Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5921/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів Президента України, з них; проведення передвиборної агітації.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 12.04.2019
Номер судового провадження: А/9901/84/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 квітня 2019 року 
		м.Київ
		справа №640/5921/19
		адміністративне провадження №А/9901/84/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Головуючої судді: Желтобрюх І.Л., 
		суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання                     Вітковської К.М.,
		представника апелянта - адвоката Дацьків А.І.,
		позивача ОСОБА_2,
		представника Відповідача-2 - ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (судді: Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №640/5921/19 за позовом офіційного спостерігача за виборами Президента України у територіальному виборчому окрузі 221 від Громадської організації "Українська Асоціація Акціонерів" ОСОБА_2 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_4, кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна виборча комісія України, Державне підприємство Національний спортивний комплекс "ОЛІМПІЙСЬКИЙ", Міністерство охорони здоров'я України, про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення дій та вчинити дії,
		в с т а н о в и в:
		Офіційний спостерігач за виборами Президента України у територіальному виборчому окрузі 221 від ГО "Українська Асоціація Акціонерів" ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 (далі - Апелянт, Відповідач 1), кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 (далі - Відповідач 2), де треті особи: Центральна виборча комісія України (далі - ЦВК України), Державне підприємство Національний спортивний комплекс "ОЛІМПІЙСЬКИЙ" (далі- ДП НСК "ОЛІМПІЙСЬКИЙ"), Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив: 
		- визнати протиправними дії кандидатів на пост Президента України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо проведення протизаконної агітації та зобов'язати їх утриматися від протизаконної агітації за власної участі із закликами про проведення теледебатів на НСК "Олімпійський" або інших видів протизаконної агітації до моменту включення у виборчі бюлетені другого туру з виборів Президента України 2019 року;
		- зобов'язати ЦВК України вчинити дії, пов'язані із застосуванням визначених законодавством санкцій, стосовно відповідачів за порушення виборчого законодавства у вигляді протизаконної агітації.
		Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою,  в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, а позовну заяву офіційного спостерігача за виборами Президента України у територіальному виборчому окрузі 221 від Громадської організації "Українська Асоціація Акціонерів" ОСОБА_2 залишити без розгляду. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для розгляду та вирішення справи по суті, оскільки  ані Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ані Закон України «Про вибори Президента України» не наділяють офіційних спостерігачів  правом оскаржувати дії кандидатів на пост Президента України, в тому числі щодо проведення агітації, а тому в даному випадку позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, що відповідно до приписів пункту першої частини 1 статті 240 КАС України є підставою для залишення такого позову без розгляду.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 зауважив, що, на його думку, Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято справедливе та обґрунтоване рішення. Разом з тим, погодився з твердженням апелянта про відсутність офіційних спостерігачів у переліку осіб, які відповідно до положень частини третьої статті 277 КАС України мають право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів на пост Президента України.
		Позивач також скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення з підстав невідповідності форми та змісту такої скарги вимогам КАС України.
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. 
		Позивач та представник кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Центральною виборчою комісією України подано заяву про розгляд справи за відсутності її представника. 
		Відповідно до приписів частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів вставила, що апелянтом не оскаржується рішення Шостого апеляційного адміністративного суду в частині мотивів та підстав до відмови у задоволенні позовних вимог. Натомість, єдиною підставою звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції стала незгода апелянта з позицією суду щодо наявності у позивача як офіційного спостерігача за виборами Президента України у територіальному виборчому окрузі 221 від ГО "Українська Асоціація Акціонерів" правосуб'єктності на звернення до суду із даним адміністративним позовом.
		Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо наявності у позивача правосуб'єктності на звернення до суду з відповідними позовними вимогами до відповідачів як кандидатів на пост Президента України.
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників справ які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України. Так, відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		За приписами частини другої статті 124 Конституції України у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (ч. 1 ст. 103 Конституції України). 
		Пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.
		Організацію і порядок проведення виборів Президента України визначає Закон України від 05 березня 1999 року № 474-XIV «Про вибори Президента України» (далі - Закон № 474-XIV).
		Національна виборча система  заснована на  системі принципів, що складають основу європейського виборчого доробку.
		У 2002 році спільно з Парламентською Асамблеєю та Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи Венеціанська комісія заснувала Раду за демократичні вибори, основне завдання якої якраз полягає у здійсненні співробітництва у галузі виборів. Одним із перших документів, розроблених цією Радою, був Кодекс належної практики у виборчих справах, який звів разом і кодифікував основні європейські принципи організації вільних та демократичних виборів. Ці норми європейського виборчого доробку, насамперед, є стандартними конституційними принципами виборчого права: загальне, рівне, вільне, таємне і пряме виборче право разом із регулярним проведенням виборів. 
		Подібний зміст має і Декларація про критерії вільних і чесних виборів Міжпарламентського союзу, яка не лише проголошує ці два фундаментальні принципи демократичних виборів, але й викладає їх достатньо детальний зміст через взаємозв'язок з іншими принципами виборчого права, а також вимоги щодо державної політики у цій сфері .
		Наведені принципи виборчого права були імплементовані у національне законодавство з метою забезпечення демократичного формування влади, а також дотримання прозорості у здійсненні прав та обов'язків суб'єктів виборчого процесу.
		Важливу роль у дотриманні означених принципів відіграє інститут спостереження. 
		Спостереження за виборами - це особлива функція публічного контролю за правомірністю перебігу виборчого процесу, яка полягає у праві доступу суб'єктів, уповноважених на спостереження, до всіх дій і рішень, пов'язаних з виборчим процесом, та можливості їх оскарження. 
		Кодекс належної практики у виборчих справах також відносить спостереження до процесуальних гарантій дотримання основних засад виборчого права, оскільки саме спостереження, поєднане із правом на оскарження правопорушень, стає ефективним засобом боротьби за дотримання правового (законного) характеру виборів, проти зловживань, фальсифікацій та інших виборчих правопорушень.
		В Україні функцію публічного контролю за правомірністю перебігу виборчого процесу виконують офіційні спостерігачі.
		Відповідно до частини першої та другої статті 68   Закону № 474-XIV у виборчому процесі можуть брати участь офіційні спостерігачі від кандидатів на пост Президента України, від партій, які висунули кандидатів на пост Президента України, від громадських організацій, які зареєстровані у порядку, встановленому законом. Офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій можуть вести спостереження за ходом виборчого процесу.
		Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 12 Закону № 474-XIV офіційні спостерігачі мають статус суб'єктів виборчого процесу, що забезпечує їм можливості для якомога ширшої реалізації функції публічного контролю.
		Повний перелік повноважень офіційних спостерігачів, які починаються з дня їх реєстрації відповідною виборчою комісією у порядку, передбаченому цим Законом, і припиняються після встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України,  визначено статтею 69 Закону №474-XIV.
		Так, відповідно до частини 9 вказаної статті офіційні спостерігачі від партії, кандидата на пост Президента України, громадської організації як особи, які виконують функцію реалізації принципу чесних (справедливих) виборів, мають право, зокрема,  звертатися із заявою чи скаргою до відповідної виборчої комісії чи до суду щодо усунення порушень цього Закону в разі їх виявлення.
		Таким чином, національне виборче законодавство залежно від органу, уповноваженого розглядати та вирішувати виборчі спори, передбачає застосування двох альтернативних способів оскарження офіційними спостерігачами виборчих правопорушень - адміністративного та судового. 
		Порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів виборчого процесу, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори, визначає Кодекс адміністративного судочинства України (частина перша статті 99 Закону № 474-XIV).
		Особливості провадження у справах, пов'язаних із виборчим процесом,  передбачені статтями 273-279 Глави 11 Розділу ІІ КАС України.
		Так, частиною першою статті 273 КАС України визначено, що право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
		В свою чергу, частиною третьою статті 277 КАС України  визначено, що оскаржувати дії іншого кандидата на пост Президента України, його довіреної особи, якщо ці дії спрямовані на порушення встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборної агітації, інші порушення їхніх прав або виборчих прав громадян мають право кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу або виборець у разі, якщо ці дії порушують його виборчі права.
		Таким чином, КАС України дійсно прямо не передбачено право офіційних спостерігачів оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів на пост Президента України.
		Разом з тим, розглядаючи правосуб'єктність офіційних спостерігачів, закріплену статтею 69 Закону № 474-XIV, у співвідношенні з положеннями КАС України, колегія суддів враховує правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України викладену, в постанові від 01.11.2013 №15 «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом», відповідно до якої при визначенні пріоритетності норм, які містяться в КАС України та інших законах, у тому числі й законах про вибори, слід ураховувати те, що норма, якою визначено суб'єктивне право учасників виборчого процесу (виборців, спостерігачів, тощо), є пріоритетною.
		В аспекті вищевикладеного Верховний Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року, відповідно до якої чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.
		Також Європейський Суд з прав людини у справі  «Сільвер та інші проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 березня 1983 року) зазначає, що  «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права», хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Точність формулювань, яка у зв'язку з цим вимагається від «закону», залежатиме від конкретної ситуації.
		Інститут оскарження є сукупністю певних юридичних процедур (системою норм, що визначають порядок) ініціювання спору та його вирішення уповноваженим юрисдикційним органом щодо оцінки законності (точніше, правомірності) поведінки учасників виборчих правовідносин під час виборчого процесу.
		Венеціанська комісія відносить існування дієвої системи оскарження виборчих правопорушень до виборчих комісій або до суду до «процедурних гарантій дотримання основних принципів».
		Для інституту оскарження у рамках виборчого права важливу роль відіграє визначення суб'єкта, уповноваженого здійснювати оскарження виборчих правопорушень. 
		Дійсно, право на оскарження будь-яких виборчих правопорушень належить не усім суб'єктам виборчого процесу. 
		Водночас офіційні спостерігачі, мають право на оскарження будь-яких виборчих правопорушень, оскільки це право за своїм змістом виходить за межі їх інших суб'єктивних прав, які реалізуються у виборчому процесі, а тому його слід вважати окремим  виборчим правом.
		Предметом виборчого спору може бути практично будь-яке порушення вимог виборчого законодавства. На відміну від інших сфер, виборчі правовідносини завжди мають багато сторін, що є типовим для публічно-правових відносин, і торкаються одночасно широкого кола суб'єктів виборчого процесу. Тому не можна стверджувати, що предметом виборчого спору є лише порушення конкретного суб'єктивного права. Порушення встановленої законом процедури само по собі, незалежно від реального настання негативних наслідків, повинно оскаржуватися з метою недопущення таких наслідків.
		Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як офіційний спостерігач уповноважений Законом на оскарження виборчих правопорушень.
		Таким чином, враховуючи, що функція публічного контролю дотримання законності виборів нерозривно пов'язана з можливістю оскаржувати виявлені порушення, а обмеження такого права виключно адміністративною процедурою призведе до порушення основних засад та принципів виборчого законодавства, закріплених національними та міжнародними стандартам у сфері спостереження за виборами, - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як офіційний спостерігач за виборами Президента України у територіальному виборчому окрузі 221 від ГО "Українська Асоціація Акціонерів" мав право на звернення до суду із даним адміністративним позовом.
		Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Стосовно заперечень позивача в частині форми та змісту апеляційної скарги, а  також наявності у представника кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 відповідних повноважень на звернення з такою скаргою, колегія суддів зауважує, що наведені обставини були досліджені, проаналізовані й оцінені судом на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду, за наслідками чого підстав до відмови у відкритті провадження чи допущенні представника до участі у справі судом не встановлено.
		При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, Верховним Судом не встановлено.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстави до зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.
		Керуючись статями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
		Головуючий суддя                                                                                           І.Л. Желтобрюх
		Судді                                                                                                                                  О.В. Білоус
		                                                                                                                   Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...