Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/220/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2019. Зареєстровано: 11.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		10 квітня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 822/220/18 
		провадження № К/9901/58778/18
		Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді  Анцупової Т. О. (суддя-доповідач)
		суддів: Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Гімона М. М., Гриціва М. І., Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Стародуба О. П., 
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/220/18
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії;
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гонтарука В. М., Граб Л. С., Білої Л. М.) від 10 липня 2018 року, встановив: 
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі  Закон № 2011-XII) та до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі  Порядок № 975).
		2. В обґрунтування зазначених вимог позивач покликався на те, що з 04 грудня 2015 року йому встановлено довічно ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності  поранення, контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Позивач зазначає, що з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-2 Закону № 2011-XII, у призначенні якої відповідач, з посиланням на п. 11 Порядку № 975, протиправно відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що ним не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
		На думку позивача, такі дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки наданий ним витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24 вересня 2015 року, свідчить, що в діях ОСОБА_1 були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом про причини та обставини поранення. Зазначене також підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05 травня 2017 року у справі № 686/6741/17, яка набрала законної сили. 
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 130 від 15 грудня 2017 року, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
		Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, визначену Законом № 2011-XII, згідно з Порядком № 975.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року та прийнято постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року залишити в силі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		7. 30 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла заява представника Міністерства оборони України Москаленка А. О., в якій останній просив при ухваленні рішення у цій справі врахувати висновок Верховного Суду щодо застосування п. 11 Порядку № 975, висловлений у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 822/220/18.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Берназюка Я. О., Гриціва М. І. від 13 березня 2019 року справу № 822/220/18, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року справу № 822/220/18 призначено до касаційного розгляду Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження на 03 квітня 2019 року.
		11. 27 березня 2019 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України, в яких останнє вказувало, що протокол військово-лікарської комісії, акт судово-медичного обстеження та довідка МСЕК, не є належними документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). В цих поясненнях відповідач звертає увагу, що така позиція Міністерства оборони України була підтримана Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а.
		12. Разом з цим, відповідач зазначає, що в низці постанов Верховного Суду (від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17), на які здійснено посилання у касаційній скарзі та ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2019 року, у справі, що розглядається, висловлена інша правова позиція, згідно якої акти судово-медичного дослідження та витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, про причини та обставини поранення (контузій, травми, або каліцтва) військовослужбовця.
		13. У зв`язку з наведеним, Міністерство оборони України у зазначених письмових поясненнях просить надати вмотивовану оцінку наступним питанням:
		1) на кого покладається обов`язок подати уповноваженому органові документи, необхідні для розгляду питання можливості призначення допомоги, в тому числі документ, що свідчить про причини та обставини поранення?
		2) чи передбачено законодавством під час проходження служби позивачем оформлення документа, що свідчить про причини та обставини поранення?
		3) чи розрізняє п. 11 Порядку № 975 серед переліку документів для розгляду питання можливості призначення допомоги окремо необхідність надання: довідки МСЕК про встановлення інвалідності; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (захворювання); документи, що свідчать про причини та обставини поранення?
		14. 27 березня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства оборони України, в якому останнє просило призначити справу до касаційного розгляду в судовому засіданні. Однак, зважаючи на те, що таке клопотання надійшло до Суду вже після призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження, то воно задоволенню не підлягає.
		15. Ухвалою Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2019 року.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 09 травня 1984 року по 09 грудня 1985 року проходив військову службу в складі В/Ч пп 17668 «Б» на території Республіки Афганістан (в період бойових дій) та має статус учасника бойових дій.
		17. Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24 вересня 2015 року встановлено, що поранення, які отримав позивач, травма, контузія, захворювання, ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
		18. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0683797 від 04 грудня 2015 року, ОСОБА_1 встановлено довічно третю групу інвалідності. Причина інвалідності  поранення, контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		19. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності. Однак, рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36 документи позивача повернуто для доопрацювання, оскільки в них відсутні дані про причини та обставини його поранення. 
		20. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05 травня 2017 року у справі № 686/6741/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа  ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1  одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 .
		21. На виконання зазначеного судового рішення Міністерство оборони України розглянуло документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
		Зокрема, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 15 грудня 2017 року № 130, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку № 975. Водночас, комісія відповідача дійшла висновку, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
		22. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		 
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		23. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав достатні і належні документи, які зазначені в п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
		24. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивач при поданні заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності надав відповідачу витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24 вересня 2015 року та акт судово-медичного обстеження ОСОБА_1 від 07 липня 2015 року № 701. 
		25. Суд першої інстанції зазначив, що при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Військово-лікарською комісією Західного регіону встановлювалися обставини отримання поранення та зроблено висновок, що поранення, контузія, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		26. Водночас, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження правомірності свого рішення, та на підставі сумнівів щодо обставин отримання травми ОСОБА_1 , переклав на позивача такий обов`язок. 
		27. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що п. 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
		Подання вищевказаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
		28. Водночас, апеляційний суд встановив, що позивачем такі документи Міністерству оборони України не надавалися, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв правомірно.
		29. Разом з цим апеляційний суд зазначив, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
		30. Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем акт судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вказані документи засвідчують лише причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).
		31. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що жоден із зазначених документів не є тим доказом, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
		32. Водночас, у п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної Військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення зазначена окремо від документа про причини та обставини поранення, що свідчить про те, що це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
		33. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року, яка набрала законної сили, не встановлено жодних протиправних дій зі сторони позивача при отриманні ним поранення.
		34. На думку скаржника, наданий ним відповідачеві витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтва, свідчить, що в його діях відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
		35. Доводи Міністерства оборони України про те, що позивачем не надано копій документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузія, травма, каліцтво), зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, скаржник вважає безпідставними, оскільки правовою підставою для призначення одноразової грошової допомоги в порядку ст. 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався відповідачу разом із заявою про виплату допомоги.
		36. Також скаржник зазначає, що саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		37. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 25 травня 2018 року (справа № 729/426/17) та від 26 червня 2018 року (справа № 750/3766/17).
		38. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що причини та обставини поранення особи можуть підтверджуватися виключно документами, складеними за часів коли такі поранення мали місце, або сучасною архівною довідкою, в якій буде посилання на «подлиную историю болезни, военный билет, акт расследования».
		39. В іншому випадку (як домагається позивач), матимуть місце лише припущення про причини та обставини поранення і комісія Міністерства оборони України буде позбавлена можливості для прийняття обґрунтованих рішень з урахуванням вимог п. 19 Порядку № 975, що є неприпустимим.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		40. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів судової палати, виходить з наступного.
		41. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є оскарження дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, передбаченої п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII. Як на підставу для такої відмови, суб`єкт владних повноважень покликається на ту обставину, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку № 975.
		42. Водночас, колегією суддів при постановленні ухвали від 13 березня 2019 року у справі № 822/220/18 встановлено, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та висловлював відповідні висновки щодо застосування зазначених вище норм.
		43. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а висловив правову позицію про те, що п. 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
		44. Серед таких документів обов`язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		45. Водночас, в зазначеній постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, було підкреслено, що військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		46. У зв`язку з наведеним, Суд дійшов висновку, що рішення Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 25 вересня 2014 року № 2874, яке ґрунтується у тому числі, на відомостях про обставини поранення та контузії, встановлених зі слів позивача в Акті судово-медичного обстеження Маріупольського відділення судово-медичної експертизи Донецького обласного бюро СМЕ від 10 липня 2014 року № 133, не є визначальною для встановлення зазначених вище причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). 
		47. Разом з цим, Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, висловлено іншу правову позицію, згідно якої акти судово-медичного дослідження та витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.
		48. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що при наданні висновку про причинний зв`язок поранення колишнього військовослужбовця, відповідною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлювались обставини отримання поранення та робився висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Таке рішення військово-лікарської комісії Міністерства оборони України засвідчує відсутність в діях позивачів протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. До того ж, саме Міністерство оборони України, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивачі отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
		49. Наведене свідчить про те, що висновки Верховного Суду, висловленні у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, щодо застування п. 11 Порядку № 975 при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17.
		50. У зв`язку з наведеним, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне зазначити наступне.
		А) Щодо необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва)
		51. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі  Закон № 2232-ХІІ).
		52. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців  діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		53. Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
		54. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
		55. Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		56. Згідно п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,  у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		57. Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
		а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
		б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
		в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
		г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		58. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		59. На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
		60. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
		До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб  платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,  копію сторінки паспорта з такою відміткою).
		61. Застосовані Судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.
		62. Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
		63. Водночас, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
		64. Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
		Б) Щодо того, чи може вважатися витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії, належним документом, який свідчить про причини та обставини поранення
		65. Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
		66. У відповідності до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі  Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців  учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).
		67. Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали,  штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. 
		68. Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
		в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов`язане з проходженням військової служби»  якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.
		г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»  якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
		69. Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
		70. При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).
		71. З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
		72. Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.
		73. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. 
		В) Щодо обов`язку доведення причин та обставин поранення 
		74. Як свідчить зміст п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		75. Згідно п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
		Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		76. Разом з цим, п. 4. 7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі  Положення № 530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
		У разі настання інвалідності подаються такі документи:
		висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);
		заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);
		копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв`язку інвалідності;
		копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);
		витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби  копія військового квитка);
		копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації;
		копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб  платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,  копія сторінки паспорта з такою відміткою);
		копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження,  у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.
		77. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
		78. Водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
		79. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
		80. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
		81. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та вважає за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок.
		82. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. 
		83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.
		84. У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		85. Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		86. Зокрема, як було встановлено судом апеляційної інстанції, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1984 році. В цьому висновку спеціаліст наголошує про неможливість зробити категоричні висновки стосовно виду предметів, якими обстежуваному завдано травми, механізму утворення тілесних ушкоджень, можливих обставин травмування, з огляду на відсутність відповідних судово-медичних даних і первинної медичної документації.
		87. Листом Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19 лютого 2018 року № 403 надано відповідь Міністерству оборони України, про те, що під час проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 обставини, за яких позивач отримав поранення, записані з його слів та надана довідка про перебування ОСОБА_1 у ДР Афганістан Хмельницьким ОМВК. Також зазначено в цьому листі, що встановлення детальних причин та обставин отримання поранення не входить в компетенцію лікаря судово-медичного експерта.
		88. Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження № 701 від 07 липня 2015 року, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
		89. З огляду на наведене, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу № 634 від 24 вересня 2015 року, в обставинах цієї справи не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
		90. Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 15 грудня 2017 року № 130 прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні.
		91. Водночас посилання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі № 686/6741/17, яка набрала законної сили, не встановлено жодних протиправних дій зі сторони позивача при отриманні ним поранення є безпідставними, оскільки у зазначеному судовому рішенні оцінка зазначеним обставинам не надавалася, а лише перевірялася правомірність дій Міністерства оборони України щодо повернення ним на доопрацювання документів позивача, у зв`язку з відсутністю повного переліку документів, визначених у п. 11 Порядку № 975.
		92. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
		93. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		94. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		95. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		96. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 822/220/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийТ. О. Анцупова
		 
		СуддіЯ. О. Берназюк
		 
		А. Ю. Бучик
		 
		М. М. Гімон
		 
		М. І. Гриців
		 
		Н. В. Коваленко 
		 
		В. М. Кравчук
		 
		О. П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...