Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/3725/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 61-12530ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                       
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/3725/15-ц
		провадження № 61-12530св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,            
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5, 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у складі судді          Васильєвої Н. П. та постанову апеляційного суду м. Києва від 30 січня              2018 року у складі суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до             ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інкомстрах») та просили:  
		-          стягнути з ПрАТ «СК «Інкомстрах» на користь ОСОБА_3 50 000 грн страхового відшкодування,  62 962, 32 грн пені, три відсотки річних             у розмірі 4 696 грн та інфляційні втрати у розмірі 46 593, 25 грн; 
		-          стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду                 в розмірі 113 764, 79 грн, три проценти річних в розмірі 8 322 грн, інфляційні втрати в розмірі 87 901, 04 грн, втрату товарної вартості              в розмірі 19 355, 39 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі          2 000 грн, а також судовий збір в сумі  2 663, 90 грн;  
		-          стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду            в розмірі 25 000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі              4 384, 80 грн; 
		-          стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду        в розмірі 25 000 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 14 616 грн. 
		Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, власником якого                       є ОСОБА_3
		Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інкомстрах» (далі -                 ПрАТ «СК «Інкомстрах»).
		Внаслідок ДТП автомобіль «Mitsubishi Outlander» отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 113 764, 79 грн.
		ПрАТ «СК «Інкомстрах» не сплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander» ОСОБА_3
		 
		З урахуванням того, що розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП, значно перевищує граничний розмір страхового відшкодування, різниця між сумою страхового відшкодування та розміром збитків підлягає стягненню                         з ОСОБА_5, який також відповідно до статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, та відшкодувати завдану позивачам моральну шкоду.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «Інкомстрах» залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду  м. Києва від 19 липня 2017 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 113 764, 79 грн майнової шкоди, 8 322 грн - три проценти річних, 87 901, 04 грн - збитки від інфляції, 19 355, 39 грн - втрату товарної вартості, 2 000 грн - витрати на проведення експертизи, а всього - 231 343, 22 грн, а також судовий збір в сумі              2 663, 90 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3  25 000 грн моральної шкоди, а також 4 384, 80 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 25 000 грн моральної шкоди, а також 14 616 грн витрат на правову допомогу.
		Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене. 
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду м Києва від 30 січня 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди змінено, зменшено розмір з 25 000 грн до 5 000 грн.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року                    в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди змінено, зменшено розмір з 25 000 грн до 5 000 грн.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року                   в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині ухвалене нове рішення про відмову у позові.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при визначенні розміру компенсації відшкодування моральної шкоди суд не в повній мірі врахував характер, тривалість, обсяг моральних страждань позивачів.                      ОСОБА_8 приймала участь у справі у якості представника за довіреністю, а не як особа, яка надає правову допомогу, тому рішення                   в частині стягнення на користь позивачів витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних вимог.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, апеляційний суд погодився                   з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вказаних позовних вимог.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2018 року представник ОСОБА_5  - ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Печерського районного суду                  м. Києва від 19 липня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних, інфляційних втрат та в частині стягнення на користь            ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошових коштів у відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що дія статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватись лише при порушенні договірного зобов'язання. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суди виходили з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з відшкодування заподіяної шкоди, проте позивачі не зверталися до нього із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
		 
		Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачів грошових коштів у відшкодування моральної шкоди, суди належним чином не дослідили доводи та заперечення позивача з приводу вказаної позовної вимоги.
		 
		Рішення в іншій частині, зокрема, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у відшкодування майнової шкоди, втрати товарної вартостіта витрат на проведення експертизи в касаційному порядку не оскаржувалося та не переглядається.
		 
		Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                         і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в частині щодо стягнення                  з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають.
		 
		Суди встановили, що 22 серпня 2014 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, під час якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
		 
		Автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_2, належить ОСОБА_3 на праві власності.
		 
		Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5, цивільно-правова  відповідальність якого застрахована в ПрАТ «СК «Інкомстрах».
		 
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 34-14 від 29 грудня 2014 року, складеним судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_9, розмір відновлювального ремонту автомобіляMitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_2, станом на дату оцінки складає 132 109,27 грн, а розмір шкоди, завданої власнику вказаного автомобіля, становить 155 355,74 грн.
		 
		Суди при задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат вважали, що прострочення ОСОБА_5 виконання зобов'язання із відшкодування майнової шкоди слід обраховувати з 03 листопада 2014 року, тобто                  з моменту повернення без вручення заяви про виплату страхового відшкодування, яка направлялася засобами поштового зв'язку на адресу ПрАТ «СК «Інкосмтрах».
		 
		Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі                          і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені                     в постановах Верховного Суду.
		 
		У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття                    625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги                           5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ                        1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
		 
		Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що дія статті 625 ЦК України поширюється лише на правовідносини, які виникли у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, суд виходив з доведеності прострочення відповідачем ОСОБА_5 виконання зобов'язання із відшкодування майнової шкоди.
		 
		Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди                         є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
		 
		По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.
		 
		Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди;               (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. 
		 
		У справі, що переглядається, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення                            з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, яке не виконувалося ОСОБА_5, не ухвалювалося.
		 
		За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні. Тому в цій частині судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення                         з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
		 
		Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Встановивши, що позивачам заподіяна моральна шкода, апеляційний суд,                з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 5 000 грн кожному             з позивачів.
		За таких обставин, враховуючи положення пункту 3 частини третьої        статті 409 ЦПК України, частини першої статті 412 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги              ОСОБА_5, поданої представником ОСОБА_6, скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та постанови апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних та інфляційних втрат та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		 
		Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року            в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині стягнення сум на відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від                 19 липня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 113 764, 79 грн у відшкодування майнової шкоди, 19 355, 39 грн - втрати товарної вартості, 2 000 грн  - витрат на проведення експертизи. 
		 
		Поновити виконання постанови апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		  Головуючий  М. Є. Червинська  СуддіН. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...