зодчій" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування спірних обєктів нерухомого майна у нього в оренді не здійснював, тобто такий продаж мав бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Тобто, обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в звязку з тим, що він фактично є умисним шляхом не проведення конкурсного продажу цих обєктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за обєкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий обєкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Крім того, викуп повинен був бути проведений за ринковою вартістю обєкта, визначеною субєктом оціночної діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна, натомість, як зазначає прокурор, оспорювані обєкти було продано за 2 083 636 грн. без ПДВ, при тому що дійсна їх ринкова вартість на момент оцінки складала 5 819 214 грн. без ПДВ., тобто обєкти було продано у 2,8 разі нижче ніж їх дійсна ринкова вартість, що підтверджується висновком комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 5577/13888-13948 від 15.08.2017 р., проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім Засл. проф. ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017. Таким чином, прокурор наполягає, що відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірні договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства та можуть бути визнаний недійсним.
		Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні та у наданих до матеріалів справи відзивах на позов заперечують проти вимог прокурора у повному обсязі стверджуючи, що при прийнятті оспорюваного прокурором рішення Харківської міської ради, остання діяла в межах своїх повноважень, відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного майна", ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки; першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесій ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято. При цьому, в даному випадку сторони оспорюваних прокурором договорів купівлі-продажу уклали правочини при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому їх прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджується належними та допустимими доказами. 
		Представник третього відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті не зявився, у наданій заяві по суті спору (вх. 35607) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи, що оскільки майно, що є предметом оскаржуваних угод є комунальним майном, то відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування" та з урахуванням рішення Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11 "Про Програму приватизації та відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, де у п. 5.4 ст. 5 зазначено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, тобто право на вибір способу приватизації є повноваженням саме Харківської міської ради. При цьому, третій позивач, спростовуючи твердження прокурора щодо можливості проведення відчуження майна шляхом проведення викупу тільки при здійсненні орендарем невідокремлюваних поліпшень об'єкта оренди вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна, вказує, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки вказана норма застосовується коли об'єкт приватизується шляхом викупу і є більше ніж один претендент, тоді орендар має переважене право на викуп, і аж ніяк не означає, що єдиною підставою для викупу є здійснення поліпшень, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди. Одночасно третій відповідач вказує, що для кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, натомість позивачем не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності таких намірів у сторін, а посилання позивача як на підставу позову на те, що відповідачі були обізнані про зниження ціни у порівнянні з оцінкою, що була проведена за півроку для договору оренди, є не більше ніж припущення, оскільки сторони не є спеціалістами у проведенні оцінки та не мають достатніх знань про ціни на ринку нерухомості. 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.
		Нежитлові будівлі та майно за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13 було включено до переліку обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення XII сесії Харківської міської ради народних депутатів XXI скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" у складі цілісного майнового комплексу ХМП "Міськелектротранс" (п. 9 додатку до рішення).
		Згідно з рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" нежитлові будівлі, нежитлові приміщення та майно за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13 підлягали приватизації шляхом викупу орендарем ТОВ "Український зодчій".
		На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради доручено субєкту оціночної діяльності ТБ "Євромаркет" проведення оцінки вартості обєкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлових будівель за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13 станом на 31.08.2016.
		Оціночна вартість зазначеного обєкта затверджена 23.09.2016 та складає 2083636 грн. без ПДВ.
		Відповідно до ст.ст. 4, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" при проведенні оцінки майна, якщо зазначена оцінка затверджується уповноваженим органом місцевого самоврядування, проводиться обовязкове рецензування звіту, яке полягає в критичному розгляді та наданні висновків щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур вимогам нормативно-правових актів.
		Згідно з рецензією звіт субєкта оціночної діяльності ТБ "Євромаркет" з оцінки вартості обєкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та може бути використаним з вказаною у звіті метою.
		20.10.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради і ТОВ "Український зодчій" було укладено договір купівлі-продажу № 5390-В-С нежитлових будівель загальною площею 10169,1 кв.м. розташованих за адресою: Харківська обл. Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13: нежитлова будівля-корпус літ. «А-5» загальною площею 7939,2 кв.м.; нежитлова будівля - павільйон-склад літ. «В-1» загальною площею 177, 4 кв.м.; нежитлова будівля-павільон- ігротека літ. «Ж-1» загальною площею 148 кв.м.; нежитлова будівля - магазин літ. «Д-1» загальною площею 51, 9 кв.м.; нежитлова будівля-кафе літ. «Г-1» загальною площею 146, 7 кв.м.; нежитлова будівля-скважина літ. «Р-1» загальною площею 6,1 кв.м.; нежитлова будівля-скважина літ. «О-1» загальною площею 9,3 кв.м.; нежитлова будівля-вбиральня загального користування літ. «У» - 42,3 кв.м.; нежитлова будівля-літній кінотеатр літ. «3- 1» - 41,6 кв.м.; будиночок № 1 загальною площею 15,4 кв.м.; будиночок № 2 загальною площею 15,4 кв.м.; будиночок № 3 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 4 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 5 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 6 загальною площею 25,8 кв.м.; будиночок № 7 загальною площею 25,8 кв.м.; будиночок № 8 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 9 загальною площею 19,2 кв.м.; будиночок № 10 загальною площею 25,8 кв.м.; будиночок № 11 загальною площею 25.8 кв.м.; будиночок № 12 загальною площею 19,3 кв.м.; будиночок № 13 загальною площею 30,8 кв.м.; будиночок № 14 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 15 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 16 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 17 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 18 загальною площею 11,7 кв.м.; будиночок № 19 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 20 загальною площею 29.6 кв.м.; будиночок № 21 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 22 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 23 загальною площею 30,8 кв.м.; будиночок № 24 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 25 загальною площею 21,4 кв.м.; будиночок № 26 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 27 загальною площею 38,5 кв.м.; будиночок № 28 загальною площею 29,2 кв.м.; будиночок № 29 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 30 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 31 загальною площею 29.6 кв.м.; будиночок № 32 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 33 загальною площею 21,2 кв.м.; будиночок № 34 загальною площею 30,2 кв.м.; будиночок № 35 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 36 загальною площею 30,2 кв.м.; будиночок № 37 загальною площею 30,0 кв.м.; будиночок № 38 загальною площею 21,5 кв.м.; будиночок № 39 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 40 загальною площею 29,3 кв.м.; будиночок № 41 загальною площею 29,3 кв.м.; будиночок № 42 загальною площею 29.4 кв.м.; будиночок № 43 загальною площею 29,5 кв.м.; будиночок № 44 загальною площею 30,4 кв.м.; будиночок № 45 загальною площею 30,1 кв.м.; будиночок № 46 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 47 загальною площею 68,1 кв.м.; будиночок № 48 загальною площею 13,8 кв.м.; будиночок № 49 загальною площею 75,9 кв.м.; будиночок № 50 загальною площею 75,1 кв.м.; будиночок № 51 загальною площею 76,3 кв.м.
		Також, на виконання вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням комунального майна та приватизації доручено субєкту оціночної діяльності ТБ "Євромаркет" проведення оцінки вартості обєкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 3 І загальною площею 46,2 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Л-2»; нежитлового приміщення 2- го поверху № 4 загальною площею 12,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. «Л-2» за адресою: Харківська обл., вул. Вовчанський район, с. Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13 станом на 30.09.2018.
		Оціночна вартість нежитлових приміщень площею 46,2 кв.м затверджена 04.11.2016 р. та складає 30 785 грн. без ПДВ.
		Оціночна вартість нежитлового приміщення площею 12,3 кв.м затверджена 04.11.2016 р. та складає 10 041 грн. без ПДВ.
		Відповідно до ст.ст. 4, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" було проведено рецензування звітів.
		Згідно з рецензіями звіти субєкта оціночної діяльності ТБ "Євромаркет" з оцінки вартості зазначених обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова за адресою: Харківська обл. Вовчанський район, с. Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13 відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та можуть бути використаними з вказаною у звітах метою.
		31.01.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради і ТОВ "Український зодчій" укладено договір купівлі-продажу № 544-В-С нежитлових приміщень загальною площею 58,5 кв.м розташованих за адресою: Харківська обл. Вовчанський район, с. Петрівське, Вовчанський шлях, 13, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2,3, І загальною площею 46,2 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Л-2»; нежитлового приміщення 2-го поверху № 4 загальною площею 12,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Л-2».
		В подальшому на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Український зодчій" № 8 від 23.03.2017 та протоколу загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" (ЄДРПОУ 41195881) № 2 від 04.04.2017 все вищевказане приватизоване майно внесене ТОВ "Український зодчій" до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) ОК "ЖБК "ТЕРРА ВІЛЛА".
		Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що рішення Харківської міської ради в частині визнання вищезазначених об'єктів нерухомого майна включеними до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (п. 47) та укладені на виконання цього пункту рішення договори купівлі-продажу, укладений із порушенням норм Закону, оскільки було здійснено низку порушень норм чинного законодавства, а саме:
		- відчуження майна відбулось шляхом викупу, а не шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж), за умови, що покупцем, як орендарем цього нерухомого майна не були вчинені дії щодо поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна;
		- викуп проводився не за ринковою вартістю об'єкта визначеною суб'єктом оціночної діяльності. Так, станом на момент передання об'єктів нерухомого майна в оренду їх ринкова вартість без ПДВ складала 3886401 грн., а станом на момент приватизації - 2083636 грн. Крім того, Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснено процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України за фактом зловживання своїми правами оцінювача Товарної біржі "Євромаркет", якими у звіт про оцінку майна були внесені недостовірні відомості щодо його ринкової вартості, внаслідок чого майно було приватизовано за ціною нижче ринкової.
		В рамках вказаного кримінального провадження експертами ХНДІСУ ім. Засл. проф. ОСОБА_4 була проведена комісійна судова оціночно-будівельна експертиза, згідно висновку від 15.082017 року якої встановлена ринкова ціна нежитлових будівель станом на 31.08.2016 року у сумі 5 819 214 грн. 00 коп. без ПДВ.
		З метою встановлення відповідності вищезазначеного звіту також була призначена і проведена відповідна комісійна судова оціночно-будівельна експертиза, згідно висновків якої від 23.03.2018 року звіт класифіковано як такий що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки.
		Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості спірних договорів та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги ЗУ "Про приватизацію державного майна", ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області та просить визнати скасувати п. 47 рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 та визнати недійсним договори купівлі-продажу нежитлових будівель.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статями 215, 216 ЦК України, статями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо (абз. 2, 3 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (абз.4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року № 11).
		Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
		Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Згідно ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
		Згідно ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
		У відповідності до ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2008 р. власником нежитлової будівлі та майна пансіонату "Комунальник" за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях. 13 є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого 04.02.2008 Старосалтівською селищною радою Вовчанського району Харківської області.
		Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
		Таким чином, єдиним законним власником нежитлових будівель та майна за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 13 на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу ТОВ "Український зодчій", була Харківська міська рада.
		Конституцією України передбачено, форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
		Тобто, вирішення питання щодо приватизації обєктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.
		Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
		У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, то застосуванню підлягають норми Закону України „Про місцеве самоврядування, Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016. затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11.
		Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Відповідно до ст. З Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.
		Згідно ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами. Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
		Програма приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 рр. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
		Приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради.
		Продавцем об'єктів приватизації є Харківська міська рада від імені територіальної громади міста в особі управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
		Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства); юридичні особи, зареєстровані на території України; юридичні особи інших держав.
		Ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо відчуження об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
		Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
		Згідно Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 після затвердження на сесії Харківської міської ради переліків об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню. Управління здійснює заходи щодо приватизації об'єктів відповідно до чинного законодавства.
		Визначення початкової вартості та ціни продажу об'єктів комунальної власності здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки в порядку, встановленому законодавством з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів.
		Умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України.
		Продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
		Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.
		Таким чином при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження обєктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016р.р.
		Одночасно суд враховує, що прокурор посилається у позовній заяві на порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, оскільки до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), якою унормовано, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".
		Тобто, орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
		Крім того, вказані висновки суду в повному обсязі узгоджуються з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000р. № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000. Згідно означеного рішення доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.
		У даному випадку посилання прокурора на положення п.51 Державної програми приватизації є хибними, оскільки п. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке становить 25 відсотків залишкової (відносної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення), у даній нормі визначено умови, за яких орендар набуває, переважне право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу. Тобто коли обєкт приватизації приватизується шляхом викупу і є більш ніж один претендент, то тоді орендар має переважне право на викуп, і аж ніяк не означає що єдиною підставою для викупу є здійснені за згодою орендодавця та за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна. Разом з тим, дана норма не виключає застосування викупу у інших випадках приватизації, зокрема, у випадках передбачених ст. 11 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Отже, за висновками суду, п. 51 Державної програми приватизації визначає лише випадок за умови якого орендар, який зробив поліпшення може вимагати приватизації шляхом викупу, проте не обмежує права органу приватизації самостійно обрати такий спосіб приватизації. 
		Так суд дійшов висновку, що посилання прокурора на вказаний пункт програми приватизації та поліпшення майна мають похідний характер по відношенню до предмету спору та права органу приватизації застосувати приписи ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що твердження прокурора та позивача про невідповідність оспорюваних актів органу місцевого самоврядування вимогам чинного на момент їх видання законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими та юридично неспроможними
		Натомість першим відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято.
		В свою чергу, прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
		Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
		У даному випадку, сторони уклали договори купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.
		Стосовно посилання прокурора на ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України, як на підставу недійсності оскаржуваних угоди, які суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки дійсна вартість мана становить 5 819 214 гривень 00 коп. без ПДВ, суд зазначає наступне. 
		У відповідності до вимог п. 3.7. Постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Зазначене кореспондується з положеннями ст. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
		Прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваних правочинів. Посилання прокурора як на підставу позову на те, що відповідачі були обізнані про зниження ціни у порівнянні з оцінкою що була виготовлена за півроку для договору оренди, є не більш ніж припущенням, оскільки сторони не є спеціалістами у проведенні оцінки та не мають достатніх знань про ціни на ринку нерухомості.
		За приписами ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініциативи. (ч. 4 ст. 74 ГПК України)
		Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
		Всупереч зазначеним вимогам законодавства, в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії письмових доказів, якими обґрунтовує прокурор свій позов, зокрема витяг з висновку комісійної судової оціночно-будівельної експертизи (т. 1 а.с. 245). Тому суд вважає такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість "доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
		Вищевказана позиція суду співпадає з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного суду що виражена у постанові від 11 липня 2018 року по справі № 904/8549/17. 
		Також суд зазначає, що прокурором до матеріалів справи додано лише першу та останню сторінку висновку експертизи від 15.08.2017 року.
		У відповідності до ч. 1, 6, 7 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть були встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
		Оскільки позивачем не надано до суду повного тексту експертизи, суд не може прийняти зазначений документ як належний, допустимий та дістаній доказ того, що станом на 31.08.2016 року ціна будівель складала 5 819 214 гривень, оскільки матеріали справи не містять докладного опису та відомостей про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Також суд зазначає, що додатком до експертизи зазначена Фототаблиця (Додатки № 1-3), а в протоколі огляду вищевказаних будівель від 13.06.2017 року (сторінка 158- 160) на підставі якого провадилась експертиза зазначено, що під час огляду технічні засоби не застосовувались. До того ж вищевказаний протокол взагалі не підписаний слідчим.
		Таким чином судом встановлено що п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 років, а договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 4044 та договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за № 698 у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.
		Одночасно слід зазначити, що прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсним, а вітак і вилучення придбаного нерухомого майна у власника.
		Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
		Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Тому Суд повинен впевнитись, чи були надані Урядові межі розсуду перевищені, тобто чи було доктрину ultra vires (хоча і законну саму по собі) застосовано у цій справі з урахуванням принципу пропорційності. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.
		З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з'ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003р. майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Пунктом 55- 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна - Тюмень проти України» від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції», від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессоз Компанія Нав'єра та інші проти Бельгії», від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння його майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі «Звольски та Звольська проти Республіки Чехія», N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ). 
		Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.
		При цьому, прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.
		З огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за прокурором.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У позові відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення. 
		Повне рішення складено "08" квітня 2019 р. 
		 
		 
		СуддяОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...