Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/99/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 14-586цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 636/99/17-ц
		Провадження № 14-586цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаСитнікО.М.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) 
		на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2018 року, постановлену колегією суддів у складі ОвсянніковоїА. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 
		до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський», Банк), 
		прозахист прав споживача, стягнення коштів за договорами банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди. 
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1.     У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним віднесення уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії правочинів переказів коштів у розмірі 10 090,58 грн, здійснених 19 травня 2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на його рахунки, і визнання їх нікчемними правочинами; стягнути з відповідача кошти у розмірі 69 890,63 грн, з яких: вклад - 10 207,63 грн, пеня - 55 094,56 грн, упущена вигода - 1 700,34 грн, інфляційні втрати - 1 133,05 грн, 3 % річних - 255,05 грн; стягнути з відповідача 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		2.     Позивач вважав дії Банку неправомірними, оскільки переказ коштів не є правочином, а є операцією з розрахунково-касового обслуговування, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Такими неправомірними діями Фонду йому завдано моральної шкоди.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.     27 травня 2014 року ОСОБА_3 подав до ПАТ «Банк Михайлівський» заяву про відкриття поточного рахунку.
		4.     Цього ж дня ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Михайлівський» уклали договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) № 980-006-000000174, за яким на ім'я ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях для зберігання грошей клієнта та здійснення розрахунково-касового обслуговування.
		5.     Протягом 2014-2016 років ОСОБА_3 користувався фінансовими послугами ПАТ «Банк Михайлівський», де відкрив на своє ім'я рахунки та вніс кошти, зокрема 10 тис. грн згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 27 травня 2014 року. 
		6.     05 травня 2016 року ОСОБА_3 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-рахунковий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційно-рахунковий центр», Товариство) уклали договір позики «Капітал+» (новий) на суму 10 тис. грн, за яким ОСОБА_3 перерахував на рахунок Товариства кошти строком не більше 182 дні. Товариство зобов'язалося повернути ОСОБА_3 ці кошти та сплатити проценти у порядку та на умовах, передбачених договором.
		7.     19 травня 2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки ОСОБА_3 зараховані кошті у розмірі 10 090,58 грн у рахунок повернення позики та оплати процентів. 
		8.     На підставі рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» включено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23 травня 2016 року № 812 у ПАТ «Банк Михайлівський» запроваджено тимчасову адміністрацію.
		9.     Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 червня 2016 року № 991 строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» продовжено до 22 липня 2016 року включно. 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ БанкМихайлівський».
		10.  Після запровадження у Банку тимчасової адміністрації заблоковано як комп'ютерну мережу у його відділеннях і інтернет-банкінг. Позивач позбавлений можливості не тільки розпорядитися коштами на своїх рахунках, але й оперативно дізнатися про їх поточний стан. 
		11.  Фонд визнав здійснені 19 травня 2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки позивача перекази коштів на загальну суму 10 090,58 грн недійсним правочином та повідомив позивача про відмову включити його до загального реєстру вкладників.
		12.  Листом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 16 серпня 2017 року повідомлено ОСОБА_3 про невключення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		13.  Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_3 неотримані кошти за договорами строкового банківського вкладу (депозиту), розміщені у ПАТ «Банк Михайлівський», у розмірі 10 тис. грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		14.  Суд послався на те, що відповідач порушив установлені чинним законодавством гарантії прав позивача як вкладника за депозитним договором. При цьому вважав, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу на підставі вимог Закону України від 23 лютого 2012 року№ 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), яким передбачено процедуру відшкодування коштів за вкладом.
		15.  Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Фонду задоволено частково. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 травня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
		16.  Апеляційний суд зазначив, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, належить до юрисдикції адміністративного суду, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		17.  У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		18.  Касаційну скаргу мотивовано тим, що Фонд відмовляється виконати передбачене нормами чинного законодавства своє зобов'язання гаранта щодо відшкодування позивачу належних йому коштів за вкладами за договорами банківського рахунку, які знаходяться в ПАТ «Банк Михайлівський». Правовідносини з Товариством припинилися, а зараховані на рахунки кошти на підставі приписів Закону № 4452-VI з 19 травня 2016 року стали вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський». Уповноважена особа Фонду замість перевірки правочинів, укладених Банком, здійснювала перевірку розрахункових операцій між клієнтами Банку, тому позивача протиправно позбавлено права на відшкодування коштів за вкладами. Фонд та його уповноважена особа не виступали у цих правовідносинах як суб'єкти владних повноважень. Позивач оскаржує дії Фонду та його уповноваженої особи не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління Банком, що здійснював заходи зі збереження його активів і запобігання втрати майна та грошей, і своїми незаконними діями заподіяв йому майнову та моральну шкоду, тому такий спір не є публічно-правовим і не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 
		Доводи інших учасників справи 
		19.  У серпні 2018 року Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на те, що кошти позивача залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не мають відношення до вкладу. ОСОБА_3 включено до загального реєстру та перераховано йому кошти у розмірі 51 953,65 грн, які він отримав 28 липня 2016 року та 05 вересня 2016 року. Таким чином, свої зобов'язання перед позивачем Фонд виконав належним чином.
		20.  Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		21.  Позовні вимоги стосуються неправомірних, на думку позивача, дій уповноваженої особи Фонду і як наслідок неповернення Банком коштів. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника, тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Надходження касаційної скарги на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду
		22.  Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду а ухвалою від 28 листопада 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо визначення юрисдикції 
		23.  У статтях 124, 125 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		24.  Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		25.  Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція. 
		26.  Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		27.  Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		28.  Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		29.  У частині першій статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		30.  Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		31.  Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		32.  Спір у цій справі виник у зв'язку з невключенням Фондом позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
		33.  Правовідносини у цій справі врегульовані Законом № 4452-VI, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (стаття 1 Закону № 4452-VI).
		34.  Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону № 4452-VIтимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		35.  Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VIє спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		36.  Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		37.  За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. 
		38.  Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
		39.  Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку.Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
		40.  Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		41.  Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		42.  Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		43.  Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків. 
		44.  Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		45.  Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції) компетенція адміністративних судів поширювалася, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом. 
		46.  Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		47.  Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 вказаного Кодексу). 
		48.  Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. 
		49.  Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади. 
		50.  Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		51.  Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		52.  За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
		53.  Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. 
		54.  Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
		55.  Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI).
		56.  Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. 
		57.  Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц та інших.
		58.  Разом з тим, як частиною другою статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, так і частиною п'ятою статті 21 КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		59.  Аналіз наведених норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
		60.  З огляду на викладене ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру грошових коштів з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.
		Щодо визнання протиправним рішення 
		61.  ВеликаПалата Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду, який з цих же підстав закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду, оформленого наказом від 01 червня 2016 року № 42/2, щодо віднесення до категорії правочинів переказів коштів у розмірі 10 090,58 грн, здійснених 19 травня 2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки позивача, і визнання їх нікчемними правочинами.
		62.  Так, згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		63.  За результатами такої перевірки виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
		64.  Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів і видане рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. 
		65.  Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).
		66.  Оскільки таке рішення є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), жодні права яких не можуть порушуватися унаслідок прийняття цього рішення. Тобто права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		67.  Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення уповноваженої особи Фонду, оформленого наказом від 01 червня 2016 року № 42/2, щодо віднесення до категорії правочинів переказів коштів у розмірі 10 090,58 грн, здійснених 19 травня 2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки позивача, і визнання їх нікчемними правочинами не можуть розглядатися у судах.
		68.  Таким чином, закриття провадження у цивільній справі у вказаній вище частині позовних вимог є правильним саме з цих мотивів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		69.  Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
		70.  Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 цього ж Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		71.  У цій справі суд апеляційної інстанції постановив правильну по суті ухвалу про закриття провадження у справі, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, тому ухвала апеляційного суду підлягає зміні у мотивувальній її частині.
		Щодо судових витрат
		72.  Розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не здійснюється.
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.  Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		2.  Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2018 року у справі № 636/99/17-ц змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		3.  В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2018 року у справі № 636/99/17-цзалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   О.М. Ситнік
		 
		Судді:                             Н. О. Антонюк  Л.М. Лобойко
		 
		                                              С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко
		 
		                                              В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		 
		                                              Д. А. Гудима  Л.І. Рогач
		 
		                                              В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
		 
		                                              О. Р. Кібенко   О.С. Ткачук
		 
		                                              В. С. Князєв В.Ю. Уркевич       
		 
		                                                                                                                О.Г. Яновська
		 
		Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанову оформлено суддею Кібенко О. Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...