Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 408/2444/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 61-37207ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 408/2444/17-ц
		провадження № 61-37207св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,               Курило В. П.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», 
		представники відповідача: Шамкій Вікторія Миколаївна, Горбатко Вікторія Віталіївна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Біловодського районного суду Луганської області у складі судді                 Цимбал Ю. Ю. від 22 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Єрмакова Ю. В., Орлова І. В. від 04 травня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заробітної плати.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 04 листопада 2008 року він працював у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». 20 березня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач, у порушення вимог статті 116 КЗпП України, не провів з ним повного розрахунку у день звільнення.
		 
		З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 4 935,69 грн; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 2 961,41 грн; вихідну допомогу у зв'язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 22 210,6 грн; компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку по день фактичного розрахунку.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.   
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед ним заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року та наявності вини товариства у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку. Тому підстав вважати порушеними трудові права ОСОБА_4 на час розгляду справи не було.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Луганської області від 04 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у трудових відносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, пов'язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству у цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов'язки, встановлені чинним законодавством щодо своїх працівників, в тому числі щодо позивача. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, а також постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» процесуальних обов'язків, зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду вказаної справи.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від                       22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 408/2444/17 з Біловодського районного суду Луганської області.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що право на оплату праці є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України. Таким чином, застосування судами при вирішенні спору положень статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 498-р «Про внесення зміни до п. 9 плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Вказує, що відкриття кримінального провадження у м. Києві за статтею 206 КК України за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою у м. Сєвєродонецьк, відповідач не був позбавлений можливості нарахувати та виплатити грошові кошти позивачу. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У липні 2018 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій  про відмову в задоволенні позову є законними і обґрунтованими, оскільки 13 березня 2017 року товариство, що розташовано на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплено терористичним угрупуванням. У зв'язку з цим, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі. Отже, вини товариства у порушенні трудових прав позивача немає.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». 
		 
		Згідно з відомостями трудової книжки на ім'я ОСОБА_4, запис                  № 4, позивач  20  березня 2017 року відповідно до наказу № 04-к звільнений на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, з посади машиніста підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею.
		 
		Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		 
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		Згідно зі статтею 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		 
		Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
		 
		Враховуючи позовні вимоги в указаній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		 
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		 
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		 
		Відповідно до статті 117 КЗпП Українипідставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		 
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
		 
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, 
		від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі  № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
		 
		Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 05 травня 2015 року № 428-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
		 
		Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного за частиною третьою статті 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18 березня 2017 року, у період з 13 березня              2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.
		 
		Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року               № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з              13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
		 
		Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою:          АДРЕСА_1, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. 
		 
		При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з 
		ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		 
		Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем 
		ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема                 ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 стосовно того, що відповідач зловживає наданими йому процесуальними правами та порушує процесуальні обов'язки, в порушення вимог статтей 76-81 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, та зводяться лише до припущень позивача.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 22 січня                     2018 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 04 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             М. Є. Червинська
		 
		                                                                                     В. М. Коротун
		 
		                                                                                     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...