Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1017/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 12.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/69587/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №806/1017/18
		касаційне провадження №К/9901/69587/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Юрченко В.П.,  Шипуліної Т.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління) на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді - Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  (далі - ФОП ОСОБА_2) до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 19.04.2018 позов задовольнив.
		 
		Управління оскаржило це рішення до Житомирського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 31.05.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 13.08.2018 - апеляційну скаргу Управління повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.
		 
		17.09.2018 Управління вдруге звернулось до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Управління подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтувало тим, що вперше податковий орган подав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, який двічі продовжувався судом апеляційної інстанції за клопотаннями Управління, з огляду на відсутність коштів на рахунках податкового органу та наявністю факту блокування останніх, проте оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги Управлінням сплачений не був з незалежних від податкового органу причин - відсутності фінансування, апеляційну скаргу було повернуто, у зв'язку з чим Управління повторно звернулось до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору.
		 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2018 визнав неповажними наведені в заяві Управління підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, оскільки з наведені Управлінням доводи та надані докази не дають підстав вважати, що майновий стан податкового органу протягом чотирьох місяців не дозволяв йому сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, з урахуванням того, що у ситуації з пропуском строку державними органами не може виступати поважною причиною пропуску такого строку необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу Управління без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку. 
		 
		Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №2100104341057 вказана ухвала була отримана Управлінням 31.10.2018.
		 
		В межах встановленого судом строку Управління подало до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, у якій зазначила аналогічні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме - відсутність коштів на рахунках Управління по КЕКВ 2800 та блокуванням рахунків податкового органу, до якої додала копії листів ГУ ДКСУ у Житомирській області, а також вказала, що Управлінням вживалися заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, що свідчить про те, що податковий орган добросовісно виконував свої процесуальні обов'язки.
		 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2018 визнав неповажними підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на  рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставинам, вказаним Управління у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вже надав оцінку в ухвалі від 25.10.2018, а обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку. 
		 
		Інспекція оскаржила ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.01.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Управління посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Управлінням вживалися заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, зокрема, первісно апеляційну скаргу було подано із дотримання процесуального строку на апеляційне оскарження, податковим органом постійно вживалися заходи щодо сплати судового збору, до суду подавалися клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з чим Управління, отримавши документ про сплату судового збору у найкоротші строки повторно звернулось до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, з огляду на те, що Управлінню двічі продовжувався строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з огляду на що у податкового органу відсутні підстави посилатись на наявність перешкод у доступі до правосуддя.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.03.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 12.03.2019.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		 
		Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		 
		Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		 
		За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Сьомий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 20.11.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Управлінням не було вказано інших підстав для поновлення строку, а зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Сьомим апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 25.10.2018.
		 
		Вказані висновки суду апеляційної інстанції є правомірними, оскільки Управління є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
		 
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
		 
		Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
		 
		Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
		 
		У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
		 
		З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. 
		 
		У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи  покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
		 
		Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду  у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).  
		 
		У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.    
		 
		Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 - без змін.
		 
		Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
		 
		                                                                                                    Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...