Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/543/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Заяви про відновлення втраченого судового провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: 14-615цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		27 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 520/543/15-ц 
		Провадження № 14-615цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СитнікО.М., 
		 
		суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач: Публічне акціонерне товариство «Кримхліб» (далі - ПАТ «Кримхліб»), Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (далі - ПАТ «Сімферопольський КХ»),
		відповідачі: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай» (далі - ПАТ «Одеський коровай), Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «ДБ «Сбербанку Росії»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ПАТ «Одеський коровай» на ухвалу та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року у складі колегії суддів Сидоренка І. П., Погорєлової С. О., Цюри Т. В.
		 
		у справі за позовом ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» до ОСОБА_3, ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про стягнення штрафу, розірвання додаткових угод та за зустрічним позовом ПАТ «Одеський коровай» до ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», ОСОБА_3 про стягнення штрафу, визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна, і
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2015 року ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» звернулися до суду з позовом, у якому просили: стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кримхліб» штраф у розмірі 9 000,00 грн та на користь ПАТ «Сімферопольський КХ» штраф у розмірі 9 000,00 грн, а також розірвати додаткові угоди від 27 лютого 2014 року № 16 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 18-В/10, укладену ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Кримхліб» і № 14 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 17-В/10, укладену ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Сімферопольський КХ».
		 
		Вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2014 року ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «Одеський коровай» з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони, уклали договір доручення № 1, згідно з умовами якого останній зобов'язався вчинити від імені та за рахунок довірителів юридичні дії щодо отримання та підписання додаткових угод про переведення боргу, що виник на підставі договорів про відкриття кредитної лінії, а також здійснити супровід з оформлення угод про припинення зобов'язань, які були укладені на забезпечення виконання договорів про відкриття кредитної лінії.
		 
		Зазначали, що ОСОБА_3 порушив умови договору доручення № 1 в частині супроводу оформлення додаткових угод про припинення акцесорних договорів, які укладені ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» на забезпечення виконання ПАТ «Одеський коровай» зобов'язань за договорами про відкриття кредитних ліній № № 17-В/10, 18-В/10 від 24 червня 2010 року, укладених ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії».
		 
		Також вказували, що між ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та між ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» укладені договори про переведення боргу ПАТ «Одеський коровай» перед ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» за договорами про відкриття кредитної лінії, які не були підписані ПАТ «ДБ Сбербанку Росії».
		 
		У січні 2015 року ПАТ «Одеський коровай» звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило: 
		 
		- стягнути з ОСОБА_3 9 000,00 грн штрафу за договором доручення № 1 від 27 лютого 2014 року; 
		 
		- припинити зобов'язання ПАТ «Одеський Коровай», що виникли з договорів про відкриття кредитної лінії № № 17-В/10, 18-В/10 від 24 червня 2010 року, укладених із ПАТ «ДБ Сбербанк Росії»; 
		 
		- припинити іпотеку, що виникла на підставі іпотечних договорів, укладених із ПАТ «ДБ Сбербанк Росії»: 26 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. (далі - Приватний нотаріус) за реєстровим № 9894; 30 серпня 2010 року, посвідченими Приватним нотаріусом за реєстровим № 8468 та № 8470; 12 червня 2014 року, посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 3007; 
		 
		- припинити заставу, що виникла на підставі договорів застави, укладених із ПАТ «ДБ Сбербанк Росії»: 30 серпня 2010 року, посвідченого Приватним за реєстровим № 8474; б/н від 02 квітня 2012 року; 
		 
		- припинити поруку, що виникла на підставі договорів поруки, укладених із ПАТ «ДБ Сбербанк Росії»: № 05-Н/11/16/ЮО-П-3 від 19 вересня 2011 року, № 3 від 03 грудня 2013 року; 
		 
		- виключити відповідні записи про іпотеку, заставу рухомого майна та про обтяження з: Державного реєстру речових прав, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, внесені на підставі вказаних вище договорів забезпечення виконання основних зобов'язань.
		 
		Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 не виконав умов договору доручення від 27 лютого 2014 року, оскільки не звертався до ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», не отримав та не проконтролював підписання ним обумовлених додаткових угод по переведенню боргів ПАТ «Одеський коровай» перед ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» на ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ», шляхом укладення договорів про заміну боржника.
		 
		Також ПАТ «Одеський коровай» зазначало, що з вини ОСОБА_3 йому не передані документи на підтвердження фактів припинення зобов'язань за договорами про відкриття кредитної лінії № № 17-В/10, 18-В/10 від 24 червня 2010 року, не здійснено супровід правочинів щодо переведення боргу, а ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ» в свою чергу не видали ОСОБА_3 довіреностей для вчинення відповідних дій.
		 
		Оскільки така бездіяльність спричинила негативні наслідки, ПАТ «Одеський коровай» просило зустрічний позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року зустрічний позов ПАТ «Одеський коровай» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ».
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року у задоволені первісного позову ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Одеський коровай» задоволено частково.
		 
		Припинено зобов'язання ПАТ «Одеський коровай», що виникли з договорів про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та № 18-В/10 від 24 червня 2010 року, укладених із ПАТ «ДБ Сбербанк Росії».
		 
		Припинено іпотеку, що виникла на підставі іпотечних договорів, укладених ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай»: 26 серпня 2011 року, посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 9894; 30 серпня 2010 року, посвідчених Приватним нотаріусом за реєстровими № № 8468, 8470; 12 червня 2014 року, посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 3007.
		 
		Припинено заставу, що виникла на підставі договорів застави, укладених ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай» 30 серпня 2010 року, посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8474 та б/н від 02 квітня 2012 року.
		 
		Припинено поруку, що виникла на підставі договорів поруки, укладених ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай» № 05-Н/11/16/ЮО-П-3 від 19 вересня 2011 року та № 3 від 03 грудня 2013 року.
		 
		Виключено з Державного реєстру речових прав записи про: 
		 
		іпотеку: № 4873189, 4877003, 4885982, 5982854, 4886008, внесені на підставі договору про внесення змін № 1 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4005; видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 26 серпня 2011 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 9894;
		 
		обтяження (заборона на нерухоме майно) за № № 4873217, 4877088, 4886081, 5982735, внесені на підставі іпотечного договору від 26 серпня 2011 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 9894;
		 
		іпотеку за № 4882776, внесений на підставі договору про внесення змін № 4 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4007, видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8468;
		 
		обтяження (заборона на нерухоме майно) за № 4882753, внесений на підставі іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8468;
		 
		іпотеку за № 6775234, внесений на підставі договору про внесення змін № 4 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4006, видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8470;
		 
		обтяження (заборона на нерухоме майно) за № 6775225, внесений на підставі іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8470;
		 
		іпотеку за № № 5992646, 5992598, 5992531, 5992439, внесені на підставі іпотечного договору від 12 червня 2014 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 3007;
		 
		обтяження (заборона на нерухоме майно) за № № 5992637, 5992584, 5992498, 5992386, внесені на підставі іпотечного договору від 12 червня 2014 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 3007;
		 
		іпотеку за № № 10348666, 11544350, внесені на підставі договору про внесення змін № 1 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4005; видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 26 серпня 2011 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 9894;
		 
		іпотеку за № 10205790, внесеним на підставі договору про внесення змін № 4 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4007, видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8468;
		 
		іпотеку за № 10205791, внесеним на підставі договору про внесення змін № 4 від 21 березня 2012 року (серія та номер 4006, видавник: Приватний нотаріус) до іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8470.
		 
		Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження (заборона на нерухоме майно):
		 
		за № № 4877088, 4886081, з реєстраційним номером обтяження 11544124, внесені на підставі іпотечного договору від 26 серпня 2011 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 9894;
		 
		за № 4873203, з реєстраційним номером обтяження 10190592, внесений на підставі іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8468;
		 
		з реєстраційним номером обтяження 10190589, внесений на підставі іпотечного договору від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8470.
		 
		Виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про заставу рухомого майна:
		 
		реєстраційний номер обтяження 10195629, внесений на підставі договору застави від 30 серпня 2010 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай», посвідченого Приватним нотаріусом за реєстровим № 8474;
		 
		реєстраційний номер обтяження 11623955, внесений на підставі договору поруки № 05-Н/11/16/ЮО-П-3 від 19 вересня 2011 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай»; 
		 
		реєстраційний номер обтяження 12354019, внесений на підставі договору застави б/н від 02 квітня 2012 року, укладеного ПАТ «ДБ Сбербанк Росії» та ПАТ «Одеський коровай».
		 
		В іншій частині вимог зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» мотивовано тим, що вимоги за цим позовом до ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про розірвання додаткових угод про переведення боргу до договорів про відкриття кредитної лінії є похідними від вимог до ОСОБА_3 про стягнення штрафу за невиконання умов договору доручення. Усупереч вимогам частини першої статті 1007 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довірителями ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» для вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, довіреність на ім'я ОСОБА_3 не видавалася, у зв'язку із чим правові підстави для стягнення з нього штрафу відсутні, тому й не підлягають розірванню додаткові угоди про переведення боргу до договорів про відкриття кредитної лінії.
		 
		Що стосується часткового задоволення зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай», то суд першої інстанції керувався тим, що за результатами рішень наглядових рад ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Сімферопольський КХ», сторонами укладені додаткові угоди про переведення боргу у зобов'язаннях, що виникли з договорів про відкриття кредитної лінії, у зв'язку із чим, всі правовідносини між первісним боржником ПАТ «Одеський коровай» та кредитором ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», у тому числі всі забезпечувальні заходи та додаткові зобов'язання (іпотека, порука та застава), є припиненими з огляду на приписи статті 598 ЦК України, а всі права та обов'язки за цими договорами про відкриття кредитної лінії в частині позичальника ПАТ «Одеський коровай» перейшли до нових боржників - ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ». Відсутність заперечень та зауважень щодо укладення додаткових угод з боку ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» вказує про їх акцептування, недивлячись на неприбуття його представника, повідомленого про дату, час і місце їх укладення, для підписання цих угод 27 лютого 2014 року.
		 
		Судом першої інстанції вказано, що підлягають вилученню записи про іпотеку та обтяження (заборона на нерухоме майно) з Державного реєстру речових прав, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження (заборона на нерухоме майно), а також з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про заставу рухомого майна як вимоги, що мають похідний характер від вимог про визнання припиненими основних зобов'язань ПАТ «Одеський коровай» перед ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та про припинення забезпечувальних правочинів за цими кредитними договорами.
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що правові підстави для стягнення на користь ПАТ «Одеський коровай» з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 9 000,00 грн за невиконання зобов'язань, передбачених договором доручення № 1 від 27 лютого 2014 року відсутні, оскільки невчинення визначених юридичних дій повіреним, зумовлено саме невидачею довірителями довіреності на його ім'я на підтвердження повноважень.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» до ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
		 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що огляду на суб'єктний склад, спір у цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується лише прав та обов'язків суб'єктів господарської діяльності під час укладення договорів кредиту, забезпечення їх виконання, а також переведення боргу,в яких ОСОБА_3 не є стороною. Вимоги до ОСОБА_3, що виникли на підставі окремо укладеного ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» із ним з договору доручення не пов'язані з правовідносинами, що виникли між ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ» і ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» з договорів, укладених вказаними юридичними особами.
		 
		Крім того, апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції порушив вимоги частин другої, третьої статті 123 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, прийнявши зустрічний позов без реєстрації, не постановив ухвалу про об'єднання його в одне провадження із первісним позовом, питання про прийняття зустрічного позову до розгляду вирішував.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року в частині вимог первісного позову ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» до ОСОБА_3, ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про стягнення штрафу, розірвання додаткових угод та зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» до ОСОБА_3 про стягнення штрафу скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів у цій частині.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір в цій частині за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Крім того, у рішенні апеляційного суду вказано, що правовідносини, які виникли між сторонами стосуються лише суб'єктів господарської діяльності ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» щодо виконання укладених ними договорів та згідно із статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції підвідомчі господарському суду, не стосуються фізичної особи - ОСОБА_3 з яким укладено договір доручення. Підставою заявлених вимог до фізичної особи є саме невиконання умов цього договору, у той час, як інші вимоги у зустрічному позові ПАТ «Одеський коровай» стосуються припинення зобов'язань за кредитними договорами та договорами, якими забезпечені їх виконання та виключення відповідних записів про обтяження нерухомого та рухомого майна, що згідно із статтею 16 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, не є взаємопов'язаними та, враховуючи суб'єктний склад підлягають розгляду за правилами різних судочинств.
		 
		Також судом апеляційної інстанції в рішенні зазначено про порушення судом першої інстанції вимог частин другої, третьої статті 123 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій під час прийняття зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай».
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У червні 2015 року ПАТ «Одеський коровай» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року, яку, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» до ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна.
		 
		У червні 2015 року ПАТ «Одеський коровай» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року, яке, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ «Одеський коровай» до ОСОБА_3 про стягнення штрафу.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки стороною договору доручення є фізична особа - ОСОБА_3 і зустрічний позов заявлено, в тому числі й до нього, вимоги за позовом є нерозривно пов'язані між собою, їх окремий розгляд значно ускладнить вирішення спору, процес подання та дослідження доказів, тому вказана справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства із вирішенням по суті всіх заявлених у зустрічному позові вимог, що правильно враховано судом першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 316 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, оскільки у ньому відсутні мотиви, якими він керувався під час скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, посилання на обставини справи, доводи ПАТ «Одеський коровай». Судом апеляційної інстанції не досліджувалися докази, що надані учасниками справи, що є також недотриманням вимог статті 159 цього ж Кодексу.
		 
		Крім того, ПАТ «Одеський коровай» зазначає на недотримання судом апеляційної інстанції положень статті 307 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, оскільки апеляційний суд не має повноважень на скасування рішень та прийняття за наслідками розгляду аналогічних по суті висновків.
		 
		ПАТ «Одеський коровай» вказує, що недотримання порядку приєднання документів до матеріалів справи не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та не є підставою для скасування його рішення з огляду на положення статті 309 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2015 року відкрито провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2018 року частково відновлено втрачене провадження у цивільній справі № 520/543/15-ц, а саме в частині: ухвали судді Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року про відкриття провадження; ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2015 року про призначення справи до розгляду; ухвали Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року про задоволення апеляційної скарги, скасування в частині рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в скасованій частині; рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені ПАТ «Одеський коровай» в касаційних скаргах доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 рокуне підлягає задоволенню, а касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Суд установив, що 24 червня 2010 року ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та ПАТ «Одеський Коровай» укладено договори про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та № 18-В/10.
		 
		На забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Одеський Коровай» за вказаними кредитними договорами, ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та ПАТ «Одеський Коровай» укладено договори: іпотеки від 30 серпня 2010 року, посвідчені Приватним нотаріусом, зареєстровані в реєстрі № 8468 та № 8470; іпотеки від 20 червня 2014 року, посвідчений Приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі № 3007; застави від 30 серпня 2010 року, посвідчений Приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі № 8474, застави від 02 лютого 2012 року.
		 
		Згідно з угодою № 1 про виконання зобов'язань по сплаті заборгованості від 24 січня 2014 року, укладеною ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Кримхліб», доПАТ «Одеський Коровай» перейшло право вимоги з боржника ПАТ «Кримхліб» коштів у розмірі 50 637 028,67 грн.
		 
		Згідно з угодою № 2 про виконання зобов'язань по сплаті заборгованості від 24 січня 2014 року, укладеною ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Сімферопольський КХ», доПАТ «Одеський Коровай» перейшло право вимоги з боржника ПАТ «Сімферопольський КХ» коштів у розмірі 55 196 961,10 грн.
		 
		Також суд установив, що 27 лютого 2014 року ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ» мали укласти додаткові угоди № 16 про переведення боргу до договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 від 24 червня 2010 року та № 14 про переведення боргу до договору про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 від 24 червня 2010 року, однак представник ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» на їх підписання не з'явився.
		 
		ПАТ «Одеський коровай» у зустрічному позові просив, зокрема, про припинення зобов'язань за договорами, укладеними ним та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та № 18-В/10 від 24 червня 2010 року та усіх видів забезпечення виконання вказаних зобов'язань, а також виключення відповідних записів про обтяження рухомого та нерухомого майна.
		 
		Крім того, суд установив, що 27 лютого 2014 року ОСОБА_3 та ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ» укладено договір доручення № 1, за яким повірений, яким є ОСОБА_3, зобов'язався: від імені та за рахунок довірителів - зазначених юридичних осіб, вчинити юридичні дії по отриманню підписів ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» на додатковій угоді від 27 лютого 2014 року до договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 від 24 червня 2010 року про переведення боргу ПАТ «Одеський коровай» на ПАТ «Кримхліб» та на додатковій угоді від 27 лютого 2014 року про переведення боргу за договором про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 від 24 червня 2010 року з ПАТ «Одеський коровай» на ПАТ «Сімферопольський КХ»; супроводжувати угоди про припинення зобов'язань ПАТ «Одеський коровай», які укладені на забезпечення виконання договорів про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 від 24 червня 2010 року та № 18-В/10 від 24 червня 2010 року, а також № 19-В/10 від 24 червня 2010 року та № 04-Н/11/16/ЮО від 26 серпня 2011 року, укладених ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Кримхліб» і № 14-В/10 від 24 червня 2010 року та № 05-Н/11/16/ЮО від 19 вересня 2011 року, укладених ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та ПАТ «Сімферопольський КХ».
		 
		Передбачені права та обов'язки повіреного, який до 27 березня 2014 року зобов'язався виконати доручення, повідомляти про хід виконання доручення, негайно передати документацію та звіт. У разі невиконання доручення цим договором встановлено штраф у розмірі 9 000,00 грн перед кожним довірителем, пропорційно виконаного або невиконаного зобов'язання.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Апеляційний суд вважав, що справа в частині вимог зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» до ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна,підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому закрив провадження у справі в цій частині.
		 
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаним висновком з огляду на таке.
		 
		За положеннями статті 1 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		 
		У частині другій статті 4 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) закріплено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		 
		Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		 
		Згідно зі статтею 21 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
		 
		Статтею 30 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) передбачено, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		 
		Отже, апеляційним судом правильно встановлено, що спір за зустрічним позовом у частині вимог про визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виник між кредитором, який одночасно є іпотеко- та заставодержателем, і боржником, який є одночасно іпотеко- та заставодавцем, а також вважає себе попереднім боржником згідно з додатковими угодами № 14 та № 16 від 27 лютого 2014 року про переведення боргу на інших осіб як наступних боржників, де усі сторони цих договорів є юридичними особами: ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ». Ці вимоги за своїм суб'єктним складом та характером правовідносин відноситься до господарсько-правових, а тому не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Суд апеляційної інстанції законно і обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині вимог зустрічного позову, а також в частині похідних вимог ПАТ «Одеський коровай» про виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.
		 
		Звертаючись до суду з первісним позовом, ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ» просили, зокрема: розірвати додаткові угоди від 27 лютого 2014 року про переведення боргудо договорів про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року, укладені ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «Сімферопольський КХ».
		 
		Тобто, вказаний спір в цій частині вимог юридичних осіб про розірвання додаткових угод про переведення боргудо договорів про відкриття кредитної лінії, укладених з іншими юридичними особами - ПАТ «Одеський коровай» таПАТ «ДБ Сбербанку Росії» за своїм суб'єктним складом також має розглядатися за правилами господарського процесуального кодексу, оскільки за змістом є господарським.
		 
		Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що первісний позов ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» до ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про розірвання додаткових угод підлягає розгляду відповідним господарським судом.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули його в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Отже, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог первісного позову про розірвання додаткових угод, прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до статті 414 ЦПК України їх в цій частині необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Що стосується доводів касаційної скарги ПАТ «Одеський коровай» про пов'язаність позовних вимог до фізичної та юридичних осіб, то Велика Палата Верховного Суду вказує про їх безпідставність з огляду на таке.
		 
		Частиною першою статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
		 
		За змістом статті 126 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й тогосамого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.
		 
		Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
		 
		За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, не допускалося об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		 
		В даному випадку, фізичною особою взято на себе зобов'язання із представництва юридичних осіб під час вчинення дій, пов'язаних з підписанням однією із сторін додаткових угод до кредитних договорів, укладених між юридичними особами, у яких ОСОБА_3 міг вчиняти дії від імені довірителів ПАТ «Одеський коровай», ПАТ «Кримхліб» та ПАТ «Сімферопольський КХ». Однак, вінне може вважатися стороною цих правочинів, оскільки сам повірений, як представник, ніяких прав та обов'язків із угод, здійснених з третьою особою не набуває.
		 
		За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір між юридичними особами з приводу укладених між ними договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про забезпечення їх виконання, а також укладення договорів про переведення боргу за ними, з урахуванням статті 16 ЦПК України не можуть розглядатися спільно із вимогами ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «Одеський коровай» та до фізичної особи - ОСОБА_3 про стягнення штрафу за іншим, окремо укладеним договором доручення № 1 від 27 лютого 2014 року, з огляду на відсутність єдності предмета спору і різних підстав у заявлених позовах.
		 
		Оспорювані кредитні договори, поруки, іпотеки та застави, а також про заміну боржника у зобов'язаннях, стосуються майнових (грошових) інтересів сторін цих договорів. При цьому за договором доручення виникають лише представницькі відносини. Тобто вказані правочини є різними як за суб'єктним складом, так і за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, мають різний характер, у зв'язку із чим не можуть бути взаємопов'язаними.
		 
		Що стосується розгляду справи по суті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
		 
		Звертаючись до суду із первісним та зустрічним позовами, ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «Одеський коровай», відповідно, крім іншого зазначали, що всупереч умовам договору доручення від 27 лютого 2014 року, ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» не підписані угоди про припинення забезпечувальних заходів, які укладені ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», договори про припинення правовідносин між ПАТ «Одеський коровай» і ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та жодна із угод про переведення боргу, у зв'язку чим вважали, що повірений не виконав взятих на себе зобов'язань, тому повинен сплатити штраф кожному з довірителів у максимальному розмірі - 9 000,00 грн.
		 
		Відповідно до статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
		 
		Частина перша статті 1004 ЦК України передбачає, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.
		 
		Судом встановлено, що згідно з пунктом 2.1 укладеного 27 лютого 2014 року ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «Одеський коровай» і ОСОБА_3 договору доручення, повірений зобов'язаний особисто, протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту укладення цього договору, виконувати дані йому доручення; у разі невиконання або неналежного виконання дій, передбачених п. 1.1 цього договору, що сталось вини повіреного, відповідати перед кожним з довірителів штрафом 9 000,00 грн, пропорційно невиконаному або неналежно виконаному зобов'язанню за цим договором. 
		 
		Суд першої інстанції, установивши всі обставини справи та давши їм належну оцінку, а саме, що довірителями ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» не видавалися довіреності на ім'я повіреного, що унеможливило вчинення ОСОБА_3 обумовлених договором юридичних дій, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з нього штрафу.
		 
		Суд апеляційної інстанції, незважаючи на вимоги ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи та обставини справи, без зазначення підстав, передбачених статтями 309, 316 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення. У рішенні, у мотивувальній частині, не з'ясував: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права та мотивація щодо того, в чому полягають неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність його висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті спору.
		 
		При цьому, посилання суду апеляційної інстанції у своєму рішенні на порушення судом першої інстанції положень статті 16 ЦПК України та статті 12 ГПК України в редакціях, чинних на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, не свідчать про неправильність вирішення справи в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та не могли бути підставою для ухвалення нового рішення апеляційним судом по суті спору.
		 
		Вказані порушення згідно із статтею 310 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 205 цього Кодексу (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства) в частині позовних вимог ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» до ПАТ «Одеський коровай» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії».
		 
		Посилання апеляційного суду на те, що суд першої інстанції прийняв зустрічний позов ПАТ «Одеський коровай» з порушенням частини третьої статті 123 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, не ґрунтується на матеріалах справи.
		 
		З матеріалів справи убачається, що 23 січня 2015 року в судовому засіданні представником ПАТ «Одеський коровай» заявлено клопотання про прийняття зустрічного позову, який ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, за наслідками обговорення учасниками процесу, об'єднано в одне провадження з первісним позовом, що зафіксовано як у журналі судового засідання, так і підтверджується звукозаписом судового засідання технічним засобом.
		 
		Крім того, судом апеляційної інстанції не мотивовано, яким чином прийняття зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» судом першої інстанції призвело до неправильного як його вирішення, так і справи в цілому, щоб могло бути підставою для скасування його рішення.
		 
		Виходячи з викладеного, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд при перегляді судового рішення не виконав своїх обов'язків, визначених законом, у зв'язку із чим скасовував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині вирішення справи за первісним позовом ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ПАТ «Одеський коровай» до ОСОБА_3 про стягнення штрафу за договором доручення № 1 від 27 лютого 2014 року, ухваливши нове рішення з порушенням норм процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 406, 409, 410, 413, 414, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року залишити без змін.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кримхліб», публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про розірвання додаткових угод від 27 лютого 2014 року № 16 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 18-В/10 та № 14 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 17-В/10 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за первісним позовом у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кримхліб», публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про розірвання додаткових угод від 27 лютого 2014 року № 16 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 18-В/10 та № 14 (переведення боргу) до договору про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 року № 17-В/10, закрити.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року в частині відмови у позові Публічного акціонерного товариства «Кримхліб», Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_3 та зустрічному позові Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до ОСОБА_3 про стягнення штрафу за договором доручення № 1 від 27 лютого 2014 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   О.М. Ситнік
		Судді:                                    С. В. Бакуліна    Н.П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима   Л.І. Рогач
		О. С. Золотніков  І.В. Саприкіна
		О. Р. Кібенко   В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв О.Г. Яновська
		Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...