Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/5647/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 14.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.

Номер судового провадження: 2-о/523/230/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 523/5647/19
		Провадження №2-о/523/230/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" квітня 2019 р.                 м.Одеса        
		Суворовський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючого судді - Аліна С.С.
		при секретарі          -  Вовкович І.В., 
		 
		розглянувши в судовому засіданні матеріали  заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,- 
		 
		В С Т А Н О В И ЛА :
		       До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якій просив: 
		-видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), яким усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перешкоди в користуванні майном, що є об`єктом особистої приватної власності постраждалої особи - ОСОБА_1 
		- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ) не чинити перешкоди в користуванні майном наступним особам: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом надання вільного доступу до квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в будь який час доби з дотриманням ОСОБА_2 правил співжиття та суспільного порядку; ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом надання вільного доступу до квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в будь який час доби з дотриманням ОСОБА_2 правил співжиття та суспільного порядку.
		Свої вимоги обґрунтував тим, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним в даній квартирі проживали  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, з середини лютого заявник та його син - ОСОБА_3 не можуть потрапити в квартиру. ОСОБА_2 вчиняє відносно останніх домашнє насильство, а саме не впускає до зазначеної квартири. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
		У судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
		Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні висунуті вимоги не визнала. просили залишити їх без задоволення.
		Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги, просив задовольнити.
		Вивчивши матеріали справи. заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідності до п. 1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обовязків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149857331 від 17.12.2018р.
		Згідно листа Головного управління Національної поліції в Одеській області Хаджибеївського відділу Суворовського ВП в м. Одесі від 27.02.2019 року вбачається, що на звернення ОСОБА_1 , ознак кримінального правопорушення не виявлено, у відношенні  ОСОБА_2 прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, надано копію протоколу від 22.03.2019р. серії № 006767 про притягнення  ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Пунктом 7 частини 1 вказаної статті визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обовязків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обовязків:
		1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
		2) усунення перешкод у користуванні майном, що є обєктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
		3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
		4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
		5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
		6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби звязку особисто і через третіх осіб.
		Крім того, пунктом 9 частини 1 вказаної статті визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		Згідно з частиною 3 статті 26 вищевказаного Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		Отже, необхідною правовою підставою для застосування щодо особи обмежувального припису є вчинення цією особою домашнього насильства та наявність достатніх ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.
		Оцінюючи надані заявником докази на підтвердження фактів вчинення щодо нього домашнього насильства заінтересованою особою -  ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
		На підтвердження вчинення домашнього насильства заявником не надано суду жодних доказів.
		Згідно зі статтею 221 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, розглядають судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів.
		Проте, постанов суду про притягнення  ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності суду не надано.
		Враховуючи принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України, який розповсюджується і на справи про адміністративні правопорушення, належні докази вчинення  ОСОБА_2  стосовно заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування обмежувального припису, заявником суду не надані.
		За загальним правилом, закріпленим частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Отже, оскільки заявником належним чином не доведено наявності передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» правових підстав для застосування щодо  ОСОБА_2 обмежувального припису, заява  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Відмова у задоволенні заяви не позбавляє заявника права повторного звернення до суду за наявності відповідних правових підстав та у разі їх доведення належними і допустимими доказами.
		На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 13, 81, 263-265, 294, 350-6, 353 ЦПК України, -
		ВИРІШИЛА:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - відмовити.
		Копію рішення направити сторонам по справі.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 11.04.2019р.
		 
		Суддя Аліна С.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...