Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/2594/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; цивільного захисту; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2019. Зареєстровано: 11.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2019.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Номер судового провадження: 854/1046/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		  
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		02 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2594/18          
		Категорія:3.5.          Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.
		          Місце ухвалення: м. Миколаїв
		          Дата складання повного тексту: 26.12.2018 р.
		 
		Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		головуючого  - Бітова А.І.
		суддів             - Лук'янчук О.В.
		                       - Ступакової І.Г.
		при секретарі - Лавришині А.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до управління Держпраці у Черкаській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови,
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У жовтні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство (далі ТОВ СГ) "Нібулон" звернулося до суду з позовом до управління Держпраці у Черкаській області Державної служби України з питань праці (далі управління Держпраці у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу №ЧК-826/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-529 від 09 жовтня 2018 року.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржувана постанова винесена відповідачем неправомірно, оскільки відповідач не дочекавшись подання позивачем у триденний строк заперечень до акту проведеної перевірки, залишив їх фактично без розгляду у той самий день (у день подання заперечень до акту), виніс Припис про усунення виявлених порушень від 18 вересня 2018 року, який потім позивачем був оскаржений шляхом подання скарги на припис. За результатами розгляду скарги, відповідачем частково задоволено скаргу позивача та винесено постанову про накладення штрафу. Постанова про штраф, на думку позивача, винесена з істотним порушенням вимог діючого законодавства, на підставі неповного та необ'єктивного дослідження відповідачем усіх дійсних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини.
		Відповідач позов не визнав, проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що під час перевірки позивача на дотримання вимог законодавства про працю, виявлені порушення норм ст.ст. 59, 70 КЗпП України, а саме порушення, коли мають місце випадки, де тривалість щотижневого безперервного відпочинку менша за 42 години та випадки, коли тривалість перерви в роботі між змінами була меншою подвійної тривалості роботи в попередній зміні. Законодавством чітко визначено вимоги щодо організації відпочинку працівників. При цьому, законодавство не передбачає для роботодавців підстав, за якими можна уникнути дотримання вищевказаних норм, а відтак дотримання ст.ст. 59 і 70 КЗпП України є обов'язковим. Позивачем не спростовувалась наявність виявлених порушень, а тому винесена управлінням постанова про накладення штрафу є такою, що відповідає нормам чинного законодавства та підлягає виконанню зі сторони позивача.
		Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року задоволено заяву ТОВ СГ "Нібулон" про забезпечення адміністративного позову.
		Зупинено дію постанови управління Дєржпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-826/371/АВ/П/ГІТ/ІІІ-ФС-529 від 09 жовтня 2018 року .
		Заборонено управлінню Дєржпраці у Черкаській області вчиняти будь-які дії. направлені на примусове виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-826/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-529 від 09 жовтня 2018 року.
		Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року в задоволенні позову ТОВ СГ "Нібулон" (вул. Каботажний спуск, 1 (в.Фалеївська, 9-б, 54030), м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 14291113) до управління Держпраці у Черкаській област (бульвар Шевченка, 205, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) відмовлено. 
		В апеляційній скарзі ТОВ СГ "Нібулон" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справ, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
		Доводи апеляційної скарги:
		- враховуючи усі недоліки допущені інспектором під час проведення інспекційного відвідування та складання акту, відповідний припис був повністю скасований самостійно відповідачем.. Поряд з цим, на підставі вищезгаданого акту, відповідачем було винесено спірну постанову. За своєю правовою природою, припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафу є різними розпорядчими документами суб'єкта владних повноважень. Проте, обидва ці документи винесені на підставі одного і того самого акту з нібито виявленими порушеннями, відповідно до п.19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі Порядок №295) за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Таким чином, з зазначених положень законодавства вбачається, що як припис про усунення порушень, так і постанова про накладення штрафу виносяться на підставі відповідного акту перевірки і лише у разі виявлення порушень законодавства про працю.
		Про пов'язаність цих документів свідчить і їх безпосередній зміст, зокрема, зі змісту вбачається, що їх винесено на підставі одних і тих самих обставин нібито виявлених порушень.
		Враховуючи той факт, що відповідач самостійно скасували усі пункти відповідного Припису про усунення виявлених порушень, можливо дійти висновку, що жодних порушень законодавства про працю з боку ТОВ СП "Нібулон" допущено не було.
		-          судом першої інстанції не було досліджено, що акт не містить жодних посилань на конкретні документи (докази), на підставі яких відповідачем було встановлено наявність порушень вимог ст. 59 та ст. 70 КЗпП України, за нібито наявне порушення яких і було винесено оскаржувану постанову. Так, у р. II (Опис додержання вимог законодавства про працю) акту зазначено, що "при проведенні інспекційного відвідування 18 вересня 2018 року було проведено вибірковий аналіз бухгалтерських документів за 2017-2018 роки, ведення яких передбачено вимога чинного законодавства". У зв'язку з цим, залишається не зрозумілим які саме "бухгалтерські документи" досліджувались інспектором, і за дослідження яких конкретно документів відповідач дійшов висновку про порушення вимог трудового законодавства.
		-          апелянт звертає увагу на істотне порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 9, ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України. З мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе обов'язок відповідача, як суб'єкта владних повноважень, доводити правомірність своїх дій.
		-          висновки акту не містять посилань на документи, що досліджувалися відповідачем, на підставі яких він дійшов таких висновків.
		-          для окремих посад товариство застосовує метод підсумкового обліку робочого часу.
		У відзиві управління Держпраці у Черкаській області на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції прийнято рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права, доводи апелянта є безпідставними, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ СГ "НІБУЛОН", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
		Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
		Відповідачем відповідно до направлення на проведення перевірки від 04 вересня 2018 року №1904, виданого на підставі наказу від 04 вересня 2018 року № 896-11, було проведено інспекційне відвідування філії "Вітове" ТОВ СГ "Нібулон" з питань робочого часу, часу відпочинку, оплати праці.
		Копію направлення було надано представнику позивача, про що свідчить відповідна відмітка філії "Вітове"ТОВ СП "Нібулон" від 18 вересня 2018 року.
		За результатами такого відвідування було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧК-826\371\АВ від 18 вересня 2018 року (далі акт).
		За результатами перевірки у вищевказаному акті були встановлені порушення трудового законодавства з боку позивача.
		Вищевказані порушення норм законодавства про працю виявлені інспектором під час аналізу документів, наданих йому представником позивача у ході інспекційного відвідування. 
		З боку позивача акт був підписаний із запереченнями. Заперечення були подані відповідачу 20 вересня 2018 року за вих. № 65/131/2-18р. та отримано відповідачем 21 вересня 2018 року.
		Позивачу надіслано лист №8599/01-24/6601 про розгляд зауважень до акту, в якому зазначено, що із викладеними у зауваженнях доводами управління погоджується частково: оскільки філією "Вітове", згідно умов колективного договору, запроваджено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом рік, відповідач погодився з запереченнями щодо порушення позивачем ст.ст. 50 та 65 КЗпП України.
		При цьому, викладена у зауваженнях інформація не спростовує факт порушення позивачем ст.ст. 59, 70 КЗпП України.
		На підставі акту №ЧК-826/371/АВ, 18 вересня 2018 року інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень №ЧК-826/371/АВ/П, на який 26 вересня 2018 року позивачем подано скаргу. 
		Відповідачем розглянуто скаргу позивача, результати розгляду якої зазначені в листі від 12 жовтня 2018 року, який надісланий позивачу. Зі змісту листа про розгляд скарги на припис вбачається, що керуючись п.30 Порядку №295, прийнято рішення скасувати пункти припису, що передбачають порушення ст.ст. 65 і 50 КЗпП України. Пункти припису, що стосуються порушення позивачем ст.ст. 59 і 70 КЗпП України, залишити в силі.
		В свою чергу позивач оскаржив зазначений вище Припис в адміністративному порядку, шляхом подання скарги на припис №68/131/2-18 від 26 вересня 2018 року.
		За результатами розгляду зазначеної скарги, відповідачем було надано лист від 12 жовтня 2018 року №8713/01-24/6845 про часткове задоволення скарги.
		Також, на підставі вищезгаданого Акту, відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-826/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-529 від 09 жовтня 2018 року.
		Зазначеною постановою на підставі вищезгаданого акту за порушення вимог ст. 59 та ст. 70 КЗпП України, керуючись абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, на ТОВ СП "Нібулон" накладено штраф у розмірі 3 723 грн.
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова від 09 жовтня 2018 року є такою, що ґрунтується на нормах КЗпП України та підлягає виконанню.
		Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 45 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 59, 70, абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, п.п. 1, 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, п.п. 11, 12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 якими регулюються правовідносини між сторонами.
		Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
		Згідно ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.
		Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
		Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
		Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю. Зокрема згідно абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність вигляді штрафу у разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		Відповідно до п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509) цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених  частиною другою  статті 265 Кодексу законів про працю України та  частинами другою - сьомою статті 53 Закону України  "Про зайнятість населення" (далі штрафи).
		Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі: зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади (п.2 Порядку №509).
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями позивачем вимог законодавства про працю, на підставі акту від 18 вересня 2018 року № ЧК-826/371/АВ (згідно якого виявлені під час інспекційного відвідування та зафіксовані порушення вимог законодавства про працю ст. 59 і ст. 70 КЗпП України) заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4, 09 жовтня 2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-826/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-529, якою на позивача накладено штраф в розмірі 3 723 грн. на підставі абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України. В акті зафіксовані наступні порушення діючого законодавства про працю:
		-          тривалість перерви в роботі між змінами менша подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, що є порушенням ст. 59 КЗпП України;
		-          працівники товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та інші пропрацювали надурочно більше ніж по чотири години протягом двох днів підряд, що є порушенням ст. 65 КзпП Укаїни;
		-          в товаристві мають місце випадки, коли норма тривалості робочого часу працівників перевищує 40 годин на тиждень, що є порушенням ст. 50 КЗпП України (в липні 2018 року ОСОБА_6 з 09 липня 2018 року по 14 липня 2018 року пропрацював 54 години, ОСОБА_7 з 09 липня 2018 року по 14 липня 2018 року пропрацював 44 години);
		-          в товаристві мають місце випадки, коли тривалість щотижневого безперервного відпочинку менша за сорок дві години, що є порушенням ст. 70 КЗпП України (наприклад, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пропрацювали з 16 липня 2018 року по 20 липня 2018 року, однак їм було надано лише один день для відпочинку - 21 липня 2018 року; крім того, ОСОБА_7 з 22 липня 2018 року по 31 липня 2018 року дні відпочинку взагалі не надавалися).
		В ході інспекційного відвідування філії "Вітове" ТОВ СП "Нібулон", представником позивача інспектору праці надано копії документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Так, інспектору праці було надано для ознайомлення, зокрема, графік роботи працівників філії "Вітове" ТОВ СП "Нібулон" на липень 2018 року з підсумованим обліком робочого часу, а також надано копію вказаного графіка. Копія вказаного графіка разом з іншими документами міститься у матеріалах інспекційного відвідування та в матеріалах справи (а.с. 51-56).
		Згідно пп. 2 п. 11 Порядок №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати їх копії або витяги.
		Відповідно до п. 12 Порядку№295, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
		За результатами перевірки (відповідно до Акту) та виходячи зі змісту графіка роботи працівників філії "Вітове" ТОВ СП "Нібулон" на липень 2018 року з підсумованим обліком робочого часу, відповідачем вбачаються порушення позивачем вимог ст.ст. 59, 70 КЗпП України.
		Відповідач, аналізуючи вищевказаний графік, зазначає, що є очевидним, зокрема, що такі працівники товариства як ОСОБА_6 і ОСОБА_7 працювали з 16 липня 2018 року по 20 липня 2018 року, тобто 5 днів, однак їм було надано лише один день для відпочинку - 21 липня 2018 року, тобто безперервний щотижневий відпочинок був меншим, ніж 42 години; крім того, ОСОБА_7 працював з 22 липня 2018 року по 31 липня 2018 року, тобто 10 днів, при цьому протягом вказаного періоду дні відпочинку йому не надавалися.
		Крім того, зазначено в акті перевірки, працівник позивача ОСОБА_8 працював з 04 липня 2018 року по 14 липня 2018 року включно - 11 днів, а працівник ОСОБА_9 працював з 02 липня 2018 року по 29 липня 2018 року включно - 28 днів, ОСОБА_10 працював з 02 липня 2018 року по 27 липня 2018 року включно - 26 днів.
		Разом з тим, протягом вказаних періодів дні відпочинку зазначеним працівникам взагалі не надавалися.
		Відповідно до ст. 70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.
		Таким чином, управління Держпраці у Черкаській області дійшло вірного висновку, що в філії "Вітове"ТОВ СП "Нібулон" мають місце випадки, коли тривалість щотижневого безперервного відпочинку менша за сорок дві години, що є порушенням вищезазначеної норми статті КЗпП України.
		Щодо встановлення управлінням Держпраці у Черкаській області порушення підприємством ст. 59 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, варто звернути увагу, наприклад, на облік робочого часу працівника ОСОБА_9, який займав посаду електрика дільниці. Так, 02 липня 2018 року тривалість щоденної роботи (зміни) ОСОБА_9 склала 11 годин в денний час доби, 03 липня 2018 року тривалість щоденної роботи (зміни) ОСОБА_9 становила також 11 годин в денний час. 
		При цьому, перерва між вказаними двома змінами була меншою подвійної тривалості часу роботи у попередній зміні, що підтверджується наступним.
		Згідно ст. 54 КЗпП України, нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Відтак, денним є час з 6:00 до 22:00. Отже, саме в межах цього часу працював ОСОБА_9 02 і 03 липня 2018 року.
		У графіку роботи за липень 2018 року, за 03 липня та за 04 липня 2018 року відсутня відмітка про працю ОСОБА_9 в нічний час. Це означає, що 03 липня 2018 року він працював 11 годин в денний час, та закінчив роботу до 22:00.
		Відповідно до ст. 59 КЗпП України, встановлено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
		Так, тривалість перерви в роботі між змінами 02 і 03 липня 2018 року була меншою подвійної тривалості часу роботи ОСОБА_9 в попередній зміні (тобто, 02 липня 2018 року), що є порушенням вищезазначеної норми статті КЗпП України.
		Аналогічні порушення допущені позивачем і щодо працівників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ті інших.
		Разом з тим, апелянт вважає, що застосування методу підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом рік дозволяє йому не дотримуватись вимог ст.ст. 59 і 70 КЗпП України.
		Судова колегія не погоджується з цими доводами апеляційної скарги, та вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч.1 ст. 59 КЗпП України), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (ст. 70 КЗпП України). При складенні графіку роботи на липень 2018 року, вимог вищевказаних статей чинного законодавства позивач не врахував, та порушив їх, що і було вірно зафіксовано у акті інспекційного відвідування від 18 вересня 2018 року.
		При застосуванні підсумованого обліку робочого часу, може бути змінена тривалість щотижневого робочого часу (що визначено в ст. 50 КЗпП України), проте тривалість встановленого законом часу відпочинку не може бути змінена.
		Таким чином, використання підсумованого обліку робочого часу не звільняє роботодавця від дотримання вимог ст.ст. 59 і 70 КЗпП України.
		Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про те, що скасування припису про усунення виявлених порушень є підставою для скасування постанови про накладення штрафу, оскільки правомірність оскаржуваної постанови не залежить від правомірності припису про усунення виявлених порушень, оскільки підставою для винесення постанови про накладення на позивача штрафу є саме акт інспекційного відвідування, який на даний час є чинним і не скасований. Крім того, наявність або відсутність припису, чи факт його скасування, не впливають на правомірність постанови про накладення штрафу, оскільки припис про усунення порушень не був підставою для складення постанови.
		Отже, враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що законодавством чітко визначено вимоги щодо організації відпочинку працівників. При цьому, законодавство не передбачає для роботодавців підстав, за якими можна уникнути дотримання вищевказаних норм, а відтак дотримання ст.ст. 59 і 70 КЗпП України є обов'язковим.
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.
		За таких підстав, порушення допущені позивачем та зафіксовані в акті перевірки є правомірними, а винесена відповідачем постанова про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф відповідає нормам чинного трудового законодавства.
		Судова колегія не змінює розподіл судових витрат (ст. 139 КАС України).
		Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий:  Бітов А.І.Суддя:  Суддя:    Ступакова І.Г.    Лук'янчук О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...