Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № Б-39/27-09 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2019
Номер судового провадження: 717 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"09" квітня 2019 р.                                                                        Справа № Б-39/27-09  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя  Здоровко Л.М. 
		за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.
		за участю представників:
		апелянта - Карелкін І.О. за довіреністю від 09.04.2019 (на підставі свідоцтва від 05.04.2017 НОМЕР_2)
		кредитора ТОВ «Автомобіліст 2012» - Бекузаров Р.Е. на підставі ордеру від 14.12.2018 серії НОМЕР_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.07.2012 №1278),
		кредитора ФОП Татарінової О.В. - Чумаченко А.В. на підставі ордеру від 27.02.2019 серії НОМЕР_4 (свідоцтво на право на зайняття адвокатської діяльністю від 19.04.2017 №2079),
		боржника - Андрійко О.В. на підставі ордеру від 25.02.2019 серії ХВ №1419 (свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.09.2016 НОМЕР_5), 
		арбітражний керуючий - Безпалий С.О. свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 26.02.2013 НОМЕР_1, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" (вх. №717)
		на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014, постановлену суддею Дзюбою О.А. в приміщенні господарського суду Харківської області,
		у справі № Б-39/27-09,
		за заявою Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш", м. Харків,
		про визнання банкрутом,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014. Припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Провадження у справі № Б-39/27-09 припинено. Зобов'язано ліквідатора Безпалого С.О. протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів ВАТ завод "Електромаш", до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів ВАТ завод "Електромаш" чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Зобов'язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С.О.) виконувати обов'язки керівника боржника ВАТ завод "Електромаш" до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що надана до суду мирова угода сприяє відновленню платоспроможності боржника, порушень порядку при укладенні мирової угоди не встановлено, умови мирової угоди не суперечать діючому законодавству, мирова угода дає можливість боржнику продовжити свою підприємницьку діяльність та розрахуватись із кредиторами на умовах мирової угоди.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ завод "Електромаш". А також просить замінити первісного кредитора в особі ТОВ "Афаліна" на нового кредитора ТОВ "Легіон Агро" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.02.2019.
		В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, при розгляді заяви про затвердження мирової угоди суд застосував норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який на час прийняття оскаржуваної ухвали втратив чинність та не міг регулювати порядок укладення мирової угоди.
		Від ПАТ завод «Електромаш» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 3464 від 04.04.2019), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Легіон Агро» про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2014 відмовити, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Легіон Агро» на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09.
		В обґрунтування своєї позиції по справі боржник вказує, що рішення щодо затвердження мирової угоди прийнято на засіданні комітету кредиторів всіма беззаперечно кредиторами за пропозицією голови комітету Татаріновою О.В., ТОВ «Афаліна» було присутнє на засіданні комітету кредиторів та погодилось з запропонованим проектом мирової угоди. Оскільки ТОВ «Легіон Агро» прийняло 20.02.2019 всі права кредитора у справі про банкрутство, то ТОВ «Афаліна» вважається таким, що разом з переданням документів, які засвідчують права вимоги, також передало всю інформацію, що є важливою для здійснення діяльності, в тому числі і інформацію про припинення у 2014 році провадження у справі про банкрутство щодо боржника - ВАТ завод «Електромаш». У зв'язку з цим, за договором відступлення права вимоги старий кредитор не може передати новому кредитору більший обсяг прав, ніж володіє, тому пропуск строку на апеляційне оскарження є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
		Розглянувши заяву про заміну сторони правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленими Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
		Частиною 1 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) поряд з розпорядженням майном боржника, санацією боржника та ліквідацією банкрута передбачено таку судову процедуру банкрутства як мирова угода.
		Таким чином, виконання мирової угоди є стадією судового процесу, зокрема у справах про банкрутство.
		Умовами ч.ч. 1, 2 ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
		Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
		Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
		Системний аналіз положень статей 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 512, 514 ЦК України, дозволяє зробити висновок про те, що у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов'язанні. В такому випадку господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. 
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №5006/5/80б/2012.
		Разом з тим, заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).
		Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, 20.02.2019 укладено договір про відступлення права вимоги між ТОВ «Афаліна» та ТОВ «Легіон Агро».
		Відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор (ТОВ «Афаліна») передає, а новий кредитор (ТОВ «Легіон Агро») приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за мировою угодою у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ завод «Електромаш» від 28.10.2014, відповідно до якої ВАТ завод «Електромаш» має перед первісним кредитором непогашене майнове зобов'язання у розмірі 1840,00 грн.
		Згідно з п. 1.2 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора), в порядку та на умовах, встановлених основним договором, вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором.
		Пунктом 8 мирової угоди від 28.10.2014 встановлено, що заміна окремих кредиторів, які мають право на задоволення своїх вимог згідно з цією мировою угодою, іншими особами здійснюється на підставах, передбачених чинним законодавством (правонаступництво, відступлення права вимоги тощо).
		Таким чином, з урахуванням наведеного, заява ТОВ «Легіон Агро» про здійснення заміни первісного кредитора в особі ТОВ «Афаліна» на нового кредитора ТОВ «Легіон Агро» на підставі договору про відступленні права вимоги від 20.02.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України особи, які не брали участі у справі, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Відтак після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з'ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов'язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.
		Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним незалученою особою судовим рішенням повинно бути безпосередньо вирішено питання щодо її прав (інтересів, обов'язків), тобто в мотивувальній або резолютивній частинах рішення повинні міститися висновки про права та обов'язки цієї особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не має братися до уваги.
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою у даній справі затверджено мирову угоду між кредиторами, зокрема ТОВ "Афаліна" та боржником, а також припинено провадження у справі про банкрутство ПАТ завод «Електромаш».
		Мирова угода у справах про банкрутство визначається як правочин, і як судова процедура одночасно, яка фіксує волевиявлення сторін, що спрямована на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами.
		Таким чином, не дивлячись на те, що припинено провадження у справі про банкрутство у зв'язку з укладенням мирової угоди, однак, мирова угода як правочин є чинним та умови, викладені у ній, підлягають виконанню.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Незважаючи на те, що ТОВ "Легіон Агро" не було учасником у справі про банкрутство станом на 28.10.2014 (дата укладання мирової угоди), однак, враховуючи договір про відступлення права вимоги від 20.02.2019 (зазначений вище), колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про права та інтереси ТОВ "Легіон Агро".
		Таким чином, ТОВ «Легіон Агро» може захистити свої порушені права шляхом оскарження ухвали про затвердження мирової угоди господарським судом першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші особи, права і законні інтереси яких порушені або можуть бути порушені мировою угодою, мають право оскаржити ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди.
		Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
		Відтак, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 254 ГПК України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Легіон Агро» мав право на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09.
		У судовому засіданні 09.04.2019 представник кредитора ТОВ "Автомобіліст 2012" заявив усне клопотання про перерву у судовому засіданні у зв'язку з тим, що на адресу кредитора надіслано належним чином не завірену копію апеляційної скарги та погано зроблена копія договору про уступлення права вимоги.
		Представник апелянта та представник ФОП Татарінової О.В. заперечували проти заявленого клопотання.
		Представник боржника підтримав заявлене клопотання про оголошення перерви, мотивуючи тим, що на адресу боржника також надіслано незавірену належним чином копію апеляційної скарги та договору про уступлення права вимоги.
		Арбітражний керуючий залишив дане клопотання на розсуд суду.
		Розглянувши заявлене клопотання про оголошення перерви у справі, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
		Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, представник кредитора не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.
		Посилання представника кредитора на те, що на його адресу направлена належним чином незавірена копія апеляційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки нормами процесуального законодавства передбачені вимоги до заяв, клопотань, скарг, які подаються до суду. 
		Крім того, відповідно до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Таким чином, інші вимоги до документів апелянта, які надсилаються іншим учасникам провадження господарським процесуальним законодавством не передбачено.
		Зважаючи на те, що ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Легіон Агро" було направлено на адресу кредитора ще 21.03.2019, на думку судової колегії, учасникам справи було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Автомобіліст 2012" про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні. Крім того, колегія суддів зазначає, що дане клопотання вирішено після заслуховування учасників провадження у справі про банкрутство та звертає увагу, що представник кредитора був підготовлений до розгляду справи та надання заперечень в даному судовому засіданні.
		У судовому засіданні, 09.04.2019, представник апелянта підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 скасувати. 
		Представник ФОП Татарінової О.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, справу передати до господарського суду Харківської області.
		Представник ТОВ "Автомобіліст 2012" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, заперечував проти задоволення правонаступництва ТОВ "Афаліна" на ТОВ "Легіон Агро" та просив суд закрити апеляційне провадження.
		Представник боржника заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, заперечувала проти задоволення правонаступництва ТОВ "Афаліна" на ТОВ "Легіон Агро" та просила суд закрити апеляційне провадження.
		В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. 
		За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні. 
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. 
		Представники учасників провадження у справі погодились з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників провадження у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2009, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш" від 19.08.2009 та визнано включені до реєстру вимог кредиторів від 19.08.2009 з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в розмірі 30125643,41грн., а саме:
		1. ФСС України на ВБ в особі ХМЦЗ - 482,67грн.
		2. ТОВ „АФАЛІНА" - 1840грн.
		3. ТОВ „Дельта" - 93569,18грн.
		4. ТОВ"ЦСТ Будпартнер" -29751,56грн.
		5. ФОП Татарінова О.В. - 30000000грн.
		Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, які окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 84,79 доларів США та 1248,81грн. Затверджено вимоги ВАТ „Райфазен Банк Аваль" в особі ХОД" в розмірі 2664835,39 доларів США, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод „Електромаш". 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ „Дельта" на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ „Дельта" на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, із збереженням черговості вимог.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича, із збереженням черговості вимог.
		04.07.2013 відбулись загальні збори кредиторів, на яких прийняті наступні рішення про припинення повноваження раніше обраних комітетів кредиторів; утворено комітет кредиторів з трьох осіб; обрано комітет кредиторів у складі ТОВ "Афаліна", ФОП Фесенко Т.А. та ФОП Татарінова О.В.
		Постановою господарського суду Харківської області від 08.07.2013 боржника - ВАТ завод "Електромаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клочко О.М., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012"; затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі ФОП Мілованова С.Б. на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 задоволено клопотання Клочко О.М. про звільнення його від обов'язків ліквідатора у даній справі; звільнено арбітражного керуючого Клочко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича; зобов'язано арбітражного керуючого Клочко О.М. передати всі матеріали, пов'язані з процедурою ліквідації арбітражному керуючому Безпалому С.О. по акту прийому-передачі; зобов'язано ліквідатора - Безпалого С.О. виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.
		Рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом від 28.10.2014, зобов'язано голову комітету кредиторів підписати мирову угоду з боржником у редакції, схваленій комітетом кредиторів, та звернутись з відповідною заявою про затвердження мирової угоди, підписаної головою комітетом кредиторів з боржником, до господарського суду Харківської області.
		Відповідно до п. 1 мирової угоди станом на дату укладення мирової угоди загальна сума непогашених вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів у справі №Б-39/27-09 про банкрутство боржника, становить 61846034,14 грн. Відповідно до черговості, визначеної ст. 31 Закону про банкрутство, зазначена загальна сума непогашених вимог складається з наступних вимог: забезпечені заставою вимоги першої черги - 20518579,62 грн, вимоги другої черги - 15199,39 грн, вимоги третьої черги - (відсутні), вимоги четвертої черги - 41310353,44 грн, вимоги п'ятої черги - (відсутні), вимоги шостої черги - 1901,69 грн.
		Відповідно до п. 3 мирової угоди вимоги кредиторів до боржника підлягають задоволенню боржником виключно в порядку та на умовах, передбачених цією мирової угоди.
		Згідно з п. 4 мирової угоди боржник зобов'язується почати здійснювати розрахунки з кредиторами протягом десяти днів з дати затвердження цієї угоди господарським судом.
		Пунктом 4.2. мирової угоди передбачено задовольнити вимоги кредиторів наступним чином: вимоги першої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачені п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №1 до цієї мирової угоди, протягом тридцяти років кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком №1 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2025 та до 31.12.2054.
		Відповідно до п. 4.2.2 мирової угоди вимоги другої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №2 до цієї мирової угоди, протягом десяти днів з дня затвердження її господарським судом.
		Згідно з п. 4.2.3 мирової угоди вимоги четвертої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №3 до цієї мирової угоди, протягом тридцяти років кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком №3 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2055 та до 31.12.2084.
		Відповідно до п. 4.2.4 мирової угоди вимоги шостої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п.2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора зазначена в додатку №4 до цієї мирової угоди, протягом одного року кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком №4 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2085 та до 31.12.2085.
		До господарського суду Харківської області головою комітету кредиторів боржника Фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною було подано клопотання (вх.№ 37827 від 29.10.2014) про затвердження у даній справі мирової угоди, разом з додатками (т.20, а.с. 145).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено мирову угоду від 28.10.2014 та припинено провадження у справі.
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу встановив наступне.
		Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Враховуючи п. 11 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
		Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
		Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		Як встановлено та зазначено вище, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята 08.07.2013, тобто після 19.01.2013.
		Таким чином, правовідносини щодо укладення, затвердження мирової угоди у даній справі регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно з п.1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
		Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд, розглядаючи заяву про затвердження мирвої угоди, а також безпосередньо затвердження мирової угоди керувався статтями 35-39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до 19.01.2013.
		Таким чином, дана ухвала не відповідає вищевикладеним вимогам, винесена з порушенням норм матеріального права.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, ухвала господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 підлягає скасуванню, як така, що прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене та відповідно до ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, при розгляді справи судовою колегією було встановлено наступне.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
		Відповідно до ч.-ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
		Частиною 1, 3 статті 78 Закону про банкрутство мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом. Погашення вимог кредиторів за умовами мирової угоди здійснюється з дотриманням черговості, встановленої цим Законом. 
		Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 79 Закону про банкрутство мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода повинна містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
		Колегія суддів суду з урахуванням приписів ст. 7, 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає, що мирова угода у справі про банкрутство одночасно є судовою процедурою у справі про банкрутство та цивільно-правовою угодою (правочином), оскільки є домовленістю між боржником і кредиторами.
		Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
		Згідно з ч. 3 ст. 81 Закону про банкрутство господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
		Пунктом 5 ч.1 ст. 83 Закону про банкрутство встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом.
		Таким чином, з огляду на викладене та за змістом частини 1 статті 7, частин 1, 2 статті 77, частини 4 статті 79 та частини 1 статті 83 Закону про банкрутство вбачається, що до юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, може бути застосована така судова процедура як мирова угода, укладення якої між кредиторами та боржником може бути ініційовано на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Мирова угода в банкрутстві є за своєю суттю домовленістю між кредиторами та боржником щодо відстрочки та/або розстрочки, розмірів, порядку і строків виконання зобов'язань боржника, а також прощення (списання) боргів боржника кредиторами, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру. Наслідком укладення мирової угоди та її затвердження господарським судом є закриття провадження у справі про банкрутство.
		Аналіз положень статей 3, 203, 509, 604 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець визначає мирову угоду у справі про банкрутство як новацію зобов'язання боржника перед кредиторами та відповідну процедуру в ході провадження у справі про банкрутство, передбачає право кредиторів захистити свої інтереси в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; при цьому, умови мирової угоди щодо порядку та строків погашення боржником кредиторської заборгованості повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Затверджуючи мирову угоду від 28.10.2014 у судовому засіданні 30.10.2014, місцевий господарський суд виходив з того, що укладена між головою комітету кредиторів та боржником на стадії ліквідації мирова угода від 28.10.2014, яка стосується відстрочки та розстрочки виконання боржником зобов'язань перед забезпеченими заставою вимог першої черги кредиторами з 31.03.2025 протягом 30 років, перед кредиторами другої черги протягом 10 днів з дня затвердження її господарським судом, перед кредиторами четвертої черги з 31.03.2055 протягом тридцяти років, перед кредиторами шостої черги протягом одного року кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2085, 30.06.2085, 30.09.2085, 31.12.2085, узгоджується з вимогами Закону про банкрутство щодо її змісту, умови мирової угоди від 28.10.2014 не суперечать законодавству про банкрутство, не порушують права та інтереси кредиторів та можуть бути виконані, сторонами дотримано порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди у даній справі про банкрутство.
		Колегія суддів зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції не досліджено питання щодо відстрочення та розстрочення погашення кредиторської заборгованості АТ завод «Електромаш» на суму більш як 61,8 млн грн залежно від черговості на строк від 11 до 71 років як таких, що порушують баланс інтересів кредиторів та боржника та не узгоджуються з вимогами частини 3 статті 509 ЦК України щодо виконання зобов'язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що затверджуючи мирову угоду господарським судом першої інстанції не надано оцінку її умовам на предмет їх відповідності принципам справедливості, добросовісності та розумності.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2018 у справі №5015/2298/11.
		Колегія суддів зазначає, що законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження мирової угоди, як єдиного цілісного договору, та не передбачено існування додатків до мирової угоди. 
		Як вбачається з матеріалів справи, головою комітету кредиторів подано клопотання до господарського суду Харківської області, в якому просить затвердити мирову угоду у справі про банкрутство ВАТ завод «Електромаш», та до клопотання долучається мирова угода з додатками на 8 аркушах.
		Вищезазначені додатки № 1-4 містять графік погашення заборгованості перед кредиторами, вимоги яких віднесені до першої, другої, четвертої, шостої черги, підписані ліквідатором боржника та головою комітету кредиторів.
		Разом з тим, з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної ухвали вбачається, що додатки №№1-4 до мирової угоди, якими передбачаються окремі строки виконання зобов'язань боржника за мировою угодою, місцевим судом не затверджувалися.
		Вищевказане свідчить про необґрунтованість висновку господарського суду першої інстанції щодо дотримання сторонами спірної мирової угоди визначеного законодавством про банкрутство порядку її укладення та про її спрямованість на реальне настання правових наслідків. Отже, припинення провадження (станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали) у справі про банкрутство ПАТ завод «Електромаш» у зв'язку із затвердженням мирової угоди від 28.10.2014 є передчасним та безпідставним.  
		Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2018 у справі №918/2067/14.
		Суд вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи та невірне застосування господарським судом першої інстанції судами норм матеріального права щодо порядку затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі. Рішення суду, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягає скасуванню з переданням справи до господарського суду першої інстанції.
		Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
		Згідно з п. 4 ст. 280 Господарського процесуального кодексу підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Легіон Агро» підлягає задоволенню. Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 слід скасувати, справу передати  на розгляд господарського суду Харківської області.
		Керуючись статтями 253, 254, 270, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" задовольнити.
		Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі        №Б-39/27-09 скасувати. 
		Справу №Б-39/27-09 направити до господарського суду Харківської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складений 12.04.2019. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.В. Лакіза
		 
		Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  
		 
		Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...