Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/3054/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2019. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.

Результат оскарження 18.09.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		17 квітня 2019 р.   № 400/3054/18 м. Миколаїв
		          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні  адміністративну справу
		за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1 
		до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області,  вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 
		про:визнання протиправними та скасування наказу від 17.12.2018 № 351, постанови від 09.11.2018 № МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС,
		ВСТАНОВИВ:
		          Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.02.2019) до Управління Держпраці в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2018 № 351 щодо проведення інспекційного відвідування, визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018.
		          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладання штрафу прийнята на підставі акта перевірки, який складено в порушення ч.2 ст.19 Конституції України, Закону України « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 від 26.04.2017. У направленнях не зазначена підстава для здійснення заходу та працівникам підприємства не було надано для ознайомлення підставу інспекційного відвідування. Посадові особи Держпраці не наділені правом нагляду та контролю в цивільно-правових відносинах та перекваліфікації цивільно-правових відносин в трудові, тому посилання на те, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оформлені трудові відносини безпідставні. Пояснення ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки вона жодного дня до укладення трудового договору із позивачем не працювала. Факт щодо «безоплатного стажування» ОСОБА_5 надуманий, оскільки з 03.09.2018 по 16.10.2018 він працював у ФОП ОСОБА_6, що підтверджується наказом № 4-к від 30.08.2018 про прийняття на робота та наказом № 10-к від 12.10.2018 про припинення трудового договору.
		          Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки перевірка була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства. Законом № 877 зазначено, що спосіб та форма здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюється виключно законами. Законом у відповідній сфері законодавства про працю є Кодекс Законів про Працю України, яким  передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється відповідно до порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою КМУ № 295 від 26.04.2017, яка відповідно до ст.52 Закону України « Про Кабінет Міністрів України» № 794 від 27.02.2014  не повинна реєструватись в Міністерстві юстиції. В ході інспекційного відвідування встановлено, що в порушення ст.21,ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору, тому постанова про застосування штрафа та наказ на проведення перевірки є правомірними та скасуванню не підлягають.
		Після надання пояснень сторонами у судовому засіданні, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
		          Дослідив докази, суд дійшов висновку:
		          Наказом начальника Управління Держпраці в Миколаївській області № 351 від 17.10.2018 відповідно до пп.3,6 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, пп.5 п.4 Положення управління Держпраці у Миколаївській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, службових записок від 26.09.2018 № 823, від 12.10.2018 № 877, листа головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.10.2018, листів головного управління ПФУ в Миколаївській області від 27.07.2018 та від 28.09.2018 передбачено проведення інспекційного відвідування за додержанням вимог законодавства про працю ФОП-ОСОБА_1
		          У направленні № 714 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання підставою для здійснення інспекційного відвідування: зазначено наказ Держпраці в Миколаївській області від 17.10.2018 № 351.
		          Актом інспекційного відвідування № МК 1968/435/АВ від 19.10.2018 встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В.В.01.10.2018 укладено цивільно-правовий договір № 9, в якому ФОП ОСОБА_1 виступає в якості «Замовника», а ОСОБА_3 в якості «Виконавця» наступної послуги: реалізація продовольчих товарів. На момент проведення інспекційного відвідування 18.10.2018 ОСОБА_3 виконувала обов'язки продавця продовольчих товарів в магазині «Хмельной Роджер» у м.Вознесенськ,вул.Сухомлінського,1-А/2. В наданому поясненні ОСОБА_3 зазначила, що режим роботи, за яким вона працює складає з 10-00г до 22.00 г щоденно, 14 днів через 14 днів, тобто вона виконує свою роботу у встановленому роботодавцем режимі роботи магазину.
		          На момент проведення інспекційного відвідування 18.10.2018 ОСОБА_2 виконувала обов'язки продавця продовольчих товарів в магазині «Хмельной Роджер» у м. Южноукраїнськ, пр. Незалежності, 20-в.
		          Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.10.2018 укладено цивільно-правовий договір № 10, в якому ФОП ОСОБА_1 виступає в якості «Замовника», а ОСОБА_2 в якості «Виконавця» наступної послуги: реалізація продовольчих товарів.
		          ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виконують роботу штатних працівників ФОП ОСОБА_1, тобто продавців продовольчих товарів.
		           18.10.2018 ОСОБА_4 надані письмові пояснення, в яких зазначено, що з грудня 2017 вона працює у ФОП ОСОБА_1 в магазині «Хмельной Роджер», але трудовий договір з нею укладено 10.07.2018.
		18.10.2018 ОСОБА_5 надані письмові пояснення, в яких зазначено, що він з вересня 2018 проходив безоплатне стажування у ФОП ОСОБА_1 в магазині «Хмельной Роджер», а з 16.10.2018 з ним укладений трудовий договір.
		Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин.
		В порушення ст.21,ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору, повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу.
		За наслідками перевірки відповідач прийняв постанову про накладання штрафу № МК 1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 у розмірі 446 760 грн.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положенням закону України від 5.04.2017 № 877 « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України « Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26.04.2017 інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		Позивач обґрунтовує протиправність наказу від 17.10.2018 № 351 щодо проведення інспекційного відвідування тим, що підставою для проведення інспекційного відвідування став лист Головного Управління ДФС у Миколаївській області від 01.10.2018, в якому вказані перелік суб'єктів господарювання, по яких пропонується провести спільні перевірки. Жодних конкретних фактів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю в листі не зазначено.
		ПП.3 п.5 Постанови КМУ № 295 передбачено, що керівник органу контролю приймає наказ про проведення інспекційного відвідування за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, якими передбачені підстави для проведення перевірки в разі наявності інформації про порушення законодавства про працю.
		Цим пунктом керівнику надано право приймати накази про проведення інспекційного відвідування, як на підставі інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавство, так і на підставі інформації, отриманої з джерел джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, якими передбачені підстави для проведення перевірки в разі наявності інформації про порушення законодавства про працю.
		У даному випадку сполучник «та» є сурядним сполучником, який поєднує рівноправні частини складного речення, тому цей пункт не містить єдину  обов'язкову підставу для перевірки отримання інформації  саме про порушення законодавства про працю позивачем. Це може бути також інформації, отримана із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
		Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що ніяких заперечень щодо правомірності перевірки представники позивача не висловили. Допустили до перевірки, надали пояснення та документи.
		Посилання представника позивача стосовно того, що Порядок № 295 не набув чинності та не може бути застосований, у зв'язку з відсутністю реєстрації в Міністерстві юстиції України не приймається судом до уваги , оскільки  відповідно до ст.52 Закону України « Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Ніяких застережень стосовно реєстрації постанов КМУ в Міністерстві юстиції норми цього закону не містять.
		Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2018 № 351 щодо проведення інспекційного відвідування задоволенню не підлягають, оскільки керівник відповідача  прийняв наказ відповідно до Порядку № 295 та наділений повноваженнями визначати суб'єкта перевірки за наявності отриманої інформації. При проведення перевірки позивач своїм правом не допуску до перевірки посадових осіб відповідача не скористався, тому  належним захистом у спірних правовідносинах є визнання протиправною постанову про накладання штрафу, а не наказ на проведення перевірки.
		          Ст. 265 КЗпП встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
		фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		          Об'єктивна сторона порушення відповідно до ст.265 КЗпП полягає у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
		          При проведенні перевірки ОСОБА_5 надав пояснення від 18.10.2018, в яких зазначив, що він стажувався у вересні 2018 у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця , а з 16.10.2018 офіційно працевлаштований у магазині «Хмельной Роджер» за адресою м. Миколаїв, пр. Миру, 56а/7.
		ОСОБА_5 також 24.10.2018 надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що пояснення надані 18.10.2018 вважати недійсними, оскільки вони надані в стані хвилювання і він не розумів, що пише. Зазначив, що згідно наказу № 23в від 16.10.2018 працює з 17.10.2018 на посаді продавця продовольчих товарів. До 17.10.2018 жодних навчань, стажувань не проходив.
		          ОСОБА_4 18.10.2018 надала пояснення, що працює продавцем в магазині «Хмельной Роджер» за адресою с.Мигія вул.Первомайська,122. На цій посаді працює з грудня 2017. На момент перевірки знаходилась на робочому місці. Трудовий договір в письмовій формі між нею та власником відсутній.
		           24.10.2018 ОСОБА_4 надала додаткові пояснення, в яких зазначила, що вона попередні пояснення надала в стані хвилювання та не розуміла, що писала під диктування інспекторів праці. В додаткових пояснення вона зазначила, що згідно наказу вона працює з 10.07.2018 на посаді продавця продовольчих товарів. До 10.07.2018 трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 не мала.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснила, що з липня 2018 вона офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_1. Пояснення 18.10.2018 писала під диктовку перевіряючих, сильно хвилювалась, тому не зрозуміла питання стосовно того, з якого часу вона працює у позивача чи з якого часу відкрився магазин «Хмельной Роджер» у м. Первомайську.  З січня 2018 року вона працювала бористою у іншому кафе, тому не могла працювати у позивача з грудня 2017. 
		          Позивач надав суду наказ ФОП ОСОБА_1 № 23-к від 16.10.2018 про прийняття на роботу з 17.102018 ОСОБА_5, повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке отримано ДПІ 16.10.2018, трудовий договір між позивачем та ОСОБА_5 від 17.10.2018.
		Також позивачем надано наказ (розпорядження) № 4 від 30.08.2018, який свідчить, що ФОП ОСОБА_6 прийняв на роботу ОСОБА_5 з 03.09.2018, повідомлення про прийняття на роботу, яке отримано ДПІ 31.08.2018, особову картку працівника ОСОБА_5, трудовий договір, укладений ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_5, наказ № 10-к про припинення трудового договору від 16.10.2018.
		          Також позивач надав суду наказ (розпорядження ) № 13 від 09.07.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_4 з 10.07.2018, повідомлення про прийняття на роботу працівника, яке отримало ДПІ 09.07.2018, особова картка працівника, трудовий договір, укладений 10.07.2018 ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4
		          Підставою для притягнення до відповідальності позивача за допущення до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладання трудового договору, ґрунтувались тільки на письмових поясненнях цих осіб, які їх в подальшому 24.10.2018 змінили. Позивач надав суду докази працевлаштування цих осіб: накази про прийняття на роботу, трудові договори, повідомлення про працевлаштування, які прийнятті ДПІ. 
		Відповідач ніяких пояснень та доказів на спростування наданих позивачем доказів стосовно працевлаштуванні працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суду не надали. Відповідачі суду пояснили, що тільки на підставі письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вони дійшли висновку, що ці працівники  фактично виконували трудові обов'язки, хоча не були оформлені.
		За таких обставин, суд вважає, що постанова про накладання штрафу №  МК1968 /435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 належить скасувати на суму 223380 грн.(3723х30х2).
		Пояснення ОСОБА_2 від 18.10.2018 свідчать, що вона  працює у барі ФОП ОСОБА_1 в якості продавця з 18.10.2018, проходила стажування з 15.10.2018 по 18.10.2018, яке не оплачувалось. Письмовий трудовий договір на робочому місці відсутній.
		          В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 16-17.10.2018 не пам'ятає точно коли підписала письмовий договір, зміст якого не знає. Два дні приходила вчитись наливати пиво. Пояснення писала 18.10.2018 сама, але інспектори вели себе дуже агресивно та диктували, що писати.
		Пояснення ОСОБА_3 від 18.10.2018 свідчать, що вона з 03.10.2018 працює продавцем продовольчих товарів у ОСОБА_1 Трудова книжка знаходиться у ОСОБА_1 Заробітну плату ще не отримувала.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що з 01.10.2018 уклала цивільно-правовий договір з ФОП ОСОБА_1, за умовами якого вона на вулиці роздавала рекламні буклети. Акти виконаних робіт не складись. Пояснення 18.10.2018 писала під диктування працівників відповідача.
		Позивач надав суду цивільно-правовий договір № 10 від 16.10.2018, укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 Відповідно до п.2.1 договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язує надати наступні послуги: реалізація продовольчих товарів. Винагорода за договором складає 1600грн. (п.5.1 договору). Оплата за Договором здійснюється після підписання сторонами Акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною Договору.
		Видатковий касовий ордер від 24.10.2018 свідчить, що ОСОБА_2 отримала оплату по договору 1288грн. Акт приймання наданих послуг позивач суду не надав.
		Позивач надав суду цивільно-правовий договір № 9 від 01.10.2018, укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_3 Умовами договору передбачено, що відповідно до п.2.1 договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язує надати наступні послуги: реалізація продовольчих товарів. Акт приймання наданих послуг позивач суду не надав. Роздача рекламних буклетів умовами договору не передбачена.
		У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Як вбачається з наданих позивачем цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги : з реалізації продовольчих товарів.
		Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
		В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
		Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
		Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.
		Як вбачається зі змісту трудових угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. 
		Укладені позивачем цивільно-правові договори містять ознаки трудового договору і укладені для замаскування дійсних відносин між сторонами, оскільки за умовами цивільно-правового договору Виконавець зобов'язаний надати послуги з реалізації продовольчих товарів, а за умовами трудового договору наданого суду, укладеного з ФОП ОСОБА_1 та працівником до обов'язків працівника відноситься продажа продовольчих товарів. 
		Відтак, зобов'язання у осіб за умовами цивільно-правового договору та трудового договору є тотожними.
		Відтак, виконуючи роботу за цивільно-правовими договорами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконують роботу штатних працівників ФОП ОСОБА_1, але особи за цивільно-правовими договорами  не отримують прав, гарантій, передбачених законодавством про працю.          
		(Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від04.07.2018, по справі № 820/1432/17, від 28.02.2019 по справі № №824/766/16-а).
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постанова Верховного Суду.
		Таким чином позивач допустив до роботи без оформлення трудових правовідносин, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому постанова про накладання штрафу №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 на суму 223380 грн.(3723х30х2) є правомірною та скасуванню не підлягає.
		Позов належить задовольнити частково.
		          Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
		          Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у сумі 4467,61 грн. за вимогу майнового характеру - скасування постанови №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 та 576,30 грн. за вимогу немайнового характеру - визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2018 № 351. Однак, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1921,00 грн. Тому позивач за немайнову вимогу повинен був сплатити 1921,00 грн. У задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2018 № 351 (немайнової вимоги), сума судового збору за вказану вимогу становить 1921,00 грн. та визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу  №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 на суму 223380,00 грн. (майнової вимоги), сума судового збору за вказану вимогу становить 2233,80 грн. (223380,00 грн. х 1%) - відмовлено. Відтак, сума судового збору за вимоги, у задоволенні яких відмовлено становить 4154,80 грн. Тому підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача різниця сплаченої позивачем суми судового збору та суми судового збору за вимоги, у задоволенні яких відмовлено ((4467,61 грн. + 576,30 грн.) - (1921,00 грн. + 2233,80 грн.)), яка складає 889,11 грн.
		          Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) задовольнити частково. 
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 на суму 223380,00 грн.
		3. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2018 № 351 щодо проведення інспекційного відвідування, визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу  №  МК1968/435/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 на суму 223380,00 грн. - відмовити.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 889,11 грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 11 коп.), сплачений платіжним дорученням № 524 від 06.12.2018 року.
		 
		          Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
		          Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
		          
		          Суддя                                                                                 Т. О. Гордієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...