Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/6852/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 61-22680ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа №  635/6852/16-ц
		провадження № 61-22680св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: ОСОБА_4, Русько-Тишківська сільська рада Харківського району Харківської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів:    Бездітко В. М., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області (далі - Русько-Тишківська сільська рада) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
		 
		Вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1.
		 
		Зазначала, що відповідно до матеріалів інвентаризації станом на 23 серпня 2016 року загальна площа цього будинку (1965 року забудови) становила 73,30 кв. м, житлова площа - 55,00 кв. м, який складається з господарських будівель та споруд: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай з погрібом літ. «Г», літній душ літ. «Д», літня кухня літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «У», огорожа № № 1-5, свердловина літ. «К», зливна яма літ. «Я», вимощення літ. «І». 
		 
		Будинок зареєстрований в погосподарській книзі Русько-Тишківської сільської ради по селу Руські Тишки під № 1069; рік забудови житлового будинку - 1965; головою господарства значиться ОСОБА_5; двір відноситься до категорії робочих; земельна ділянка площею 2 500 кв. м з фонду Русько-Тишківської сільської ради.
		 
		За життя її батько право власності на будинок не зареєстрував.
		 
		Вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, яка прийняла спадщину у встановлений законом строк, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном (фактично проживала все життя за вказаною адресою, зареєстрована з січня 1981 року).
		 
		Інші спадкоємці першої черги - дружина ОСОБА_7 (мати позивача; померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та донька ОСОБА_4 (сестра позивача) спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк не прийняли.
		 
		Ураховуючи викладене, просила визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок у порядку спадкування за законом після смерті батька.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.
		 
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд зробив висновок про те, що позивач фактично вступила в управління спадковим майном (житловим будинком, який у 1965 році був зареєстрований в погосподарській книзі Русько-Тишківської сільської ради, в якій головою господарства зазначений ОСОБА_5.), що є підставою для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на це майно.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3
		 
		Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
		 
		В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Апеляційний суд мотивував рішення тим, що спірний будинок фактично належав подружжю ОСОБА_5 (батько позивача) та ОСОБА_7 (його дружина, мати позивача), тому за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності лише на половину домоволодіння в порядку спадкування після смерті батька.
		 
		Короткий зміст доводів касаційної скарги
		 
		До суду касаційної інстанції від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Справу № 635/6852/16-ц та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		  
		Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що співвласником спадкового будинку була також її мати ОСОБА_7
		 
		Вказане підтверджується висновком Харківського районного суду Харківської області у справі № 2-347/2011 за позовом ОСОБА_4 до неї (ОСОБА_3.) про визнання права власності на Ѕ частини спірного будинку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 та за її зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту матері недійсним та визнання права власності на будинок у порядку спадкування за законом після смерті батьків. 
		 
		Суд рішенням від 12 жовтня 2011 року у вищезазначеній справі, яке набрало законної сили, відмовив у задоволенні обох позовів, зокрема, зазначивши, що ОСОБА_4 не надала доказів належності такого майна спадкодавцю (матері ОСОБА_7.).
		 
		Тобто будинок не був спільною сумісною власністю батьків.
		 
		У зв'язку з наведеним, на переконання заявника, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 22 КпШС України.
		 
		Короткий зміст заперечення
		 
		Від ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 
		 
		Обставини справи
		 
		Суди встановили, що спірним у даній справі є житловий будинок АДРЕСА_1, який був проінвентаризований, але право власності на нього до 31 грудня 2012 року ні за ким не було зареєстровано.
		 
		Відповідно до довідки КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 01 вересня 2016 року станом на 23 серпня 2016 року за вищевказаною адресою розташовано: житловий будинок літ. «А-1», цегляний, загальною площею 73,30 кв. м, житловою площею 55,00 кв. м, 1965 року забудови, господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай з погрібом літ. «Г», літній душ літ. «Д», літня кухня літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «У», огорожа №№ 1-5, свердловина літ. «К», зливна яма літ. «Я», вимощення літ. «І». Будь-які самочинне будівництво, переобладнання, побудови за вищевказаною адресою відсутні, будинок з господарськими будівлями та спорудами був збудований в 1965 році, а господарські будівлі та споруди в його складі - протягом 1967-1983 років. 
		 
		Цей будинок зареєстрований в погосподарській книзі Русько-Тишківської сільської ради по селу Руські Тишки під № 1069; рік забудови - 1965; головою господарства значиться ОСОБА_5; двір відноситься до категорії робочих; земельна ділянка площею 2 500 кв. м з фонду Русько-Тишківської сільської ради. 
		 
		З 05 вересня 1961 року ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) перебували у зареєстрованому шлюбі. 
		 
		За життя ОСОБА_7 право власності чоловіка в цілому на будинок не оспорювала, спадщину після смерті останнього не прийняла (проживала в іншому будинку АДРЕСА_2). 
		 
		ОСОБА_4 також не прийняла спадщину після смерті батька. 
		 
		Із 28 січня 1981 року ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає у спірному домоволодінні.
		 
		У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 2-347/2011 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Русько-Тишківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Русько-Тишківської сільської ради про визнання недійсним заповіту від 30 жовтня 2003 року, складеного матір'ю ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, визнання за батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як за забудовниками, права власності на будинок АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на Ѕ частини цього будинку в порядку спадкування після смерті обох батьків.
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2012 року, у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		У вказаній справі суди встановили, що ОСОБА_9 за життя не набула права власності на спірне нерухоме майно, в тому числі у на будинок АДРЕСА_1.
		 
		Зазначені обставини стали підставою для подання даного позову.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
		 
		Відповідно до статті 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
		 
		Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (стаття 548 ЦК УРСР (1963 року)).
		 
		Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
		 
		При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.
		 
		Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала реєстрацію будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
		 
		Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач, яка є спадкоємцем першої черги, фактично вступила в управління спадковим майном (житловим будинком, який був зареєстрований в погосподарській книзі Русько-Тишківської сільської ради, головою господарства вказаний ОСОБА_5.), що є підставою для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на це майно.
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний судвиходив із того, щоспірний будинок фактично належав подружжю ОСОБА_5 (батько позивача) та ОСОБА_7 (його дружина, мати позивача), тому за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності лише на половину домоволодіння в порядку спадкування після смерті батька.
		 
		Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
		 
		При розгляді справи № 2-47/2011за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Русько-Тишківської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті матері та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Русько-Тишківської сільської ради про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на будинок Харківським районним судом Харківської області було встановлено, що за життя ОСОБА_9 не набула права власності на нерухоме майно (в тому числі й на половину спірного у даній справі будинку), оскільки у передбаченому законом порядку вона не ставила питання про визнання за нею права власності на це майно.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		Суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, урахувавши обставини, встановлені рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року у справі № 2-347/2011,зробив обґрунтований висновок про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок у цілому в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, який у 1965 році побудував це домоволодіння, був головою господарства (згідно із записами погосподарської книги), проте за життя не оформив права власності на зазначене нерухоме майно.
		 
		Апеляційний суд на вказані обставини увагу не звернув і не врахував їх, унаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого суду, зробивши помилковий висновок про визнання за позивачем права власності лише на Ѕ частину спірного майна.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2017 року скасувати.
		 
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді:Н. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...