Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 483/2089/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 61-6857ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 483/2089/16-ц 
		провадження № 61-6857св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє  представник ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Миколаївської області                 від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Ямкової О. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2016 року на автотрасі Миколаїв-Кам'янка-Очаків відбулося зіткнення автомобіля «Рено Меган», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, з великою рогатою худобою (бичком), в результаті чого автомобіль отримав механічні ушкодження (пошкоджені двері водія, дзеркало заднього виду, двері пасажирського сидіння).
		 
		За фактом зіткнення автомобіля та худоби, проведено перевірку. Згідно з висновком Очаківським відділенням поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Очаківське ВП ГУНП у Миколаївській області) від 08 червня 2016 року в діях ОСОБА_2 не було виявлено об'єктивних ознак будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення. Тому сторонам для вирішення питання відшкодування матеріальної шкоди  рекомендовано звернутися до суду.
		 
		На підставі вказаного ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 17 967,13 грн; вартість проведеної експертизи - 1 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області                      від 04 квітня 2017 року (у складі судді  Куцарова В. І.) у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що бичок не є джерелом підвищеної небезпеки, його власник як погонич худоби до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягнутий, а тому відповідальність за завдану шкоду не повинен нести. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами: неправомірних дій, наявність вини та безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, а також, що в діях відповідача є склад правопорушення, за який він повинен нести відповідальність у розмірі заявленої до стягнення шкоди. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 983,57 грн у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, 500 грн - за проведення товарознавчого дослідження.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач, керуючи транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, а також особливості перешкоди для руху (велику рогату худобу), що позбавили його можливості маневрувати або зменшити швидкість до зупинки транспортного засобу, щоб запобігти зіткненню з твариною. Разом з тим, у спричиненні позивачу майнової шкоди, внаслідок зіткнення наявна вина, обох учасників дорожнього руху, які не дотрималися зазначених Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,                   ОСОБА_2, в інтересах якого діє  представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував відсутністьпричинного зв'язку з діями відповідача як власника тварини та спричиненої шкоди позивачу, оскільки відповідач, переконавшись у тому, що не має загрози учасникам дорожнього руху, стояв поряд з узбіччям з метою в подальшому перевести бичка через дорогу в дозволеному Правилами дорожнього руху місці - на відстані приблизно 15-20 метрів від перехрестя на дорозі в умовах достатньої видимості. Проте позивач, який керував транспортним засобом, не визначив із безпечну швидкість і виїхав на зустрічну смугу руху, а потім на узбіччя, де знаходився відповідач та його рогата худоба, у зв'язку із цим сталася дорожньо-транспортна пригода. Разом із тим, його вина як власника тварини в заподіянні шкоди не доведена належними та допустимими доказами.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що  апеляційний суд правильно врахував, що ОСОБА_2 як особа, яка супроводжує тварину, зобов'язаний був забезпечити безпеку дорожнього руху під час проходження з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини власника тварини - відповідача.
		 
		Рух справи  в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                      від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                      від 25 березня 2019 року справу призначено до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що 08 червня 2016 року на автодорозі Миколаїв-Кам'янка-Очаків відбулося зіткнення автомобіля «Рено Меган», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, з худобою, що належала відповідачу ОСОБА_2
		 
		Внаслідок вказаного зіткнення автомобіль отримав механічні пошкодження. 
		 
		У результаті спричиненої ДТП бичок помер.
		 
		Позивач 08 червня 2016 року викликав працівників поліції.
		 
		За фактом зіткнення автомобіля, проведено перевірку. Згідно з висновком від 08 червня 2016 року Очаківським ВП ГУНП у Миколаївській області не було виявлено в діях ОСОБА_2 об'єктивних ознак будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення. Сторонам для вирішення питання відшкодування матеріальної шкоди рекомендовано звернутися до суду.
		 
		Звертаючись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 зазначав, що факт спричинення твариною пошкоджень автомобілю позивача стався через відсутність належного контролю зі сторони власника - ОСОБА_2 як особи, яка зобов'язана здійснювати такий контроль, тому, наявні правові підстави для відшкодування шкоди, заподіяної твариною, яка належить на праві власності та утримується відповідачем.
		 
		Розмір матеріальних збитків оцінена відповідно до висновку за звітом                      № 140-16 про незалежну оцінку майна з визначенням матеріального збитку від 05 липня 2016 року у розмірі 17 967,13 грн.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до  частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа, яка володіє та використовує транспортний засіб, відповідає за заподіяну шкоду й за відсутності вини, єдиним виключенням із загального правила є доведеність цією особою заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, у той час як правила статті 1166 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачають відшкодування за неї за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.
		 
		Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		Установлено, що позивач на обґрунтування позову зазначав, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, який не забезпечив належний догляд за худобою, що призвело до пошкодження його автомобіля.
		 
		Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що знаходився поряд з узбіччям з метою в подальшому перевести бичка через дорогу в дозволеному Правилами дорожнього руху місці - на відстані приблизно 15 - 20 метрів від перехрестя на дорозі в умовах достатньої видимості, а водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості й не врахував дорожньої обстановки у результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з бичком. ОСОБА_1 просив викликати працівників поліції з метою звернення до страхової компанії, а на складенні протоколу не наполягав, оскільки з порушенням Правил дорожнього руху перетнув зустрічну смугу та допустив зіткнення з бичком, який від отриманих  травм помер.
		 
		Так, згідно з пунктом 7.7 Правил дорожнього руху (Розділ 7 Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин) особам, що керують гужовим транспортом і погоничам тварин забороняється: 
		а) рухатися по автомобільних дорогах державного значення (за можливості рухатися автомобільними дорогами місцевого значення);
		б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; 
		в) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх; 
		г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги; 
		ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; 
		д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями. 
		 
		Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
		 
		Установлено, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів, що зазначені у протоколі Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області огляду місця події від 08 червня 2016 року пошкодження відповідають тим пошкодженням, які були завданні автомобілю  позивача.
		 
		Посилаючись на порушення ОСОБА_2 як власником тварини пункту 7.7 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач стояв з худобою поряд з узбіччям в дозволеному Правилами дорожнього руху місці - на відстані приблизно 15 - 20 метрів від перехрестя на дорозі в умовах достатньої видимості, отже, фактів залишення                ОСОБА_2 бичка на смузі відведення дороги без нагляду, його випасання без нагляду чи перегону через проїзну частину у забороненому місці, місцевим судом не встановлено та матеріали  справи зазначених фактів не містять.
		 
		Проте апеляційний суд, покладаючи на відповідача обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення автомобіля та бичка, фактично виходив тільки з тієї обставини, що відповідач є власником бичка,                  у той час як для настання такої відповідальності на підставі статті 1166 ЦК України потрібно встановити неправомірні дії заподіювача шкоди, вину та причинний зв'язок між діями або бездіяльністю заподіювача шкоди та наслідками у вигляді пошкодженого автомобіля.
		 
		Суд першої інстанції встановив обставини справи з приводу, зокрема,                        того, що безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, не було складено схеми події та відсутній відповідний протокол притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. 
		 
		Отже, оскільки відповідач довів, що шкода майну позивача заподіяна не з його вини, тому з огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність передбачених статтею 1166, 1187 ЦК України підстав для покладення на відповідача відповідальності за спричинену позивачу шкоду у зв'язку із пошкодженням його транспортного засобу.
		 
		Апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		Враховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача слід стягнути 1 102,40 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного  суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє  представник ОСОБА_3, задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року скасувати, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області                      від 04 квітня 2017 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 102 (одну тисячу сто дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                     В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                 А. О. Лесько
		С. Ю. Мартєв 
		В.М. Сімоненко
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...