Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/4750/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 14.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 2/212/73/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/4750/17 
		2/212/73/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 квітня 2019 року м. Кривий Ріг 
		Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого-судді:                    Чорного І.Я.
		за участі секретаря судового засідання:        Поперечної А.С.,
		представника відповідача                ОСОБА_1
		розглянувши у судовому засіданні в залі судового засідання м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЖГАЗ" про визнання права на забезпечення та встановлення споживачами в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, відповідно до уточнень просили визнати право за ними на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до ст.6Закону України«Про забезпечення комерційного облікуприродного газу» зобов'язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставіпостанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» було укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498(далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641,642Цивільного кодексуУкраїни (далі -ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов'язки. Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними. У травні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставістатті 6 Закону №3533-VI. Однак, листом ПАТ «Криворіжгаз» від 09 червня 2017 року № Кд 02.3.2-ЛВ-10442-0617 споживачів було повідомлено, що не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку №2, розташованого по вулиці Електрозаводська в м. Кривому Розі. Проте позивачі вважають таку позицію ПАТ «Криворіжгаз» неправомірною, оскільки побутовим споживачам відмовлено в забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку зобов'язане газорозподільне підприємство - ПАТ «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року. ПАТ «Криворіжгаз» є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Жовтневого району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбаченостаттею 3 Закону №3533-VI, де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз».
		Ухвалою суду від 11.08.2017 року позовну заяву було залишено без руху та позивачам надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою суду від 09 жовтня 2017 року провадження у вище вказаній справі було відкрито та призначено судове засідання, без проведення попереднього судового засідання.
		Ухвалою суду від 01 серпня 2018 року провадження у справі було зупинено до розгляду ОСОБА_9 Палатою Верховного Суду касаційної скарги по справі №214/2435/17.
		Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року провадження у справі було поновлено та призначено до судового розгляду.
		Інших процесуальних дій судом не вчинялось.
		Позивачі та їх представник у судове засідання не зявились, але до суду надано письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд розглянути справу за їх відсутності.
		Представник відповідача  ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав наведених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
		Відповідно до п.9Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		25.10.2017 представник позивачів ОСОБА_14 надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що за час діїЗакону України «Про комерційний облік природного газу»з 2011 по 2017 рік ПАТ «Криворіжгаз» з населення м. Кривого Рогу отримав 8 млн. доларів США на встановлення індивідуальних лічильників газу, що по курсу Національного Банку України на теперішній час складає 210 млн. гривень. При цьому, у ПАТ «Криворіжгаз» зареєстровано 288 тисяч абонентів, з яких 44 тисячі (приватні домоволодіння) на 2011 рік вже мали індивідуальні лічильники газу. Тобто, ПАТ «Криворіжгаз» повинно встановити індивідуальні лічильники газу 244 тисячам абонентам за рахунок тих коштів, що перерахувало населення м. Кривого Рогу, а саме 210 млн. гривень, що на одного абонента складає 860 гривень. Згідно з даними Антимонопольного комітету України, вартість одного індивідуального лічильника газу для населення на 2016 рік склала 834 гривень, тобто населення сплатило 103% вартості лічильника газу. Окремо представник позивача зазначає, що, відповідно до постанов НКРЕКП, за встановлення індивідуальних лічильників газу ПАТ «Криворіжгаз» не має законних підстав отримувати прибуток.
		Так, 25.10.2018 року представником відповідача були надані письмові заперечення на позов, згідно з якими відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у звязку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Так, комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 30 березня 2016 року затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування. Згідно розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №547 від 31 березня 2016 року передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, будинок 2, за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Відповідач не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки.Так, згідно норм глави 5 розділу 9 Кодексу ГРМ, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу. Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Статтею 2 Закону встновлені умови комерційного обліку, за яких здійснюється постачання природного газу та кінцеві строки забезпечення обліку газовими лічильниками (комерційний облік). Позивачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в їх квартирах природний газ використовується виключно для приготування їжі, а тому субєкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобовязані у термін до 01.01.2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу. При цьому, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини субєктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими КМУ. Таким чином, права позивачів, які здійснюють оплату за природний газ згідно норм споживання, встановлених КМУ, та які не забезпечені лічильником газу не порушені та після 01.01.2018 року також не порушені, так як у разі не встановлення лічильника газу з вини оператора ГРМ, такий споживач не може бути відключений, а нарахування відповідно залишаться на рівні встановленому постановою КМУ від 23.03.2016 року №203. Позивачами у свої позовній заяві не вказано, якою саме нормою Закону передбачено встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ саме конкретному позивачу.
		Разом з тим, 15.03.2018 року представником відповідача були надані додаткові пояснення, згідно яких відповідач звертає увагу, що обовязок на встановлення лічильнику газу трактується ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування робіт за кошти ПАТ «Криворіжгаз». ПАТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП від 13.03.2016 року №547 та в подальшому Постановою НКРЕКП №2347 від 22.12.2016. З 19.01.2018 року набули чинності зміни до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а відтак відповідач вважає, що на теперішній час предмет спору відсутній, у звязку з внесеними змінами та позовні вимоги є передчасними, та такими, що не підлягають задоволенню.
		Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,від 16 квітня 2015 року №1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
		Так, позивачі у справі є або власниками, або зареєстровані та проживають у будинку №2, розташованому по вулиці Електрозаводська в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою. 
		Відповідач протягом 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання позивачам.
		22.05.2017 позивачі, що мешкають в будинку №2 по вул. Електрозаводська в м. Кривому Розі, звернулись до відповідача з заявами про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників) (а.с.5).
		На зазначені заяви, ПАТ «Криворіжгаз» в своєму листі від 09.06.2017 за №Кд 02.3.2-ЛВ-10442-0617 повідомив про те, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку №2 по вул. Електрозаводська в м. Кривому Розі, за кошти ПАТ «Криворіжгаз» Планом розвитку газорозподільної системи Товариства на 2016-2025 роки, не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань з вузлів обліку газу та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів шляхом укладення відповідного договору (а.с.6-8).
		Отже, спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положеннямст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку №2 по вул. Електрозаводська в м. Кривому Розі, де мешкають позивачі, за рахунок відповідача.
		Разом з цим, згідно з вимогами ч.1ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
		За змістом ст.21 вказаного вище Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
		Відповідно до п.п.3, 4, 7 ч.1ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
		Як зазначено в преамбуліЗакону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відповідно дост.1 зазначеного Закону, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
		- житлово-комунальні послугирезультат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
		- виконавецьсуб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
		- засіб облікуприлад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
		- комунальні послугирезультат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
		- норми споживаннякількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
		- споживачфізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно зіст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		Як наведено уст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цьогоЗаконує правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цьогоЗаконує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до ч.1ст.14 вказаного Закону, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи, зокрема, перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
		Згідно з ч.1ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Відповідно до вимог ч.ч.1, 2ст.20 цього Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Згідно з п.1 ч.2ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
		Як зазначено у ч.1 ст.30Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
		При цьому, правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу».
		Відповідно до гл.1 розд.1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМсуб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		Отже, Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.
		Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Згідно з положеннямист.6 вказаного Законута графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно дорозпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 пп.«а» п.2 ч.1 ст.6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2017 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01.01.2021).
		Як встановлено судом, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
		Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті ПАТ «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
		Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633,634,641та642 ЦК Українина невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
		У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених уЗаконі України «Про ринок природного газу»та Кодексі ГРС.
		Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
		Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом ІІІ «Умови передачі природного газу Споживачу», розділом V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу», розділом VІ «Порядок розрахунків» та розділом VІІ «Права і обов'язки Сторін».
		Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
		Відповідно до вимогст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
		У ч.1ст.626 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до вимогст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №150 від 28.12.2011 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
		Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови №1625 від 27.09.2016, у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
		Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому, на думку суду, відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
		Зважаючи на те, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд вважає, що вимогист.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
		Отже, за змістом статті 6Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
		Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»,статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
		Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд вважає за необхідне керуватися частиною першоюстатті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
		Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, зробленим ОСОБА_9 Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018.
		Окрім того, суд вважає, що обраний позивачами спосіб захисту відповідає вимогамст.16 ЦК України.
		Так, відповідно дост.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Положеннямист.5 ЦПК Українипередбачено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ч.1ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, суддя, здійснюючи правосуддя, має керуватися принципом верховенства права.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (п.39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії», п.170 рішення у справі «ОСОБА_15 проти України»).
		У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п.п.31, 32 рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; п.65 рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).
		Згідно зі ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Поняття «майно» в першій частині ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж, по суті, захищається ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
		У п.33 рішення у справі «Сєрков проти України» від 07.07.2011, яке набуло статусу остаточного 07.10.2011, ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції.
		Ведучи мову про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (п.54 рішення від 09.11.1999 у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (п.109 рішення у справі «Беєлер проти Італії»).
		Отже, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими, а пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		Разом з тим, позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників, із зазначенням терміну, до якого вказані газові лічильники відповідач має встановити, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно з положеннями статті 6Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
		19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікугазу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуальних лічильників.
		Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб.
		Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів, визнанням, за кожним з них, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов'язанням ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.
		Крім того, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4Закону Українивід 08липня 2011року№3674-VI«Про судовийзбір» за подання позову немайнового характеру.
		Позивачі, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнені від сплати судового збору при зверненні з даним позовом, однак, при поданні позову кожен з позивачів, мав сплатити по 640 грн. судового збору, а разом 7680 грн.
		Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню 7680 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись15, 16ЦК України, ст.ст.5,21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст.12,13,19,23,77,78,141,263-265,268,273,280-284,354-355 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		позовні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЖГАЗ" про визнання права на забезпечення та встановлення споживачами в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів задовольнити частково.
		Визнати за побутовими споживачами природнього газу ОСОБА_2, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/54, ОСОБА_3, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/55, ОСОБА_4, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/51, ОСОБА_5, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/46, ОСОБА_6, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/70, ОСОБА_7, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/52, ОСОБА_8, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/38, ОСОБА_9, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/45, ОСОБА_10, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/43, ОСОБА_11, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/47, ОСОБА_12, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/63, ОСОБА_13, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/44 право на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз».
		Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз», за свій рахунок, здійснити встановлення в квартрах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_2, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/54, ОСОБА_3, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/55, ОСОБА_4, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/51, ОСОБА_5, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/46, ОСОБА_6, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/70, ОСОБА_7, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/52, ОСОБА_8, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/38, ОСОБА_9, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/45, ОСОБА_10, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/43, ОСОБА_11, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/47, ОСОБА_12, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/63, ОСОБА_13, м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2/44.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖГАЗ» судовий збір у розмірі 7680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		Інформація щодо учасників справи
		Позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - місце проживання - м. Кривий Ріг вул. Електрозаводська, 2.
		Відповідач: Публічне акціонерне товариство «КРИВОРІЖГАЗ», код ЄДРПОУ 03341397, місце знаходження - 50051, м.Кривий Ріг, вул.Металургів, 1;
		Повне рішення виготовлено та підписано 12.04.2019 року.
		 
		 
		 
		        Суддя:             І. Я. Чорний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...