Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/18650/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/8951/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №826/18650/14
		адміністративне провадження №К/9901/8951/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову  Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В, Кобаль М.І.) у справі №826/18650/14 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про  скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив: скасувати рішення (наказ) №1569 від 20.05.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача по складанню акта документальної позапланової невиїзної перевірки №1394/26-55-17-01-2462112096 від 13.06.2014 щодо дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питань оподаткування за період з 01.01.2011 по 31.12.2011; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача по складанню висновку в акті №1394/26-55-17-01-2462112096 від 13.06.2014 про заниження позивачем оподаткованого доходу від операцій з інвестиційним активом в сумі 5987700,00грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 1015650,60грн.; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача про визнання такими, що не відповідають дійсності висновки, викладені в акті перевірки №1394/26-55-17-01-2462112096 від 13.06.2014 щодо відсутності фактично понесених витрат на попереднє придбання інвестиційного активу позивачем; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.09.2014 №8630-25.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.07.2014 №0000711701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 487,20грн. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з безпідставності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701 з огляду на те, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи свідчать про відсутність у позивача інвестиційного прибутку (оподатковуваного доходу) з операціями з інвестиційними активами, а тому у податкового органу відсутні законні підстави для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій. Судами також зазначено, що понесені позивачем витрати протягом 2008-2009 років при придбанні та отриманні доходу в 2011 році за результатами продажу ним корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» підтверджені матеріалами справи. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення судів мотивовано відсутністю в діях податкового органу ознак неправомірних дій.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від    17.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі №826/18650/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
		 
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 44.6 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		 
		Доводи Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставного задоволення позову. Зокрема відповідач зазначає, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_3 відповіді на письмовий запит контролюючого органу з доданням до нього затребуваних документів про отримання доходу та витрат по операціям з інвестиційними активами, останнім, за насідками камеральної перевірки позивача, було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку відповідача, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні. Доводи Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві викладені в касаційній скарзі є аналогічними до тих, про які було зазначено податковим органом під час апеляційного розгляду справи. 
		 
		Натомість ОСОБА_3 у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що мотиви та підстави наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701 прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права із з'ясуванням всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору. Зокрема, позивач зазначає, що надані ОСОБА_3 в процесі розгляду справи первинні документи, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи, свідчать про відсутність у позивача інвестиційного прибутку (оподатковуваного доходу) з операціями з інвестиційними активами, а тому у контролюючого органу були відсутні законні підстави для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій зазначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. До того ж, відповідачем не заперечується факт наявності у позивача документів, як доказів відсутності інвестиційного прибутку. Також позивач вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, з оглядку на те, що обмеження по строкам надання підтверджуючих документів застосовується виключно в процесі проведення перевірки даних відображених платником податків у податковій звітності.  А тому, позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  залишити без змін.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у справі №826/18650/14.
		 
		З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/18650/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
		 
		За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 05.04.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/18650/14 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 09.04.2019.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
		 
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту  49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік; підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 статті 170 з урахуванням підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 1015650,60грн.
		 
		За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт 13.06.2014 №1394/26-55-17-01-2462112096 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1269733,25грн., в тому числі: 1015650,60грн. основного платежу та 254082,65грн. штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
		 
		У відповідності до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
		 
		Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 розділу IV цього Кодексу.
		 
		Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. 
		 
		У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абзаци  1-3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
		 
		Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом 
		 
		При цьому підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
		 
		Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 та 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
		 
		Зокрема, в розумінні підпункту 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		 
		Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу.
		 
		Порядок оподаткування інвестиційного прибутку врегульований спеціальними нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 170.2 статті 170 цього Кодексу.
		 
		Згідно із пунктом «а» підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей пункту 170.2 цього Кодексу термін інвестиційний актив трактується як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
		 
		Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
		 
		Абзацом першим підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
		 
		Згідно абзацами п'ятим та шостим підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 цього Кодексу до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
		 
		Також придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
		 
		Підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
		 
		В силу підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		 
		Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
		 
		Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
		 
		Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у пунктах 170.2.4, 170.2.5 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору про передачу майнового права користування комерційною таємницею (інтелектуальною власністю) від 24.06.2006 №7 ОСОБА_3 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» виключне майнове право інтелектуальної власності на комерційну таємницю «Бизнес-план проекта организации в Киевской области, пгг. Козин, гостинично-развлекательного комплекса» за ціною 783522,00грн.
		 
		При цьому, ОСОБА_3 вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» 2543412,02грн., що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру.
		 
		На підставі договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» від 07.09.2009  №7/4, позивач придбав у ОСОБА_5 частку у розмірі 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент», що становить у грошовому виразі 2494875,00грн.
		 
		Згідно договору купівлі-продажу частини частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» від 25.03.2011 позивач придбав у ОСОБА_4 частку у розмірі 10% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент», що становить у грошовому виразі 997950,00грн.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» 01.04.2011 видало позивачу свідоцтво про сплачений (сформований) статутний капітал, згідно якого ОСОБА_3 у повному обсязі вніс вклад до статутного фонду товариства 5987700,00грн., що становить 60% загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент».
		 
		Відповідно до інформації зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2011 розмір внеску позивача до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» становив 5987700,00грн.
		 
		У відповідності до протоколу №2 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» від 21.04.2011 позивач та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав), відповідно до якого позивач продав ОСОБА_6 частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» у розмірі 60%, отримавши 5987700,00грн. Факт існування даного договору сторонами не заперечувався.
		Крім того, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.05.2011 ОСОБА_6 єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» та розмір внеску до статутного фонду товариства складає 9979500,00грн., тобто 100% статутного капіталу.
		 
		Досліджені судами попередніх інстанцій в процесі розгляду справи вищезазначені документи складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених операцій. 
		 
		Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли наведені документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання відповідача щодо ненадання представлених первинних документів на перевірку податкового органу, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійсненого донарахування.
		 
		Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом першої та апеляційної інстанцій процесуальної дії) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. 
		 
		Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
		 
		Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. 
		 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактичні обставини щодо понесення позивачем витрат протягом 2008-2009 років при придбанні та отриманні доходу в 2011 році за результатами продажу ним корпоративних прав в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа груп континент» підтверджені матеріалами справи. При цьому, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, то відповідно жодний інвестиційний прибуток у позивача не виникав. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
		 
		Отже, доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі №826/18650/14 щодо безпідставності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0000711701, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги відповідача необхідно відмовити. 
		 
		В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
		 
		За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі №826/18650/14 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...