Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/2650/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 61-33692ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		11 квітня 2019 року
		м. Київ
		справа №225/2650/16-ц
		провадження №61-33692св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  ОСОБА_10, 
		третя особа - орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 в свої інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року у складі судді Нємиш Н. В. та  ухвалу  апеляційного суду Донецької області  від 29 березня 2017 року у складі суддів Корчистої О. І., Дунар І. О., Тимченко О. О.,
		ВСТАНОВИВ :
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до             ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, в якому просив: виселити відповідачів, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_11  з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; вселити у вказаний будинок позивача та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження житловим будинком.
		Позов мотивовано тим, що позивач є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Син позивача ОСОБА_12 помер, документи на будинок залишились у його дружини ОСОБА_5, яка незаконно використала їх для реєстрації в належному позивачу будинку інших осіб, які незаконно вселились у будинок разом з малолітнім сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. У добровільному порядку звільнити займане житлове приміщення відповідачі відмовляються та не допускають позивача у належний йому будинок, без його згоди розпочали ремонтні та будівельні роботи. В зв'язку з викладеними обставинами позивач не має можливості вселитись до належного йому на праві власності будинку.
		Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2017 року,  позов задоволено.
		Виселено ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_11 з жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. 
		Вселено ОСОБА_4 у вказаний будинок та зобов'язано відповідачів не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права користування і розпорядження житловим приміщенням.
		Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку, відповідачі, які не є членами його сім'ї, вселились у спірне житлове приміщення без його згоди, чим перешкоджають позивачу у користуванні та розпорядженні власністю, а тому підлягають виселенню із зобов'язанням не чинити перешкоди.
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачів, чим позбавив їх права надати докази законності їх проживання у спірному будинку. Відповідачі ОСОБА_13,            ОСОБА_8, ОСОБА_9 не знали про існування даного спору в суді та не повідомлялись про її розгляд.
		Судами не надано належної оцінки акту, складеного сусідами, та диск технічного запису судового засідання, якими підтверджується факт усної згоди позивача на проживання в будинку відповідачів. 
		Відповідачі ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_13 і малолітній син ОСОБА_11 заселялися в будинок як члени сім'ї позивача, іншого житла не мають, тому не можуть бути виселені. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_5, які є особами похилого віку та потребують стороннього догляду, у зв'язку з чим остання запросила їх проживати у спірному будинку для їх догляду разом із сестрою           ОСОБА_10
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. Справу витребувано із суду першої інстанції.
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення 
		змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу передано до Верховного Суду.
		Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		Відповідно до статті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до статті 317 ЦК Українивласникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. 
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України). 
		Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України). 
		На підставі статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно положень частини третьої статті 116 ЖК УРСРосіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановили, що позивач є єдиним власником будинку АДРЕСА_1, до якого без законних підстав, самоправно вселилися відповідачі, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав, відповідно до частини третьої статті 116 ЖК УРСР для їх виселення без надання іншого жилого приміщення.
		З урахуванням наведених вище норм, абсолютності права власності та звернення позивача за захистом цього права шляхом вселення до належного йому будинку, обґрунтованими є висновки судів про наявність правових підстав для його вселення та усунення перешкод у користуванні і володінні цим майном, які йому чиняться з боку відповідачів. 
		Доводи касаційної скарги відповідачів про те, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_15 та  ОСОБА_6, який помер (син позивача), вселилися у спірний будинок за згодою позивача, як члени його сім'ї та мають право користуватися цим житлом на законних підставах, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи і встановленими під час розгляду справи обставинами, відповідно до яких вказані особи  у 2007 році за згодою позивача вселилися і були зареєстровані в інший належний останньому будинок - АДРЕСА_2 та рішенням Ленінського районного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були позбавлені права користування вказаним житловим приміщенням. 
		Законність підстав вселення відповідачів до належного позивачу будинку АДРЕСА_1, зокрема за його згодою, відповідачами не доведено та під час розгляду справи судами не встановлено.   
		Доводи касаційної скарги про неповідомлення відповідачів судом першої інстанції про день, час та місце судового засідання та розгляд справи за їх відсутності, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких відповідачі належним чином повідомлялись про розгляд справи (т. 1,            а. с. 40, 41, 92а, 155, 156) та за умов відсутності відомостей про поважність причин їх неявки в судові засідання, у суду першої інстанції були наявні підстави для проведення заочного розгляду та ухвалення заочного рішення.
		Під час розгляду апеляційним судом, поданої відповідачами апеляційної скарги на рішення місцевого суду, останні у повній мірі використали надані їм процесуальним законом право на подання доказів, надання особистих пояснень та заперечень на позов.
		Апеляційний суд дав належну оцінку усім доводам відповідачів                     та обставинам, на які вони посилались в обґрунтування своїх заперечень на позов. 
		Право відповідачів на участь у розгляді справи, подання доказів та надання особистих пояснень було у повній мірі реалізовано на стадії апеляційного перегляду судового рішення, розгляд справи в суді першої інстанції за їх відсутності та ухвалення заочного рішення не призвело до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті рішення суду виключно за наведених обставин.
		Доводи касаційної скарги відповідачів за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів та встановлених у справі обставин, до незгоди з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.
		Крім того, доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги відповідачів, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів. 
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 в свої інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області                      від 23 грудня 2016 року та  ухвалу  апеляційного суду Донецької області           від 29 березня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                  В. С. Висоцька
		  В. В. Пророк
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...