Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/776/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 14-102цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		          
		3 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 628/776/18 
		Провадження № 14-102цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокуу складі суддів Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю. в цивільній справі за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, Куп'янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_3, Фермерського господарства «Ранг» (далі - ФГ «Ранг») про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди, суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації,
		ВСТАНОВИЛА:
		У березні 2018 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області), правонаступником якого є  ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років, на виконання якого між ними укладено та зареєстровано договір оренди. Надалі ГУ Держгеокадастру у Харківській області надав ОСОБА_3 згоду на передачу в суборенду вказаної земельної ділянки, на підставі якої між ОСОБА_3 і ФГ «Ранг» укладено та зареєстровано договір суборенди цієї земельної ділянки.
		Посилаючись на те, що дії з передачі спірної земельної ділянки вчинено ОСОБА_3 як фізичною особою, що є порушенням вимог статті 14 Закону України «Про фермерське господарство», заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26 вересня 2014 року № 2304-СГ «Про надання в оренду земельної ділянки»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 24,0581 га (кадастровий номер 6323783000:02:000:0651), яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, укладений 21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 21 листопада 2014 року; визнати недійсним договір суборенди вказаної земельної ділянки, укладений 6 січня 2017 року між ОСОБА_3 і ФГ «Ранг», та скасувати державну реєстрацію права суборенди; зобов'язати ОСОБА_3 повернути цю земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області. 
		Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області 
		від 9 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що заява ОСОБА_3 про надання йому в оренду земельної ділянки не відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки не містить визначених законом  відомостей. ГУ Держземагентства у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести таке господарство. Натомість суд не вбачає в діях ОСОБА_3 вини в неправильному оформленні цієї заяви, оскільки він виконав усі вимоги зазначеного органу з надання необхідних документів для оформлення землі в оренду і ГУ Держземагентства у Харківській області таку заяву разом з документами вважало достатніми для оформлення землі в оренду. Тобто ОСОБА_3 законним шляхом, добросовісно набув земельну ділянку в оренду, після чого створив Фермерське господарство «Приоскільне» (далі - ФГ «Приоскільне»), сплачував орендну плату за землю. Оскільки за договором оренди земельної ділянки, укладеним 21 листопада 2014 року з ГУ Держземагентства у Харківській області, орендарем є ОСОБА_3, згоду на передачу її в суборенду він отримав як фізична особа, тому, укладаючи договір суборенди цієї земельної ділянки, ОСОБА_3 діяв правомірно. З огляду на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, задоволення позову становитиме непропорційне втручання у право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, а тому немає підстав для його задоволення.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 9 серпня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, оскільки  відбулася заміна орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами спору є юридичні особи.
		У грудні 2018 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що учасником спірних правовідносин є ОСОБА_3 як фізична особа, якій надавалася земельна ділянка для створення фермерського господарства. Тому спір щодо надання в оренду цієї земельної ділянки відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Оспорені прокурором земельні правовідносини склалися між органом державної влади та фізичною особою ОСОБА_3, яка в порядку реалізації своєї цивільної дієздатності у момент видачі наказів та укладення договору оренди набула відповідних прав і обов'язків.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк на подання відзиву.
		ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що з часу набуття права оренди ОСОБА_3 створив юридичну особу - ФГ «Приоскільне». На час звернення прокурора до суду із цим позовом земельна ділянка використовується ФГ «Ранг», а не фізичною особою ОСОБА_3
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 13 лютого 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Під час розгляду справи суди встановили, що 29 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 24,0581 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області. У цій заяві зазначено, що до неї додаються: копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія паспорта та ідентифікаційного коду, копія документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформація про нормативну грошову оцінку землі.
		Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 належить до земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення, форма власності державна, дата державної реєстрації - 7 листопада 2013 року.
		Згідно з дипломом серії НОМЕР_2, виданим 25 червня 1993 року,  ОСОБА_3 з 1987 по 1993 рік навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю «Механізація сільського господарства». 
		Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 26 вересня 2014 року № 2304-СГ «Про надання в оренду земельної ділянки» ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 24,0581 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
		21 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, а також складено акт погодження її меж та акт приймання-передачі земельної ділянки. Державну реєстрацію договору здійснено 6 травня 2015 року.
		16 травня 2016 року між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21 листопада 2014 року, відповідно до якої визначено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
		9 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію ФГ «Приоскільне», засновником якого є ОСОБА_3
		7 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, які надані заявникові в оренду на підставі договорів від 21 листопада 2014 року, укладених ним з ГУ Держземагентства у Харківській області.
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13 грудня 2016 року № 14386-СГ ОСОБА_3 надано згоду на передачу в суборенду спірної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.
		6 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ «Ранг», засновником якого є ОСОБА_4,  укладено договір суборенди цієї земельної ділянки. Зроблено розрахунок розміру орендної плати та складено акт приймання-передачі ділянки в суборенду. 
		Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
		Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).
		Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про визнання недійсним та скасування розпорядження органу державної влади про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між фізичною особою і органом державної влади, та договору суборенди цієї земельної ділянки, укладеного між цією ж фізичною особою і фермерським господарством, а також про зобов'язання фізичної особи повернути цю земельну ділянку у зв'язку з невиконанням вимог законодавства щодо її використання. Прокурор посилався на те, що особою, уповноваженою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах,є відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області. 
		Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. 
		Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.  
		Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).
		Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).
		Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
		Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
		З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. 
		Суди встановили, що між ОСОБА_3 і ГУ Держземагентства у Харківській областіукладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». Після державної реєстрації цього договору відповідач заснував фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ «Приоскільне» з дня його державної реєстрації. Надалі ця земельна ділянка передана в суборенду іншому фермерському господарству - ФГ «Ранг», у користуванні якого вона перебувала на час звернення прокурора до суду з вимогою, зокрема, про повернення земельної ділянки.
		Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах(замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками  Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокупро наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 
		2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокузалишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко    Судді:     Н. О. Антонюк       О. Б. Прокопенко      С. В. Бакуліна       Л. І. Рогач       В. В. Британчук       І. В. Саприкіна        В. І. Данішевська       О. М. Ситнік        О. С. Золотніков       О. С. Ткачук        О. Р. Кібенко       В. Ю. Уркевич      В. С. Князєв       О. Г. Яновська      Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...