Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/1126/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.

Результат оскарження 08.08.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2019 року                                                                            справа № 695/1126/17
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Гаращенка В.В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,
		представника позивача: не з'явився,
		представника відповідачів: Дубиновської Ю.О. - за довіреністю,
		розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до заступника начальника управління Держрпаці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, управління Держрпаці у Черкаській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до заступника начальника управління Держрпаці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника управління Держрпаці у Черкаській області по накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2017 №23-13-09/0211-142.
		28.04.2018 ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження в адміністративній справі.
		26.07.2018 ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області дану справу передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.
		03.12.2018 справу прийнято до провадження ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду.
		В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень до позовної заяви, представник позивача зазначив, що при здійсненні перевірки відповідачем допущено ряд процедурних порушень, які тягнуть за собою неправомірність рішень за результатами перевірки.
		Відповідач - управління Держпраці у Черкаській області, не мало право призначати проведення перевірки на підставі листа Канівської районної державної адміністрації №01-01-35/2494 від 02.02.2017, оскільки це не передбачено положеннями ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» інспектор Корякіна Л.І. не уповноважена проводити перевірки, оскільки станом на 02.03.2017 жодним Законом України не встановлено, що Держпраці України ( її територіальні органи) - є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
		За твердженням представника позивача, ОСОБА_2 не повідомлений своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи. Станом на 21.03.2017 позивач не отримав від відповідача ні рекомендований лист, ні телефонограму про розгляд справи на 21.03.2017, відтак, розгляд справи проведений відповідачем протиправно без участі ОСОБА_2 чи його представника.
		З огляду на зазначене представник позивача вважає, що прийнята відповідачем постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
		Представник позивача в ході судового розгляду спору адміністративний позов підтримував у повному обсязі та просив його задовольнити. В судове засідання 27.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений належним чином.
		За змістом ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи, що неявка позивача та його представника не перешкоджає розгляду спору по суті, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду та розглянув справу за наявними матеріалами.
		У відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідачем повністю дотримано вимоги законодавства, яке регулює порядок інспекційного відвідування суб'єктів господарювання.
		Повноваження Державної служби України з питань та відповідно її територіальних органів на здійснення державного нагляду та контро додержанням суб'єктами господарювання законодавства про працю визначені законодавством, тому твердження представника позивача є безпідставними.
		02.02.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшов лист-інформація Канівської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.02.2017 № 01-01-35/2494 про можливе використання ФОП ОСОБА_2 найманої праці без належного оформлення трудових відносин, що і стало підставою проведення перевірки. У випадку незгоди з підставами проведення перевірки позивач мав право недопуску посадових осіб до її проведення.
		Крім того станом на 03.03.2017 позивач погодився з усіма виявленими під час позапланової перевірки порушеннями законодавства про працю, у тому числі вимог ст. 24 КЗпІІ України, та зазначеними у приписі вимогами щодо їх усунення.
		У подальшому, листом від 23.03.2017 ФОП ОСОБА_2 проінформував головного державного інспектора Корякіну Л.І. про виконання вимог припису від 03.03.2017 №23-13-09/0211-0146, зокрема, про оформлення трудових відносин з ОСОБА_4 належним чином.
		ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд 21.03.2017 о 09 год. 40 хв. в приміщенні управління Держпраці у Черкаській області справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю і від нього не надходило обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду, управлінням Держпраці у Черкаській області розглянуто справу про накладення штрафу за його відсутності.
		Підставою для винесення вищезазначеної постанови є акт перевірки 03.03.2017 №23-13-09/0211, згідно з яким встановлено, що відносини по укладеному цивільно-правовому договору між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо надання виконавцем послуг замовникові при здійсненні підприємницької діяльності мають ознаки трудового договору.
		Цивільно-правовий договір передбачає оплату не процесу праці, а її результатів, котрі визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
		Представник відповідача звернув увагу, що реалізовуючи товари позивача, ОСОБА_4 здійснює не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу по професії продавця, виконуючи визначену трудову функцію в діяльності підприємця.
		ОСОБА_4 здійснюючи продаж товарів в магазині позивача, що функціонує за відповідним режимом роботи, не має можливості самостійно організовувати свою роботу, так як працює виключно у межах режиму роботи позивача.
		Спірний договір не містять визначеного обсягу робіт очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам. Вказане не є властивим для цивільно-правових відносин при яких результат є чітко визначеним та обрахованим, характер виконуваної роботи притаманний саме для трудових відносин.
		Наведені обставини, на думку представника відповідачів, вказують на безпідставність вимог адміністративного позову.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
		Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 02.02.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшов лист  Канівської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.02.2017 №01-01-35/2494 про можливе використання ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
		Листом від 07.02.2017 №1313/4.3/4.2-ДП-17 Державною службою України з питань праці надано згоду на проведенням управлінням Держпраці у Черкаській області позапланової перевірки зазначеного суб'єкта господарювання.
		Відповідно до зазначеної згоди, управлінням Держпраці у Черкаській області видано наказ №28-Н від 21.02.2017 «Про проведення позапланових перевірок», відповідно до підпункту 4.4 якого головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 у період з 28.02.2017 по 14.03.2017 доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_2 На підставі наказу видано направлення від 21.02.2017 №343.
		За результатами проведеної перевірки інспектором складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 03.03,2017 №23-13-09/0211, а також внесено припис від 03.03.2017 №23-13-09/0211-0146 про усунення виявлених порушень.
		Актом перевірки встановлено, що відносини по укладеному цивільно - правовому договору між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо надання виконавцем послуг замовникові при здійсненні останнім підприємницької діяльності мають ознаки трудового договору, а саме характер праці має систематичне виконання робіт, а не виконання конкретної роботи (надання конкретної послуги). ОСОБА_4 зобов'язана виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної кваліфікації продавця, тобто виконувати будь-яке завдання ФОП, що належить до її трудової функції за даною кваліфікацією. Предметом трудового договору є власне праця виконавця в процесі виробництва, ОСОБА_4 не має змоги регулювати процес виконання роботи. Виконавцю визначене конкретне місце роботи, а саме: магазин в с. Ліпляве Канівського району. Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за виконану роботу виконується не пізніше 15 днів з дня прийняття на роботу. Вищевказане свідчить про порушення ст. 24 КЗпП України.
		Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - порядок №509) (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд 21.03.2017 о 09 год. 40 хв. в приміщенні управління Держпраці у Черкаській області справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, що підтверджується повідомленням від 10.03.2017 №1/1084, списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1578, квитанцією від 10.03.2017 про їх направлення рекомендованими листами, а також телефонограмою прийнятою 13.03.2017 позивачем на телефонний номер НОМЕР_2, що також зазначений ним у позовній заяві, як номер засобу зв'язку. 
		Як встановлено судом, на підставі акту перевірки та за результатами розгляду справи заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. винесено постанову №23-13-09/0211-142 від 21.03.2017, якою на позивача накладено штраф у розмірі 96000 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 України.
		Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом - Порядок № 295).
		Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
		Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		З наведених норм законодавчих актів слідує висновок, що уповноважені інспектори праці мають право проводити інспекційні відвідування суб'єктів господарювання на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб щодо фактів використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. При цьому повноваження щодо вказаних функцій контролю покладено саме на Державну інспекцію з питань праці та її територіальні органи.
		Стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає, що підставами для здійснення позапланових заходів є:
		подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
		виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
		перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
		звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
		неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
		доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
		настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
		Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Згідно з абзацом 3 статті 1 наведеного Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Із системного аналізу норм частин 4, 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вбачається, що всі інші норми Закону не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення частини 1 та 2 статті 6 цього Закону.
		Вказана правова позиція підтверджується існуючою судовою практикою, зокрема постановами Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, від 22.03.2018 у справі №697/2073/17, від 25.04.2018 у справі № 804/2806/17.
		Суд погоджується з доводами відповідача, що в разі недотримання, на думку суб'єкта господарювання, контролюючим органом встановленого законом порядку проведення заходу контролю, законодавством передбачена можливість недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю суб'єктом господарювання, стосовно якого такий захід контролю призначений.
		В протилежному випадку, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №804/5402/14.
		В контексті наведеного суд також звертає увагу, що позивачем не оскаржується наказ про проведення перевірки та дії посадових осіб відповідача щодо її проведення, тому висловлені представником твердження щодо незаконності її проведення судом відхиляються.
		Звертаючись до суті виявлених під час проведення перевірки порушень, суд виходить з того, що відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
		Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору чи без повідомлення про його прийняття на роботу юридичні та фізичні особи - підприємці притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 96000 грн. за кожного працівника. 
		Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).
		Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.
		Встановлюючи в судовому засіданні належне оформлення трудових відносин, суд виходить з того, що зі змісту цивільно-правового договору від 01.02.2017 укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що його предметом є виконання останньою послуг продавця.
		Суд погоджується з доводами представника відповідачів, що у вказаному цивільно - правовому договорі відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.
		Натомість, предметом договору є виконання ОСОБА_4 трудових функцій за конкретною професією - продавець, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, викладене вище відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності позивача.
		За вказаним цивільно-правовим договором ОСОБА_4 визначене конкретне місце роботи, а саме: магазин в с. Ліпляве Канівського району Черкаської області.
		Виконавець за цивільно-правовим договором самостійно не організовувала свою роботу, а підпорядковувалась режиму роботи магазину, тобто працювала за графіком, встановленим позивачем, що суперечить природі цивільно-правового договору, за яким виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик, натомість є характерним для трудових відносин.
		Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за виконану роботу виконується не пізніше 15 днів з дня прийняття на роботу.
		В контексті наведеного, на переконання суду, робота продавцем у магазині не може розцінюватись, як виконання обов'язків за договором цивільно-правового характеру.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
		Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок № 509).
		Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
		Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		 
		Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Згідно з п. 8 Порядку № 590 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		Суд відхиляє доводи представника позивача щодо подвійного притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, про що свідчить оскаржена постанова управління Держпраці у Черкаській області та постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2017 у справі №697/619/17. Наведе твердження є безпідставним, оскільки вказаним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, тоді як відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору передбачена ч. 3 ст. 41 КУпАП. Тобто, позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
		Аналізуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку №509, а отже оскаржена постанова є правомірною, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Сплачену суму судових витрат залишити за позивачем.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		          Повне рішення складено 8 квітня 2019 року.
		 
		          Суддя                                                                                                 В.В. Гаращенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...