Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/16525/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 14-574цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа №753/16525/16-ц
		Провадження № 14-574цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СитнікО.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (далі - КП «Київблагоустрій»), Департамент міського та збереження природного середовища Київської міської ради (далі - Департамент КМР), Київська міська державна адміністрація (далі - КМДА), КМР, Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 
		 
		на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Болотова Є. В., Білич І.М., Поліщук Н. В., 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до КП «Київблагоустрій», Департаменту КМР, КМДА, КМР, ГУ НП у м. Києві про стягнення грошової компенсації, упущеної (втраченої) вигоди та відшкодування моральної шкоди, та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів компенсацію завданої майнової шкоди у розмірі 8 821 000,00 грн, моральної шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн, а також понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 817 000,00 грн. 
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником нежитлового приміщення площею 278,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1.
		 
		Вказував, що 23 - 26 серпня 2016 року співробітники КП «Київблагоустрій» знищили нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим йому завдали майнової шкоди. 
		 
		Позивач вважає, що вчинення вказаних незаконних дій відбулося через недбале ставлення до своїх службових обов'язків працівників патрульної поліції ГУ НП у м. Києві, які не забезпечили збереження нежитлового приміщення, внаслідок чого йому було завдано також моральних страждань, у зв'язку із чим просив позов задовольнити. 
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Кириченко Н. О. від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів наявність завданої йому шкоди, протиправних дій відповідачів, їх вини, а також причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито. 
		 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розгляд справи за вимогами позивача, який є фізичної особою - підприємцем, про відшкодування шкоди до інших юридичних осіб згідно зі статями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) та статтею 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) належить до юрисдикції господарських судів.
		 
		Також апеляційний суд зазначив, що договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та інші особи уклали як фізичні особи - підприємці.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У листопаді 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець, тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Матеріали справи не містять доказів або відомостей про наявність у нього статусу фізичної особи - підприємця, а правовстановлюючі документи про право власності на знищене нерухоме майно чітко ідентифікують його, як громадянина України без відповідного запису про статус власника нерухомого майна, як фізичної особи - підприємця. 
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення представників КП «Київблагоустрій», Департаменту КМР, КМДА, КМР та ГУ НП у м. Києві, в яких зазначалося, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивач не довів позовних вимог.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв'язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб'єктною підсудністю.
		 
		Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 
		1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 
		3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		 
		Суд установив, що ОСОБА_3 є власником нежитлового будинку (приміщення) (літ. «А») площею 278,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року серії НОМЕР_1.
		 
		Рішенням КМР від 05 березня 2015 року № 210/1075 позивачу як фізичній особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового будинку, магазину, що знаходиться на АДРЕСА_1.
		 
		За результатами проведення перевірки правомірності встановлення малих архітектурних форм (тимчасових споруд) на АДРЕСА_1 інспектором КП «Київблагоустрій» встановлено факт порушення Правил благоустрою м. Києва, а саме - розміщені елементи благоустрою (тимчасові споруди) за відсутності відповідної проектно-дозвільної документації.
		 
		У зв'язку з цим видано припис від 29 липня 2016 року № 1612509, відповідно до якого ОСОБА_3 запропоновано усунути виявлені порушення у триденний термін шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення вищевказаних споруд та попереджено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи, передбачені чинним законодавством.
		 
		ОСОБА_3 не виконав припис, у зв'язку із чим 17 серпня 2016 року Департаментом КМР прийнято рішення (доручення) № 386/08-16 про демонтаж вказаних самовільно встановлених елементів благоустрою.
		 
		25, 26, 27 серпня 2016 року силами КП «Київблагоустрій» та підрядної організації було проведено демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме павільйону, розташованого на АДРЕСА_1, складено відповідні акти із описом майна.
		 
		05 вересня 2016 року Департаментом КМР ОСОБА_3 видано декларацію про початок виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлових приміщень, що знаходяться на АДРЕСА_1.
		 
		Основним наведеним у касаційній скарзі доводом зазначено ті обставини, що позивач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа. Доказів про набуття ним статусу підприємця матеріали справи не містять. Знищене, на думку позивача, нерухоме майно належало на праві власності йому як фізичній особі, у зв'язку із чим спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. 
		 
		У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. 
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
		 
		З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 
		 
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. 
		 
		У позові ОСОБА_3 як фізична особа та власник незаконно, на його думку, знищеного нерухомого майна просивстягнути солідарно з відповідачів компенсацію завданої майнової шкоди у розмірі 8 821 000,00 грн, моральної шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн, а також понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 817 000,00 грн.
		 
		Доказів про наявність у ОСОБА_3 статусу фізичної особи - підприємця матеріали справи не містять.
		 
		За загальним правилом, закріпленим у частинах першій та третій статті 15 ЦПК України, що діяла на час звернення до суду та розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Разом з тим ГПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, передбачав, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
		 
		Тобто фізична особа могла звернутися з позовом до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді було прямо передбачено ГПК України та відповідним законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		Статями 22, 23 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		За змістом статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_3 саме як фізична особа, а не фізична особа - підприємець, звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав - відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, та моральної шкоди, заподіяних приведенням належного йому на праві власності нерухомого майна (нежитлового приміщення), у повну непридатність для володіння та користування внаслідок дій та бездіяльності відповідачів, спрямованих на умисне знищення цього майна.
		 
		Тобто позивач ставить питання про відшкодування вартості знищеного майна, належного йому як фізичній особі, за рахунок осіб, винних в порушенні його прав - суб'єктів деліктної відповідальності та безпосередніх заподіювачів шкоди.
		 
		Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
		 
		За таких обставин апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, неправомірно зазначив, що за суб'єктним складом даний спір підпадає під дію статті 1 ГПК України і належить до компетенції господарських судів, оскільки спори за позовом фізичної особи до юридичних осіб про відшкодування збитків та моральної шкоди розглядаються в порядку цивільного судочинства.
		 
		Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		 
		Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про належність спору до юрисдикції господарських судів України.
		 
		Безпідставним є посилання апеляційного суду, як на підставу віднесення цієї справи до категорії господарських судів, на укладення ОСОБА_3 як орендодавцем договору оренди спірного нежитлового приміщення саме як фізичною особою - підприємцем, без підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності та державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи.
		 
		Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що позивачем заявлено позов саме як фізичною особою, власником нежитлового приміщення до відповідачів як суб'єктів деліктних зобов'язань, а не суб'єктом господарювання та орендодавцем. Вказаний у договорі оренди орендар нерухомого майна - інша фізична особа - підприємець не є стороною в указаній справі та цей спір не стосується орендних правовідносин.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Отже, ухвалу суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Оскільки розгляд справи не вирішено, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 406, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргупредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна  О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська  І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков  О. С. Ткачук
		О. Р. Кібенко  В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв  О.Г. Яновська
		                                             Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...