Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/3470/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 01.04.2019
Номер судового провадження: 857/1325/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1325/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача                                                                 Шинкар Т.І.,
		суддів                                                                                   Пліша М.А.,
		                                                                                             Судової-Хомюк Н.М.,
		секретаря судового засідання                                            Дідик Н.С.,
		розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Москаль Р.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год. 34 хв. 10 грудня 2018 року, повне судове рішення складено        20 грудня 2018 року, у справі № 1340/3470/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		03.08.2018 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ЛВ591/894/АВ/ФС-1 від 11.07.2018, якою накладено штраф в сумі 558 450 грн., та постанову №ЛВ591/894/АВ/ФС-2 від 11.07.2018, якою накладено штраф в сумі 446 760 грн.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначені наданими ФОП ОСОБА_3 договорами обов'язки виконавців є ідентичними за своїм змістом обов'язкам робітника за професією «продавець продовольчих товарів», тоді як факт оформлення позивачкою цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з нею фактично перебували ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,        ОСОБА_7, ОСОБА_8 Суд першої інстанції зазначив, що оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів перешкоджає реалізації працівниками права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо. Тому суд першої інстанції вважав, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог статті 24 КЗпП, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ591/894/АВ/ФС-1 від 11.07.2018 є правомірною. Також суд першої інстанції врахував, що позивачка вже після завершення інспекційного відвідування надала контролюючому органу окремі розрахунково-платіжні та інші відомості про нарахування та виплату індексації, проте не пояснила ані контролюючому органу, ані суду доцільність окремого ведення такого виду документації (а не включення показників індексації до відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за відповідні періоди). Суд першої інстанції вказав, що під час інспекційного відвідування встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_3 мінімальних державних гарантій норм оплати праці, оскільки індексація заробітної плати не проводилася. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на підставу проведення інспекційного відвідування контролюючий орган не мав обов'язку завчасно повідомляти позивачку про проведення перевірки чи надсилати їй наказ. Водночас позивачка мала право не допускати інспектора до проведення відвідування у випадку, якщо їй не пред'являлося направлення та посвідчення. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в акті перевірки ДФС №13/239/4000/НОМЕР_1 не відображено порушень вимог законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, тоді як сам по собі факт того, що на момент перевірки в приміщенні магазину знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які працювали згідно з договорами цивільно-правового характеру не вказує на порушення законодавства про працю, використання праці без укладення трудового договору. Скаржник вказує, що ані наказ, ані направлення на проведення інспектування не охоплювали перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору та питань дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Зазначає, що предметом укладених з працівниками цивільно-правових договорів була кількість опрацьованих одиниць товару, а не процес праці. Скаржник вказує, що виплата індексації заробітної плати підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
		В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
		Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.08.2012, серед основних видів діяльності за КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 
		24.04.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області отримано лист ГУ ДФС у Львівській області від 24.04.2018 № 4257/9/13-01-13-12-21 «Про направлення матеріалів» з матеріалами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 для прийняття рішення. До вказаного листа долучено акт (довідку) №13/239/4000/НОМЕР_1, в якому зазначено, що в ході перевірки виявлені продавці, які працюють за договорами цивільно-правового характеру. Також долучені письмові пояснення працівників ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які пояснили, що працюють продавцями, графік роботи 9:00 - 21:00, два тижні через два, заробітна плата - 3800 грн.(т.2 а.с.145-152).
		Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 15.06.2018 №1378-п інспекторам праці - головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Львові наказано в термін з 18.06.2018 по 19.06.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ФОП ОСОБА_3
		На підставі вказаного наказу видано направлення від 15.06.2018 №1254, відповідно до якого для проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 в термін з 18.06.2018 по 19.06.2018 направлено інспекторів праці - головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Львові ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
		19.06.2018 інспектором праці ОСОБА_12 складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ591/894/АВ, згідно з яким під час проведення інспекційного відвідування з 18.06.2018 по 19.06.2018 виявлені наступні порушення: 
		- частин 1, 3 статті 24 КЗпП - ФОП ОСОБА_3 допущено до роботи працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 
		- частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону № 108 - індексація заробітної плати не проводиться (працівникам підприємця, що працюють на посаді продавця ОСОБА_15,       ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,           ОСОБА_22, не проводилось нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-грудні 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом № 76 від 31.12.2016  посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200 грн. до кінця 2017 року не змінювався; працівнику підприємця, що працював на посаді продавця ОСОБА_23 не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-листопаді 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; працівнику підприємця ОСОБА_24, що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати у червні-вересні 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом №76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; працівнику підприємця ОСОБА_25, що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати за період червень-жовтень 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом № 76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався; працівнику підприємця ОСОБА_26, що працював на посаді продавця не проводилося нарахування та виплата індексації заробітної плати за період листопад-грудень 2017 року. Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом № 76 від 31.12.2016 посадовий оклад продавця встановлений у розмірі 3200,00 грн. до кінця 2017 року не змінювався).
		На підставі пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю інспектор праці 26.06.2018 винесла припис №ЛВ591/894/АВ/П про усунення виявлених порушень (т.3 а.с.66-71).
		Акт інспекційного відвідування та припис вручені ФОП ОСОБА_3 під підпис, з вказівкою на незгоду з прийнятими документами (т.1 а.с.33, т.3 а.с.71).
		22.06.2018 ФОП ОСОБА_3 подала в Головне управління Держпраці у Львівській області заперечення на акт перевірки, на яке надано відповідь листом від 25.06.2018 №5903/5/04.3-09 з обґрунтуванням правильності зафіксованих актом порушень.
		11.07.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ591/894/АВ/ФС-1, якою за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 19.06.2018 №ЛВ591/894/АВ встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 558     450 грн.(т.1 а.с.57).
		Також, 11.07.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ591/894/АВ/ФС-2, якою за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 19.06.2018 № ЛВ591/894/АВ встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону №108 та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 446 760 грн.(т.1 а.с.58).
		Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КЗпП України) встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295) відповідно до якого інспекційне відвідування є формою заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю. 
		Інспекційне відвідування відрізняється від перевірки об'єкта нагляду за підставами та порядком проведення. Порядок проведення інспекційного відвідування регламентується виключно Порядком № 295, яким не здійснено розподіл заходів контролю на планові чи позапланові та який не передбачає необхідності отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері на проведення інспекційних відвідувань.
		Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
		Пунктами 8-10 Порядку №295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкт відвідування або уповноважену ним посадову особу, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.
		Згідно з положеннями статті 10 Закону №877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема : державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує, що з'ясовуючи дотримання процедури проведення інспекційного відвідування в аспекті спірних правовідносин слід зважити на те, що інспекційне відвідування 18-19.06.2018 проведено в присутності позивача, який за наявності підстав вважати порушеним порядок проведення інспекційного відвідування, в тому числі за відсутності підстав для проведення чи порушення вимог щодо періодичності проведення такого, не був позбавлений можливості, в силу приписів статті 10 Закону №877-V та підпункту 2 пункту 14 Порядку №295, реалізувати своє право на захист шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до інспекційного відвідування. Допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки порушень, допущених при призначенні такої, а тому аргументи скаржника щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування після проведення такого до уваги братись не можуть.
		При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що перевірка додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, як це зазначено в Наказі Головного управління Держпраці у Львівській області від 15.06.2018 №1378-п та направленні від 15.06.2018 №1254, не виключає перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що є частиною оформлення трудових відносин з найманими працівниками, та питань дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що входить до питання оплати праці загалом.
		Так, згідно з пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Відповідно до пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
		Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Згідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Згідно з статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
		В свою чергу загальне визначення цивільно-правового договору встановлено статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Статтями 902, 903 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Таким чином, договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором. Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України (стаття 208 - письмова форма, стаття 626 - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків), а трудові - Кодексом законів про працю України (статті 21-24). Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. 
		За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.
		Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, в тому числі, у вільний від виконання основної роботи за трудовим договором час, законодавством не встановлено.
		Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є, власне, праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між ФОП       ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 01.06.2018 укладено цивільно-правові договори надання послуг, які є ідентичними за змістом та згідно з умовами яких ФОП ОСОБА_3 (Замовник) доручає, а інша сторона (Виконавець) бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): приймання товару від постачальників; перевірки заповнення тарних одиниць, їх кількість та вагу, підрахунок штучних товарів, перевірку якості за результатами зовнішнього огляду; забезпечення зберігання товарів за кількістю та якістю; підготовка товарів до продажу; розміщення та викладення товарів за групами, видами, сортами з дотриманням правил товарного сусідства; встановлення і перевірка справності ваговимірювальних приладів, реєстраторів розрахункових операцій, виробничого інвентарю, інструментів, здійснення реалізації (продаж) товару Замовника; підрахунок каси (грошей) та передача їх у встановленому порядку Замовнику. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, згідно Акта виконаних робіт, оплата виконується не пізніше тридцяти банківських днів з дня прийняття Замовником роботи за актом. Строк дії договорів до 01.07.2018  (т.1 а.с.74-75, 77-78, 80-81, 83-84, 86-87,). 
		На підтвердження виконання сторонами вказаних договорів до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт (надання послуг) від 01.07.2018 (т.1 а.с.76, 79, 82, 85, 88), оплати наданих послуг здійснена відповідно до відомості на виплату грошей № 13 за червень 2018 (т.1 а.с.89).
		Водночас, аналіз умов поданих позивачем договорів дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що предметом таких є процес праці, а не кінцевий результат такої. Згідно з вказаними договорами фізичні особи повинні виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, виду тощо.
		Як вірно зазначено судом першої інстанції визначені договорами обов'язки Виконавця є ідентичними з обов'язками робітника за професією «продавець продовольчих товарів», які закріплені у Національному класифікаторі України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженому Наказом Держспоживстадарту України 28.07.2010 №327 (Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування»).
		Крім того, зі змісту укладених договорів вбачається, що виконавці за договорами фактично надають послуги не лише Замовнику, а й третім особам - покупцям магазинів, в яких здійснює роздрібну торгівлю ФОП ОСОБА_3, у договорах визначено місце, де повинні надаватись послуги - це торговий зал за адресою розташування відповідного магазину та передбачено обов'язок Виконавця дотримуватися вимог техніки безпеки та охорони праці.
		Окрім того, під час інспекційного відвідування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надали пояснення згідно з якими виконання обов'язків за вказаними договорами відбувалося за певним режимом (20 робочих днів на місяць з 10:00 до 19:00; змінами 14 днів через 14 днів з 09:00 до 21:00 тощо), з фіксованою оплатою праці (3800 грн. та 3200 грн.), яка є більшою, ніж зазначено у наданих позивачем актах виконаних робіт за червень 2017 року (900, 1000 грн., що менше за розмір мінімальної заробітної плати). 
		Також, з матеріалів справи встановлено, що цивільно-правові договори надання послуг ідентичного змісту між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладалися щомісячно з 01.12.2017 по 01.06.2018, що вказує на систематичність виконуваних ними робіт (наданих послуг).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вказані фізичні особи систематично виконували певні трудові функції - фактично працювали продавцями продовольчих товарів в магазинах ФОП ОСОБА_3, а договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудових договорів.
		За таких обставин, факт оформлення позивачкою цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з нею фактично перебували ОСОБА_4,          ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 
		Водночас, оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів перешкоджають реалізації вищезгаданими особами права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо. 
		Отже, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог статті 24 КЗпП України та правомірно виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ591/894/АВ/ФС-1 від 11.07.2018. 
		Щодо пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, наданих до акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ591/894/АВ та на які покликається скаржник як на помилковість висновків відповідача щодо порушення частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції зауважує, що такі надані зі спливом 15 днів після проведення інспекційного відвідування, в таких не заперечено систематичність виконуваних робіт (надних послуг), чітке встановлення місця, де такі роботи виконувались (надавались). Також в поясненнях не наведено конкретного обсягу виконуваної роботи (наданих послуг), не вказано, який результат отримано та передано позивачу як замовнику, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовано того, що предметом укладених цивільно-правових договорів надання послуг був процес праці, а не кінцевий результат такої. 
		В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах визначено Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) відповідно до статті 3 якого мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
		Аналогічна положення закріплені частинами 2, 5 статті 95 КЗпП України. 
		Згідно з статтею 9 Закону № 108/95-ВР розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
		Пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
		Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. 
		Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
		Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
		Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
		У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
		Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Так, в ході інспекційного відвідування на підставі відомостей розрахунку заробітної плати встановлено, що дванадцятьом найманим працівникам позивача не було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати за період червень - грудень 2017 року, працівникам протягом зазначеного періоду нараховувалась одна і та ж сума - 3200 грн., а надані відомості не містили графи «індексація» (т.2 а.с.160-166). 
		В запереченні на акт інспекційного відвідування позивач вказала, що в ході проведення перевірки інспектор праці не вимагала надати дані щодо нарахування та виплату заробітної плати у 2017 році з врахування індексу інфляції. На підтвердження нарахування індексації позивач до заперечень долучила відомості про нарахування індексації за вказаний період, розрахунково-платіжні відомості працівника форми П-6, відомості на виплату грошей (індексація). 
		На інформаційний запит Головного управління Держпраці у Львівській області від 27.06.2018 ГУ ДФС у Львівській області надало копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень - грудень 2017 року (том 2 а.с.198-235), відповідно до яких, ФОП ОСОБА_3 щомісяця подавала звіти про суми нарахованої заробітної плати до органів ДФС, в яких відображала суми нарахованої заробітної плати 3200 грн. кожного місяця - без нарахування індексації заробітної плати. Ці звіти підтверджують отримані під час інспекційного відвідування відомості про виплату працівникам ФОП ОСОБА_3 місячного доходу в сумі 3200 грн. кожному та не містять інформації про виплату сум індексації заробітної плати.
		Представник позивачки надала суду докази того, що ФОП ОСОБА_3 01.10.2018 подала до ДФС звіт форми Д-4 за вересень 2018 року, в якому відображено виплату індексації заробітної плати працівникам за червень-грудень 2017 року, тобто вже після завершення інспекційного відвідування, тоді як у звітність про суми виплачених працівникам доходів за червень-грудень 2017 року суми індексації включені не були, на момент проведення інспекційного відвідування докази нарахування індексації працівникам за червень-грудень 2017 року надані не були.
		Отже, під час інспекційного відвідування встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_3 мінімальних державних гарантій норм оплати праці, оскільки індексація заробітної плати не проводилася, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесення відповідачем постанови №ЛВ591/894/АВ/ФС-2 від 11.07.2018 та застосовано штраф згідно з абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України.
		Щодо покликань скаржника на оскарження в судовому порядку припису про усунення виявлених порушень №ЛВ591/894/АВ/П від 26.06.2018, який видано на підставі акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю                         № ЛВ591/894/АВ від 19.06.2018, то суд апеляційної інстанції зауважує, що як встановлено пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		Отже, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень.
		Згідно з частиною 3 статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ591/894/АВ/ФС-1 та №ЛВ591/894/АВ/ФС-2 від 11.07.2018, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від       10 грудня 2018 року у справі № 1340/3470/18 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш   Н. М. Судова-Хомюк      Повне судове рішення складено 11.04.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...