Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 716/1470/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини.
Надіслано судом: 10.04.2019. Зареєстровано: 11.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Результат оскарження 02.07.2019 Апеляційний суд Чернівецької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/716/9/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018260090000172

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 716/1470/18 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   10.04.2019 м.Заставна
		 
		Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		з участю секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю сторони обвинувачення:
		прокурора  ОСОБА_5 
		представників потерпілої особи  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		з участю сторони захисту:
		обвинуваченої  ОСОБА_8 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна кримінальне провадження відносно: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , має середню спеціальну освіту, не працює, неодружена, раніше не судима,
		в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.117 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Обвинувачена ОСОБА_8 в ніч на 14.06.2018 перебуваючи у будинку по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на 9 місяці вагітності, відчула, що у неї розпочинаються пологи, а тому вийшла із будинку та зайшла до розташованого позаду нього саду. Там вона самостійно народила новонароджену, доношену, життєздатну, зрілу дитину жіночої статі, вагою 3 кілограма 750 грамів, довжиною тіла 51,5 сантиметрів, із відсутніми вадами розвитку та одразу після природного виходу дитини з пологового шляху перервала пуповину. Після пологів обвинувачена ОСОБА_8 на ґрунті вираженої емоційної напруги, викликаної самими пологами та індивідуально-психологічними особливостями, що їх супроводжували, перебуваючи в обумовленому пологами психологічному стані, усвідомлюючи той факт, що дитина народилася живою, діючи умисно, з метою протиправного позбавлення своєї новонародженої дитини життя, своїми руками перекрила їй дихальні шляхи шляхом перекриття носових отворів та рота. Після цього обвинувачена ОСОБА_8 залишила труп своєї новонародженої дитини на місці події, де його згодом було виявлено співробітниками поліції.
		У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №398 від 20.07.2018 смерть новонародженої дитини жіночої статі настала від механічної асфіксії внаслідок перекриття отворів носа та рота.
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_8 вчинила умисне вбивство своєї новонародженої дитини жіночої статі відразу після пологів, скоївши кримінальне правопорушення передбачене ст.117 КК України. 
		Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 за наведених вище обставин свою вину в пред?явленому обвинуваченні не визнала в повному обсязі та показала наступне. Вказала, що проживає в с.Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області в житловому будинку разом з матір`ю, рідним братом, рідною сестрою та її племінниками. Протягом тривалого часу вона підтримувала статевий зв`язок з ОСОБА_9 . Коли точно вона завагітніла пояснити не змогла, однак вказала, що приблизно через два місяці дізналась про це, оскільки була затримка з місячними. Їй достеменно було відомо від кого вона вагітна, однак вона хотіла приховати даний факт з тих причин, що боялася людського осуду. Про свій стан вона нікого не повідомляла та намагалася приховати це. Крім того, дана вагітність у неї перша та вона не відвідувала жодних медичних закладів з метою діагностування свого стану, хоча їй було відомо про строки та хід перебігу вагітності. 13.06.2018 року близько обіду вона почала себе погано почувати та вжила велику кількість таблеток, щоб заснути. Приблизно о 00-00 годині вже 14.06.2018 року у неї почав боліти бік живота та вона зрозуміла, що у неї починаються перейми та пологовий процес. З метою приховати це, вона взяла ковдру та вийшла за їхній житловий будинок на відстань близько 10 метрів. При цьому вона була одягнена в майці, лосинах, трусах та взута в шльопанцях. Розстеливши ковдру вона лягла та звільнила одну ногу від лосин та трусів. Дитина почала народжуватись ніжками вперед, однак плід не міг самостійно вийти. В подальшому вона встала на ноги та плід випав з неї на ковдру, в ході цього відбулось розірвання пуповини. Дитину вона залишила та м де і народжувала. Вказала, що після всього вона доповзла до хати та лягла в ліжко. Вже під ранок до неї зайшла сестра та побачивши велику кількість крові викликала швидку допомогу. Показала, що тривалості пологів вона не пам`ятає, чому дитина померла їй невідомо, однак наміру позбавляти дитину життя у неї не було. Зазначила, що її вини в смерті дитини не має.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_8 та повне заперечення останньою обставин викладених в обвинувальному акті, суд вважає, що вина обвинуваченої доведена належними та допустимими доказами наданими стороною обвинувачення, які були предметом безпосереднього дослідження в судовому засіданні.
		Так вина обвинуваченої підтверджується наступними доказами.
		В судовому засіданні представник потерпілої особи показав, що обставини вчинення обвинуваченою злочину йому невідомі, однак зазначив, що життя людини, а особливо якщо це дитина, є найбільшою цінністю. Держава створила всі необхідні умови для розвитку дитини. Якщо у обвинуваченої не було можливості самостійно виховувати дитину, то вона могла віддати її в притулок або залишити в медичному закладі безпосередньо після пологів. Щодо міри покарання, то вказав, що вважає за необхідне обвинувачену ОСОБА_8 покарати відповідно до вимог закону із застосуванням позбавлення волі. 
		Інший представник потерпілої особи в судовому засіданні висловила аналогічну думку щодо міри покарання та погодилась із запропонованим прокурором видом та її розміром. 
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що протягом тривалого часу підтримував із обвинуваченою ОСОБА_8 інтимні стосунки та неодноразово вступав у статеві зносини з нею. Протягом 2018 року йому не було відомо про той факт, що вона була вагітною. Про цей факт він дізнався вже після пологів та смерті дитини. Не заперечував тієї обставини, що він міг бути біологічним батьком дитини. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона працює лікарем акушером-гінекологом Заставнівської ЦРЛ. 14.06.2018 року до них каретою швидкої допомоги було доставлено обвинувачену ОСОБА_8 , яка перебувала у дуже важкому стані. У неї була порушена свідомість, давала спутані відповіді, мала низький тиск та перебувала в плямах крові. В ході поверхневого огляду було виявлено, що із статевого органу висить пуповина. На запитання остання відповіла, що у неї трапився викидень, однак внаслідок подальшого огляду у неї було вилучено плаценту, яка по ознакам відповідала доношеній дитині. В разі ненадання вказаної допомоги обвинуваченій остання могла б не вижити. Також свідок показала, що на обліку ОСОБА_8 як вагітна не перебувала, раніше по допомогу з цього приводу не зверталась. З приводу народження дитини ногами вперед, то показала, що це є нормальна практика та дитина ОСОБА_8 могла так народитися.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працює лікарем виїзної бригади швидкої медичної допомоги. Точну дату не пам`ятає, однак під час чергування надійшов телефонний дзвінок від сестри обвинуваченої ОСОБА_8 щодо необхідності надання допомоги останній. По прибуттю на місце події вони оглянули ОСОБА_8 у якої була сильна кровотеча зі статевих органів, остання відмовлялась їхати з ними, однак зі згоди рідних сестри та брата, які були присутні там, була доставлена до лікарні. Крім того, у неї був геморроїчний шок, вона втрачала свідомість та нечітко давала відповіді. Повідомила їм також, що у неї затримка місячних протягом останніх двох місяців.
		Будучи допитаною в якості свідка матір обвинуваченої ОСОБА_12 показала, що її донька ОСОБА_8 проживала спільно з нею. Вона кожного дня працює, а тому рідко бачила останню. Однак вона помітила, що у доньки значно виріс живіт та зрозуміла, що вона вагітна. На її запитання донька відмовлялась визнавати факт своєї вагітності та брехала їй, а тому вони посварились з цього приводу. 14.06.2018 року в той час як вона перебувала на роботі їй зателефонувала донька ОСОБА_13 та повідомила, що знайшла ОСОБА_8 всю в крові. Вона здогадалась, що її донька народила та наказала викликати швидку допомогу.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона є рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_8 з якою проживають в одному житловому будинку однак в різних кімнатах. Матір їй повідомила про вагітність сестри, хоча остання повністю заперечувала даний факт. 14.06.2018 року вранці вона прокинулась та побачила сестру на дивані де було багато крові. На її запитання обвинувачена ОСОБА_8 повідомила, що народила дитину та попросила не викликати швидку допомогу. Вона побігла шукати дитину на вулиці, однак не виявила її. У зв`язку з тим, що стан сестри погіршувався вона все ж таки викликала лікарів та останні повідомили, що вона народила та втратила багато крові. В подальшому працівниками поліції було знайдено тіло дитини жіночої статі на присадибній земельній ділянці.
		Свідок ОСОБА_14 , який є рідним братом обвинуваченої ОСОБА_8 , в судовому засіданні показав, що проживає спільно з останньою на одному подвір`ї однак в різних житлових будинках. Той факт, що сестра була вагітна їй не був відомий. Про це він дізнався вже від працівників поліції. 14.06.2018 року близько 09-00 години до нього зателефонувала сестра ОСОБА_13 та попросила допомогти їй, оскільки приїхала швидка допомога для ОСОБА_8 .
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку судовий експерт ОСОБА_15 показала, що вона проводила дослідження трупа дитини жіночої статі. Зазначила, що дитина була живо народженою, доношеною та строк виношення складав 38-40 тижнів. Час життя складав близько 20 хвилин, на що вказувало наявність кисню в шлунку та розправленість легенів. Смерть дитини настала внаслідок асфіксії, тобто перекриття дихальних шляхів, сторонніми предметами. Дитина в цей момент перебувала перевернутою до землі, при цьому ознак переміщення тіла після настання смерті не виявлено.
		Крім наведених вище показів представника потерпілої особи, свідків та експерта, вина обвинуваченої на думку суду є доведеною також і письмовими доказами кримінального провадження. 
		Зокрема з протоколу огляду місця події від 14.06.2018 року та фототаблиці до нього (а.с. 17-30) вбачається, що в ході огляду домогосподарства по АДРЕСА_1 де проживає обвинувачена ОСОБА_8 виявлено пральну машину в середині якої знаходились речі із плямами рідини бурого кольору.
		З протоколу огляду місця події від 14.06.2018 року та фототаблиці до нього (а.с. 31-37) вбачається, що в ході огляду домогосподарства по АДРЕСА_1 де проживає обвинувачена ОСОБА_8 виявлено на відстані двадцяти метрів від житлового будинку труп новонародженої дитини жіночої статі та синтетичне покривало жовто-коричневого кольору з бурими плямами схожими на кров, а також дві калюжі з бурими згусткам схожими на кров.
		Протоколом огляду предмету від 18.08.2018 року (а.с. 38-40) підтверджується факт наявності на покривалі вилученому під час огляду місця події 14.06.2018 року плям речовини бурого кольору.
		З протоколу огляду від 21.06.2018 року та фототаблиці до нього (а.с. 48-49) вбачається, що проведено огляд та копіювання журналу реєстрації трупів в судово-медичному морзі Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи за 2018 рік. З останнього вбачається, що під номером 398 міститься запис про надходження трупа новонародженої дитини жіночої статі 38-40 тижнів породіллі ОСОБА_8 . В графі №10  «попередній діагноз причини смерті відповідно лікарського свідоцтва про смерть» зазначено: механічна асфіксія внаслідок перекриття отворів носа та рота стороннім тілом».
		Згідно Висновку №7 про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я (а.с. 52) медична консультаційна комісія за результатами розгляду заяви ОСОБА_8 установила дату народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , стать дитини дівчинка, фактичне місце пологів вдома: с.Веренчанка, Заставнівського району Чернівецької області. Комісія також вирішила підтвердити факт народження дитини поза закладом охорони здоров`я.
		Відповідно до лікарського свідоцтва про перинатальну смерть №3 від 05.07.2018 року (а.с. 53) новонароджена ОСОБА_8 жіночої статі дитина померла на 1-му тижні вагітності. Дитина народилася живою ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла того ж дня. Матір`ю є ОСОБА_8 . Смерть настала вдома в с.Веренчанка Заставнівського району. Тривалість вагітності складала 38-40 тижнів. Маса дитини складала 3,750 кг, а зріст 51,5 см. Смерть дитини настала після пологів та внаслідок нападу. Причиною перинатальної смерті є механічна асфіксія внаслідок перекриття отворів рота та носа стороннім тілом, а саме напад з удавленням та задушенням, вбивство чи нанесення ушкодження.
		Як вбачається з висновку експерта №398 судово-медичної експертизи трупа новонародженої жіночої статі громадянкою ОСОБА_8 (а.с. 54-57) при судово-медичній експертизі трупа НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ ЖІНОЧОЇ СТАТІ, ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено багаточисленні тілесні ушкодження середяких легкітілесні ушкодження,які вбудь-якомупричинному зв`язкуз фактомнастання смертіне перебувають,а такожтакі тілесніушкодження яксадна: на спинці та лівому крилі носа, в кількості 2-х; на правій щоці, в кількості 4-х; на лівій щоці, в кількості 2-х; на нижній повіці лівого ока біля внутрішнього кута; довкола отворів рота в кількості 6-ти; на верхній та нижній губах лівої їх половини, на всю поверхню; на підборідді та на 1,8см нижче в ділянці шиї по центру; крововиливи: в м`які тканини шиї на рівні гортані; під намет мозочка темно-червоного кольору в потиличних відділах, в кількості 4-х.
		Дані тілесні ушкодження виникли незадовго до моменту настання смерті внаслідок дії тупих твердих предметів і свідчать про перебування дитини в момент травмування в положенні обличчям донизу (внаслідок чого відбулося перекриття зовнішніх дихальних шляхів, а саме отворів рота та носа), що призвело до розвитку механічної асфіксії, внаслідок якої наступила смерть. Тому дані тілесні ушкодження належать до ТЯЖКИХ за ознакою «Як небезпечні для життя» та перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із фактом настання смерті. Розмежування даних тілесних ушкоджень за ступенями тяжкості не є доцільним, так як гони виникли внаслідок розвитку одного патологічного процесу, а саме механічної асфіксії внаслідок перекриття отворів рота та носа стороннім тілом.
		При судово-медичній експертизі трупа ознак переміщення після настання смерті не виявлено (окрім транспортування дитини з місця виявлення до моргу).
		Враховуючи морфологічні ознаки та позитивні плавальні проби з легенями, шлунком та кишківником слід виключити, що смерть дитини була внутрішньоутробною. Дитина народилася живою, доношеною, терміном внутрішньоутробного розвитку 38-40 тижнів.
		Смерть настала 14.06.2018 року від механічної асфіксії внаслідок перекриття отворів носа та рота, про що свідчать дані аутопсії, а також судово-гістологічні дані.
		Згідно висновку експерта №107-Е (а.с. 85-87) судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , остання знаходилася на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні Заставнівської центральної районної лікарні з 14.06.2018 року по 22.06.2018 року з діагнозом: 3-ій період пологів. Народження дитини поза лікарняним закладом. Геморрагічний шок 2-3ст. Постгеморрагічна анемія 3 ст. Гостра ниркова недостатність. Поліурія. Хронічний пієлонефрит, загострення. При огляді та в медичних документах, будь-яких тілесних ушкоджень, окрім слідів медичних маніпуляцій не виявлено. Будь-яких ознак передчасних пологів у ОСОБА_8 на тілі не виявлено. У ОСОБА_8 мали місце нормальні пологи в повний термін вагітності, які ускладнилися невідходженням плаценти, що призвело до гострої маткової кровотечі, яка ускладнилася геморрагічним шоком 2-3 ступеня і постгеморрагічною анемією 3 ступеня. Під час вагітності ОСОБА_8 страждала захворюванням: хронічним пієлонефритом, який під час пологів ускладнився гострою нирковою недостатністю.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №322 від 27.06.2018 року (а.с. 138-141) підекспертна ОСОБА_8 на даний час ознак психічного захворювання не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, як свідчать матеріали кримінального провадження та дані теперішнього психіатричного обстеження, підекспертна ОСОБА_8 ознак хронічного психічного захворювання та ознак будь-якого іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляла, за своїм психічним станом вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як не психічно хвора, вона на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Рівень інтелектуальних досягнень підекспертної знаходиться в межах нижньої межі середньої норми. В структурі особистості та емоційної сфери - риси емоційної лабільності, вразливості, афективної ригідності, імпульсивності, залежності від середовищних впливів, нестійкість самооцінки та її залежність від зовнішньої оцінки та середовищних впливів. Їй властива в складних, невідомих та раптових ситуаціях опосередкованість дій, утруднення прийняття самостійних рішень в конфліктних та стресових ситуаціях. Виявлені індивідуально-психологічні особливості могли чинити істотний вплив на поведінку підекспертної в ситуації інкримінованого їй діяння. Дослідження не виявило в структурі індивідуально - психологічних особливостей порушень пам`яті, що знижують її здатність відтворювати та давати покази про обставини, що мають значення по справі, однак особливий стан, в якому знаходилась підекспертна, міг знижувати повноту обсягу та точність сприйняття обставин скоєного та можливість їх наступного диференційованого відтворення. Під час вчинення інкримінованого їй діяння підекспертна ОСОБА_8 знаходилась в стані вираженої емоційної напруги, про це свідчать психологічний аналіз матеріалів кримінального провадження, дані клініко-психологічної бесіди та експериментального дослідження. Період, що передував діям, які їй інкримінують, характеризується накопиченням емоційного напруження, обумовленого небажаною вагітністю, постійного намагання приховування вагітності від оточуючих. Суттєвий вплив на кумуляцію емоційного напруження здійснювали індивідуально - психологічні особливості підекспертної, а саме - афективна ригідність з застряганням на фруструючих ситуаціях, невпевненість в собі, залежність від думок оточуючих, які заважали безпосередньому відреагуванню внутрішньої напруги і обумовлювали подальше намагання приховувати свій стан з наростанням тривоги і страху. Пологи, що почалися, суб`єктивно сприймались підекспертною, як раптові та несподівані та визвали в неї подальший ріст емоційної напруги, реакцію розгубленості, дезорганізацію структури поведінки з вираженим почуттям страху, відчаю та суб`єктивної безвиході з ситуації, що склалась. Цьому сприяла властива їй непластичність поведінки в стресових умовах. Свідомість з цього моменту фіксувалась виключно на реалізації надзначимої мотивації, що різко знизила її здатність адекватно оцінювати ситуацію, власні дії, обмежила суб`єктивні уявлення про можливі варіанти виходу з ситуації, що склалася, порушило цілепокладання та призвело до вираженого зниження контролю з імпульсивністю дій та порушенням прогностичних функцій. Особливий стан, пов`язаний з пологами, здійснював суттєвий вплив на свідомість та поведінку підекспертної ОСОБА_8 , обмежував її здатність до повноцінного усвідомлення значення своїх дій, контролю своїх вчинків та розуміння їх можливих наслідків.
		Відповідно до положень ст. 3 Конституції України «людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Це насамперед означає, що ніхто не може бути позбавлений життя інакше, як за наявності підстав, передбачених законом. Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», «кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я». Водночас держава повинна забезпечити не лише гарантії її права на народження, а й максимально захистити її життя в цей період, оскільки діти (особливо новонароджені) є найбільш уразливою в соціальному та правовому сенсі категорією громадян. У комплекс заходів, що вирішують це важливе завдання, входить і встановлення відповідальності за умисне вбивство матір`ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України).
		Об`єктом злочину, передбаченого ст. 117 КК України, відповідно до положень доктрини кримінального права, є життя новонародженої дитини. Так, відповідно до положень п. 5 Інструкції про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду, затвердженої Міністерством охорони здоров`я України від 19.02.96 р. за № 31, живонародження  це повне лишання або витягнення продукту зачаття з організму матері, незалежно від тривалості вагітності, який після такого відокремлення дихає або виявляє інші ознаки життя, такі, як: серцебиття, пульсація пуповини або відповідні рухи довільної мускулатури незалежно від того, перерізана пуповина чи ні, чи відшарувалась плацента. Важливим критерієм визначення живонародженості дитини є також її життєздатність, що є істотною умовою, яка забезпечує можливість існування дитини поза зв`язком з організмом матері та може вплинути на стійкий опір дитини зовнішнім шкідливим умовам тощо.
		Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 117 КК України, характеризується такими ознаками: а) діяння, яке полягає у вчиненні посягання на життя новонародженої дитини; б) наслідку у вигляді настання біологічної смерті новонародженої дитини; в) причинного зв`язку між зазначеними діянням та наслідком. Своєю чергою, посягання на життя новонародженої дитини може бути здійснене як активною формою поведінки (дією), так і пасивною формою поведінки (бездіяльністю). 
		Суб`єктом злочину, відповідальність за який передбачено ст. 117 КК України, є мати, яка перебуває в обумовленому пологами особливому стані. Стан породіллі під час пологів або відразу після пологів характеризується як психопатичний розлад, який з`являється через аномалії характеру людини і обумовлюється особливостями нервової системи та психофізичною конституцією.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченогост. 117 КК України, характеризується умисною формою вини, а саме прямим чи непрямим умислом. Це свідчить про те, що жінка-мати під час вчинення вбивства усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачає настання шкідливих наслідків (смерті дитини) внаслідок своїх дій і бажає настання цих наслідків або ж не бажає, але свідомо допускає їх настання. Аналогічне вбачається і з роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р., у п. 21 щодо застосуванняст. 117 КК України. Крім того, основна ознака суб`єктивної сторони вчинюваного злочину полягає в особливому психофізичному стані жінки, обумовленому пологами. Сам момент виникнення умислу вбити новонароджену дитину на кваліфікацію вбивства не впливає.
		Досліджені в судовому засіданні письмові докази, покази свідків та експерта, повністю узгоджуються між собою, є логічними та послідовними щодо предмету доказування. Вони є належними, оскільки прямо підтверджують існування обставин викладених в обвинувальному акті. Дані докази є також допустимими, оскільки отримані з дотриманням вимог процесуального законодавства. 
		Відносно показів обвинуваченої ОСОБА_8 , то суд вважає, що їм слід надати критичну оцінку. Невизнання нею своєї вини та разом з тим визнання нею обставин скоєного є обраною обвинуваченою лінією захисту. Дії останньої містять ознаки складу злочину передбаченого ст.117 КК України та характеризуються прямим умислом. Зазначення останньою відсутності умислу на позбавлення життя своєї новонародженої дитини повністю спростовується її поведінкою, оскільки вона протягом тривалості вагітності намагалась її приховати від родичів. Разом з тим, в судовому засіданні чітко дала відповідь, що зрозуміла про вагітність на другий місяць, оскільки була затримка з місячними. Крім того, вона ідентифікувала біологічного батька своєї дитини. Той факт, що вона під час пологів покинула житловий будинок та народжувала на значній відстані від нього свідчить про намагання приховати факт народження дитини, а в подальшому і приховати тіло новонародженої дитини. Сильна кровотеча та геморрогічний шок спричинені пологами завадили приховати злочин, оскільки обвинувачена наполягала на тому, щоб рідна сестра свідок ОСОБА_13 не викликала швидку допомогу. Вказаний свідок в судовому засіданні вказала, що на запитання щодо стану здоров`я обвинувачена дала відповідь, що народила дитину. Разом з тим, після приїзду лікарів вона повідомила, що у неї затримка з місячними, а в самій лікарні повідомила лікаря про викидень. Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_8 надаючи лікарям неправдиву інформацію намагалась приховати злочин, що скоїла та реальний стан подій.
		Про ту обставину, що дитина народжена обвинуваченою ОСОБА_8 була доношеною, живою та здоровою свідчать досліджені в судовому засіданні письмові докази. Експерт в судовому засіданні повідомила, що тривалість життя дитини складала близько 20 хвилин, тобто це час достатній для надання допомоги дитині та вжиття заходів для створення їй нормальних умов. Незважаючи на це обвинувачена ОСОБА_8 шляхом перекриття дихальних шляхів навмисно вбила свою новонароджену дитину. Заперечення останньою вказаного факту спростовується її поведінкою після вчинення злочину. 
		Таким чином, обвинувачена з об`єктивної сторони вчинила всі необхідні дії пов`язані із доведенням злочину до завершення. Жодних підстав для визнання обвинувачення необґрунтованим у суду не має.
		В судовому засіданні також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 як мати новонародженої дитини під час вчинення кримінального правопорушення перебувала в особливому, зумовленому пологами, психічному й фізіологічному стані, який послаблював її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Це ж саме було підтверджено під час проведення судово-психіатричної експертизи відносно неї.
		Крім того, судом береться до уваги і той факт що жодні матеріали кримінального провадження не свідчать про настання смерті новонародженої дитини внаслідок нещасного випадку або ж внаслідок хвороби чи інших подій. Разом з тим, доведеною є та обставина, що смерть настала внаслідок протиправного позбавлення її життя до якого причетна саме обвинувачена ОСОБА_8 . Між її діями та наслідками наявний причинний зв`язок. 
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_8 повністю доведена та її дії необхідно кваліфікувати за ст.117 КК України, як умисне вбивство матір`ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій, виходячи з вимог закону про достатність покарання для її виправлення, запобігання скоєнню нею нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченої, наявність пом?якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
		Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Як вказує законодавець уст.50КК України,-покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених,а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.
		Обставин, які б пом`якшили покарання чи його обтяжували згідно ст.ст. 66, 67 КК України обвинуваченій ОСОБА_8 в судовому засіданні не встановлено. 
		Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст.50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, характеристику особи винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштована, має тимчасові заробітки, раніше не судима. Судом враховано також ту обставину, що обвинувачена не має сім`ї та не має на утриманні сторонніх осіб. Враховується також і думка представників потерпілої особи, які вказали про необхідність призначення суворого покарання із застосуванням позбавлення волі. 
		Згідно досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні орган пробації оцінив ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченою та ризик ймовірної небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб як середній. На думку органу пробації, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. 
		З урахуванням вищевикладеного та обставин справи, суд не може погодитись з органом пробації та вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства, їй слід призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень в виді позбавлення волі в межах санкції статті. Обраний обвинуваченій такий вид покарання, за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Менш суворий вид покарання буде недостатнім для її виправлення. 
		Підстав для застосування судом вимог ст.69 КК України не встановлено, оскільки відсутня мінімальна необхідна кількість обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також урахування особи не дають змогу застосування такої норми. 
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст.75 КК України також не буде відповідати загальним засадам призначення покарання. 
		Оскільки суд прийшов до переконання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, то з врахуванням думки сторони обвинувачення, з метою належного виконання вироку суду та унеможливлення уникнення покарання з боку обвинуваченої є необхідним застосування заходу забезпечення кримінального провадження та обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої у виді тримання під вартою. У зв`язку із цим останню необхідно взяти під варту з зали суду. 
		Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 100, 366-376, 395, 532 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_8 визнати винуватою у пред?явленому обвинуваченні за ст.117 КК України, що визнано судом доведеним і призначити їй покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_8 рахувати з моменту її фактичного затримання та взяття під варту з зали суду.
		Речові докази по справі: покривало із плямами речовини бурого кольору, яке зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області  знищити.
		Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державнійустанові «Чернівецькийслідчий ізолятор» та взяти її під варту із зали суду. Запобіжний захід у виді тримання її під вартою в Державнійустанові «Чернівецькийслідчий ізолятор» залишити до набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		СУДДЯ                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...