Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8633/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2019
Номер судового провадження: 2968/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2019 р.Справа № 520/8633/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Донець Л.О.,
		Суддів: Бенедик А.П. ,  Гуцала М.І. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В. повний текст складено 18.12.19 року) по справі № 520/8633/18
		за позовом     Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК"  
		до     Державної екологічної інспекції у Харківській області             
		про визнання протиправним та скасування припису,
		ВСТАНОВИВ:
		05.10.2018 року Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт - Біолік» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд протиправним та скасувати пункти 1, 2, 11, 17, 18, 19, 20, 21, 22 припису №70/04-09 від 13 вересня 2018 року відповідача.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня  2018 року   позов задоволено частково.
		Скасовано пункт 17 припису відповідача №70/04-09 від 13 вересня 2018 року.
		В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		Позивач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції  та прийняти нову рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування апеляційної скарги каже про те, що  суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планової діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об'єктів,  які не підлягають оцінці впливу на довкілля», Водного кодексу України, Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що призвело до неправильного вирішення справи.
		Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що  працівниками відповідача  на підставі наказу від 23.08.2018 року №677/01-04  та направлення  на проведення планової перевірки  дотримання вимог природоохоронного законодавства позивача,  проведена планова перевірка позивача дотримання вимог законодавства у сфері охорони  навколишнього природного середовища, про що складений акт  планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №677/01-04/04-09 від 07.09.2018 року.
		За результатами перевірки прийнятий припис №70/04-09 від 13 вересня 2018 року, яким позивча зобов'язано, зокрема,  провести  оцінку впливу на довкілля цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів, цеху препаратів крові відділу продуцентів і лабораторних тварин з оцінки впливу на довкілля; провести оцінку впливу на довкілля спиртосховища, складу сировини та матеріалів та отримати відповідні висновки з оцінки впливу на довкілля; з метою запобігання негативному і екологонебезпечному впливу  на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу вжити заходів щодо організації  скиду зливових стічних вод у відповідності до вимог Водного кодексу України; забезпечити приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в якій знаходиться продукція позивача (картон,  скло тощо) або забезпечити  укладання угод з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; винести в натурі огорожі зони санітарної охорони першого поясу  суворого режиму на свердловині №1 відповідно до вимог Державних будівельних норм України (ДБНВ.)2.5-74:2013 «Водопостання зовнішні мережі та споруди»; затвердити в установленому законом порядку Проект організації зон санітарної охорони на водозаборі; обладнати локальну мережу  спостережу вальних свердловин для здійснення контролю за якісним станом підземних вод; отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на збір підземних вод з Помірківського родовища; вжити заходи виконання умов Спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 року №4932. 
		Задовольняючи частково  позовні вимоги,  суд першої інстанції зробив висновки про те, що  пункти 1, 2, 11, 18, 19, 20, 21, 22 оскаржуваного припису №70/04-09 від 13 вересня 2018 року є обґрунтованими, та такими що не підлягають скасуванню.
		Судом першої інстанції частина позовних вимог про скасування п.17 припису  відповідача №70/04-09 від 13 вересня 2018 року  задоволена з підстав необґрунтованості тверджень відповідача.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		В силу приписів  частини 1 статті 308 КАС України, яка каже, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає можливим здійснити апеляційний перегляд судового рішення в межах  доводів апеляційної скарги.
		З приводу частини позовних вимог про скасування пунктів 1, 2 припису відповідача №70/04-09 від 13 вересня 2018 року, то колегія суддів зауважує на таке.
		На підставі  ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
		Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;
		теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження);
		установки для виробництва або збагачення ядерного палива, установки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення;
		чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хімічних або електролітичних процесів);
		споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік;
		хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;
		будівництво:
		аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше;
		автомагістралей;
		автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше;
		автомобільних доріг першої категорії;
		магістральних залізничних ліній загального користування;
		гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн;
		глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн;
		поводження з відходами:
		операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);
		операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;
		забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об'ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше;
		міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування питної води трубопроводами;
		греблі, водосховища та інші об'єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові об'єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів;
		видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;
		трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;
		виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу;
		кар'єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів;
		потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;
		установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геологічні сховища вуглекислого газу;
		установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб;
		потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок);
		будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів;
		усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);
		сільське господарство, лісівництво та водне господарство:
		сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;
		насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;
		зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;
		потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);
		установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;
		інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		намив територій на землях водного фонду;
		видобувну промисловість:
		видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
		перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;
		енергетичну промисловість:
		зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);
		поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об'ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;
		промислове брикетування кам'яного і бурого вугілля;
		гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;
		гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);
		вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше;
		виробництво та обробку металу:
		установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди);
		установки для обробки чорних металів:
		стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;
		ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават;
		нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;
		установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;
		установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об'єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;
		виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів;
		верфі;
		підприємства з виготовлення і ремонту літаків;
		виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту;
		штампування з використанням вибухових речовин;
		переробку мінеральної сировини:
		коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;
		виробництво цементу або цементного клінкеру;
		виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;
		виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;
		виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;
		виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам'яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний;
		хімічну промисловість:
		установки для виробництва вибухових речовин;
		установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;
		зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);
		харчову промисловість:
		виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);
		пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво крохмалю;
		підприємства з переробки риби і риб'ячого жиру;
		бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;
		цукрові заводи;
		підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:
		з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;
		з обробки шкірсировини та хутра;
		з дублення шкір;
		з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);
		з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;
		інфраструктурні проекти:
		облаштування індустріальних парків;
		будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць;
		будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;
		будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;
		будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;
		будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для утримання або накопичення води на тривалі проміжки часу;
		проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;
		будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фунікулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;
		будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного обслуговування;
		будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування води на далекі відстані;
		будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);
		будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) напругою 110 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіловольт і більше;
		будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;
		будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;
		спеціалізовані морські або річкові термінали;
		проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підводні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;
		установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше;
		інші види діяльності:
		постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;
		майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;
		шламонакопичувачі, хвостосховища;
		складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;
		установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;
		виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;
		споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, виробництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальтобетону;
		видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
		генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке використання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);
		інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;
		виробництво мікробіологічної продукції;
		виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин;
		туризм та рекреацію:
		лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;
		яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;
		постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше;
		господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, та забір води з водних об'єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
		Планована діяльність, що належить до першої категорії та зазначена в частині другій цієї статті, підлягає обов'язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародними зобов'язаннями України. Якщо будь-яка планована діяльність, зазначена у цій статті, може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля, вона підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.
		Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об'єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
		У відповідності до ст.17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.
		Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
		За змістом пунктів 1, 2 оскаржуваного припису  позивача зобов'язано  провести оцінку впливу на довкілля цеху розливу,  сублімації   та упаковки препаратів, цеху  препаратів крові, вакцинно-сироваткового цеху, відділу  продуцентів, і лабораторних тварин та отримати відповідні висновки з оцінки впливу на довкілля;   провести оцінку впливу на довкілля  спиртосховища,  складу сировини та матеріалів та отримати відповідні висновки з оцінки впливу на довкілля терміном 90 днів з дня отримання припису.
		В своїй позовній заяві та апеляційній скарзі позивач стверджує про те, що  на   діяльність  його цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів, цеху препаратів крові, вакцинно-сироваткового цеху, відділу продуцентів, і лабораторних тварин,  спиртосховища, складу сировини та матеріалів  не може розповсюджуватись дія Закону України «Про оцінку впливу на  довкілля».
		Так, позивачем зазначається про те, що ним не проведено переоснащення  виробництва  наведених вище цехів, тому на нього відповідно до критеріїв  визначення розширень і змін діяльності та об'єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об'єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» 
		Наведені вище твердження суперечать встановленими в акті перевірки обставинам.
		Так, відповідно до висновків акту перевірки  відповідачем були проаналізовані наступні документи, а саме:  організаційна  схема позивача, затверджена головою Правління ОСОБА_1 29.12.2017 року;  розділ ОВНС робочого проекту цеху «Реконструкція нежитлової будівлі літ «С-1»» під цех  виробництва ектеріциду, розроблений ПП «Демпикс» у 2014 році та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 23.12.2014 року, реконструкція  нежитлової будівлі літ. «С-1» під цех по виробництву ектерициду. 
		Крім цього, відповідачем зауважено що на час перевірки даний цех здійснював свою діяльність хоча  не отримав належну оцінку впливу на довкілля цехів.
		Щодо частини позовних вимог про скасування пункту 11 оскаржуваного припису  від 23.07.2018 року №02-21/29, то колегія суддів зазначає на таке.
		Пунктом 11 оскаржуваного припису зауважено про те, що з метою запобігання негативному  екологонебезпечному  впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу вжити заходи щодо організації скиду зливових стічних вод у відповідності до вимог Водного кодексу України.
		У відповідності до ст.70 Водного кодексу України  скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
		Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:
		можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;
		містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;
		містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;
		містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;
		перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань;
		за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;
		призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;
		є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.
		Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.
		На підставі ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися   вимог земельного  та  природоохоронного законодавства України; проводити  на  земельних  ділянках  господарську  діяльність способами,  які  не  завдають  шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та  органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному  впливу на земельні  ділянки  та  ліквідації наслідків цього впливу. 
		Як убачається із матеріалів справи, позивачем отримано дозвіл на спеціальне водокористування Укр. №04.01-10-691 А/Хар від 18.11.2015 року у відповідності до ст.49 ВК України.
		За змістом вказаних обґрунтувань проммайданчик обслуговує  система каналізації для виробничих та господарсько-побутових стоків, зливова каналізація відсутня. Зливову стічні води з території позивача стікають по рельєфу місцевості в  «ставок-відстійнік», розташований біля підприємства, а далі - в один з рукавів Саржина Яра.
		В своїй апеляцій скарзі позивач вказує на те, що  відповідно до протоколів результатів лабораторного аналізу проб води поверхневої №35 від 21.03.2018 року та №83  від 02.07.2018 року,  проведених співробітників  ТОВ «Енергоеколог» у пруді-відстійніку, вбчається наявність наступних інгредієнтів: азоту амонійного, взважених речовин, водневого показника, заліза загального, нітратів, нітритів, сульфатів, фосфатів, ХСК та хлоридів в межах допустимих нормативів.
		Крім цього, в суді апеляційної інстанції представниками позивача зауважено на те, що  листом Харківського регіонального управління водних ресурсів від 04.09.2018 року №16/529  та  листом КП «Комплекс з експлуатації водозниження  та зливової каналізації»  від 06.09.2018 року №586  не підтверджено  знаходження  водойми  за вказаним місце розташуванням. 
		Колегія суддів,  вважає такі доводи необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи.
		Так, на час здійснення перевірки дане порушення було зафіксоване, що свідчить про  не вжиття заходів позивачем щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що водним законодавством міститься пряма заборона скидати стічні води, а вода, яка накопичується у пруді-відстійнику є стічною  та має у складі  забруднюючі речовини.
		Стосовно частини позовних вимог про скасування пункту 18 оскаржуваного припису, то колегія суддів зазначає на таке.
		Пунктом 18 оскаржуваного припису зазначено про те, що  винести в натурі  огорожі зони санітарної свердловини першого поясу судового режиму на свердловині №1 відповідно до вимог Державних будівельних норм України (ДБНВ.) 2.5-74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди».
		На підставі ст.44 Водного коденсу України  водокористувачі зобов'язані:
		економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
		використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
		дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
		використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
		не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
		утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
		здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
		здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
		здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
		безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
		своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
		своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
		здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
		виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
		Згідно до ст.93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
		Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
		Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Державних будівельних  норм України (ДБН В) 2.5-74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди» межі першого поясу ЗСО підземних джерел водопостачання слід встановлювати від одиночної  водозабірної споруди (свердловина, шахтний колодязь, каптаж тощо) або від крайніх  водозабірних споруд, розташованих у групі, на відстані - для захищених - 30 м; - для недостатньо захищених - 50 м. Для  водозабірних споруд,  розташованих на території об'єкта, на  якій  неможливе  забруднення  ґрунту та підземних вод, а також для водозабірних споруд, розташованих  у сприятливих санітарних, топографічних та гідрогеологічних умовах, розмір  першого поясу  ЗСО  допускається  зменшувати, але вони повинні становити не менше ніж 15 м та 25 м відповідно. 
		Як свідчать матеріали справи, позивачем не дотримані умови  встановлені при наданні висновків Державної служби геології та надр України від 04.11.2015 року №14434/13/10-15 та Державного агентства водних ресурсів України від 22.10.2015 року т№836/9/15-15,  висновку Державної агентства водних ресурсів України від 22.10.2015 року №836/9/15-15,  дозволу на спеціальне  водокористування від 18.11.2015 року Укр.№04-01-10-641А/Хар, а саме  встановлення належної відстані  від водогосподарської споруди (устья свердловини) до огорожі першого яруса судового режим.
		Так, відповідно до акту перевірки відстань становить - 8,2 м (в  сторону на північ).
		Представниками позивача в суді апеляційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано нездійснено таку процесуальну дію як обмір даної відстані на місцевості.
		Проте, колегія суддів зауважує, що представниками позивача про не подання про це клопотання  в суді першої інстанції не заперечувалось .
		Крім цього, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками позивачами не заперечувалось відсутність здійснення такого повторного заміру даної відстані за їх ініціативою за участю двох сторін.
		Суду першої інстанції, також не було повідомлено про перешкоди, які виникли у позивача у зв'язку з  отриманням такого доказу. 
		За наведених обставин, колегія суддів, вважає вищевикладені доводи наміркованими.
		З приводу частини позовних вимог про скасування п.19 оскаржуваного припису, то колегія суддів зазначає таке.
		Пунктом 19 оскаржуваного припису зазначено, що затвердити в установленому законом порядку Проект  організації  зон  санітарної  охорони на водозаборі до 13.11.2018 року.
		У відповідності до ст. 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
		Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
		Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На підставі ст.105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
		У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.
		Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.
		Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.
		У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих рад центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями.
		У разі вичерпання запасів підземних вод, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.
		Представниками позивача не заперечувалось  про те, що  позивачем   вчинені дії для  погодження Проекту  організації  зон  санітарної  охорони на водозаборі.
		Разом з цим, на час прийняття оскаржуваного припису даний документ не був погоджений.
		Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про необгрунтованість  доводів апеляційної скарги.
		З приводу частини позовних вимог  про скасування пунктів 20, 21, 22  оскаржуваного  припису, то колегія суддів зазначає на таке.
		Пунктом 20 оскаржуваного припису зазначено про те, що позивач зобов'язаний обладнати локальну мережу спостережувальних свердловин   для здійснення  контролю за якісним станом підземних вод.
		Пунктом 21 оскаржуваного припису визначено про те, що  позивач зобов'язаний  отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на забір підземних вод з Помірківського родовища.
		Пунктом 22 оскаржуваного припису  зауважено, що позивач зобов'язаний   вжити заходи щодо виконання умов спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 року №4932.
		У відповідності до статті 105 Водного кодексу України каже, що  підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
		У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.
		Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.
		Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.
		У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих рад центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями.
		У разі вичерпання запасів підземних вод, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.
		Згідно до статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
		Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;
		теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження);
		установки для виробництва або збагачення ядерного палива, установки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення;
		чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хімічних або електролітичних процесів);
		споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік;
		хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;
		будівництво:
		аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше;
		автомагістралей;
		автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше;
		автомобільних доріг першої категорії;
		магістральних залізничних ліній загального користування;
		гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн;
		глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн;
		поводження з відходами:
		операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);
		операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;
		забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об'ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше;
		міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування питної води трубопроводами;
		греблі, водосховища та інші об'єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові об'єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів;
		видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;
		трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;
		виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу;
		кар'єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів;
		потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;
		установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геологічні сховища вуглекислого газу;
		установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб;
		потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок);
		будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів;
		усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);
		сільське господарство, лісівництво та водне господарство:
		сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;
		насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;
		зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;
		потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);
		установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;
		інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		намив територій на землях водного фонду;
		видобувну промисловість:
		видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
		перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;
		енергетичну промисловість:
		зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);
		поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об'ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;
		промислове брикетування кам'яного і бурого вугілля;
		гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;
		гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);
		вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше;
		виробництво та обробку металу:
		установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди);
		установки для обробки чорних металів:
		стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;
		ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават;
		нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;
		установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;
		установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об'єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;
		виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів;
		верфі;
		підприємства з виготовлення і ремонту літаків;
		виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту;
		штампування з використанням вибухових речовин;
		переробку мінеральної сировини:
		коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;
		виробництво цементу або цементного клінкеру;
		виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;
		виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;
		виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;
		виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам'яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний;
		хімічну промисловість:
		установки для виробництва вибухових речовин;
		установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;
		зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);
		харчову промисловість:
		виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);
		пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво крохмалю;
		підприємства з переробки риби і риб'ячого жиру;
		бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;
		цукрові заводи;
		підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:
		з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;
		з обробки шкірсировини та хутра;
		з дублення шкір;
		з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);
		з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;
		інфраструктурні проекти:
		облаштування індустріальних парків;
		будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць;
		будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;
		будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;
		будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;
		будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для утримання або накопичення води на тривалі проміжки часу;
		проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;
		будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фунікулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;
		будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного обслуговування;
		будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування води на далекі відстані;
		будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);
		будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) напругою 110 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіловольт і більше;
		будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;
		будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;
		спеціалізовані морські або річкові термінали;
		проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підводні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;
		установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше;
		інші види діяльності:
		постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;
		майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;
		шламонакопичувачі, хвостосховища;
		складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;
		установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;
		виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;
		споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, виробництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальтобетону;
		видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
		генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке використання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);
		інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;
		виробництво мікробіологічної продукції;
		виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин;
		туризм та рекреацію:
		лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;
		яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;
		постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше;
		господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, та забір води з водних об'єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
		Планована діяльність, що належить до першої категорії та зазначена в частині другій цієї статті, підлягає обов'язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародними зобов'язаннями України. Якщо будь-яка планована діяльність, зазначена у цій статті, може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля, вона підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.
		Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об'єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
		У відповідності до статті 24 Кодексу України про надра вористувачі надр мають право: здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.
		Користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
		Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.
		Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.
		У разі отримання інвестором за угодою про розподіл продукції відмови від користувача надр у наданні згоди на проведення робіт у межах гірничого відводу, наданого такому користувачу надр для видобутку корисних копалин, крім гірничих відводів для видобутку кам'яного та бурого вугілля, антрациту та залізних металічних руд, незалежно від підстав для такої відмови, таку згоду може бути надано спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, за умови, що одночасне користування надрами кількома надрокористувачами в межах одного гірничого відводу не створить загрози життю і здоров'ю людей і не завдасть шкоди надрам та/або промисловим об'єктам, розміщеним у межах зазначеного гірничого відводу.
		Статтею 93 Водного кодексту України визначено, що з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
		Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
		Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно статті 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
		У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.
		Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.
		Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться.
		У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих рад центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями.
		У разі вичерпання запасів підземних вод, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.
		Згідно зі ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
		Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;
		еплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження);
		установки для виробництва або збагачення ядерного палива, установки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення;
		чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хімічних або електролітичних процесів);
		споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік;
		хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;
		будівництво:
		аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше;
		автомагістралей;
		автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше;
		автомобільних доріг першої категорії;
		магістральних залізничних ліній загального користування;
		гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн;
		глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн;
		поводження з відходами:
		операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);
		операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;
		забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об'ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше;
		міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування питної води трубопроводами;
		греблі, водосховища та інші об'єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові об'єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів;
		видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;
		трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;
		виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу;
		кар'єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів;
		потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;
		установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геологічні сховища вуглекислого газу;
		установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб;
		потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок);
		будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів;
		усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:
		глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);
		сільське господарство, лісівництво та водне господарство:
		сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;
		насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;
		зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;
		потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);
		установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;
		інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		намив територій на землях водного фонду;
		видобувну промисловість:
		видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
		перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;
		енергетичну промисловість:
		зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);
		поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об'ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;
		промислове брикетування кам'яного і бурого вугілля;
		гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;
		гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);
		вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше;
		виробництво та обробку металу:
		установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди);
		установки для обробки чорних металів:
		стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;
		ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават;
		нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;
		установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;
		установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об'єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;
		виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів;
		верфі;
		підприємства з виготовлення і ремонту літаків;
		виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту;
		штампування з використанням вибухових речовин;
		переробку мінеральної сировини:
		коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;
		виробництво цементу або цементного клінкеру;
		виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;
		виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;
		виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;
		виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам'яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний;
		хімічну промисловість:
		установки для виробництва вибухових речовин;
		установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;
		зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);
		харчову промисловість:
		виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);
		пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;
		виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;
		виробництво крохмалю;
		підприємства з переробки риби і риб'ячого жиру;
		бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;
		цукрові заводи;
		підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:
		з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;
		з обробки шкірсировини та хутра;
		з дублення шкір;
		з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);
		з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;
		інфраструктурні проекти:
		облаштування індустріальних парків;
		будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць;
		будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;
		будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;
		будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;
		будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для утримання або накопичення води на тривалі проміжки часу;
		проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;
		будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фунікулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;
		будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного обслуговування;
		будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування води на далекі відстані;
		будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);
		будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) напругою 110 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіловольт і більше;
		будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;
		будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;
		спеціалізовані морські або річкові термінали;
		проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підводні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;
		установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше;
		інші види діяльності:
		постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;
		майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;
		шламонакопичувачі, хвостосховища;
		складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;
		утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;
		установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;
		виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;
		споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, виробництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальтобетону;
		видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
		генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке використання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);
		інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;
		виробництво мікробіологічної продукції;
		виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин;
		туризм та рекреацію:
		лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;
		яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;
		постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
		тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше;
		господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, та забір води з водних об'єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;
		розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
		Планована діяльність, що належить до першої категорії та зазначена в частині другій цієї статті, підлягає обов'язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародними зобов'язаннями України. Якщо будь-яка планована діяльність, зазначена у цій статті, може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля, вона підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.
		Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об'єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
		Як убачається із матеріали справи  позивачем допущено  самовільне використання надрами (підземні води) у кількості 556 куб. м, що є не виконанням умов спеціального дозволу на користування надрами від 25.02.2009 року №4932, оскільки  відповідно до  спеціального дозволу на використання  надрами від 25.09.2009 року №4932 добовий забір води складає 500 куб. м.
		Дані порушення зафіксовані актом перевірки, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
		Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що  судом першої інстанції  правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
		У відповідності до  п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК"  залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі № 520/8633/18  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді   А.П. Бенедик    М.І. Гуцал   Повний текст постанови складено  12.04.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...