Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/38559/17-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 1-кп/642/179/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016100000001106

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.04.2019                                            
		Справа № 757/38559/17-к
		Провадження 1-кп/642/179/19
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 квітня 2019 року                             м. Харків
		Ленінський районний суд м. Харкова у складі колегії трьох професійних суддів,
		головуючого судді:     ОСОБА_1 ,
		суддів:             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря     ОСОБА_4 ,
		за участю сторін кримінального провадження, 
		прокурора:         ОСОБА_5 
		захисників:         ОСОБА_6 
		                ОСОБА_7 
		                ОСОБА_8 
		                ОСОБА_9 
		обвинувачених:     ОСОБА_10 
		                ОСОБА_11 
		                ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритому судому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001106 від 08.11.2016 року, за обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 149, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження, відносно вчинення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 149, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , злочину передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. 
		В судовому засіданні судом в порядку вимогст.331 КПК України, на розв`язання поставлене питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . 
		Крім того, обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та їх захисниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.
		Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним продовжити застосований запобіжний західобвинуваченому у виді тримання під вартою, при цьому, посилалась на наявність передбачених статтею 177КПК України ризиків, які існували на момент застосування зазначеного запобіжного заходу, а саме-імовірна можливість переховуватись від суду, чинити тиск на свідків у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу. Таким чином, ризики, встановлені положеннямист.177 КПК України, на цей час не змінились.
		Захисники обвинуваченихадвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з посиланням на те, що ризики, передбаченіст.177 КПК України, прокурором не доведені. 
		Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримали думку своїх захисників та заперечували проти продовження строку запобіжного заходу.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, вважав недоцільним продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів в обґрунтування ризиків, на які вона посилається. Крім того, вважав, що строк перебування під вартою перевищує «розумний строк», визначений ЄСПЛ та вважав, що відносно нього порушуються норми Конвенції.
		Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому з підстав зазначених в думці про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.
		Так, відповідно до ч. 3ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_10 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2016 р. був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був оскаржений та вищевказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування залишене без змін. 
		Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2016 р. був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яка також була оскаржена та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування залишене без змін. 
		В подальшому, ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва, Ленінського районного суду м.Харкова продовжувався строк тримання під вартою, в зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України, які також оскаржувались в апеляційному порядку та було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
		Частиною 2 ст.29Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
		Так, відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Відповідно до ч.1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
		Згідно із п. 4 ч. 2ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
		Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
		Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
		Так, Європейський суд з прав людини у справах "Ілійков проти Болгарії", "Летельє проти Франції" закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторно вчинення злочинів", а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		Відповідно до вимог статті 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
		З огляду на викладене з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, а також виконання процесуальних рішень у справі, суд вважає, доцільним продовжити строк тримання під вартою, оскількина даний час не відпали ризики, передбаченіст.177 КПК України, а саме обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - можуть переховуватися від суду, а також чинити тиск на свідків, враховуючи, що вони обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, суд враховує, що можливість здійснення тиску обвинуваченими на свідків продовжує існувати, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення та імовірність ухилення обвинувачених від суду,у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених на даному етапі судового розгляду справиі приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
		Разом з тим, при розв`язанні клопотання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 їх захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щодо зміни запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
		Так, згідно положень ч. 1ст. 201 КПК України, Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
		В клопотанні про зміну запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_10 посилається на недоведеність прокурором підстав, при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому ж, заявляє клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, який в тому числі, може бути застосований, при наявності ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 в клопотанні про зміну запобіжного заходу посилається на недотримання судом «розумних строків» розгляду кримінального провадження.
		Так, відповідно до постанови Пленуму ВССУ№ 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК).
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини складність кримінального провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; кількості учасників провадження (потерпілих, свідків тощо); правової кваліфікації кримінального правопорушення; наявності на момент початку досудового розслідування відомостей щодо конкретної особи, яка ймовірно вчинила кримінальне правопорушення; характеру обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; меж доказування; обсягу матеріалів досудових розслідувань, що об`єднані в одному провадженні; необхідності призначення експертиз, їх складності; обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення; необхідності отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо.
		Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов`язаних критеріїв: - складність справи; - поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); - поведінка судових та інших державних органів; - важливість предмету розгляду для заявника.
		Довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
		У разі необхідності, особа, яка звертається до Європейського Суду із заявою про визнання розгляду справи необґрунтовано довгим, має довести, що вона особисто не вчиняла дій, спрямованих на затягування процесу.
		Таким чином, при вирішенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , колегія суддів, враховуючи передбачене покарання від 5 до 12 років позбавлення волі, характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується та з метою не надання можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, вважає, що на цей часінші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, тому приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , їх захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
		Керуючисьст.29 Конституції України,ст.ст.177,183,199,201,331,392 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 149, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 06 червня 2019 року включно.
		Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 06 червня 2019 року включно.
		Забезпечення виконання запобіжного заходу тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11  доручити Державної установі Харківській слідчий ізолятор.
		В клопотанні обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
		Призначити судове засідання по кримінальному провадженню за обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 149, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України на 03 травня 2019 року до 12 год.00 хв. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Повний текст ухвали проголошено 10.04.2019 р.
		 
		Головуючий суддя     ОСОБА_1 
		Судді             ОСОБА_3 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...