Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/13725/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/50091/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		10 квітня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 686/13725/17 
		провадження № К/9901/50091/18, К/9901/50802/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
		суддів: Гриціва М. І., Кравчука В. М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу                     № 686/13725/17
		за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;
		за касаційними скаргами Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області та ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (суддя Салоїд Н. М.) від 06 вересня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Курка О. П., Драчука Т. О., Совгири Д. І.)         від 03 квітня 2018 року, встановив: 
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо неврахування, починаючи з січня місяця 2017 року при обрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 такої складової як матеріальна допомога на оздоровлення;
		- зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити з 01 січня 2017 року перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 17600 грн.;
		- визнати протиправними дії Хмельницького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо непроведення, починаючи з листопада 2016 року нарахування та виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з порушенням строків його виплати;
		- зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області провести, починаючи з листопада 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_2, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
		2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня2017 року, зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 % від грошового утримання судді з виплатою різниці. 
		Позивач вказує, що на виконання зазначеного рішення суду, відповідачем проведено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак з 01 січня 2017 року Хмельницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Хмельницької області щомісячне довічне грошове утримання виплачується ОСОБА_2 без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення. 
		Крім цього, позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини щомісячного довічного грошового утримання судді через несвоєчасну його виплату. 
		3. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.
		4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо непроведення, починаючи з листопада 2016 року нарахування та виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
		Зобов'язано Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області провести, починаючи з листопада 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_2, передбаченої Законом № 2050-III компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 травня 2018 року Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                від 06 вересня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. 
		6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 16 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, залишити в силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2017 року.
		7. Ухвалами Верховного Суду від 25 та 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
		8. 18 липня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому останнє просило касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня      2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року вказані касаційні скарги об'єднано в одне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		10. Станом на 10 квітня 2019 року відзив на касаційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходив.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, викладеним у протоколі № 1027 від 12 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді.
		12. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2017 року у справі № 686/21593/16-а, яка набрала законної сили, зазначене рішення Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в частині призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 86 % грошового утримання судді. Зобов'язано Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 % від грошового утримання судді.
		13. Проте, починаючи з січня 2017 року, при визначені позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, відповідач суми матеріальної допомоги на оздоровлення, не враховує.
		14. Листом Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області           від 22 червня 2017 року № 25/л-10, у відповідь на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що на виконання рішення суду пому з 04 жовтня 2016 року перераховано розмір довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 % від грошового утримання судді. Також повідомлено, що у зв'язку із зміною з 01 грудня 2016 року складових суддівської винагороди, позивачу з 01 січня 2017 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.
		15. Водночас, листом Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 10 липня 2017 року № 27/л-10 ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для врахування суми матеріальної допомоги при визначенні розміру його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Вказана відмова мотивована тим, що матеріальна допомога, не є складовою суддівської винагороди. Також у зазначеному листі позивачеві повідомлено про відсутність підстав для виплати йому компенсації, передбаченої Законом № 2050-III.
		16. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги та виплати компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №  1058-IV), ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), виходив з того, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді та повинна включатися до складу суддівської винагороди.
		18. В обґрунтування такого висновку, суд першої інстанції також зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення довічного грошового утримання незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
		19. Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем строків виплати позивачу, нарахованих за рішенням суду сум щомісячного довічного грошового утримання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у відповідності до Закону № 2050-III позивачу має бути виплачена компенсація за несвоєчасну виплату таких сум.
		20. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд зазначав, що підстави призначення та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
		21. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		22. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, не передбачена вищезазначеною статтею, апеляційний суд дійшов висновку, що орган пенсійного фонду правомірно відмовив позивачу у врахуванні її при обчислені щомісячного довічного грошового утримання.
		23. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання суду першої інстанції на ст. 41 Закону № 1058-IV та ст. 66 Закону № 1788-XII, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів», яким визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
		24. Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести, починаючи з листопада       2016 року нарахування та виплату ОСОБА_2, передбаченої Законом № 2050-III компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання, апеляційний дійшов висновку, що зазначені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		25. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов виходячи з того, що постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року по справі № 686/21593/16-а набрала законної сили 17 лютого 2017 року, однак виплату донарахованих сум за вказаним судовим рішенням, позивачу було проведено лише в червні 2017 року.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
		А. Доводи касаційної скарги Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.
		26. Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано зобов'язали відповідача провести, починаючи з листопада 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації, передбаченої Законом № 2050-III у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання, оскільки зазначені виплати були оспорюваними, а не нарахованими, а тому не можуть вважатися втратою доходу у зв'язку з пропуском строку їх виплати.
		27. Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зазначає, що якщо доходи не нараховувалися, то в такому випадку відсутні правові підстави для виплати компенсації втрати частини доходу.
		В. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2
		28. ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що він вийшов у відставку у час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), а тому щомісячне довічне грошове утримання повинно було призначатися йому саме виходячи з положень цього Закону.
		29. З посиланням на ч. 3 ст. 141 Закону № 2453-VI, ОСОБА_2 зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення має враховуватися до складу грошового утримання судді, з якого обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання судді.
		30. ОСОБА_2 зазначає, що неврахування допомоги на оздоровлення, яка систематично виплачується суддям при наданні відпустки, в суму доходів, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, суперечить самій ідеї та меті введення інститут загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; дискримінує суддів у відставці за професійною ознакою, за видом державної служби та за видом і обсягом соціальних гарантій; є порушенням гарантованого Конституцією та законами України принципу верховенства права та інших засад правосуддя. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		31. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
		32. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		33. Відповідно до п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		34. Водночас, оскільки на момент виходу ОСОБА_2 у відставку діяв Закон № 2453-VI, спірні правовідносини врегульовані Законом № 2453-VI.
		35. Статтею 141 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
		Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
		36. Відповідно до ст. 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		37. Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів                від 02 червня 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
		38. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
		39. За такого правового регулювання, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		40. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 730/567/17 та від 23 листопада 2018 року у справі № 727/4730/17.
		41. Водночас, посилання позивача та суду першої інстанції на ст. 2 Закону України «Про оплату праці», згідно якої матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
		42. Також безпідставним є посилання суду першої інстанції на положення ст. 66 Закону № 1788-XII та ст.    41 Закону № 1058-IV, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
		43. Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести, починаючи з листопада        2016 року нарахування та виплату ОСОБА_2, передбаченої Законом № 2050-III компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів зазначає наступне.
		44. Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
		45. Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
		46. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
		47. Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
		48. У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		49. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
		50. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		51. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
		52. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
		53. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
		54. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня           2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
		55. Оскільки постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2017 року у справі №   686/21593/16-а, якою було вирішено спір стосовно перерахунку призначеного ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 % від грошового утримання судді, виконано в повному обсязі відповідачем в червні 2017 року, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.
		56. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.
		57. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		58. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		59. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		60. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду  від 03 квітня 2018 року у справі №  686/13725/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач Т. О. Анцупова          
		Судді                                                                                                              М. І. Гриців
		                                                                                                              В. М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...