Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5127/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 61-35824ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                       
		Постанова                                                                           
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 204/5127/16-ц
		провадження № 61-35824св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,            
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 
		треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко ОлександрОлексійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Меньшакова Тетяна Михайлівна, ОСОБА_9,   
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року                     у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П.,  ,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до             ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та просила:
		-  визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4, на право розпорядження автомобілем Skoda FabiaElegance, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшаковою Т. М.                27 листопада 2014 року; 
		-  визнати недійсною довіреність, видану в порядку передоручення від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, на право розпорядження автомобілем Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак                 НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу               Кравченко О. О.  20 квітня 2015 року; 
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6 18 листопада 2015 року;
		- скасувати свідоцтво НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 року про реєстрацію права власності на автомобіль Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2.
		Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2008 року вона придбала                     у кредит автомобіль Skoda Fabia Elegance, уклавши з акціонерним товариством «УкрСиббанк»кредитний договір № 11291952000.
		У 2009 році у зв'язку з хворобою вона була позбавлена можливості керувати належним їй автомобілем та на прохання чоловіка ОСОБА_9 передала право керування автомобілем Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, видавши довіреність на його ім'я строком на три роки до 28 квітня 2012 року.
		У 2014 року позивачем повторно видано довіреність на ім'я ОСОБА_4 на право керування автомобілем строком до 27 листопада 2014 року.
		Після покращення стану здоров'я, у 2016 році звернувшись до ОСОБА_4 із вимогою про повернення автомобіля, проте отримала відмову, оскільки нею                     у 2014 році було видано довіреність на його ім'я на право розпорядження автомобілем Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1,  тому вказаний автомобіль було продано.
		На час видачі довіреності 27 листопада 2014 року позивач страждала на рекурентний депресивний розлад з частини епізодами важкої депресії та нестійкими ремісіями, важкий депресивний епізод з психотичними симптомами, їй була встановлена інвалідність III групи.
		Відтак, видаючи довіреність на ім'я ОСОБА_4 27 листопада 2014 року вона не розуміла значення своїх дій та вважала, що надає останньому лише право керування належним їй автомобілем.  
		В подальшому ОСОБА_4 видав довіреність на право розпорядження автомобілем в порядку передоручення на ім'я ОСОБА_5, яка уклала                з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1.
		Враховуючи наведене, керуючись статтею 225 ЦК України, просила позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від                  06 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем тієї обставини, що на момент видачі 27 листопада 2014 року довіреності та ім'я ОСОБА_4 вона була неспроможна у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня    2018 року рішення Красногвардійського районного суду                                            м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року скасовано. Позов                     ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано недійсною довіреність на право розпоряджатися автомобілем Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак               НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшаковою Т. М. 27 листопада 2014 року, реєстровий № 839, від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4
		Визнано недійсною довіреність на право розпоряджатися автомобілем Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак                      НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу              КравченкоО. О. 20 квітня 2015 року, реєстровий № 258, видану в порядку передоручення від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, укладений на підставі довідки-рахунку, право власності на який зареєстровано                    18 листопада 2015 року.
		Скасовано свідоцтво НОМЕР_3 від 18 листопада 2015 року про реєстрацію права власності на автомобіль Skoda Fabia Elegance, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2.
		Додатковою постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року вирішено питання судового збору.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що волевиявлення позивача явно не відповідало її волі та на час видачі довіреності                          27 листопада 2014 року вона за своїм психічним станом не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду                                м. Дніпропетровська.
		Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу судового рішення про визнання правочину недійсним не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
		 
		У липні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_13 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.
		 
		Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                         і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Судами встановлено, що 31 січня 2008 року ОСОБА_3 придбала                      у кредит автомобіль Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак                   НОМЕР_1, уклавши з акціонерним товариством «УкрСиббанк» кредитний договір № 11291952000.
		 
		28 квітня 2009 року ОСОБА_3 видала довіреність на ім'я ОСОБА_4, відповідно до якої уповноважила останнього користуватися належним їй автомобілем Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1, строком на три роки до 28 квітня 2012 року.
		 
		Відповідно до довідки № 53-2-3-52 від 15 липня 2014 року, виданої начальником Дніпропетровського регіонального управління акціонерного товариства «УкрСиббанк» Губановим С. М., кредитні зобов'язання за кредитним договором № 11291952000 від 31 січня 2008 року, укладеним між акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, у якому заставленим майном був автомобільSkoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1, виконані у повному обсязі.
		 
		27 листопада 2014 року ОСОБА_3 видала довіреність на ім'я                 ОСОБА_4, посвідчену приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшаковою Т. М., якою уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися (продати, обміняти, передати в оенду, позичку тощо),                       а також керувати належним їй автомобілем Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1.
		 
		Вказана довіреність була видана строком на три роки з правом передоручення та з правом використання автомобіля за межами України за умови оформлення такого права у встановленому чинним законодавством порядку.
		 
		20 квітня 2015 року ОСОБА_11 в порядку передоручення видав довіреність на ім'я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О. О., якою уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися автомобілем Skoda Fabia Elegance, державний номерний знак НОМЕР_1.
		 
		18 листопада 2015 року вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку перереєстровано на нового власника - ОСОБА_6, що підтверджується довідкою № 31/4-1241-738 від 25 травня 2016 року, виданою територіальним сервісним центром № 1241 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України.
		 
		Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 на момент видачі 27 листопада 2014 року довіреності на ім'я ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому вказана довіреність відповідно до статті 225 ЦК України є недійсною. У зв'язку                  з наведеним, укладені в подальшому правочини щодо спірного автомобіля також є недійсними.
		Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно із частиною третьою статті203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Судом встановлено, що позивач у передбаченому законодавством порядку недієздатною не визнавалася.
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції за клопотанням представника позивача було призначено судово-психіатричну експертизу для з'ясування, чи усвідомлювала ОСОБА_3 значення своїх дій та чи могла вона керувати ними при видачі 27 листопада 2014 року довіреності на ім'я ОСОБА_4; чи страждає ОСОБА_3 психічними захворюваннями на теперішній час, чи усвідомлює вона значення своїх дій та чи може керувати ними на теперішній час; чи здатна ОСОБА_3 через вади психічного здоров'я правильно сприймати обставини, які мають значення для справи.
		 
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 42 від 21 березня                  2017 року, ОСОБА_3 на момент видачі довіреності від 27 листопада 2014 року виявляла та на теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі рекурентного депресивного розладу. За своїм психічним станом ОСОБА_3 не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними в момент видачі довіреності                        27 листопада 2014 року. За своїм психічним станом на теперішній час вона також не може у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, не може сприймати обставини, які мають значення для справи.
		Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише неспроможність особи  в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
		В судовому засіданні допитаний експерт ОСОБА_12 повідомив, що надати категоричну відповідь, яка б свідчила про абсолютну неспроможність позивача ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними під час видачі довіреності на ім'я ОСОБА_4, він не може. Крім, того експерт на запитання суду зазначив, що визначити, у якій частині ОСОБА_3 на час видачі довіреності не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а у якій частині вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, експерти під час проведення експертизи встановити не могли, тому і дійшли висновку про її обмежену спроможність в момент видачі довіреності розуміти значення своїх дій та керувати ними. Назвати стадію (легка, середня, тяжка) психічного захворювання позивача експерт не зміг.
		Отже, за наслідками проведеної судово-психіатричної експертизи не встановлено категоричну неспроможність позивача ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент видачі довіреності                       27 листопада 2014 року, а лише зазначено, що на ОСОБА_3 за своїм психічним станом не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_3 не довела належними доказами факт неспроможності у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними під час видачі довіреності 27 листопада 2014 року,  дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, то рішення суду є законним і обґрунтованим.
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови     у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).
		 
		Таким чином, враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 409, 60 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня                2018 року скасувати.
		 
		Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від                   06 липня 2017 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі               4 409, 60 грн.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		  Головуючий  М. Є. Червинська  СуддіН. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...