Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/4520/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 51-6672км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014080140003247

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		справа № 320/4520/15-к
		провадження № 51-6672км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		засудженого
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області
		від 28 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080140003247,
		за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця х. Сагуни Чернишевського району Волгоградської області Російської Федерації, жителя 
		АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вищевказаним вироком  ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК  на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 286 КК  на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі
		на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 80000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 29 червня
		2014 року близько 00:45, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем
		ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Кірова в с. Промінь Мелітопольського району Запорізької області без світла фар, чим в порушення вимог
		пунктів 19.1. «а», 33.6. «б» Правил дорожнього руху (далі  ПДР) поставив себе
		та інших учасників руху у небезпечне становище, і поблизу будинку № 68 здійснив наїзд та переїхав пішохода ОСОБА_10 , який рухався по проїзній частині
		в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми; множинних переломів кісток голови, ребер; ран, саден та синців, після чого ОСОБА_8 ,
		в порушення п. 2.10. ПДР, залишив без допомоги в небезпечному
		для життя стані потерпілого, позбавленого можливості вжити заходів
		до самозбереження внаслідок безпорадного стану через отримані травми,
		та з місця пригоди зник.
		Апеляційний суд залишив без задоволення скаргу захисника ОСОБА_11 ,
		а скаргу потерпілої ОСОБА_9 задовольнив частково, вирок місцевого суду змінив у частині вирішення цивільного позову  збільшив суму, яка підлягає стягненню з  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди до 100000 грн, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, з урахуванням змін від 25 січня 2019 року, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання зазначає, що незважаючи на відсутність доказів його причетності до злочину, місцевий суд не закрив кримінальне провадження, а постановив обвинувальний вирок, в основу якого поклав суперечливі докази (показання свідків, висновки експертів, які спростовують факт отримання тілесних ушкоджень внаслідок наїзду), а свої висновки обґрунтував припущеннями. Засуджений вважає,
		що протокол огляду помешкання від 29 червня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки огляд проведений без дозволу слідчого судді, у зв`язку з чим недопустимими є і похідні від нього докази (протокол огляду автомобіля
		від 01 липня 2014 року тощо). Стверджує, що суд, за наявності для того підстав,
		не призначив комплексну судово-медичну та транспортну-трасологічну експертизи, і безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання
		про проведення слідчого експерименту; аналогічної помилки в подальшому припустився й апеляційний суд. ОСОБА_8 також вважає, що місцевий суд істотно порушив його право на захист: прийнявши його відмову від захисника
		на початку судового засідання 07 жовтня 2015 року, суд не з`ясував, чи мав він конфіденційне побачення із захисником, не надав можливості з ним конфіденційно поспілкуватися, не встановив, чи дійсно підсудний розуміє наслідки такої відмови, та провів судове засідання, в якому допитав більшість свідків. До того ж якість аудіозапису цього судового засідання на технічному носії не дає змоги в повному обсязі його відтворити, що, на думку засудженого, є безумовною підставою
		для скасування судових рішень згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК. Крім зазначеного, автор касаційної скарги стверджує, що місцевий суд необгрунтовано встановив факт перебування його у стані алкогольного сп`яніння на підставі показань свідка
		та за результатами огляду, котрий був проведений через 15 годин після ДТП,
		що в подальшому визнав обставиною, яка обтяжує покарання; призначив занадто суворе покарання, не врахувавши даних про особу обвинуваченого
		(який є пенсіонером, особою похилого віку, його позитивні характеристики, тяжкий стан здоров`я, часткове відшкодування матеріальної шкоди (5000 грн);
		не вмотивував неможливість застосування до нього положень ст. 75 КК
		та не вирішив питання щодо речового доказу (автомобіль ВАЗ-2103). Апеляційний суд не зважив на зазначені порушення, безпосередньо не досліджував доказів
		у кримінальному провадженні та необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду. Також, на думку засудженого, апеляційний суд безпідставно стягнув з нього на користь ОСОБА_9 100000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, не вмотивувавши розміру цього відшкодування.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор
		та представник потерпілої заперечували проти її задоволення, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
		у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
		в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
		чи іншого доказу.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі,
		не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,
		які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
		Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілим ОСОБА_10 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК.
		При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються з висновками експертиз, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Натомість показання обвинуваченого суд визнав непідтвердженими й такими,
		що спростовуються наведеними у вироку доказами.
		Механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень установлено у висновках судових експертиз, які суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні, а також допитав експертів і спеціаліста щодо обставин їх проведення. Місцевий суд навів мотиви, з яких прийняв до уваги одні висновки судових експертиз та відхилив інші.
		Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погоджується Верховний Суд. 
		Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що місцевий суд
		у судовому засіданні 13 квітня 2016 року розглянув та задовольнив клопотання захисника ОСОБА_11 про призначення у кримінальному провадженні комісійної судово-медичної експертизи (т. 2, а.с. 71-78). Сторона захисту не була позбавлена можливості, за наявності для того підстав, відповідно до статей 332, 350 КПК заявляти клопотання про призначення комплексних судово-медичної
		та транспортно-трасологічної експертиз, однак цим правом не скористалася. Клопотання захисту про проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 місцевий суд розглянув згідно вимог ст. 350 КПК з відмовою у його задоволенні, оскільки стороною захисту не вмотивовано, які ж показання указаного свідка слід було перевірити при проведенні зазначеної слідчої дії для усунення суперечностей, з урахуванням того, що останній безпосередньо не бачив наїзду на потерпілого. Аналогічне клопотання, всупереч доводам засудженого, стороною захисту
		в апеляційному суді не заявлялось.
		Безпідставними є доводи засудженого про те, що протокол огляду помешкання
		від 29 червня 2014 року є недопустимим доказом. Зазначена слідча дія проведена відповідно до вимог ст. 237 КПК згідно ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2014 року, отриманої слідчим у порядку ч. 3 ст. 233 КПК (т. 1, а.п. 150). Вказаним судовим рішенням надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 ,
		за місцем проживання ОСОБА_8 . З вищезазначеного протоколу вбачається,
		що слідчим проводився лише обшук указаного автомобіля, а не домоволодіння, про що необґрунтовано стверджує засуджений (т. 1, а.п. 151-159).
		Не підтвердилися у ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження і доводи ОСОБА_8 про порушення його права на захист внаслідок проведення судового засідання 07 жовтня 2015 року без захисника.
		Протоколом та аудіозаписом указаного судового засідання підтверджено
		(т. 1, а.п. 117-121, т. 2, а.п. 227), що на його початку ОСОБА_8 відмовився
		від послуг захисника ОСОБА_17 в присутності останньої, заявив клопотання
		про призначання захисника за рахунок держави, що є його правом. Це клопотання суд невідкладно розглянув та задовольнив (т. 1, а.п 123). На запитання головуючої щодо можливості проведення вказаного судового засідання, у якому планувався допит свідків, ОСОБА_8 ствердно відповів, що бажає в цьому судовому засіданні свої інтереси захищати самостійно, без участі захисника.
		Доводи засудженого про його юридичну необізнаність є неспроможними, оскільки, як він же зазначав в судових засіданнях, раніше він був депутатом сільської ради,
		має вищу освіту, а під час досудового розслідування та в суді отримував пам`ятку про свої права та обов`язки.
		Отже, відмова ОСОБА_8 від захисника відбулася з дотриманням вимог
		ст. 54 КПК, а доводи останнього щодо відсутності конфіденційного побачення
		із захисником до початку судового засідання є необґрунтованими, оскільки щодо ОСОБА_8 не було обрано запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
		що не обмежувало його право на вільне спілкування з обраним ним захисником, який здійснював захист на підставі договору, для завчасного узгодження своєї позиції щодо подальшого надання правової допомоги. До того ж, клопотань
		про оголошення перерви в судовому засіданні для надання часу з метою конфіденційного спілкування обвинуваченого із захисником останні не заявляли.
		Якість аудіозапису вказаного судового засідання, всупереч доводам засудженого, є задовільною і такою, що дає змогу відтворити проведені судом процесуальні дії. Клопотань про повторний допит свідків з підстав неможливості відтворити
		їх показання у зазначеному судовому засіданні сторона захисту в суді першої
		та апеляційної інстанції не подавала. 
		Відповідно до вимог статей 84, 95 КПК показання свідка є процесуальним джерелом доказів, а тому суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_15 щодо перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, які узгоджувалися з іншими доказами, та в подальшому визнав цю обставину такою, що обтяжує покарання останнього.
		З огляду на відсутність клопотань учасників судового провадження, поданих
		у порядку ч. 3 ст. 404 КПК, у апеляційного суду не було підстав для повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні. Цей суд із дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув подані апеляційні скарги і дійшов вірного висновку, що вирок місцевого суду в частині доведення винуватості ОСОБА_8 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим
		та вмотивованим.
		Призначаючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є злочином невеликої тяжкості, а інше тяжким, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був судимий,
		до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений, має вищу освіту,
		є пенсіонером, дитиною війни, ветераном праці, займається суспільно корисною діяльністю, обирався депутатом сільської ради, частково відшкодував моральну шкоду потерпілій. Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , суд
		не встановив, а обставиною, що його обтяжує, визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, в тому числі й ті, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК поглинув цим покаранням менш суворе, призначене за ч. 1 ст. 135 КК,
		з чим погодився й апеляційний суд. Підстав для застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_8 судами не встановлено.
		Погоджується із зазначеними висновками і колегія суддів Верховного Суду,
		вважає, що таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_8 й попередження вчинення нових злочинів.
		Розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд визначив з урахуванням вимог статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, і він є обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду  вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		Разом з тим із вироку вбачається, що суд дійсно не вирішив питання про долю автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно постанови слідчого
		від 10 листопада 2014 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12014080140003247 (т. 1, а.п. 170) та на який у подальшому накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову (т. 1, а.п. 224-225). Однак для вирішення цього питання сторона захисту не позбавлена можливості звернутися до місцевого суду з відповідним клопотанням у порядку статей 537, 539 КПК. Таке порушення не є істотним, оскільки не впливає на правильність постановлених у даному кримінальному провадженні судових рішень та не є підставою для їх скасування.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня
		2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
		не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...