Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 559/2124/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2019. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Результат оскарження 24.09.2019 Рівненський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/559/8/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014180040000509

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 559/2124/15-к 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2019 року 
		Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 
		секретаря ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно матеріали кримінального провадження № 12014180040000509 по обвинуваченні 
		 
		ОСОБА_3 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області, проживаючий у АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого 
		ч.2 ст.189 КК України
		 
		ОСОБА_4 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сковородки, Старкостянтинівського р-ну, Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, солдата В 0577, інваліда ІІІ групи, учасника бойових дій, раніше не судимого 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого 
		ч.2 ст.189 КК України
		 
		з участю сторін кримінального провадження.,
		прокурора ОСОБА_5 
		захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Судовим слідством встановлено, що в період часу з 16 червня 2014 року по 18 червня 2014 року ОСОБА_3 , користуючись корисливим мотивом, щодо заволодінням грошовими коштами вимагав у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 5000 гривень взамін на не розповсюдження фотозображення порнографічного характеру, на якому знаходилось зображення ОСОБА_9 та яке попередньо було опубліковане у світовій мережі інтернет у 2013 році потерпілим у справі ОСОБА_8 , за що останній був притягнутий за вироком Дубенського міськрайонного суду до кримінальної відповідальності.
		Так, 18 червня 2014 року близько 13.00 год., ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Дубно вул. Майдан Незалежності Рівненської області, під час розмови із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою доведення злочинного наміру до завершення, продовжуючи злочинне вимагання грошових коштів, вказав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на місце зустрічі, з метою передачі грошових коштів, що за адресою м. Дубно по вул.Залізнична Рівненської області. Однак, злочинні дії ОСОБА_3 були припинені працівниками Дубенського МВ УМВС в Рівненській області.
		Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та підтвердив обставини вчинення ним злочину, вказавши, що діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 , переслідуючи спільну мету у вимаганні грошових коштів з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та за обставин, які зазначені у обвинувальному акті.
		Окрім повного визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину щодо вимагання, а саме передачі чужого майна з погрозою розголошення відомостей, які потерпілі у справі бажали зберегти у таємниці, остання доведена встановленими обставинами справи до дослідженими доказами.
		Так, допитана Потерпіла ОСОБА_9 дала покази про те, що її чоловік був засуджений у 2013 році вироком Дубенського міськрайонного суду за розповсюдження фото порнографічного характеру. За даним вироком телефон, на флеш-карті якого були дані зображення конфісковувався у дохід держави. Виконанням вироку у цій частині займався державний виконавець Дубенського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_4 . 
		16 червня 2014 року її покликала свекруха та повідомила, що невідомий чоловік її чекає на подвір`ї. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила чоловіка, якого раніше не знала, як потім стало відомо, це був ОСОБА_3 , який попросив номер телефона її чоловіка, та коли вона відмовила, останній показав роздруковане фото порнографічного характеру, одне з тих, яке було на конфіскованому мобільному телефоні. Тоді потерпіла надала номер телефону чоловіка для ОСОБА_3 . Ввечері ОСОБА_10 їй сказав, що до нього телефонував невідомий чоловік та розповів про вилучений телефон з флеш-картою, на якій містяться зображення порнографічного характеру, і якщо потерпілий не хоче, щоб вони стали публічними, то має передати для них 5 тисяч гривень. На наступний день, тобто 17 червня 2014 року, ввечері, ОСОБА_11 знову зателефонував до її чоловіка та запитував чи вони щось надумали з приводу передачі грошових коштів. ОСОБА_8 повідомив їй, що коли говорив невідомий чоловік по телефону, то було ніби то чути голос ОСОБА_4 . Так, невідомий чоловік, сказав її чоловікові, щоб той приніс грошові кошти о 13 годині 18 червня 2014 року до фонтана в центрі Дубно.
		На наступний день, 18 червня 2014 року, вранці ОСОБА_9 з матір`ю, прийшли до відділку поліції та повідомили про факт вимагання грошових коштів. На вказане ОСОБА_11 місце, у м. Дубно, вона прийшла з матір`ю, яка залишилась чекати на лавочці у парку та в супроводі працівників поліції. Там вже чекав на неї її чоловік ОСОБА_8 . Через деякий час до них підійшов чоловік, який приїжджав додому та на його прохання вони показали гроші, тоді останній кудись пішов та через деякий час зателефонував та сказав їм їхати до залізничного вокзалу, бо він побачив працівників поліції. Вони з чоловіком приїхали до залізничного вокзалу маршрутним таксі, вийшли на зупинці «Залізничний вокзал», однак коштів, які мали з собою нікому не передавали, бо потім до них підійшов працівник поліції та повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , запрошено до відділку поліції.
		Аналогічні покази надав і потерпілий ОСОБА_8 , який повідомив суду, що був у 2013 році засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду за розповсюдження фото порнографічного характеру. За даним вироком телефон марки «Нокіа», на флеш-карті якого були дані зображення конфісковувався у дохід держави. Виконанням вироку у цій частині займався державний виконавець Дубенського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_4 16 червня 2014 року до нього телефонував невідомий чоловік та повідомив, що в нього перебувають вилучений у ОСОБА_8 телефон з флеш-картою, на якій містяться зображення порнографічного характеру, і якщо потерпілий не хоче, щоб вони стали публічними, то має передати для них 5 тисяч гривень, однак він повідомив для невідомого чоловіка, що має порадитись з дружиною. На наступний день, тобто 17 червня 2014 року,
		 
		ввечері, даний чоловік знову зателефонував до нього та почав запитувати, чи вони щось надумали з приводу передачі грошових коштів, та коли говорив невідомий чоловік, то було чути голос іншого чоловіка, як йому здалось ОСОБА_4 . Невідомий чоловік сказав йому, щоб той приніс грошові кошти о 13 годині 18 червня 2014 року до фонтана в центрі Дубно.
		На наступний день, 18 червня 2014 року, його дружина повідомила працівників поліції про дану подію. Коли вони, того ж дня, з дружиною перебували біля фонтана у парку у м. Дубно, до них підійшов чоловік, який приїжджав до них додому та на його прохання вони показали гроші, то ОСОБА_3 пішов через дорогу від парку. Потім він до них зателефонував та сказав їм їхати до залізничного вокзалу, бо він побачив працівників поліції. Вони з чоловіком приїхали до залізничного вокзалу маршрутним таксі, вийшли на зупинці «Залізничний вокзал», однак коштів, які мали з собою нікому не передавали, бо потім до них підійшов працівник поліції та повідомив, що обох чоловіків, як йому потім стало відомо у приміщенні Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області, ними були ОСОБА_4 та. ОСОБА_3 , працівниками поліції запрошено до відділку.
		Свідок ОСОБА_12 пояснила, що у червні 2014 році їй повідомила дочка ОСОБА_13 про те, що до неї приїхав невідомий чоловік та вимагає гроші за нерозповсюдження інформації порнографічного характеру. Вона відразу припустила, що до цього причетний ОСОБА_14 , якого вона знала раніше, так як у його провадженні перебувала справа відносно її зятя. На наступний день вони поїхали у відділення поліції до слідчого ОСОБА_15 та розповіли йому про цей випадок. Працівники поліції дочці дали купюру, номіналом 100 доларів ніби то для передачі вказаній особі і вона разом з чоловіком пішли на місце зустрічі, біля фонтана у м. Дубно. По дорозі вона зустріла ОСОБА_14 , який з ОСОБА_11 про щось перегукувалися через дорогу, тому для себе переконалася, що це за його ініціативи вимагають у дочки гроші, про що по телефону повідомила ОСОБА_15 . В подальшому, вона сіла на лавочці неподалік від місця, де мали її діти зустрітися з обвинуваченим. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_11 та вони про щось розмовляли, а пізніше маршрутним таксі кудись поїхали.
		Разом з тим, в ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 про події злочину, що згідно до матеріалів кримінального провадження та встановлених дійсних обставин кримінального правопорушення у судовому засіданні мали фактично місце в період часу з 16 по 18 червня 2014 року. Однак, у обвинувальному акті в частині формулювання обвинувачення, яке сторона державного обвинувачення вважала доведеним ОСОБА_4 інкриміновано у винність вчинення дії в період часу з 16 червня 2016 року по 18 червня 2016 року, а саме про те, що перебуваючи на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище, користуючись корисливим мотивом, вимагав у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 гривень, взамін на не розповсюдження фотозображення порнографічного характеру, на якому знаходилась ОСОБА_9 .
		Такі твердження суду базуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи, аналізу зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, показань свідків, допитів обвинувачених поза розумним сумнівом.
		Так, допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого у справі ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині не визнав повністю та пояснив, що свого часу він працював на посаді державного виконавця у Дубенському відділі ДВС. З ОСОБА_3 він познайомився з тих підстав, що у нього знаходилося два виконавчих провадження відносно нього, згідно вироку суду та рішення по аліментах. Горощука він неодноразово попереджав про кримінальну відповідальність за несплату аліментів та вживав законних заходів щодо примусового виконання судових рішень щодо сплати аліментів. У розмові з останнім він дізнався, що той продає березовий сік, тому вирішив придбати декілька літрів соку. З цього приводу, вони домовилися зустрітися в районі залізничного вокзалу. Власним автомобілем він приїхав на вказане місце, однак, на той час ОСОБА_11 там не було. До нього підійшли працівники міліції та, нічого не пояснюючи, скрутили йому руки. На його думку, ОСОБА_11 дізнався про обставини виконання ним вироку суду відносно ОСОБА_16 , а саме
		 
		знищення речових доказів та про те, що на телефоні ОСОБА_16 знаходилася інформація порнографічного характеру, від працівників міліції. Дії ОСОБА_3 щодо показань про спільну участь у вчиненні вимагання вважає помстою за вчиненні посадових дій щодо нього в частині виконання судових рішень. 18 червня 2014 року районі залізничного вокзалу, того дня, він опинився також через те, що ОСОБА_11 йому вказав приїхати на те місце. Свою причетність до вчинення вимагання грошових коштів у потерпілих повністю заперечує. Просить постановити рішення про виправдання.
		Свідок ОСОБА_17 пояснив, що в межах проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні він допитував потерпілих ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_11 , підозрюваного ОСОБА_14 . При розмові з потерпілою ОСОБА_16 , остання зазначила, що у телефонній розмові з ОСОБА_3 вона ніби то впізнала сторонній голос у телефонні трубці державного виконавця ОСОБА_14 . Доступу до фото порнографічного характеру, у розповсюдженні яких обвинувачується ОСОБА_14 та ОСОБА_11 при вимаганні коштів у потерпілих він не мав, мобільний телефон, на якому знаходилися вказані зображення він не оглядав та не прилучав до матеріалів кримінального провадження. В ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні йому було надано лише копію протоколу огляду проведеного іншим слідчим.. 
		Свідок ОСОБА_18 дав покази про те, що він працює на посаді заступника начальника слідства у Дубенському ВП ГУНП у Рівненській області. У 2014 році у його провадженні знаходилося кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст. 189 КК України. Усі відомості, що зазначені ним у протоколах допиту у вказаному кримінальному провадженні відповідають дійсності. В ході досудового розслідування вказаної справи слідчим ОСОБА_19 було вилучено у державного виконавця ОСОБА_14 мобільний телефон, який був речовим доказом у іншому кримінальному провадженні по обвинуваченні ОСОБА_16 . Про те, які відомості чи зображення знаходилися на телефоні, йому відомо не було, так як цілісність пакета він не порушував та не діставав його вміст . Прозорі пакети з речовими доказами, флеш картами та телефонами, що були вилученні у державного виконавця ОСОБА_4 без ознак порушення їх цілісності були зв`язані капроновими нитками та опечатані бирками слідчого у матеріалах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 щодо розповсюдженні порнографічної продукції в світовій мережі Інтернет.
		Дослідженими усудовому засіданніречовими доказамизгідно допротоколу  огляду мобільного телефону марки «NokiaN72», який було вилучено у ОСОБА_8 , але у межах кримінального провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст.301 КК України, судом встановлено, даний речовий доказ був опечатаний у прозорому пакеті за допомогою капронової нитки з прикріпленою биркою слідчого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 без ознак пошкодження цілісності. 
		Згідно ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення розділили ролі та приймали безпосередню участь у його вчиненні.
		Проте, як встановлено в ході судового розгляду органами досудового розслідування та стороною обвинувачення не було здобуто доказів наявність попередньої змови ОСОБА_3 із ОСОБА_4 . А саме, не доведено, що ОСОБА_3 , переслідуючи спільну злочинну мету зустрічався із ОСОБА_4 . Не встановлено, коли та при яких обставинах отримував від нього зображення потерпілої, що носило порнографічний характер. Окрім цього, не встановлено джерело отримання порнографічного зображення потерпілої як джерела шантажу з метою вимагання.
		З дослідженого речового доказу у справі мобільного телефону що був вилучений у ОСОБА_4 за виконавчим провадженням в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 судом встановлено непорушність цілісності упакування слідчого, що таким чином спростовує ймовірні доводи сторони обвинувачення про можливість використання обвинуваченими речового доказу, як джерела отримання порнографічного зображення. Дані твердження суду також базуються на показаннях свідків у справі, слідчих у кримінальному провадженні.
		 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо спільної участі у вчиненні злочину за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 суд сприймає критично, виходячи з наступного. 
		18 червня 2014 року ОСОБА_3 було допитано у якості свідка (а.с. 25 к/п №12014180040000509 від 18.06.2014). Згідно протоколу ОСОБА_3 вказував, що вчинив кримінальне правопорушення разом із ОСОБА_4 .
		На наступний день, а саме 19 червня 2014 року, було проведено одночасний допит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 30-33 к/п №12014180040000509 від 18.06.2014). Згідно протоколу ОСОБА_3 повідомив, що знає ОСОБА_4 як державного виконавця. Також декілька разів останньому продавав заготовлений ним березовий сік. Ніякої домовленості із ОСОБА_4 насправді не було. Все відбувалось по іншому, як він вказав в раніше наданих показаннях. Попередні показання дав такі через те, що дуже злякався коли його затримали працівники поліції. Чесні показання ОСОБА_3 надає саме зараз, а раніше надані показання надавав не правдиві. 
		Через рік, під час допиту у якості підозрюваного 30 червня 2015 року ОСОБА_3 дав пояснення аналогічні, як давав під час одночасного допиту з ОСОБА_4 19 червня 2014 року (а.с. 158-159 к/п №12014180040000509 від 18.06.2014).
		Під час перебування кримінального провадження в суді обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні 18 листопада 2015 року з невідомих причин вирішив змінити свою позицію у справі і вказав, що вчинив злочин разом із ОСОБА_4 .
		Тому 23 березня 2016 року на підставі рапорту прокурора Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_20 було внесено відомості до ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. 
		Під час досудового розслідування кримінального провадження №12014180040000509 від 18.06.2014 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України слідчим було надано оцінку всім зібраним у справі доказам та встановлено не причетність ОСОБА_4 до даного кримінального провадження. 
		Проте, після чергової зміни ОСОБА_3 своїх показів в суді порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 і його вина у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, на думку слідчого та сторони обвинувачення, підтверджується тими самими доказами, які були зібрані у кримінальному провадженні №12014180040000509 від 18.06.2014 по обвинуваченню ОСОБА_3 , та які долучені до матеріалів кримінального провадження №42016181100000035 від 23.03.2016 у копіях. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що знайомий з ОСОБА_4 з 2007 року, так як у провадженні ОСОБА_4 перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення аліментів. Також ОСОБА_4 приїжджав до ОСОБА_3 додому для проведення опису майна десь в 2013 році. Але майна не виявилось, так як все оформлено на маму ОСОБА_3 . Про фото порнографічного характеру дізнався від ОСОБА_4 , так як останній зателефонував йому в червні 2014 року та попросив приїхати до нього поговорити. Злочин вчиняв разом із ОСОБА_4 . Саме ОСОБА_4 дав йому фото порнографічного характеру, їздив з ним до потерпілих 16.06.2014 і вчиняв подальші дії для вимагання коштів у потерпілих. Проте, такі покази обвинуваченого ОСОБА_3 не підтвердженні жодним доказом. 
		Також обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що 17.06.2014, коли телефонував до потерпілого ОСОБА_8 був сам, що спростовує покази потерпілих проте, що вони могли чути під час розмови збоку голос схожий на ОСОБА_4 .
		У своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що телефонував до ОСОБА_4 18.06.2014 до зустрічі із ОСОБА_8 , проте даний факт спростовується доданою фототаблицею до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 20.06.2014 та фототаблицею до протоколу огляду телефону ОСОБА_4 від 19.01.2015.
		За таких обставин, неодноразова зміна показань обвинуваченого ОСОБА_3 щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину суд вважає непослідовними, взаємно суперечливими. 
		 
		 
		 
		Стороною державного обвинувачення не надано та у судовому засіданні не здобуто доказів на спростування тверджень обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що внаслідок перебування у його провадженні як державного виконавця відділу Дубенського ДВС виконавчий лист з примусового стягнення з ОСОБА_3 аліментів, а також, в подальшому, і виконавчий лист про стягнення коштів за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_3 виникнули неприязні відносини. ОСОБА_4 неодноразово просив ОСОБА_3 сплачувати вчасно аліменти та кошти відповідно до вироку суду, проте ОСОБА_3 постійно говорив, що в нього немає коштів і сплачувати заборгованість йому нічим. Він попереджав ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за несплату аліментів. ОСОБА_4 навіть виїжджав за місцем проживання ОСОБА_3 для опису належного йому майна. Тому ОСОБА_3 , маючи негативне ставлення до ОСОБА_4 за те, що останній постійно просив його виплачувати кошти по виконавчих листах, міг оговорити його та вказати, що інкримінований ОСОБА_3 злочин був вчинений на прохання та з допомогою ОСОБА_4 . 
		Із показань потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні встановлено, що остання не може ствердно вказати, що чула голос ОСОБА_4 під час розмови з ОСОБА_3 17.06.2014, так як його голос не розпізнала і він можливо був схожий на голос ОСОБА_4 . Потерпіла не бачила, чи приїжджав ОСОБА_3 на автомобілі чи ні. У зв`язку з цим, не можливо стверджувати, що ОСОБА_3 приїжджав 16.06.2014 до ОСОБА_9 разом із ОСОБА_4 і на автомобілі ОСОБА_4 . 
		Також потерпіла ОСОБА_9 зазначила, що звернулась до працівників поліції зранку, десь о 09 годині, 18 червня 2014 року.
		Проте, згідно рапорту від 18.06.2014 наявного в матеріалах кримінального провадження зазначено, що 18 червня 2014 року по телефону надійшло повідомлення ОСОБА_9 , 1993 року народження, жительки с. Підлужжя Дубенського району, непрацюючої, про те, що 18.06.2014 близько 14.00 год. в м. Дубно невідома особа вимагала в неї грошові кошти. Час виїду слідчо-оперативної групи 14:20 год. 18.06.2014. 
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_4 знав раніше, як державного виконавця на виконанні, в якого знаходились виконавчі листи щодо конфіскації порнографічних предметів. ОСОБА_8 не може точно вказати, що чув голос ОСОБА_4 під час розмови з ОСОБА_3 17.06.2014, так як його голос не розпізнав і він можливо був схожий на голос ОСОБА_4 . 18.06.2014 потерпіла ОСОБА_9 разом із матір`ю ОСОБА_12 вранці 18.06.2014 звернулись до працівників поліції. Працівники поліції дали кошти, які вони мали передати ОСОБА_3 ОСОБА_4 18.06.2014 йому не телефонував, а телефонував ОСОБА_3 . Чому свідок ОСОБА_12 сказала, що йому телефонував ОСОБА_4 пояснити не може. ОСОБА_12 повідомила йому та потерпілій ОСОБА_9 , що бачила як ОСОБА_3 підходив до ОСОБА_4 , тому і вирішили, що до вимагання може бути причетний ОСОБА_4 . 
		Допитана в залі судового засідання у якості свідка ОСОБА_12 зазначила, що їй зателефонувала дочка і повідомила, що приходив чоловік і показував зображення порнографічного характеру, на якому зображена ОСОБА_9 . Тоді ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_9 , що це може бути ОСОБА_4 , хоча потерпіла нічого про ОСОБА_4 не говорила. До поліції 18.06.2014 ОСОБА_12 поїхала разом із ОСОБА_9 зранку, до зустрічі з ОСОБА_3 , щоб розповісти, що в ОСОБА_9 та її чоловіка вимагають кошти. 
		Свідок ОСОБА_12 також у судовому засіданні дала свідчення про те, що 18.06.2014 року коли вона йшла за ОСОБА_3 , то її побачив ОСОБА_4 і як їй пізніше повідомив зять ОСОБА_8 , що в цей самий час ОСОБА_4 перетелефонував йому і запитав : «Чого твоя теща тут бігає?». 
		Проте дані твердження свідка спростовуються показами потерпілого ОСОБА_8 , який ствердив, що ОСОБА_4 йому не телефонував 18.06.2014, а телефонував ОСОБА_3 , а також даний дзвінок відсутній у списку дзвінків в телефоні як ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження протоколами огляду телефонних дзвінків. 
		 
		 
		 
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_21 пояснив, що до нього звернулась громадянка, дати він не пам`ятає, і повідомила, що в неї вимагають кошти. В межах даної події було встановлено осіб, які вимагали кошти це був ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Будь-якого контакту ОСОБА_3 з ОСОБА_4 під час спостереження за потерпілими особисто не бачив. Також особисто заяви від ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення не приймав. З власної ініціативи без будь-якого доручення візуально спостерігав за ОСОБА_8 разом із працівниками карного розшуку, проте хто саме з ним перебував назвати не може. 
		У своїх показах потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вони давали під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_3 і досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_4 зазначили, що під час дзвінка ОСОБА_3 до ОСОБА_8 17.06.2014 збоку було чути голос ОСОБА_4 . Дана розмова була записана на телефон ОСОБА_8 .
		Згідно протоколу огляду предметів від 20 червня 2014 року по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 було оглянуто телефон ОСОБА_8 . Під час огляду телефону було прослухано запис «Аудіокліп 02-17.06.2014» та стенографовано. Згідно змісту розмови не зазначено, де і коли чути на записі голос іншої особи. 
		Слідчим для перевірки свідчень потерпілих та з метою здобуття доказів не було вилучено у потерпілого ОСОБА_8 телефон для проведення експертизи звукозапису для встановлення наявності чи відсутності голосу ОСОБА_4 .
		Судом достовірно встановлено, що в провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у 2013 році перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України.
		Згідно вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 вересня 2013 року було встановлено, що ОСОБА_8 в травні 2013 року, за місцем свого проживання, на сайті знайомств «Meendo» у всесвітній мережі Інтернет, створив дві електронні анкети, на одну із них розмістив 4 фотозображення порнографічного характеру та іншу розмістив одне фотозображення порнографічного характеру.
		03 липня 2013 року в ході огляду сайту знайомств «Meendo» у мережі Інтернет, працівниками міліціїбуло виявленота шляхомкопіювання вилучено5вищевказаних фотозображень, які згідно висновку мистецтвознавчої експертизи №1-709/13 від 08 липня 2013 року, містять елементи порнографічного характеру.
		Тобто, дані фото були у відкритому доступі та будь хто, маючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет, мав змогу розпорядитись вказаними фото на власний розсуд. Однак, даному встановленому в ході досудового розслідування факту, а саме можливого джерела отримання обвинуваченим ОСОБА_3 фотозображення потерпілої орган досудового розслідування та державного обвинувачення оцінки не дав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно викладеного в ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		ОСОБА_4 до пред`явлення йому підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення 26.04.2017 допитувався у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у якості свідка та з ним, як зі свідком, проводились слідчі дії. Також у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , в якому ОСОБА_4 проходив у якості свідка з 18.06.2014 і до складення обвинувального акту проводились слідчі дії без участі свідка ОСОБА_4 , проте в даний період ОСОБА_4 мав статус саме свідка. В подальшому, стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України було долучено копії матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, та які були зібрані у кримінальному провадженні, де ОСОБА_4 мав статус свідка. 
		Враховуючи те,що ОСОБА_4 під часперебування устатусі свідкау кримінальномупровадженні прообвинувачення ОСОБА_3 був позбавленийправа назахист,права відмовитисьвід даванняпоказань тане відповідатина запитання,також з ОСОБА_4 ,як свідком,проводились слідчідії,його булодопитано уякості свідка18.06.2014,тому даніфакти єістотним порушеннямправ ОСОБА_4 . 
		За таких встановлених у судовому засіданні обставин, долучені стороною обвинувачення протоколи допитів як свідків що долучені до даного кримінального провадження, а також копії матеріалів кримінального провадження №12014180040000509 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України згідно постанови прокурора від 20 квітня 2017 року є недопустимими доказами.
		Провівши всебічний аналіз встановлених обставин справи та доказів, суд приходить до переконливого висновку що стороною державного обвинувачення не надано, а судом не здобуто жодного обґрунтованого доказу причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК Країни.
		Твердження сторони обвинувачення щодо винності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину, вчиненого у групі осіб базуються виключно на суперечливих показаннях обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілих, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. 
		Окрім цього, суд зазначає, що доводи сторони обвинувачення про безспірну причетність та винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину доводиться встановленим фактом перебування на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції та безпосереднім виконанням судового рішення щодо конфіскації речового доказу не заслуговують на увагу, оскільки досудовим слідством та у судовому засіданні не встановлено обставин службового зловживання чи іншого використання службового становища всупереч інтересам служби з метою отримання особистої вигоди.
		Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; при цьому обов`язок доказування зазначених обставин відповідно до ч. 1ст. 92 КПК Українипокладається на прокурора. 
		Всупереч положенням кримінального процесуального закону (ст. 91 КПК України) стороною обвинувачення не були встановлені об`єктивні обставини(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень) вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Згідно викладеного в ч. 1 ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження в тому числі є і забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до
		 
		відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадженняздійснюється здодержанням принципуверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Так, у справі «Барбера, Мессегуе та Джабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце за умови доведеності її вини.
		Згідно ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Статтею 62КонституціїУкраїнипередбачено,що особавважається невинуватоюу вчиненнізлочину іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведенов законномупорядку івстановлено обвинувальнимвироком суду. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи встановленні обставини справи, суд приходить до переконливого висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню на підставі п.1ч.1ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа. 
		За таких обставин, встановлення судом невинуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 189 КК України, незважаючи на повне визнання вини у пред`явленому обвинуваченні, не відповідає вимогам кримінально -процесуального закону та є безпідставною.
		У відповідності до ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного у обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги доведеність в ході судового розгляду вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вимагання, а саме передачічужого майназ погрозоюрозголошення відомостей,які потерпіліу справібажали зберегтиу таємниці,за відсутностіознак вчиненнязлочину угрупі осіб,дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікуватиза ч.1ст. 189 КК України.
		Суд, переконавшись, що злочин мав місце та скоїв його обвинувачений ОСОБА_3 приходить до висновку, що останній підлягає притягненню до кримінальної відповідальності з призначенням покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі.
		Обставини що пом`якшують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України є щитре каяття, сприяння у розкритті злочину.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України у судовому засіданні не встановлено. 
		Вирішуючи питання відбуття виду та міри призначеного покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину,особу винного, пом`якшуючі покарання обставини, такі як повне визнання вини, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, запевнення
		 
		 
		 
		останнього щодо повного усвідомлення негативних наслідків скоєного та вважає, що перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. 
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Судові витрати відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370,373 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		 ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
		На підставіст.75КК Українизасудженого   ОСОБА_3  звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням. Іспитовий термін випробування встановити строком у 2 роки.
		На підставі ч.1ст.76КК Українипід часвідбуття іспитовогостроку,покласти назасудженого ОСОБА_3  обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем фактичного проживання чи реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		ОСОБА_4 обвинуваченого за ч.2 ст.189 КК України виправдати за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення.
		Речові докази: 
		-мобільний телефон, марки «Nokia 112», серійний номер № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , дві сім карти мобільного оператора МТС та Лайф, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області- знищити
		- мобільний телефон, марки «Samsung GT-E10801 серійний номер № НОМЕР_3 , сім карту мобільного оператора МТС, абонентського номера НОМЕР_4 , що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області- повернути ОСОБА_3 ;
		- мобільний телефон, марки «Nokia E52», серійний номер № НОМЕР_5 , що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_8 - залишити у його розпорядженні;
		- аудіо запис із мобільного телефона марки Nokia E52», серійний номер № НОМЕР_5 (цифровий диск формату DVD-R Аудіоклін» -залишити при матеріалах кримінального провадження.
		- виконавче провадження № 209/8, яку було вилучено 23 червня 2014 року із робочого місця державного виконавця ОСОБА_4 за адресою м. Дубно вул.. Пекарська,30 Рівненської області, що знаходиться на зберіганні у Головному управлінні юстиції у Рівненській області-залишити у розпорядженні ВДВС ГТУЮ у Рівненській області.
		На вирок суду може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб з дня оголошення вироку через Дубенський міськрайонний суд. 
		 
		   
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...