Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1889/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 16.04.2019. Зареєстровано: 18.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/54324/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		 
		16 квітня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №817/1889/17
		адміністративне провадження №К/9901/54324/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №   817/1889/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків на користь платника податків, а дії суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2017, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 у справі №817/1889/17 скасовано. Ухвалено нове рішення. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 23.11.2017 №0008205002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штраф в розмірі 1   511,60 грн та нарахована пеня в сумі 7,55 грн.
		19 лютого 2019 року до Верховного Суду позивачем надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про розподіл судових витрат у розмірі 3185,70 грн, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи. 
		Зі змісту заяви і долучених до неї документів вбачається, що такими витратами є сплачений судовий збір, а також витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, а саме до Житомирського апеляційного адміністративного суду на судове засідання 7.03.2018 у розмірі 180,00 грн (проїзд мікроавтобусом Рівне - Житомир) та вибуття (проїзд) із такого, у розмірі 125,70 грн (проїзд автобусом Житомир - Рівне).
		При вирішенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення колегія суддів виходить з такого. 
		Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За частиною першою статті 135 КАС витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. 
		Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Судом касаційної інстанції встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, та надані ним докази не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті                   139 КАС України.
		Заяву про відшкодування витрат на прибуття до суду (вартість проїзних документів у зв'язку з участю в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 7 березня                    2018 року), а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав                    19 лютого 2019 року після того, як суд апеляційної інстанції ухвалив рішення (постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018). 
		До 19.02.2019 позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати у зв'язку з прибуттям до апеляційного суду (проїзні документи) не подавав, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати ці питання, як і призначати судове засідання для їх вирішення (вказуючи про це у резолютивній частині рішення; пункт 5 частини шостої статті 246 КАС). 
		Тобто, заява позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з прибуттям до суду апеляційної інстанції (вартість проїзних документів, придбаних у зв'язку з необхідністю прибуття до іншого населеного пункту) могли б бути предметом вирішення адміністративним судом під час ухвалення рішення в цій справі (так само як і додаткового рішення), якби їх заявили в межах розгляду справи, але до того, як суд ухвалить рішення. 
		Позаяк позивач вирішив подати вказану заяву і відповідні документи після того, як суд касаційної інстанції постановив у письмовому провадженні судове рішення у справі за яким позов ОСОБА_2 задоволено, підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС відсутні.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати на сплату судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 640,00 грн згідно з квитанцією від 29.11.2017 №0.0.905099855.1 та за подання апеляційної скарги у розмірі               960,00 грн згідно з квитанцією від 30.01.2018 №0.0.952260119.1, що у сумі складає 1600,00 грн  та відповідає розміру, передбаченому Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI .
		Судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1280,00 грн, про що зазначає  ОСОБА_2, до спеціального фонду Державного бюджету України не зарахований. Так, у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" в розділі "Реєстр підтверджень оплат із Казначейства" відсутнє підтвердження зарахування сплаченого ОСОБА_2 судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору на розгляд справи частково (в частині підтверджених платежів), мають бути присуджені на його користь. 
		З урахуванням того, що Верховний Суд у цій справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, не вирішив питання про розподіл судових витрат, які були понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, колегія суддів вважає, що є підстави для ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат. 
		Керуючись статтями 132, 134, 135, 139, 248, 250, 252, 345, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
		Ухвалити додаткову постанову у справі №817/1889/17. 
		Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (33028, м.Рівне, вулиця Млинарська, будинок 9, код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати із судового збору у сумі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень). 
		Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...