Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1440/1795/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2019. Зареєстровано: 16.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 854/4410/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		  
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1795/18Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
		 
		П'ятий  апеляційний адміністративний суд у складі колегії:    
		доповідача - судді Стас Л.В.
		суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П. 
		за участю секретаря - Худика С.А. 
		за участю представника апелянта -  ОСОБА_1
		за участю представника відповідача - Зубрицької А.О.
		за участю представників 3- х осіб - Авілової Т.К., Бабенко В.П.
		      
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, треті особи: Адміністрація Державної кримінально - виконавчої служби України, державна установа «Миколаївський слідчий ізолятор» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		    ОСОБА_5 (надалі - позивач або ОСОБА_5.) звернувся із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач або Мін'юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача :Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі - третя особа 1 або АДКВС України), державна установа "Миколаївський слідчий ізолятор" (надалі - третя особа 2 або ДУ "МСІ"), в якому просив суд визнати протиправними і скасувати наказ від 18 травня 2018 р. № 1908/к, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді суворої догани, та наказ від 19 червня 2018 р. № 2293/к, яким позивача звільнено з посади начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" та одночасно просив суд поновити його на цій посаді.
		      В обґрунтування позовних вимог зазначив, що АДКВС України провела два службових розслідування у ДУ "МСІ", за наслідками яких склала висновки, в яких викладені виявлені порушення, з наявністю яких позивач не погоджується. На переконання позивача, висновки службових розслідувань є упередженими та необ'єктивними, так як події, які АДКВС України розцінила як порушення, мали місце під час його відпусток. За наслідками службових розслідувань, спірними наказами, ОСОБА_5 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани та звільнення з посади, відповідно. Позивач зазначає, що звільнення з посади відбулось під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудового законодавства. Крім того, обидва дисциплінарних стягнення, на його думку, непропорційні до ступеня вини. Позивач зазначає, що із оскаржуваними наказами його було ознайомлено лише на початку липня 2018 р., тобто значно пізніше прийняття самих наказів. Також, позивач вважає, що АДКВС України помилково проводила службові розслідування на підставі Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 березня 2015 р. № 356/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2015 р. за № 295/26740 (надалі - Порядок проведення службових розслідувань у ДКВС України), тоді як застосуванню підлягала Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України 12 березня 2013 р. № 230 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073 (надалі - Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України).
		     Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року в задоволенні позову - відмовлено. 
		 
		     В апеляційній скарзі, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 07.11.2018р. скасувати, прийняти нову постанову про  задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ідентичні тим, що викладені в позовній заяві. 
		 
		    У відзивах на апеляційну скаргу, відповідач, та АДКВС України, послалися на те, що виявлені під час службових розслідувань системні порушення, свідчать про неналежну організацію роботи ДУ "МСІ" з боку позивача та його неспроможність належним чином виконувати свої обов'язки на займаній посаді. Зазначили, що ОСОБА_5 несе персональну відповідальність за стан виконання вимог законодавства в очолюваній ним установі. Вважають, що при обранні видів дисциплінарних стягнень - суворої догани і звільнення позивача з посади, відповідач врахував всі обставини та принцип пропорційності покарання ступеню вини.
		 
		     Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		     Судом встановлено, що відповідно до наказів Державної пенітенціарної служби України та Мін'юсту, з 2 серпня 2012 р. ОСОБА_5 займав посаду начальника ДУ "МСІ" (т. 1 а. с. 16-17).
		     Наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2018 № 1908/к начальнику державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» полковнику внутрішньої служби ОСОБА_5 оголошено сувору догану.
		 
		     Підставою для прийняття даного рішення стали висновок службового розслідування, проведеного Адміністрацією ДКВС України від 19.04.2018, письмове пояснення ОСОБА_5 від 18.05.2018.
		 
		      Наказом Міністерства юстиції України від 19.06.2018 № 2293/к начальника державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» полковника внутрішньої служби ОСОБА_5 звільнено з посади.
		 
		     Підставою для прийняття такого рішення стали висновок службового розслідування, проведеного Адміністрацією ДКВС України від 16.05.2018, письмове пояснення ОСОБА_5 від 08.06.2018 року.
		      Перше службове розслідування проводилось Адміністрацією ДКВС України відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2018 № 978/7 «Про проведення службового розслідування», підставою для видання якого став лист Адміністрації ДКВС України від 13.03.2018 №1295.
		 
		      Як відомо з листа Адміністрації ДКВС України від 13.03.2018 № 1295 працівниками Управління внутрішньої безпеки 08.03.2018 здійснено перевірку окремих напрямків діяльності державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».
		 
		     В ході проведення службового розслідування комісією було встановлено факти незабезпечення належного режиму та підтримання правопорядку, що мали наслідком події 08.03.2018 під час яких один із ув'язнених при проведенні обшуку вчинив напад на співробітника Адміністрації ДКВС України, інші ув'язнені висловлювали погрози на адресу співробітників Адміністрації ДКВС України й СІЗО та підбурювали до непокори. При цьому працівники СІЗО, які знаходились на місці події, не вжили жодних заходів для припинення протиправної поведінки ув'язнених.
		 
		     Також, в ході перевірки було виявлено мобільні телефони, проте вилучити один із них перешкоджали ув'язнені, які погрожували фізичною розправою працівникам Адміністрації ДКВС України, шляхом шантажу та залякувань намагались організувати масову злісну непокору.
		 
		      Крім цього, було виявлено цілу низку заборонених предметів, серед яких були гральні карти, металеві, заточені з одного боку пластини, саморобні шила з цвяхів довжиною більше 200 мм, пила по дереву, 20 л рідини з ознаками бродіння тощо.
		 
		     Також, встановлено недотримання принципу роздільного перебування осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі (22 камери), що може призвести до негативних наслідків.
		 
		     Окрім цього, підтверджено зберігання форменого одягу в режимних корпусах та приміщеннях, до яких мають доступ ув'язнені.
		 
		     Комісією підтверджено незабезпечення зі сторони особового складу державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ізоляцію, нагляд, дотримання прав ув'язнених (засуджених) та виконання ними визначених законодавством обов'язків.
		 
		     Окрім цього, результати перевірки свідчать про низький рівень підготовки особового складу до нестандартних ситуацій, невміння своєчасно та ефективно запобігти та не допустити розвитку конфліктних ситуацій.
		 
		      За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 19.04.2018, яким встановлено, що в діях ОСОБА_5 вбачаються факти порушення підпунктів 1, 5, 6, 13, 14 пункту 8 Положення про державну установу «Миколаївський слідчий ізолятор», що проявилось в неналежному виконанні посадових обов'язків в частині низького контролю за роботою підлеглих працівників та керівників галузевих служб.
		 
		     За результатами службового розслідування рекомендовано оголосити сувору догану начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 Позивач ознайомився з висновком службового розслідування 02.05.2018, про що свідчить його особистий підпис. Жодних зауважень щодо висновку комісії Позивач не висловив.
		      Розглянувши висновок службового розслідування від 19.04.2018 та пояснення ОСОБА_5 від 18.05.2018, в. о. Державного секретаря Міністерства юстиції України видано наказ від 18.05.2018 № 1908/к про оголошення суворої догани ОСОБА_5
		 
		     Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання щодо застосування до особи заходу дисциплінарної відповідальності, в Позивача 18.05.2018 було відібрано пояснення, в якому Позивач зазначив, що виявлені в ході службового розслідування недоліки він не заперечує та розуміє свою відповідальність, як керівника установи, за дії підлеглих працівників та служб. Жодних аргументів на спростування висновків службового розслідування та доказів на їх підтвердження Позивачем не було надано ані під час проведення службового розслідування, ані в поясненнях безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення.
		 
		     Судом також встановлено, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2018 № 1446/7 «Про проведення службового розслідування» Адміністрацією ДКВС України проведено службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання начальником ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 під час службової діяльності вимог чинного законодавства.
		 
		      В ході службового розслідування підтверджено факт загострення 08.04.2018 оперативної обстановки в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», яка відобразилася в груповій непокорі частини ув'язнених законним вимогам персоналу установи, підбурювання до незаконних масових дій з вимогою послаблення режиму тримання та отримання додаткових пільг.
		 
		      Водночас, встановлено низку обставин, які передували та призвели до даної ситуації.
		 
		      Так, в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» з 17.05.2017 утримувався ув'язнений ОСОБА_6, який користувався авторитетом та чинив негативний вплив на решту ув'язнених.
		      
		     Незважаючи на наявну інформацію, керівництво установи не тільки не забезпечило своєчасну ізоляцію негативно налаштованої особи, а своєю бездіяльністю сприяло нарощуванню впливу ОСОБА_6 на інших осіб з метою дестабілізації оперативної обстановки. 08.04.2018 ув'язнені в кількості близько 20 - ти осіб, очолювані ОСОБА_6, з метою святкування Великодніх свят, вибили двері прогулянкових двориків та почали вимагати негайного повернення їх до камер, а згодом, погрожуючи персоналу установи фізичною розправою, самостійно зійшли сходами в корпусне відділення № 1.
		Після відмови персоналу установи відмикати двері камер, ув'язнені самовільно їх відчинили, звідки звільнили ще близько 10 осіб та розпочали групове розпивання спиртних напоїв, яке тривало кілька годин. В ході розпивання спиртних напоїв ув'язнені не реагували на вимоги припинити порушувати правила внутрішнього розпорядку, погрожували працівникам фізичною розправою. Персоналом установи не задокументовано дане правопорушення в повному обсязі, що дозволило частині порушників залишитись безкарними. Перевіркою встановлено відсутність камер відеоспостереження в корпусному відділенні № 1, частина відеокамер в корпусних відділеннях №№2, 3 вичерпала свій ресурс, а інші, з метою унеможливлення фіксації дій, повернуті в напрямку стелі.
		 
		      Крім цього, в камерному приміщенні № 225, де утримувався ОСОБА_6, та в камерному приміщенні № 224, де утримувались інші особи негативної спрямованості, несправні камерні замки на дверях, що дозволяло ув'язненим вільно пересуватись по режимному корпусу, ремонт або заміна замків не здійснювалось протягом тривалого часу. Також в камерному приміщенні, де утримувався ОСОБА_6 в стіні з камерним приміщенням № 226 виявлено наскрізний отвір, який давав змогу здійснювати між камерний зв'язок. Окрім цього, вилучено 25 мобільних телефонів, 12 сім-карток операторів мобільного зв'язку, 5 л рідини з ознаками бродіння, 7 колючо-ріжущих предметів, 16 колод гральних карт, тощо.
		 
		     Дані події набули широкого розголосу серед громадськості та в ЗМІ. 
		 
		     За результатами проведення службового розслідування складено висновок від 23.05.2018, яким встановлено, що в діях ОСОБА_5 вбачаються факти порушення пунктів 1,5,6,7,11,13,14 розділу 8 Положення про державну установу «Миколаївський слідчий ізолятор». За результатами службового розслідування рекомендовано звільнити ОСОБА_5 з займаної посади.
		 
		      Позивач із висновком службового розслідування ознайомлений під підпис 31.05.2018, жодних зауважень до висновку Позивач не висловив.
		 
		     Розглянувши висновок службового розслідування від 23.05.2018 та пояснення ОСОБА_5 від 08.06.2018, в. о. Державного секретаря Міністерства юстиції України видано наказ від 19.06.2018 № 1908/к «Про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади», яким начальника державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» - начальника арештного дому полковника внутрішньої служби ОСОБА_5 звільнено з займаної посади 19.06.2018 та 20.06.2018 зараховано в розпорядження Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції.
		 
		     При вирішенні питання щодо застосування до особи заходу дисциплінарної відповідальності в Позивача 08.06.2018 було відібрано пояснення, в якому Позивач зазначив, що виявлені недоліки він розуміє і не згоден з п. 2 пропозицій висновку службового розслідування лише в частині звільнення його з посади. З іншою частиною висновку (в тому числі, щодо наявності в його діях дисциплінарного проступку та факту неналежного виконання посадових обов'язків) ОСОБА_5 погодився.
		     Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правильно застосовано норми Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України, як спеціального закону, а не Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Сукупність виявлених порушень вірно оцінена відповідачем як наявність підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, і в обох випадках відповідач застосував пропорційні види дисциплінарних стягнень. Крім того суд зазначив, що позивач не був звільнений із припиненням трудових правовідносин в період тимчасової непрацездатності - його було звільнено тільки з посади начальника ДУ "МСІ", а не з органів внутрішніх справ, оскільки за ст. 12 Дисциплінарного статуту органів ВС України - це два різних види дисциплінарних стягнень.
		    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. 
		    Спірні правовідносини регулюються Законом України « Про національну поліцію» № від 02.07.2015р. № 580-УІІІ, Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-ІУ, Законом України « Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України». 
		     З приводу доводів апелянта щодо порушення відповідачем порядку проведення службових розслідувань, на підставі яких винесено оскаржувані накази, колегія суддів зазначає наступне.
		    Так, позивач вважає, що його звільнення відбулось на підставі ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про Національну поліцію", відповідного до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки Дисциплінарний статут Національної поліції на час проведення службових розслідувань не був затверджений, то, на думку позивача,  застосуванню підлягав Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, відповідно, і розслідування повинно було відбуватись за нормами Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, тоді як відповідач помилково застосував норми Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України.
		     Суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач не є поліцейським і його звільнення з посади відбувалось не за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України "Про Національну поліцію", про що свідчить і відсутність посилання на цю норму у Наказі від 19 червня 2018 р., а на підставі ст. 12-14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. 
		     У відповідності до ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.
		     Згідно із п. 1 абз. 2 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 2 липня 2014 р. № 228 Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
		     Як визначено п. 1 Положення про ДУ "МСІ",затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/705/5, третя особа 2 є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Органом управління ДУ "МСІ" є Мін'юст (т. 1 а. с. 134-142).
		     На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських (ст. 23 ч. 5 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
		     Отже, органи виконання покарань, до яких належить ДУ "МСІ", не входять до складу органів поліції, відповідно, їх працівники не є поліцейськими - на них тільки розповсюджуються умови і порядок проходження служби та соціальний захист поліцейських.
		     Як передбачено п. 1.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яку, як вважає позивач, повинна була застосувати третя особа 1 при проведенні службових розслідувань, вона визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.
		    Таким чином, коло осіб на яких розповсюджується сфера застосування Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України - це особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і вона визначає компетенцію саме органів внутрішніх справ щодо проведення службового розслідування, тоді як службове розслідування відносно позивача проводила АДКВС України.
		     У відповідності до п. 1 Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України, він визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України; порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Мін'юсту, його міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, під час проведення службових розслідувань.
		   З урахуванням викладеного, суд вірно зазначив, що при проведенні службових розслідувань стосовно працівників органів ДКВС має застосовуватись Наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 „Про затвердження Порядку проведення   службових  розслідувань   у   Державній   кримінально-виконавчі   службі України" (далі - Порядок), оскільки органи КВС відносяться до системи Міністерства юстиції України, а п.1.1. Інструкції розповсюджує сферу її дії на працівників органів внутрішніх справ, до числа яких Позивач не входить. 
		    Суд також не встановив в діях Відповідача порушень вимог Порядку під час проведення службових розслідувань та оформлення їх результатів.
		    Як визначено п. 4 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України, особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
		    Аналіз цих норм Порядку проведення службових розслідувань у ДКВС України свідчить про те, що єдиним належним і допустимим засобом фіксації порушень є висновок, складений за результатами службового розслідування. 
		   В апеляційній скарзі Позивач заперечує обставини, встановлені актами службових розслідувань, зазначаючи, що в даному випадку можливо мала місце певна провокація з боку співробітника Адміністрації ДКВС України, яка невдало закінчилась, і факту нападу ув'язненого фактично не було. 
		 
		   Однак жодних доказів таких тверджень позивачем суду не надано.
		 
		     Натомість, факт нападу на працівника Адміністрації ДКВС було підтверджено поясненнями працівників ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», які були присутні під час вказаної події. Зокрема, в ході проведеного службового розслідування були опитані капітан внутрішньої служби ОСОБА_7, прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_8 Вказані особи були присутні безпосередньо під час надзвичайної події та не вжили жодних заходів по припиненню протиправних дій ув'язненого ОСОБА_9 В своїх поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт нападу ув'язненого на співробітника Адміністрації ДКВС ОСОБА_10, а також факт погроз з боку ув'язненого ОСОБА_11 та підбурювання ним інших ув'язнених до непокори. Проте вказані працівники ДУ „Миколаївський слідчий ізолятор" не змогли пояснити, чому вони не втрутились у надзвичайну подію та не припинили протиправну поведінку ув'язнених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 Отже, факт наявності надзвичайної події та неналежного виконання працівниками ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» своїх обов'язків під час виникнення вказаної події підтверджено належними та допустимими доказами і жодним чином Позивачем не спростовано.
		 
		     В апеляційній скарзі ОСОБА_5 також зазначає, що службові розслідування відносно нього були необ'єктивними. При цьому, Позивач не спростовує факти, встановлені службовими розслідуваннями, однак зазначає, що під час виникнення надзвичайної події він перебував на лікарняному, а тому не мав змоги керувати діяльністю очолюваної ним установи, і тому його вина у виникненні надзвичайної події відсутня. 
		 
		     Однак таке твердження апелянта спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, 3-я особа Адміністрація ДКВС 19.10.2018 за вих. № 16-122/2018 надала суду додаткові пояснення та докази на їх обгрунтування, відповідно до яких Позивач в період перебування його на лікарняному фактично був присутній на робочому місці та здійснював керівництво установою. Дані факти підтверджуються копіями розпоряджень, протоколів, графіків, наказів, тощо, які підписані Позивачем протягом березня 2018 року /т.2 а.с. 40-56/ Вказані докази наявні в матеріалах справи та досліджувались судом. 
		 
		      В апеляційній інстанції позивач вказав на фальсифікацію наказу № 9/ос/ст-18 від 27.03.2018, табелю тренування службових собак та графіку проведення контрольно - перевірочного заняття на квітень 2018 року, які надано відповідачем на підтвердження зазначеної обставини щодо фактичного знаходження позивача на робочому місці в період відпустки та лікарняного. Однак, будь -яких доказів стосовно цих тверджень позивач не надав, та не звертався до компетентних органів із завою щодо підробки службових документів. 
		 
		     Крім того, слід зазначити, що за результатами службового розслідування встановлено, що порушення, виявлені в організації роботи ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» мають триваючий і систематичний характер та не могли статись випадково.
		 
		      Так, відповідно до п. 3 Положення про державну установу «Миколаївський слідчий ізолятор», основними завданнями слідчого ізолятора є:
		1) Організація тримання осіб щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, та засуджених, вироки щодо яких не набрали законної сили і щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, а також виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк засуджених осіб, які залишені для роботи з господарського обслуговування та засуджених до арешту.
		2)Дотримання прав людини і громадянина, реалізація законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань
		           
		          В пункті 8 Положення визначено повноваження та обов'язки начальника слідчого ізолятора, а саме, зокрема: здійснює керівництво та організовує роботу слідчого ізолятора; персонально відповідає за виконання покладених на слідчий ізолятор завдань і функцій, дотримання штатної та фінансової дисципліни; забезпечує постійний контроль за станом оперативної обстановки; здійснює прогнозування та аналізує стан оперативно-службової, фінансово-господарської діяльності слідчого ізолятора; організовує і контролює проведення у слідчому ізоляторі заходів, спрямованих на виконання вимог нормативно-правових актів щодо порядку та умов тримання осіб, узятих під варту, і засуджених; у визначеному порядку здійснює контроль за своєчасним проведенням технічних оглядів, обшуків приміщень, камер, особистих обшуків осіб, узятих під варту, і засуджених, а також огляду території слідчого ізолятора, організовує проведення контрольних обшуків; організовує і забезпечує проведення у слідчому ізоляторі необхідних оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів.
		        
		      Вищенаведені обов'язки начальника ДУ "МСІ" характеризуються такими рисами, як системність (систематичність) їх виконання та персоналізація відповідальності за їх невиконання.
		      
		      З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виявлені порушення (з огляду на їх триваючий характер, обсяг та сутність) свідчать про неналежне виконання Позивачем своїх службових обов'язків та є підставою для застосування Відповідачем відповідних заходів дисциплінарної відповідальності, встановлених ст. 12 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ".
		      
		      Щодо доводів апелянта  стосовно порушення Відповідачем  строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, порушення норм п. 6 розділу VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, якими передбачено, що рішення за результатами розгляду висновку та інших матеріалів службового розслідування приймається в 10-денний строк із дати їх надходження начальником, який його призначив.
		     
		      З такими твердженнями Позивача неможливо погодитись, оскільки Позивач застосовує підміну понять „строк прийняття рішення за результатами розгляду висновку службового розслідування" та „строк накладення дисциплінарного стягнення".
		     
		     Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", дисциплінарне стягнення накладається в строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. Як вбачається з матеріалів справи, перший висновок службового розслідування затверджений в.о. Державного секретаря МЮУ Косолаповою О.А. 20.04.2018, наказ МЮУ № 1908/к видано 18.05.2018; другий висновок затверджено 23.05.2018, наказ № 2293/к видано 19.06.2018. Тобто оскаржувані накази видані в межах місячного строку, встановленого ч. 1 ст. 16 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
		 
		     Стосовно 10-денного строку прийняття рішення за результатами розгляду висновку службового розслідування, визначеного п. 6 розділу VIII Порядку, колегія суддів зазначає, що у висновку службового розслідування вказуються пропозиції щодо його закінчення, підтвердження або спростування відомостей, що стали підставою для його призначення, запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених в ході службового розслідування недоліків, тощо. Саме стосовно цих пропозицій начальник, який призначив проведення службового розслідування, приймає рішення в 10-денний строк.
		    Також, не може бути підставою для визнання протиправними і скасування наказів та обставина, що позивача було ознайомлено із обома наказами лише 3 липня 2018 р., тобто значно пізніше їх прийняття відповідачем, так як це не позбавило позивача права на судовий захист і суд поновив йому строк звернення до адміністративного суду.
		     Оцінюючи пропорційність застосованих дисциплінарних стягнень характеру вчинених Позивачем порушень, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про дотримання Відповідачем принципу пропорційності, закріпленого п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України та відхилив доводи Позивача про застосування до нього найтяжчого виду дисциплінарного стягнення. 
		     Зокрема, суд вірно зазначив, що види дисциплінарних стягнень, визначених ст. 12 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" становлять певну систему від найменш до найбільш суворого стягнення. При цьому суд врахував, що згідно приписів ч. 12 ст. 14 Закону, в разі притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка вже має дисциплінарне стягнення, наступне стягнення має бути більш суворим, ніж попереднє.
		    Таким чином, звільнення з посади відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" застосовано до Позивача обґрунтовано, оскільки на момент застосування даного виду дисциплінарного стягнення Позивач вже мав одне дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що приймаючи рішення про звільнення Позивача з посади начальника ДУ „Миколаївський слідчий ізолятор", Відповідач обгрунтовано виходив з характеру виявлених порушень, які свідчать про неналежну організацію роботи в СІЗО в цілому, та неспроможність Позивача як керівника установи виконувати покладені на нього службові обов'язки.
		     Одним із доводів апеляційної скарги, є посилання позивача на незаконність його  звільнення у період тимчасової непрацездатності.
		     На підтвердження цих обставин, ОСОБА_5 надав листки непрацездатності, з яких слідує, що він перебував на лікарняному у період з 13 березня до 13 квітня 2018 р., а також з 19 до 27 червня 2018 р. (т. 1 а. с. 42-45).
		    Стаття 40 ч. 4 Кодексу законів про працю України визначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив вказані доводи, зазначивши, що така заборона діє в разі припинення трудових правовідносин.      
		      Проте, в даному випадку припинення трудових правовідносин не відбулось, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» в разі звільнення особи з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення, наказом по особовому складу здійснюється зарахування поліцейського в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати поліцейських на посади. Припиненням трудових правовідносин є найтяжчий вид дисциплінарного стягнення, передбачений п. 8 ст. 12 Закону - звільнення з органів внутрішніх справ (в даному випадку з органів Кримінально - виконавчої служби), проте таке дисциплінарне стягнення Відповідачем не застосовувалось. При цьому, за ст. 12 Дисциплінарного статуту органів ВС України звільнення з посади і звільнення з органів внутрішніх справ - це два різних види дисциплінарних стягнень.
		     Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими, правомірність висновків суду першої  інстанції не спростовують.
		      Згідно частини 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		     За правилами частини другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		     Стаття 19 Конституції України  передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		     Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		     За змістом частини першої  статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		     Керуючись 308, 315, 316, 321,322,325, 328   Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		  
		ПОСТАНОВИВ :
		    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення. 
		 
		   Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, треті особи: Адміністрація Державної кримінально - виконавчої служби України, державна установа « Миколаївський слідчий ізолятор» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - залишити без змін. 
		     
		     Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. 
		 
		Дата складення повного судового рішення 15.04.2019р.
		     
		 
		 
		 
		Головуючий суддя  Стас Л.В.Судді    Турецька І.О.    Шеметенко Л.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...