Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/452/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку зі звільненням за вчинення дисциплінарного проступку.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2019. Зареєстровано: 16.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2020
Результат оскарження 05.02.2020 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: 2/308/140/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		308/452/19 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11.04.2019    року                         м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого судді  Бедьо В.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Пазяк С.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		У позовній заяві позивач посилається на те, що 28.12.2018 року ректором Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» видано наказ № 753/06-03 про звільнення його з посади завідувача кафедри історії України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Зазначає, що на вказану посаду він був переведений наказом ректора № 265/09-25 від 26.05.2014 року з посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних звязків в межах попереднього строку обрання (строк з 03.02.2014 року по 02.02.2021 року), між ним та Ужгородським національним університетом 30.01.2014 року був укладений відповідний трудовий контракт.
		Наказ ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» № 753/06-03 від 28.12.2018 року про звільнення його з посади відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, вважає безпідставним, таким, що не відповідає чинному законодавству, порушує його конституційні права, через що підлягає скасуванню.
		Вказує, що у тексті наказу № 753/06-03 від 28.12.2018 року не конкретизовано, який саме проступок та коли ним було вчинено. Наказ не містить взагалі фактів його поведінки, які можна визнати аморальними. У розділі «підстава» цього наказу міститься лише посилання на доповідну записку проректора ОСОБА_2 від 28.12.2018 року та акт фіксації відмови від надання обґрунтованих письмових пояснень від 28.12.2018 року.
		Вказані доповідна записка та акт фіксації відмови від надання пояснень необґрунтовані, не відповідають чинному законодавству та не можуть бути підставами для звільнення. Доповідна записка проректора ОСОБА_2 від 28.12.2018 року «Про правову оцінку дій завідувача кафедри історії України ОСОБА_1А.» є вкрай поверховою та необєктивною, перераховані у тексті доповідної записки висновки є або непідтвердженими, або свідчать про упередженість керівництва ДВНЗ «УжНУ» особисто до нього. В доповідній записці проректора ОСОБА_2 не міститься аналізу роботи самого ОСОБА_1, як завідувача кафедри історії України. На особисту і субєктивну думку проректора ОСОБА_2, викладену в доповідній записці, вчинення аморального проступку ОСОБА_1, не сумісного з продовженням його роботи, є видання та представлення широкому колу громадян видання за авторством ОСОБА_1 «Червона лінія», а також додаткові матеріали: публічне колективне звернення магістрів та випускників факультету історії та міжнародних відносин до керівництва Ужгородського національного університету; відеофайл з інтервю ОСОБА_1
		Незважаючи на те, що книга «Червона лінія» є художньо-літературним виданням, яке повністю відповідає моральним та іншим художньо-літературним принципам, що перевірено та підтверджено експертами і спеціалістами офіційного видавництва TIMPANI (свідоцтво про державну реєстрацію видавців від 15.04.2003 року, серія ДК, № 1327), а також підтверджено самим фактом видання даної книги, незважаючи також на те, що він, як автор, вже в перших рядках книги підкреслював, що це «...іронічно-доброзичлива книжка про життя, яким воно є...», при цьому не називаючи жодних імен, прізвищ, конкретного закладу вищої освіти, а, натомість, в тексті самої книги неодноразово наголошує, вказує, що такі бувальщини могли мати місце в будь якому навчальному закладі світу, керівництво УжНУ та декілька магістрів і випускників факультету (із багатотисячного колективу науковців, викладачів, студентів), з незрозумілих і безпідставних причин зробили висновок про те, що мова йде про Ужгородський національний університет та якихось конкретних викладачів або студентів, та ще й звинуватили його за це у вчинені аморального проступку.
		Зауважує, що в розділі II доповідної записки «Аналіз доказів», в підрозділі 2.1 проректор ОСОБА_2, не будучи філологом, літературознавцем за освітою, не маючи експертної ліцензії, вслід за особами, що написали звернення (також некомпетентними, без належної освіти), вибирає ряд цитат із його книги «Червона лінія» (с. 23-24, 60, 81, 27, 105), вириваючи їх з контексту самих оповідань, і на свій нефаховий в даній сфері та поверховий розсуд, без жодних доказів, доводів та обґрунтувань, з незрозумілих причин називає їх його особистими висловлюваннями (хоча це висловлювання героїв оповідань), і приходить, на його погляд, до абсурдного висновку, що вони є аморальними, і несумісними з продовженням науково-педагогічної роботи.
		Разом з тим, при оцінці художніх творів слід знати і враховувати, що форма оціночних суджень є різноманітною. Найбільш екзотичні оцінки проявляються у формі художніх творів: пародійних пєс, віршів, байок, малюнків, карикатур, фотомонтажів тощо. Для підсилення художнього ефекту авторами часто застосовуються жорсткі та, можливо, неприємні епітети, які також є своєрідними художніми оцінками.
		Однак форма подання оцінки, висловлення не є і не може бути підставою для цивільно-правової відповідальності, оскільки це порушило б свободу творчості, передбачену ст. 54 Конституції України.
		В цьому ж розділі доповідної записки проректор ОСОБА_2 вказує, що на його думку: «особливою зухвалістю і цинізмом виглядає публічна презентація та розповсюдження видання викладачам УжНУ та студентам, що мала місце 15.12.2018 року та 20.12.2018 року».
		Разом з тим, у чому саме полягає особлива зухвалість та цинізм цього факту в доповідній записці не вказується, жодних доводів не наводиться, і як це повязано і яке це має значення до аморальності і несумісності з продовженням науково-педагогічної роботи не обґрунтовується. Більше того, у вказані дні він взагалі не проводив презентацій книги.
		В підрозділі 2.2 «Публічне колективне звернення магістрів та випускників факультету Історії та міжнародних відносин до керівництва Ужгородського національного університету» доповідної записки проректор ОСОБА_2 вказує, що приводом для даного звернення: «...стали (дослівно) неодноразові зауваження неетичного характеру та особисті образи колег та викладачів з боку ОСОБА_1 під час проведення лекційних занять з курсу «Сучасна історія України»».
		Однак, проректор ОСОБА_2 не вказує як на його думку зауваження неетичного характеру та образи колег (якщо припустити, що такі мали місце) співвідноситься з аморальним поступком несумісним з продовженням науково-педагогічної роботи.
		Крім того, проректор ОСОБА_2 в доповідній записці, як і пятеро підписантів звернення, стверджують: «написані в збірці оповідей «Червони лінія» іронічні «бувальщини» були озвучені в межах лекційного часу з однозначним посиланням на реальні особи, Зокрема, завуальований образ «Чорної вдови» вживався на лекціях з посилання на доц. ОСОБА_3, вказуючи імя та посаду викладача безпосередньо».
		Ні проректор ОСОБА_2, ні підписанти не вказують коли саме (число, місяць, рік) і на яких лекціях, де саме, перед якою аудиторію слухачів він нібито розповідав про художньо-літературний образ «Чорної вдови».
		Звертає увагу, що вказані твердження є відвертою неправдою. Ним ніколи, за жодних обставин, в межах лекційного часу не витрачався час на обговорення книг, статей та інших творів, написаних ним, а тим більше на обговорення колег.
		Доказом неправди та надуманості наведеного проректором ОСОБА_2 твердження є той факт, що книга «Червона лінія» ним була отримана з друку і презентована 18.12.2018 року та після цього до самого звільнення ним не було прочитано жодної лекції.
		Крім того, особам, які підписали звернення, лекції ним в останній раз читалися майже два роки тому. В цей час у нього навіть не виникало наміру написати книжку «Червона лінія».
		Також в доповідній записці, проректор ОСОБА_2 і підписанти звернення натякають на якісь «грубі образи керівника етнографічної практики доц. ОСОБА_4 під час відвідин села ОСОБА_2, в рамках етнографічної практики студентів», при цьому також не наводить жодних фактів та доводів.
		Можливо, проректор і підписанти мають на увазі етнографічну практику студентів-істориків, яка мала місце у липні 2018 року.
		Відповідно до наказу ректора в липні 2018 року ним дійсно проводилася перевірка проведення етнографічної практики в с. Онок. Ним були виявлені недоліки, а саме, перебування на базі практики сторонніх осіб. Керівникові практики були зроблені зауваження, недоліки усунуті на місці. Жодних скарг від ОСОБА_5 (а не ОСОБА_4 як у доповідній записці) ні в день перевірки, ні до теперішнього часу на нього не поступало.
		В підрозділі 2.3 «відео файл з інтервю ОСОБА_1А.» проректор ОСОБА_2 стверджує, що у наданому йому для ознайомлення відео він зустрічає висловлювання, які порушують гідність осіб, які працюють та навчаються в УжНУ, не відповідають загальновизнаним нормам етики, моралі.
		При цьому, проректор ОСОБА_2 не вказує, хто саме надав йому для ознайомлення відео, якими спецслужбами або журналістами та коли і при яких обставинах воно (відео) було зроблено. Як і в інших випадках, проректор ОСОБА_2 не наводить жодних фактів та доводів, які на його думку мали би бути доказами аморального проступку несумісного з продовженням науково-педагогічної роботи.
		Судячи з наведеної в доповідній записці цитати, мова йде про обставини дворічної давності, коли студенти готували гумористичні інтервю до Дня історика. Навіть з наведеної цитати видно, що вона носить гумористичний характер, а тим більше не має нічого спільного з аморальним проступком, несумісним з продовженням науково-педагогічної роботи. Крім того, вказане інтервю з невідомих йому причин ніде не було використано.
		Таким чином, позивач наголошує на тому, що як з наказу ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» № 753/06-03 від 28.12.2018 року про звільнення його з посади відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, так і з описової та констатуючої частини доповідної записки проректора ОСОБА_2 Я,О. від 28.12.2018 року «Про правову оцінку дій завідувача кафедри історії України ОСОБА_1А.», неможливо встановити, який саме проступок чи проступки проректор ОСОБА_6 вважає доведеними, які з них він вважає такими, що підпадають під ознаки аморального, та які з них (чи який з них) проректор вважає такими, що є достатніми для його звільнення з посади відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗІІП України, звільнення за аморальний проступок не містить взагалі фактів його поведінки, які можна визнати аморальними.
		Крім того, звертає увагу на себе той факт, що жодної службової перевірки з викладених у доповідній записці обставин не проводилося.
		Зазначає, що протягом багатьох років він сумлінно виконував свої посадові обовязки. Науково-педагогічний стаж  понад 22 роки. Доктор історичних наук (2006), професор (2008). Докторську дисертацію «Державотворчий процес в Україні 1991-2004 років (на матеріалах періодики Заходу)» захистив 26.04.2006 року на спеціалізованій вченій раді в Ужгородському національному університеті за спеціальністю 07.00.01  історія України. ОСОБА_7 звання професора присвоєно наказом Міністра освіти і науки України 03.07.2008 року. В Ужгородському національному (державному  до жовтня 2000 року) університеті працює з вересня 1992 року. Спочатку за сумісництвом  лаборант, молодший науковий співробітник Науково-дослідного інституту карпатознавства (1992-1994); асистент кафедри історії України (1994-1995). Відтак, за основним місцем роботи  асистент кафедри історії та теорії держави і права (1997); викладач кафедри політології (1997); викладач (1998), доцент (1998-2006), професор (2006-2012) кафедри історії України; професор кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції (2008-2009); проректор з науково-педагогічної роботи і перспектив розвитку (2012-2013); проректор з науково-педагогічної роботи і міжнародних звязків (2013-2014); завідувач кафедри історії України від липня 2012 року і до дня незаконного звільнення 28.12.2018 року.
		Звільнення його за вчинення аморального проступку є результатом неприязних відносин до нього керівництва УжНУ, про що свідчать наступні факти. Наказом ректора № 265/09-25 від 26.05.2014 року він був переведений з посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних звязків на посаду завідувача кафедри історії України. 27.12.2018 року організовано так зване колективне звернення ініціативної групи. В цей же день проводиться засідання ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет», членом якої він є, розглядається відносно нього питання, але його про засідання ради не повідомляють і не запрошують. 28.12.2018 року організовано так зване публічне колективне звернення магістрів та випускників, з яким його навіть не знайомлять, в цей же день підготовлено доповідну записку проректора ОСОБА_2 і в цей же день видано наказ ректора про його звільнення, без проведення жодного службового розслідування. З метою утрудненій його поновлення на посаді, 11.01.2019 року проводиться засідання ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет», де ухвалюється рішення щодо реорганізації кафедр і ліквідується кафедра, яку він очолював, а 14.01.2019 року ОСОБА_7 рада Ужгородського університету проголосувала та затвердила реорганізацію кафедр факультету історії та міжнародних відносин.
		За таких обставин, його звільнення вважає безпідставним, таким, що не відповідає чинному законодавству.
		З посиланням на ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, позивач зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, що має бути стягнений з відповідача на користь позивача повинен бути вирахований таким чином, що два повних календарних місяці відпрацьованих позивачем перед звільненням, це листопад та грудень 2018 року. Як вбачається із довідки про доходи № 36 від 11.01.2019 року за листопад та грудень 2018 року ОСОБА_1 було нараховано: 12827,56 грн. за листопад та 19614,76 грн. за грудень, а всього 32442,32 грн. Кількість відпрацьованих в них днів склала відповідно 21 день в листопаді та 20 днів в грудні, а всього 41 день. Середньоденний заробіток (середньоденна заробітна плата) складає 791,28 грн. (32 44232 / 41 = 791,28). Заробіток ОСОБА_1 за січень 2019 року мав складати 16616,88 грн. (791,28 грн. х 21 = 16616,88 грн.).
		На підставі викладеного, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» № 753/06-03 від 28.12.2018 року про звільнення його, ОСОБА_1, з посади завідувача кафедри історії України, за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; поновити його, ОСОБА_1, на посаді завідувача кафедри історії України Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»; стягнути з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» на його користь, ОСОБА_1, грошове утримання за весь час вимушеного прогулу, із розрахунку середньоденного заробітку 791,28 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також стягнення виплати грошового заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16616,88 грн.
		Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2019 року відкрито спрощене провадження у даній цивільній справі з викликом сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
		Позивач у дане судове засідання не зявився, при цьому його представник подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача у дане судове засідання не зявився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
		Від представника відповідача до суду подано клопотання про відкладення судового засідання у звязку з неможливістю зявитися в дане судове засідання по причині зайнятості в іншому процесі.
		Разом з тим суд звертає увагу на те, що справи , які виникають з трудових відносин розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).
		За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		При цьому суд звертає увагу на те, що за правилами статті 278 ЦПК України відзив подається протягом пятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
		Суд констатує, що у визначений судом строк відповідач не подав відзиву на позов, хоч згідно рекомендованого повідомлення отримав копію ухвали про відкриття та матеріали позовної заяви з додатками 06.02.2019 року.
		Відтак, суд розцінює подану відповідачем заяву про відкладення як спосіб безпідставного затягування розгляду даної цивільної справи, що є неприпустимим.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
		Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 5-1 КЗпП України закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України від 26.05.2014 року № 265/09-25 позивача ОСОБА_1 переведено з посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних звязків на посаду завідувача кафедри історії України з 26.05.2014 року в межах попереднього строку обрання (строк з 03.02.2014 року по 02.02.2021 року).
		Наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України від 28.12.2018 року № 753/06-03 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача кафедри історії України 28.12.2018 року за вчинення працівником, який здійснює виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Підставою для звільнення, як зазначено у тексті відповідного наказу, є: доповідна записка проректора ОСОБА_2 від 28.12.2018 року; акт фіксації відмови від надання обґрунтованих письмових пояснень від 28.12.2018 року.
		Матеріалами справи встановлено, що 27.12.2018 року до ректора ДВНЗ «УжНУ» надійшло колективне звернення декана, його заступника, магістрів та випускників факультету історії та міжнародних відносин з приводу публікації тексту «ОСОБА_8.  Ужгород, Timpani, 2018.  120 с.», авторства завідуючого кафедрою історії України ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_1
		27.12.2018 року на засіданні ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (витяг з протоколу № 9 від 27.12.2018 року) ухвалено рішення за результатами слухання звернення ініціативної групи до ректора з приводу надрукованої і представленого широкій громадськості тексту зав. кафедри історії України проф. ОСОБА_1 (ОСОБА_1 Червона лінія.  Ужгород, Timpani, 2018,  120 с.). Зокрема, ухвалено надати правову оцінку діям ОСОБА_1 на предмет розповсюдження згаданого видання серед працівників та студентів університету, порушенням професійної етики та моралі у тексті видання ОСОБА_1 та діях вказаної персони по розповсюдженні видання, зясування професійної придатності ОСОБА_1 займаним посадам, відсторонення ОСОБА_1 на час службового розгляду звернення від займаних посад та викладацької діяльності, а у випадку якщо наведені факти грубого порушення професійної етики та профнепридатність ОСОБА_1 підтвердяться позбавити його займаних посад та усунути від викладацької діяльності.
		Відповідно до тексту публічного колективного звернення магістрів та випускників факультету історії та міжнародних відносин до керівництва Ужгородського національного університет від 28.12.2018 року, студентським колективом підтримано рішення ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 27.12.2018 року.
		Згідно з доповідною запискою проректора ОСОБА_2 «Про правову оцінку дій завідувача кафедри історії України ОСОБА_1А.» від 28.12.2018 року, адресованої ректору ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_9, запропоновано розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри історії України факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
		Із змісту вказаної доповідної записки (розділ І) вбачається, що 27.12.2018 року на імя ректора університету надійшов витяг з Протоколу № 9 засідання ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин від 27.12.2018 року та звернення ініціативної групи з приводу надрукованого і представленого широкій громадськості видання за авторством ОСОБА_1 «ОСОБА_8.  Ужгород, Timpani, 2018.  120 с.». Додатковими матеріалами, які стали підставою для формулювання даної доповідної стали: публічне колективне звернення магістрів та випускників факультету історії та міжнародних відносин до керівництва Ужгородського національного університету; відеофайл з інтервю ОСОБА_1
		Згідно з доповідною запискою аналізом доказів (розділ ІІ) встановлено, що дослідження цитат з видання «ОСОБА_8.  Ужгород, Timpani, 2018.  120 с.» свідчить про те, що поведінка, дії, висловлювання ОСОБА_1 є аморальними і несумісними з продовженням роботи науково-педагогічного працівника. Наприклад: цитата «Знімай штани!»  командує велелюбний підстаркуватий професор студентові-заочнику при зачинених дверях чоловічого туалету. Прилаштовує причандалля до юначих сідниць і шкварить або ж стає на коліна і, крекчучи, смокче фалічну цукерку в студента». Кінець цитати (ОСОБА_1 Червона лінія, с. 23-24). Цитата «Оголену тридцятилітню лаборантку на столі почергово хоснували втрьох з опущеними штанами  декан, його заступник і літній доцент. Усі пянезні в дим (ОСОБА_1 Червона лінія, с. 60) кінець цитати. Відверте хамство, непристойні фантазії та копирсання в брудній білизні персонажів, є загальним місце тексту. Цитата «Ось того патлатого напівдоцента взяли на кафедру викладати буквально з вулиці, підібрали наче пса, зневаженого і облізлого... А тут його ще й сусіди піймали на гарячому коли підкидав сміття зі своєї недобудови де мешкав у чужі контейнери» (с. 81) кінець цитати. Цитата «ОСОБА_2 будучи відвертим драпічкоюне гребував обирати і вагітних» (с. 27) кінець цитати. Професор ОСОБА_1 не забуває поділитися своїми уявленнями про академічній простір: цитата «Жоден учений колектив не може повноцінно існувати без класичного дамсько-джентльменського набору - алкоголіка, гомосексуаліста, позашлюбних відносин» (с. 105) кінець цитати. Особливою зухвалістю і цинізмом виглядає публічна презентація та розповсюдження видання викладачам УжНУ та студентам, що мала місце 15.12.2018 року та 20.12.2018 року. Слід відмітити, що члени ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин засудили аморальну поведінку ОСОБА_1 та одностайно прийняли відповідне рішення, яке було надано ректору.
		Приводом для публічного колективного звернення магістрів та випускників Факультету історії та міжнародних відносин до керівництва Ужгородського національного університету (підрозділ 2.2) стали (дослівно) неодноразові зауваження неетичного характеру та особисті образи колег та викладачів з боку ОСОБА_1 під час проведень лекційних занять з курсу «Сучасна історія України». Як відзначають у зверненні студенти: «Написані в збірці оповідей «Червона лінія» іронічні «бувальщини» були озвучені в межах лекційного часу з однозначними посиланнями на реальні особи. Зокрема, завуальований образ «Чорної вдови» вживався на лекціях з посиланням на доц. ОСОБА_3, вказуючи імя та посаду викладача безпосередньо». «Грубі образи керівника етнографічної практики доц. ОСОБА_4 під час відвідин села ОСОБА_2, в рамках етнографічної практики студентів...». Наведені цитати та аналіз звернення в цілому, дозволяє зробити висновки, що ОСОБА_1 не дотримується правил педагогічної етики, не поважає гідність, права, свободи учасників освітнього процесу як студентів, так і науково-педагогічних працівників, колег.
		Як зазначено у доповідній записці, у наданому для ознайомлення відео (підрозділ 2.3  Відео файл з інтервю ОСОБА_1) зустрічається висловлювання, які порушують гідність осіб, які працюють та навчаються в «УжНУ», не відповідають загальновизнаним нормам етики, моралі. Зокрема, відповідаючи на питання: «Як би Ви охарактеризували боротьбу кафедр на історичному факультеті?» ОСОБА_1 відповів: «боротьби немає... було би побиття немовлят. Ну візьміть ту кафедру стародавнього світу (чи як вона там напивається). Їх там пару людей. Ну які у них там фізичні кондиції? Або візьміть кафедру поверхом вище, наших небожителів, ну хіба це конкуренти кафедри історії?... Я б один вийшов і вони б розбіглися.... Немає інтелектуальної конкуренції, тим паче фізичної. Ну вот, я завідувач кафедри, у мене удар лівою 120 кілограм... Уявіть собі хто прийде?... Кого вони висунуть на побиття? ОСОБА_10? Ну, людина похилого віку. Мого однокурсника ОСОБА_11? Так він тіні своєї боїться...».
		В обґрунтування правової оцінки (розділ ІІІ) в доповідній записці містяться посилання на п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 52, 54, 58 Закону України «Про вищу освіту», п. п. 1.4, 2.2, 3.1 Положення «Про академічну доброчесність в «Ужгородському національному університеті», яке затверджене ОСОБА_7 ДВНЗ «УжНУ» (Протокол № 3 від 23.02.2017 року), правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року № 6-248цс14, а також норму ст. 43-1 КЗпП України. Зазначено, що за даними профспілкової організації університету ОСОБА_1 не є членом профспілки, тому розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може відбутися без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
		28.12.2018 року начальником юридичного відділу, заступником начальника юридичною відділу та провідним спеціалістом юридичною відділу складено акт фіксації відмови завідувача кафедри історії України ОСОБА_1 від надання обґрунтованих письмових пояснень згідно з розпорядженням ректора ДВНЗ «УжНУ» професора ОСОБА_9 від 28.12.2018 року № 51-P «Про надання письмових пояснень». Свою відмову ОСОБА_1 від надання обґрунтованого пояснення щодо фактів, викладених у зверненні ініціативної групи до ректора з приводу надрукованого і представленої широкій громадськості тексту видання за авторством ОСОБА_1 «Червоне Лінія». Ужгород, Timpani. 2018.  120 с., пояснив в усній формі тим, що для належного вивчення та складання змісту тексту пояснення необхідно більш тривалий проміжок часу, у зв'язку з чим у наданому короткому поясненні зазначив, що: «Червона лінія»  художній твір, літературно-художнє видання. Більш детальне пояснення з цього приводу надам до 24 січня 2019 року.». Однак, завідувачу кафедри історії України ОСОБА_1 ними було запропоновано надати повний та обґрунтований текст письмового пояснення, згідно з розпорядженням ректора, проте ОСОБА_1 у їх присутності надавати такі обґрунтовані письмові пояснення відмовився.
		З копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 28.12.2018 року, адресованих ректору ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що «Червона лінія»  це художній твір, літературно-художнє видання, більш детальні пояснення з цього приводу надасть до 29.01.2019 року.
		Надаючи правову оцінку підставам звільнення позивача із займаної посади суд встановив наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.
		Таким чином, у разі предявлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого з ініціативи роботодавця, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення. Будь-які сумніви в законності такого звільнення повинні тлумачитися в користь працівника.
		За змістом ст. ст. 13, 76, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З описової та констатуючої частини доповідної записки від 28.12.2018 року, яка стала підставою для звільнення позивача, неможливо встановити, який саме проступок чи проступки вважаються доведеними, які з них є такими, що підпадають під ознаки аморального, та які з них (чи який з них) є такими, що є достатніми для звільнення позивача з посади відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України.
		Разом з тим, така ж конкретизація відсутня й у рішенні ОСОБА_7 ради факультету історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 27.12.2018 року.
		За твердженням позивача та як встановлено судом, жодної службової перевірки з викладених у доповідній записці обставин не проводилося, що відповідачем належними доказами не спростовано.
		Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і субєктів господарювання.
		Відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		До субєктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у ст. 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обовязків, так і не повязаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
		Відповідно ч. 2 до ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобовязані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обовязки.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобовязані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України.
		Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 11.02.2015 року у справі № 6-248цс14.
		Водночас, звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. У разі звільнення працівника за вчинення одного конкретного аморального проступку, такий проступок має бути конкретизований, встановлений та доведений належними доказами. Якщо таких було кілька, кожен з них має бути встановлений та доведений окремо.
		В даному випадку відповідач цього не зробив, доповідна записка від 28.12.2018 року, складена проректором ОСОБА_2, такої конкретизації не містить, як і оспорюваний позивачем наказ про його звільнення, службової перевірки з викладених у доповідній записці обставин відповідачем не проводилося.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		За наведених обставин, суд вважає, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 28.12.2018 року № 753/06-03 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри історії України за вчинення аморального проступку та поновити його на посаді завідувача кафедри історії України ДВНЗ «Ужгородський національний університет».
		Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		У відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, суд виходить з положень п. п. 2, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», якими визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  на число календарних днів за цей період.
		Згідно з довідкою відповідача № 36 від 11.01.2019 року середньомісячна заробітна плата за останні повні два місяців перед звільненням позивача, а саме жовтень та листопад 2018 року становить 12790,74 грн. (12753,92 грн. за жовтень + 12827,56 грн. за листопад = 25581,48 / 2 = 12790,74 грн.).
		Кількість робочих днів у вказаний період 22 дні (22 дні у жовтні + 22 дні у листопаді = 44 / 2 = 22) та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку складає 581,40 грн. (12790,74 / 22 дні = 581,40).
		Час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 року (наступний робочий день після звільнення; понеділок 31 грудня перенесено на суботу 29 грудня згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2018 році») по 11.04.2019 року, включно (день ухвалення рішення), складає 71 робочий день (грудень 2018 року  1 день, січень 2019 року  21 день, лютий 2019 року  20 днів, березень 2019 року  20 днів, квітень 2019 року  9 днів).
		Звідси розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 року по 11.04.2019 року становить 41279,40 грн. (71 робочий день х 581,40 = 41279,40).
		Як розяснено у п. п. 6, 20, 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми, що підлягають стягненню. Оскільки справлення і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про зазначає в резолютивній частині.
		Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41279,40 грн. (без утримання податків й інших обовязкових платежів), а тому позовні вимоги позивача у відповідній частині підлягають до часткового задоволення.
		Частиною 7 ст. 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах: про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
		Враховуючи викладене та відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді завідувача кафедри історії України ДВНЗ «Ужгородський національний університет» та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12790,74 грн. (без утримання податків й інших обовязкових платежів).
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України).
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то такий слід компенсувати за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 41, 235 КЗпП України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України від 28.12.2018 року № 753/06-03 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри історії України 28.12.2018 року за вчинення працівником, який здійснює виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри історії України Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України.
		Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41279 (сорок одна тисяча двісті сімдесят девять) гривень 40 коп. (без утримання податків й інших обовязкових платежів).
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12790 (дванадцять тисяч сімсот девяносто) гривень 74 коп. (без утримання податків й інших обовязкових платежів).
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Відповідач: Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, код ЄДРПОУ 02070832, що знаходиться за адресою: вул. Підгірна, 46, м. Ужгород, Закарпатська область.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Дата складення повного судового рішення  15 квітня 2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя Ужгородського міськрайонного суду
		Закарпатської області                             ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...