Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1749/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2019. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Результат оскарження 01.10.2019 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		11.04.2019Справа №  910/1749/19
		Господарський суд міста Києва в складі:  
		головуючого судді                                                                                                                   Привалова А.І.    
		при секретарі                                                                                                                                    Мазур В.М.
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1749/19                    
		за позовом  акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"  
		до   акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
		про  визнання договору поруки недійсним
		 
		Представники учасників справи: не з'явились.          
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Акціонерне товариство «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства  «Сбербанк» про визнання договору поруки № 1 від 18.12.2015р. недійсним.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір поруки не відноситься до договорів банківських послуг і належить до групи цивільно-правових договорів, а відтак, договірне списання грошових коштів, яке передбачено п. 5.1.2. договору, є таким, що суперечить законодавству.
		Крім того, наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на надання кредиту відповідачем в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти як засобу платежу за Договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/12/14/ЮО від 16.08.2012р. суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України "Про Національний банк України".
		Отже, недійсність основного зобов'язання, внаслідок недотримання вимог закону, також є підставою для недійсності правочину щодо його забезпечення, зокрема Договору поруки № 1 від 18.12.2015 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1749/19 від 18.02.2019р. позовну заяву акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» до акціонерного товариства  «Сбербанк» про визнання договору поруки № 1 від 18.12.2015р. недійсним залишено без руху.
		04.03.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2019р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін. Судове засідання призначено на 11.04.2019р.
		03.04.2019р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
		10.04.2019р. через загальний відділ господарського суду від Ейсіпі І Трейдінг Ллс надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп.
		З метою повідомлення позивача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, Вулиця Сучкова, будинок 115, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням позивача.
		Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 27.03.2019р., про що свідчить рекомендоване повідомлення, залучене до матеріалів справи. 
		Третя особа отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 25.03.2019р., про що також свідчить рекомендоване повідомлення, залучене до матеріалів справи. 
		У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній   формі не пізніше   наступного   дня   після   їх виготовлення   і   підписання.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з ч. 1, 3   ст. 202        ГПК України,     неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. 
		Представники сторін та третьої особи в судове засідання 11.04.2019р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
		Розглянувши в судовому засіданні заяву Ейсіпі І Трейдінг Ллс заяву про залучення до участі у справі третіх осіб Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп, суд залишив її без розгляду з огляду на натупне.
		Як встановлено судом, дана заява про залучення до участі у справі третіх осіб Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп від імені Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп  підписана адвокатом В.М. Слесарчуком.
		Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
		Частиною 4 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
		Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.
		За змістом норм ст.19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не витікає безумовне право адвоката подавати до господарського суду позовні заяви або будь-які інші, а відтак таке право має бути безпосередньо надано клієнтом адвокату.
		Нормами ГПК України передбачено, що належними доказами на підтвердження повноваження адвоката як представника в господарському процесі є довіреність або ордер, при цьому суд, приймаючи заяву, подану від імені сторони адвокатом, має пересвідчитися щодо наявності у адвоката саме повноважень щодо подачі до господарського суду позовної заяви від імені клієнта. Натомість ордер не містить переліку наданих клієнтом адвокату повноважень.
		З матеріалів  заяви про залучення до участі у справі третіх осіб вбачається, що на підтвердження повноважень адвоката В.М. Слесарчуком щодо підписання заяви від імені Ейсіпі І Трейдінг Ллс долучено ордер серії КВ №411333 від 19.02.2019р., який виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 15.02.2019р., а від імені Песфайндер Стретіджік ІІ Лп - серії КВ №411335 від 19.02.2019р., який виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 15.02.2019р.
		Оскільки до заяви про залучення до участі у справі третіх осіб не було долучено копії договорів про надання правової допомоги/доручень органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 15.02.2019р., суд не має можливості пересвідчитися щодо обсягу повноважень, наданих адвокату клієнтами (Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп), зокрема, наявність права у адвоката В.М. Слесарчука на підписання та подачу заяв до господарського суду від імені Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп.
		Таким чином, у суду відсутні підстави вважити, що заява про залучення до участі у справі третіх осіб  Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп підписана уповноваженою особою, яка має на це право, у зв'язку з чим суд залишає вказану заяву без розгляду.
		Згідно ч.1,5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення
		Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.08.2012р. між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сбербанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (позивальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №05-В12/14/ЮО.
		18.12.2015р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/12/14/ЮО від 16.08.2012 року, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія" та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі кредит) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору та виконати інші умови цього договору.
		В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 18.12.2015р. між публічним акціонерним товариством "Сбербанку" (кредитор), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сбербанк", та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (поручитель), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", було укладено Договір поруки №1.
		Статтею 1 Договору поруки визначено, що Основний договір - Договір про відкриття кредитної лінії №05-В/12/14/ЮО, укладений між кредитором та боржником 16 серпня 2012 року з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії.
		Відповідно до пп. 2.1.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов'язання, які були невиконані Боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, але не обмежуючись: - зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 12 серпня 2016 року включно за основним договором з граничним лімітом кредитування 11 000 000,00 доларів США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/ або основним договором та/або цим договором - достроково; - зобов'язання щомісяця, не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, в порядку, який зазначається в ст. 6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання цих строків сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за основним договором з розрахунку 6% річних за користування кредитом в доларах США; - зобов'язання сплатити кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі; Зобов'язання сплатити Банку будь-які інші платежі в строки і в порядку, встановленому в Основному договорі.
		Згідно п. 5.1.2. Договору поруки, у разі невиконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, у порядку та строки, які передбачені п. 4.3 цього Договору, здійснювати з метою повернення будь-яких сум заборгованостей по Основному договору боржника, строк сплати яких наступив договірне списання грошових коштів з усіх рахунків поручителя, відкритих в ПАТ "Сбербанк" в національній та/або іноземній валюті.
		Позивач просить визнати недійсним Договір поруки №1 від 18.12.2015р., оскільки договірне списання грошових коштів, передбачене п. 5.1.2 Договору, є таким, що суперечить законодавству, оскільки наявність у спірному договорі положень щодо вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на надання відповідачем 1 кредиту в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти, як засобу платежу за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського суду України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і ст. 35 Закону України "Про Національний банк України".
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.
		Частинами 1 - 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України вбачається, що договір поруки за своєю правовою природою є двостороннім правочином, метою укладення якого є забезпечення поручителем належного виконання боржником основного зобов'язання без будь-якої передачі прав та обов'язків сторін основного зобов'язання поручителю.
		Виходячи з роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження своїх обґрунтувань щодо підстав недійсності спірного правочину.
		Так, статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
		Національним банком України було видано публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" генеральну ліцензію №198 від 12.19.2011р. на право здійснення валютних операцій. В подальшому, 22.12.2015р. Національним Банком України видано публічному акціонерному товариству "Сбербанк" Генеральну ліцензію №198-3 на право здійснення валютних операцій.
		Отже, твердження позивача про те, що положення основного зобов'язання суперечать нормам законодавства України, що вказує на недійсність правочину щодо забезпечення такого зобов'язання, зокрема Договору поруки №1 від 18.12.2015р., спростовується матеріалами справи та поданими доказами.
		Судом відхиляються і твердження позивача про незаконність п. 5.1.2 Договору поруки, який передбачає договірне списання грошових коштів, оскільки договір поруки не відноситься до договорів банківських послуг, оскільки статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Спірний договір поруки, містить підпис та печатку позивача, отже, останній був обізнаний про умови як основного договору, так відповідно і договору поруки, під час його укладання.
		Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
		На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового покладаються на позивача.
		Керуючись статтями  129,  232,  233,  236-238,  240    Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 16.04.2018р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                           А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...