Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1146/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/49972/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №802/1146/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/49972/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білоуса О.В.,  
		суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Крапівницька Н.Л.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді - Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		У С Т А Н О В И В:
		У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Вінницькій області від 5 липня 2016 року № 655 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та допуску до виконання службових обов'язків поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області» в частині звільнення позивача зі служби, поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді заступника командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області з 6 липня 2016 року та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 6 липня 2016 року по день поновлення на службі.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, оскільки обставини, які викладені у висновку службового розслідування та оскаржуваному наказі щодо порушення ним правил субординації, норм професійної і службової етики не відповідають дійсності. ОСОБА_2 вказує на те, що у його діях під час зборів особового складу батальйону відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме наявність протиправної поведінки та шкідливих наслідків такої поведінки.
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначив, що були відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби. Вказує, що в діях позивача під час зборів особового складу батальйону відсутній склад дисциплінарного проступку внаслідок відсутності шкідливих наслідків його поведінки, відтак, притягнення до дисциплінарної відповідальності є незаконним. Зазначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу і, застосовуючи саме цей вид стягнення, належить враховувати тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Цього відповідачем зроблено не було. Оскаржуваний наказ не містить мотивування щодо застосування саме крайнього заходу впливу без використання всього переліку можливих дисциплінарних стягнень. Крім того, вказує на невідповідність висновків службового розслідування фактичним обставинам, зокрема, зазначає про відсутність під час зборів особового складу батальйону сутички між особовим складом.
		ГУ НП у Вінницькій області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень. В обґрунтування відзиву відповідач вказує на те, що вчинення дисциплінарного проступку позивачем повністю підтверджується матеріалами службового розслідування. Складеним за наслідками розслідування висновком встановлено факт недотримання позивачем вимог субординації, статутних відносин, обговорення службових питань з командиром батальйону на підвищених тонах у присутності особового складу підрозділу, без дотримання професійної та службової етики, а також неприпинення порушень службової дисципліни підлеглими, що призвело до створення конфлікту між поліцейськими та мало не призвело до сутички між особовим складом підрозділу та негативно вплинуло на моральний стан та боєготовність поліцейських, які прибули для несення служби в зону АТО. Отже застосований до ОСОБА_2 вид дисциплінарного стягнення є пропорційним ступеню скоєного ним проступку.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 липня 2014 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а саме в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.
		З 7 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до ГУ НП у Вінницькій області на посаду заступника командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області.
		6 червня 2016 року до ГУ НП у Вінницькій області надійшов рапорт командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ОСОБА_3, у якому останній доповів про факт грубого порушення окремими працівниками службової дисципліни, правил субординації та інших професійно-етичних норм під час проведення чергової ротації особового складу батальйону на об'єкті тимчасової дислокації батальйону в м. Краматорськ Донецької області. 
		На підставі зазначеного рапорту, 6 червня 2016 року ГУ НП у Вінницькій області прийнято наказ № 683 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким призначено службове розслідування щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу, зокрема, ОСОБА_2 Пунктом 3 цього наказу на час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов'язків.
		5 липня 2016 року за результатами службового розслідування уповноваженою комісією ГУ НП у Вінницькій області складено висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що 2 червня 2016 року відбувалася ротація особового складу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" в                  м. Краматорськ Донецької області. 
		Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром була дана команда про шикування особового складу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_2
		Після того, як особовий склад був вишикуваний, керівник загону ОСОБА_2 перед строєм в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та, не вибираючи слів, почав висловлювати незадоволення з приводу прийнятих рішень командиром ОСОБА_3, а також керівництвом ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_4 і його заступником ОСОБА_5, зокрема, позивач заперечував щодо призначення сержанта поліції ОСОБА_6 на посаду старшого інспектора взводу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця", оскільки у нього є підлеглі, які заслуговують на це призначення, вказавши при цьому на поліцейських БПСПОП старшого сержанта поліції ОСОБА_7 та рядового поліції ОСОБА_8 Різкі висловлювання позивача та інших осіб, які виступили на його підтримку мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію під керівництвом ОСОБА_3 та частиною особового складу, що відбував до місця постійної дислокації у м. Вінницю. Вказана подія негативно вплинула на імідж батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця". Як зазначено у висновку службового розслідування, вказана ситуація, вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність.
		Службовим розслідуванням встановлено, що позивачем порушено вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), що виразилось у недотриманні субординації, статутних відносин, норм професійної та службової етики при обговоренні службових питань з командиром батальйону майором поліції ОСОБА_9, з проявленням неповаги, у присутності особового складу підрозділу, а також неприпиненні порушень службової дисципліни підлеглими, що призвело до створення ним конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО.
		5 липня 2016 року наказом ГУ НП у Вінницькій області №655 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та допуску до виконання службових обов'язків поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнено зі служби в поліції.
		Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді заступника командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, у порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України. Вина позивача у скоєнні дисциплінарного проступку доведена повністю, а відтак, підстави для скасування спірного наказу відсутні.
		Зазначена позиція підтримана Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив постанову суду першої інстанції без змін.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом №580-VIII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від      29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114).
		Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного Статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
		Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного Статуту.
		Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення передувало службове розслідування, яке було призначене наказом ГУ НП у Вінницькій області від 6 червня 2016 року № 683 «Про призначення та проведення службового розслідування». Під час проведення службового розслідування членами комісії відібрано письмові пояснення від очевидців події, яка мала місце 2 червня 2016 року під час проведення ротації особового складу БПСПОП "Вінниця" в                        м. Краматорськ Донецької області, у тому числі у ОСОБА_2 У матеріалах службового розслідування містяться характеризуючі документи про особу ОСОБА_2 як поліцейського БПСПОП "Вінниця", зокрема, послужний список, відомості про наказ про оголошення подяки, службова характеристика, подання, які враховувались відповідачем при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Отже колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання ГУ НП у Вінницькій області передбаченої законом процедури накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
		Як зазначено вище у цій постанові, наказом від 5 липня 2016 року №655 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та допуску до виконання службових обов'язків поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області» позивача звільнено зі служби в поліції.
		Згідно з вказаним наказом, позивач порушив пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, які чітко передбачають, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
		Крім того, у висновку службового розслідування також зазначено, що позивач порушив вимоги статей 1, 7, 8 Дисциплінарного Статуту.
		За змістом статті 7 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, тощо.
		Водночас, правила субординації - це система суворого і беззаперечного підпорядкування молодших за положенням або чину старшим, заснована на принципах службової дисципліни, механізм регулювання відносин, який базується на владних повноваженнях одних посадових осіб щодо інших.
		Згідно приписів вимог статті 8 Дисциплінарного Статуту, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. 
		Як правильно вказано у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, слугують порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
		Аналізуючи матеріали службового розслідування щодо позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що 2 червня 2016 року під час ротації особового складу БПСПОП "Вінниця" в м. Краматорськ Донецької області командир батальйону ОСОБА_3 дав команду на шикування особового складу підрозділу на чолі з заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_2 Після того як особовий склад був вишикуваний, ОСОБА_2 перед строєм в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу кадрових рішень, прийнятих командиром ОСОБА_9, а також рішень керівництва ГУ НП у Вінницькій області. Його висловлювання підтримали інші працівники батальйону, зокрема, старший сержант ОСОБА_7, сержант поліції ОСОБА_10, рядові поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_8
		При цьому, ОСОБА_10 самовільно вийшов зі строю, впритул наблизився до командира батальйону ОСОБА_3 та обізвав його.
		 
		Проте, всупереч вимогам Дисциплінарного Статуту позивачем не було припинено протиправну поведінку з боку підлеглих батальйону, а навпаки спровоковано конфлікт з ОСОБА_3 в умовах антитерористичної операції. 
		Вказаний факт підтверджується численними поясненнями опитаних, що містяться в матеріалах службового розслідування.
		Безсумнівно, така поведінка позивача негативно вплинула на авторитет командира та поставила під сумнів його авторитет перед особовим складом батальйону, що є прямим порушенням наведених вище положень Дисциплінарного Статуту та функціональних обов'язків поліцейського БПСПОП "Вінниця".
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, ГУ НП у Вінницькій області діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції; далі - КАС України), передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 5 липня 2016 року № 655 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та допуску до виконання службових обов'язків поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області» в частині звільнення позивача зі служби.
		Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_2 на посаді.
		 
		Що стосується посилань у касаційній скарзі позивача про його необізнаність з проведенням щодо нього службового розслідування, то судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 13 червня 2016 року власноручно написано пояснення щодо події, яка сталася 2 червня 2016 року. Крім того, у матеріалах справи наявний акт від 10 червня 2016 року про відмову позивача від ознайомлення з наказом ГУ НП у Вінницькій області від 6 червня 2016 року № 683 про проведення службового розслідування. 
		Колегія суддів також критично ставиться до твердження скаржника, що при прийнятті рішень та наданні оцінки спірному наказу не застосовано норми статей 12, 14 Дисциплінарного статуту, оскільки даний факт спростовується рішеннями судів.
		Крім того, необхідно вказати про безпідставність посилань у скарзі позивача на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не взято до уваги покази свідка ОСОБА_12, оскільки у постанові суд зазначив, що не може взяти покази цього свідка до уваги, так як останній не був присутній під час виникнення конфлікту.
		Колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,  
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач О.В.Білоус
		Судді                                                                                                     І.Л.Желтобрюх
		                                                                                                    Т.Г.Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...