Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1540/4692/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 854/4321/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		  
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4692/18
		П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		         головуючого судді     - Коваля М.П.,
		         суддів                          - Осіпова Ю.В.,
		- Шляхтицького О.І.,
		за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.
		 
		         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі №1540/4692/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень № 0036481415 від 27.08.2018 року, № 0036491415 від 27.08.2018 року, № 0428461307 від 27.09.2018 року, № 0428431307 від 27.09.2018 року, № 0428451307 від 27.09.2018 року.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного  позову було відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» подало апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що має бути скасовано повністю і ухвалено нове, у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні Одеського окружного адміністративного суду, обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить: скасувати судове рішення прийняте Одеським окружним адміністративним судом від 23 жовтня 2018 року по справі № 1540/4692/18 за позовом ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року повністю і ухвалити нове судове рішення; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0036481415 від 27.08.2018 року, прийняте ГУ ДФС в Одеській області; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0036491415 від 27.08.2018 року, прийняте ГУ ДФС в Одеській області; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0428461307 від 27.09.2018 року, прийняте ГУ ДФС в Одеській області; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0428431307 від 27.09.2018 року, прийняте ГУ ДФС в Одеській області; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0428451307 від 27.09.2018 року, прийняте ГУ ДФС в Одеській області; стягнути на користь ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» (код ЄРДПОУ 39020883) сплачений судовий збір в розмірі - 22025 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі двадцять п'ять грн. 00 коп.) з державного бюджету України.
		Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №16713840 від 24.01.2014 р. та №17093921 від 30.01.2014 року), TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» має нежитлові будівлі і споруди за адресою: м. Одеса, вул. М. Боровського, 33, які відносяться до будівель промисловості, TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» є промисловим підприємством, відповідно до основного виду економічної діяльності TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» - 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва», відповідно до п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а також до Рішення Одеської міської ради №6258-VI від 21.01.2015р. «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», - не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
		Окрім цього, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції також не враховано, що під час перевірки контролюючими органом, TOB «Одеський завод залізобетонних виробів», на запит інспектора ГУ ДФС в Одеській області про надання документів по використанню бензину, надав усі необхідні документи. Та відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК Акт відмови, контролюючим органом не складався. Під час надання заперечень на Акт, TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» відносно використання дизельного палива було надано: накладні, акти прийому-передачі, акти списання, акти звіряння, відомості видачі палива, відомості видачі талонів на дизельне паливо, подорожні листи. TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» не було надано лише фіскальних чеків, що на думку відповідача було порушенням ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Однак, в сукупності документів, що має підприємство на підтвердження використання дизельного пального у господарській діяльності, відсутність фіскальних чеків не може свідчити про використання його іншим чином ніж у господарській діяльності підприємства. 
		Також апелянтом зазначено й про те, що під час вирішення справи судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» не надає своїм працівникам послуги мобільного зв'язку і не має можливості їх надавати у зв'язку з тим, що відповідно до частини З статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-1V «Про телекомунікації» надання послуг мобільного зв'язку підлягає ліцензуванню. Навпаки, послуги мобільного зв'язку надаються виключно TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» оператором мобільного зв'язку на підставі договору про надання послуг мобільного зв'язку і згідно із рахунком ПрАТ «МТС Україна». Використання послуг мобільного зв'язку не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю самого підприємства, а не конкретних працівників TOB «Одеський завод залізобетонних виробів». Таким чином, використання працівниками TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» послуг мобільного зв'язку на підставі договору укладеного між TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» та ПрАТ «МТС Україна» не може підпадати під визначення додаткового блага для працівників підприємства і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності підприємства. Апелянт посилається також на відсутність нормативно правових акті, які б вимагали від підприємства наявність того чи іншого переліку документів що підтверджували б використання мобільного зв'язку на підприємстві виключно в господарських цілях, та зазначає, що з приводу цього TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» керувалось визначеним у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26 лютого 2010 року № 2412, переліком документів, які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю суб'єкта господарювання й такі відповідні документи були надані під час перевірки контролюючому органу та суду, однак враховані не були.
		21.09.2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач по справі зазначає, що не погоджується з доводами апелянта, вважає рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року таким, що відповідає нормам матеріального права і яким не порушено норм процесуального права, та просить: відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року по справі № 1540/4692/18 залишити без змін.
		Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 17.07.2018р. №5943/14-15, №5939/14-15, №5941/14-15, №5942/14-15, №5945/14-15, №5946/14-15, №5944/14-15, №5940/14-15 виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), (далі - Податковий кодекс), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 року № 4808 проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «ОЗЗБВ», код ЄДРПОУ 39020883 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 р. по 31.12.2017 р.
		За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883, відповідно до висновків якого перевіркою встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:
		на порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1, п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 Податкового кодексу TOB «ОЗЗБВ» не подано податкову звітність з податку на нерухоме майно та занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до сплати в загальній сумі 82641 грн., в тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 14641 грн., за 2017 рік в сумі 68000 грн.;
		на порушення п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та порядку заповнення розділу І та розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: не відображено за перевіряємий період сум доходів та сум утриманого податку, отриманих співробітниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вигляді додаткового блага з ознакою доходу « 126».;
		на порушення пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп. 164.1.1., пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2., п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1, п. 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. «а» п.171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу, підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 17 411,90 грн., а саме:
		4кв. 2016р.-2 022,93 грн.; 2017р.-15 388,97 грн.;
		на порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу, TOB «ОЗЗБВ» не сплачено військовий збір за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017р. на загальну суму 1 189,82 грн., а саме: 4 кв. 2016р. - 138,23 грн.; 2017р.- 1051,58 грн.
		До ГУ ДФС в Одеській області надійшло заперечення платника 13.08.2018р. №70 (вх. до ГУ ДФС в Одеській області за № 10022/10/15-32 від 13.08.2018р.) на акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883. До заперечень надано копії документів згідно опису від 13.08.2018р. №69 на 32 аркушах.
		За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС в Одеській області листом від 21.08.2018 року №12156/10/15-32-14-15-10 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» скасовано пункт 6 висновку акту документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883 в частині порушення п. 2.11 гл. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, пункти 4, 5 висновку акту перевірки підлягають викладенню таким чином:
		пункт 4 - на порушення пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1., гш. 162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп. 164.1.1., пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2., п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1, п. 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу, підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 16 722,63 грн., а саме: 4 кв.2016 - 1 333,66 грн.; 2017р.- 15 388,97 грн.;
		пункт 5 - на порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу, TOB «ОЗЗБВ» не сплачено військовий збір за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1 142,72 грн., а саме: 4кв. 2016 -91,13 грн.; 2017р.- 1051,58 грн. та залишено без змін порушення, відображені у пунктах 1, 2 висновку акту документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883.
		На підставі вказаного акту та листа ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2018 року №15156/10/15-32-14-15-10 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» прийнято податкові повідомлення-рішення: №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року.
		Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» звернулось до суд з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування зазначених рішень.
		Приймаючи рішення по даній справі, суд першої інстанції, за наслідками розгляду вказаного спору дійшов висновку про те, що позивачем не доведено відсутність порушень викладених в акті перевірки (з урахуванням висновку ГУ ДФС в Одеській області), а отже податкові повідомлення рішення є законними та правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (в редакції, що діяла на момент звернення до суду, далі - ПК України) визначається, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п. 75.1 ст. 75 ПК України)
		Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 ПК України.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Згідно п. 77.9 ст. 77 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 ПК України.
		Так, відповідно до змісту статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
		Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого ПК України (з урахуванням його продовження).
		У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
		Відповідно до змісту вимог п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 ПК України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
		Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України.
		Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
		Відповідно до змісту п. 86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, в період з 18.07.2018 року по 31.07.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було проведено планову виїзну документальну перевірку TOB «Одеський завод залізобетонних виробів», за результатами якої складено акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883 (Т.1, а.с. 48-93), відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення вимог податкового законодавства збоку суб'єкта перевірки.
		На вищезазначений акт TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» подало заперечення за вих. № 70 від 13.08.2018 року (Т.1, а.с. 94-110).
		Про результати розгляду заперечень ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» було повідомлене листом ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2018 року №12156/10/15-32-14-15-10 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1, а.с. 11-120).
		На підставі вказаного акту та листа ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2018 року №15156/10/15-32-14-15-10 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» прийнято податкові повідомлення-рішення: №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року.
		Так, проаналізувавши матеріали справи та відповідні вимоги законодавства щодо законності прийняття ГУ ДФС в Одеській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.
		Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0036481415 від 27.08.2018 року та № 0036491415 від 27.08.2018 року, відповідно до яких ГУ ДФС в Одеській області було встановлено порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1, п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 Податкового кодексу збоку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів», в частині не подання TOB «ОЗЗБВ» податкової звітності з податку на нерухоме майно та заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до сплати в загальній сумі 82641 грн., в тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 14641 грн., за 2017 рік в сумі 68000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 265 ПК України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
		Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
		Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
		Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
		Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості.
		Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
		Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
		За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
		Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
		Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
		Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
		Так, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфором фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
		При цьому, говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
		Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
		Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
		Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
		Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
		Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
		Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 січня 2014 року (Т.1, а.с. 121-124), та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2014 року (Т.1, а.с. 125-128), позивач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 21812,2 м2, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок 33 (вулиця Промислова (назва не чинна), вулиця Промислова 36-А).
		Згідно змісту вищезазначених Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, серія та номер: 232, виданий 30.01.2014 (Т.1 ас. 129-131) та договір купівлі-продажу, серія та номер: 152, виданий 24.01.2014 (Т.1 ас. 132-135) відповідно, зі змісту яких випливає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» було придбано ? частину нежилих будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок 33.
		Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позивач є власником нежилого приміщення, нежитлових будівель та споруд, що за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові».
		При цьому факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» також підтверджується відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т. 1 а.с. 23-28), відповідно чого, станом на 12.09.2018 року основним видом діяльності ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів», яке розташовано за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок 33, є: виробництво бетонних розчинів, готових для використання, та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Також, колегія суддів зважає й на те, що як вбачається зі змісту Договору № 28-16 від 01 травня 2016 року (Т.1 а.с. 141), Договору № 5-17 від 03 січня 2017 року (Т.1 а.с. 142), Договору № 27-17 від 23 жовтня 2017 року (Т.1 а.с. 143), Договору № 29-16 від 01 травня 2016 року (Т.1 а.с. 144), ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» надає сторонам вказаних договорів право на експлуатацію приміщень саме для господарського використання.
		Відтак, об'єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.  
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 31.01.2018 року по справі № 822/2624/16 та в постанові від 19.02.2019 року по справі № 819/818/17 за фактом розгляду спору в подібних правовідносинах.
		Отже, з вищевикладеного випливає, що з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не було допущено порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1, п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 ПК України, внаслідок чого винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0036481415 від 27.08.2018 року та № 0036491415 від 27.08.2018 року є помилковим та вказані рішення підлягають скасуванню.
		Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0428461307 від 27.09.2018 року, № 0428431307 від 27.09.2018 року, № 0428451307 від 27.09.2018 року, відповідно до яких ГУ ДФС в Одеській області було встановлено порушення збоку TOB «Одеський завод залізобетонних виробів», які викладені в п. 3-5 висновку акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається зі змісту акту «Про результати планової виїзної документальної перевірки TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» від 07.08.2018 року (Т.1 а.с. 75) та змісту висновків «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1 а.с. 118), при перевірці дотримання позивачем встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, контролюючим органом встановлено порушення п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 119.2 ст.119, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу та порядку заповнення Розділу І та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: не відображення за перевіряємий період сум доходів та сум утриманого податку, отриманих співробітниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, у вигляді додаткового блага з ознакою доходу « 126».
		Перевіркою первинних документів по рахунку № 31 «Рахунки у банках», № 631 «розрахунки з постачальниками» та первинних документів аналітичного обліку з метою виявлення, надання працівникам та стороннім громадянам матеріальних та соціальних благ за рахунок TOB «Одеський завод залізобетонних виробів», встановлено наступне.
		За перевіряємий період TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» проводило списання паливно-мастильних матеріалів згідно договору постачання нафтопродуктів для комерційного використання № 0120 від 05.07.2016 з TOB «КАТРАЛ ОІЛ».
		Отримання палива здійснювалось головним механіком ОСОБА_3, із застосуванням талонів. Порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів регламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).
		Відповідно до змісту п. 10.3 вищевказаної Інструкції, відпуск нафтопродуктів на АЗС може відбуватися: за готівку (пп. 10.3.1 п. 10.3 Інструкції), за відомостями (пп. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції), за талонами (пп. 10.3.3 п. 10.3 Інструкції), за платіжними картками (пп. 10.3.4 п. 10.3 Інструкції).
		В ході перевірки ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів», головному бухгалтеру ОСОБА_7 було вручено запит «Про надання документів» від 24.07.2018 року (Т.1 а.с. 145-147), згідно змісту якого, контролюючим органом було витребувано, зокрема й копії документів щодо господарських взаємовідносин з TOB «КАТРАЛ ОІЛ» з приводу використання бензину А-80.
		Як вбачається зі змісту відповіді на вищезазначений запит («Про надання документів» від 24.07.2018 року) від 30.07.2018 року вих. №65 (Т. 1 а.с. 148-150), ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не надало пояснень щодо використання пального, придбаного у ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ».
		Разом з тим, як було зазначено контролюючим органом у висновках «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1 а.с. 118), від ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» було надано до огляду копії документів: Договір №0120 від 05.07.2016 постачання нафтопродуктів для комерційного використання, видаткові накладні від ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ», та акти приймання передачі палива за перевіряємий період, щомісячні відомості видання ПМС водію ОСОБА_8, згідно яких він отримував Бензин А-80 для автонавантажувача, подорожні листи із зазначенням кількості використання бензину А-80.
		При цьому, контролюючий орган зазначає про те, що збоку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» було відмовлено в наданні належним чином завірених копій вищевказаних документів та не надано для перевірки технічні характеристики автонавантажувача, показники його вантажопідйомності, назва моделі двигуна, а також розрахунок нормативів використання пального.
		Відповідно до вимог п. 85.4, п. 85.5 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
		В той же час, пунктом 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що в разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
		Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, контролюючим органом відповідного акту передбаченого вищевказаним п. 85.6 ст. 85 ПК України складено не було, з огляду на що є підстави вважати, що всі необхідні документи збоку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» були надані для перевірки.
		Окрім того, ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» листом від 13 серпня 2018 року за вих. № 69 (Т. 1 а.с. 151-154) разом із додатками надало копії документів для підтвердження показників підприємства відображених у податковій звітності.
		Дослідженням наданих документів встановлено, що разом з бензином А-80, підприємством було здійснено придбання Дизпалива на АЗС постачальника:
		накладна від 27.12.2017 № 8761, акт приймання передачі від 27.12.2017№ 8761: 300 л. дизпалива на суму 7 552,80 грн. (з ПДВ);
		накладна від 04.12.2017 № 8362, акт приймання передачі від 04.12.2017 № 8362: 600 л. дизпалива на суму 14 788,80 грн. (з ПДВ);
		накладна від 07.11.2017 № 7942, акт приймання передачі від 07.11.2017№ 7942: 460 л. дизпалива на суму 11 028,96 грн. (з ПДВ);
		накладна від 31.10.2017 № 7791, акт приймання передачі від 31.10.2017№ 7791: 240 л. дизпалива на суму 5 610,24 грн. (з ПДВ);
		накладна від 13.10.2017 № 7551, акт приймання передачі від 13.10.2017 № 7551: 600 л. дизпалива на суму 13 953,60 грн. (з ПДВ);
		При цьому, ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» також було надано контролюючому органу: акти списання товарів (Т.1 а.с. 162-164), відомості видачі палива за грудень 2017 року (Т.1 а.с. 165), відомості видачі палива за листопад 2017 року (Т.1 а.с. 169), відомості видачі палива за жовтень 2017 року (Т.1 а.с. 175), відомості видачі талонів на дизельне паливо (Т.1 а.с. 181-185), подорожні листи (Т.1 а.с. 170-174).
		У зазначеному вище висновку «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1 а.с. 118-119) є посилання також й на те, що відповідно до вимог Розділу І Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не було надано документу встановленої форми та змісту, що підтверджує факт здійснення операцій з купівлі-продажу товарів чи послуг, а саме щодо використання дизельного палива на підприємстві, доставки його з АЗС постачальника до фактичного місцезнаходження підприємства.
		Водночас, згідно п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
		Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ» (код ЄРДПОУ 40164742) зокрема, є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71)..
		Також, як вбачається зі змісту Договору № 0120, а саме п. 1.6, право власності на товар переходить до Покупця (ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів») з моменту надходження на рахунок Постачальника (ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ») оплати за товар згідно виставленого рахунку або з моменту оформлення накладної про одержання товару на підставі гарантійного листа Покупця про оплату.
		Згідно змісту п. 1.4, п. 1.5 вказаного Договору, Постачальник, після складання акту прийому-передачі видає Покупцю «дозволи на відпуск».
		«Дозвіл на відпуск» не є засобом платежу. «Дозвіл на відпуск», зокрема, є підставою для одержання зазначеного товару їхнім пред'явником на АЗС Постачальника.
		З викладеного слідує, що у відповідності до пп. 10.3.3 п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти в організаціях України, ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» застосовує талонний спосіб використання палива в рамках діяльності підприємства.
		Отже, позивачем під час перевірки були надані контролюючому органу усі необхідні документи для підтвердження показників, відображених в податковій звітності щодо використання ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» пального у своїй діяльності.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині та вважає, що з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не було допущено порушення податкового законодавства в цій частині.
		Також, вказаною перевіркою було встановлено, що за рахунок коштів TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 підприємством сплачено у вигляді додаткового блага послуги роумінгу співробітникам підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на загальну суму 23246,62 грн., а саме: 4 квартал 2016 року  - 6 075,58 грн.; 2017 рік - 17 171,04 грн, внаслідок чого TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» нараховані податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 г) статті 198 Податкового кодексу за операціями з придбання послуг мобільного зв'язку.
		Так, як вбачається зі змісту акту «Про результати планової виїзної документальної перевірки TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» від 07.08.2018 року (Т.1 а.с. 76) та змісту висновків «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1 а.с. 119), при перевірці первинних документів по рахунку № 31 «Рахунки у банках», № 631 «розрахунки з постачальниками» та первинних документів аналітичного обліку з метою виявлення, надання працівникам та стороннім громадянам матеріальних та соціальних благ за рахунок TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» встановлено, що на протязі перевіряємого періоду, згідно щомісячних роздруківок рахунків та актів виконаних послуг мобільного оператора МТС, підприємство сплачує за послуги мобільного зв'язку згідно договору від 01.01.2017 № 29537994134 з ПрАТ «МТС Україна» по відповідним рахункам.
		В матеріалах справи містяться наказ від 01.10.2015 №07/1-од по підприємству, в якому зазначено необхідність використання в господарській діяльності підприємства мобільного зв'язку, укладання договору на отримання послуг мобільного зв'язку з ПрАТ «МТС Україна», зазначена необхідність укладання договорів позички мобільних телефонів з працівниками підприємства, затвердження правил користування мобільним зв'язком та номери телефонів оператора МТС за працівниками підприємства, а саме: - Директор - ОСОБА_9 - НОМЕР_1; Головний бухгалтер - ОСОБА_7 - НОМЕР_2; Начальник відділу охорони - ОСОБА_10 - НОМЕР_3; Головний інженер - ОСОБА_6 - НОМЕР_4; Головний механік - ОСОБА_3 - НОМЕР_5; начальник відділу контролю якості ОСОБА_4 - НОМЕР_6.
		Наказом від 16.11.2017 № 26/1-од зазначено зміни до наказу від 01.10.2015 №07/1-од: добавлено прізвище - начальника відділу охорони ОСОБА_11 - НОМЕР_3; - договори позички мобільних телефонів з працівниками.
		Контролюючим органом у висновках «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» (Т.1 а.с. 119) також було зазначено, що на підприємстві не ведеться журнал обліку дзвінків та у перевіряємому періоді співробітниками не складались звіти про використання службового телефону. 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до змісту п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» та ПрАТ «МТС Україна» дійсно укладено Договір № 295379941314 «Про надання телекомунікаційних послуг» від 01.01.2017 року (Т. 1 а.с. 187-190), на підприємстві ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» діють Правила користування мобільним зв'язком (Т. 1 а.с. 192), затверджені Наказом № 07-2/од від 01.10.2015 року (Т. 1 а.с. 191), згідно чого користування мобільним зв'язком за рахунок ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» здійснюється виключно працівниками, які уклали договір позички мобільного телефону з Підприємством, та виключно у виробничих цілях. Наказом №07/1-од «Про впровадження мобільного зв'язку» від 01.10.2015 року (Т.1 а.с. 193) було передбачено укладання договорів на отримання послуг мобільного зв'язку та договорів позички мобільних телефонів, тощо.
		Також, як зазначено позивачем та не оспорюється відповідачем по справі, TOB «Одеський завод залізобетонних виробів» на протязі перевіряємого періоду, згідно щомісячних роздруківок рахунків та актів виконаних послуг мобільного оператора МТС, сплачує за послуги мобільного зв'язку згідно договору від 01.01.2017 № 29537994134 з ПрАТ «МТС Україна» по відповідним рахункам, при цьому кошти перераховуються на рахунки саме ПрАТ «МТС Україна». 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що компенсування витрат мобільного зв'язку працівникам ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не являється додатковим благом в розумінні п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, так як кошти на оплату вказаних послуг перераховуються на рахунки саме ПрАТ «МТС Україна», а не на особисті рахунки працівників.
		При цьому, в матеріалах справи містяться усі необхідні документи, що підтверджують компенсування витрат мобільного зв'язку з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» саме в рамках виконання працівниками даного підприємства функціональних обов'язків. Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10 листопада 2015 року у справі № 808/8126/13-а.
		Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30 жовтня 2018 року по справі №826/6376/16 в частині розгляду подібних правовідносин.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині, та вважає, що з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не було допущено порушення податкового законодавства в цій частині.
		Отже, з вищевикладеного випливає, що з боку ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» не було допущено порушення які викладені в п. 3-5 висновку акту перевірки, внаслідок чого винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0428461307 від 27.09.2018 року, є помилковим та вказане рішення підлягає скасуванню.
		Тому, обов'язок подати в 2016-2017 роках звітність з податку на доходи фізичних осіб та сплати з суми додаткового блага податку на доходи з фізичних осіб (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України) та сплатити військовий збір (п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України), в позивача не виникав, з огляду на що податкові повідомлення-рішення № 0428431307 від 27.09.2018 року та № 0428451307 від 27.09.2018 року також підлягають скасуванню.
		Відтак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі №1540/4692/18, та зазначає, що судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
		Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
		При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України,  при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 593 від 12.09.2018 року (Т.1 а.с. 5). За подання апеляційної скарги  позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 13 215,00 грн., що платіжним дорученням № 731 від 03.12.2018 року (Т.2 а.с. 19). Таким чином, з урахуванням наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів»., загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 22025,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,- 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року - задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі №1540/4692/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» - задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року.
		Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод залізобетонних виробів» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 39020883) судові витрати у розмірі 22025,00 грн. (двадцять дві тисячі двадцять п'ять гривень 00 копійок).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
		 
		Головуючий суддя:                                                                 М. П. Коваль
		 
		Суддя:                                                                                        Ю. В. Осіпов
		 
		Суддя:                                                                                        О. І. Шляхтицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...