Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2374/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; Інші пошкодження, втрати, псування вантажу.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2019. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		19.04.2019Справа №905/2374/18
		За позовомПриватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 18202,88 грн
		Суддя Смирнова Ю.М.
		Без повідомлення (виклику) учасників справи
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (назву змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця") збитків у розмірі 18202,88 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення згідно залізничної накладної №41006479 у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 судом відкрито провадження у справі №905/2374/18; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
		06.02.2019 від відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що рахунок №92155179 від 01.08.2018, який виданий не відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", не може підтверджувати кількість і вартість відправленого згідно залізничної накладної №41006479 вантажу.
		Також відповідач стверджує про те, що комерційні акти, на які посилається позивач, складені з порушенням Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.
		06.02.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
		У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №1428 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (в подальшому продукція) на умовах, викладених в цьому договорі (п.1.1), якість, кількість та номенклатура продукції вказується в специфікаціях до цього договору. Кожна зі специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1), ціна на продукцію, яка постачається за цим договором, вказується в специфікаціях (п.4.1), цей договір діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3).
		У специфікації №2 від 31.07.2018 до договору, контрагенти, зокрема, погодили, що продавець передає, а покупець приймає та оплачує низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas Coal Company LLC, країна походження США т/х Braverus, кількість - 4858,95 т +/- 10%, ціна за тонну без ПДВ 5834,26 грн, вартість об'єму поставки з ПДВ - 34018053,16 грн, високолетюче коксівне вугілля Welmore Coal Company LLC, країна походження США т/х Braverus, кількість - 10810,15 т +/- 10%, цена за тонну без ПДВ 6197,68 грн, вартість об'єму поставки з ПДВ - 80397420,54 грн, поставка продукції здійснюється навалом у серпні 2018, вантажоотримувач - Приватне акціонерне товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", строк оплати поставленої продукції - 30 календарних днів від дати поставки.
		01.08.2018 Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок-фактуру №92155179 на оплату концентрату вугільного марки НЛК (0-50) США Pocahontas, кількістю 3678,250 т, вартістю 25751840,22 грн з ПДВ.
		Також 01.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт приймання - передачі №92155179 до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв концентрат вугільний марки НЛК (0-50) США Pocahontas, кількістю 3678,250 т, вартістю 25751840,22 грн з ПДВ.
		Згідно виписки банку з рахунку позивача від 19.09.2018 та реєстру рахунків, що оплачуються до платіжного доручення №4500033164 від 19.09.2018, покупцем було сплачено продавцю 50000000,00 грн за договором поставки №1428 від 16.07.2018, в т.ч. по рахунку №92155179 від 01.08.2018 - 25751840,22 грн.
		01.08.2018 відповідно до залізничної накладної №41006479 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Чорноморська Одеської залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" було відправлено вагони з вантажем - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані, загальною вагою 1251050 кг, в т.ч. вагони №61909107, 58916719, 61015350, 53511374, маса вантажу 69600 кг, 69850 кг, 69700 кг та 68700 кг відповідно.
		Згідно комерційного акту №482803/188 від 04.08.2018, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №61909107, яка значиться у документах, становить 69600 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 67800 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Покровськ Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагону №61909107, за документами значиться: вантаж - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані насипом, нетто - 69600 кг, тара - 23200 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 67800 кг, що менше заявленої ваги на 1800 кг, тара - 23200 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, розрівняна, не маркована, плівкою проти вивітрювання не вкривалася. У вагоні зліва над 4-7 люками є виїмка 500 см х 120 см х 30 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №27855 від 03.08.2018. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача №0380, приписаних до залізниці і повірених 13.04.2018. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами та представником заводу. При повторному переважуванні вагону №61909107 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
		Відповідно до комерційного акту №482803/189 від 04.08.2018, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №58916719, яка значиться у документах, становить 69850 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 67800 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Покровськ Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагону №58916719, за документами значиться: вантаж - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані насипом, нетто - 69850 кг, тара - 21850 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 67800 кг, що менше заявленої ваги на 2050 кг, тара - 21850 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, розрівняна, не маркована, плівкою проти вивітрювання не вкривалася. У вагоні зліва над 5-7 люками є виїмка 450 см х 200 см х 30 см, над 1-м люком з обох боків виїмки 150 см х 60 см х 20 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №27854 від 03.08.2018. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача №0380, приписаних до залізниці і повірених 13.04.2018. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами та представником заводу. При повторному переважуванні вагону №58916719 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
		Згідно комерційного акту №482803/190 від 04.08.2018, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №61015350, яка значиться у документах, становить 69700 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 67600 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Покровськ Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагону №61015350, за документами значиться: вантаж - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані насипом, нетто - 69700 кг, тара - 22950 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 67600 кг, що менше заявленої ваги на 2210 кг, тара - 22950 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, розрівняна, не маркована, плівкою проти вивітрювання не вкривалася. У вагоні зліва над 1-3 люками є виїмка 450 см х 80 см х 20 см, над 5-5 люками зліва виїмка 450 см х 80 см - 150 см х 30 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №27853 від 03.08.2018. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача №0380, приписаних до залізниці і повірених 13.04.2018. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами та представником заводу. При повторному переважуванні вагону №61015350 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
		Як вбачається з комерційного акту №482803/191 від 04.08.2018, складеного на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53511374, яка значиться у документах, становить 68700 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №53511374 при прибутті становила 66300 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Покровськ Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагону №53511374, за документами значиться: вантаж - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані насипом, нетто - 68700 кг, тара - 21300 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 66300 кг, що менше заявленої ваги на 2400 кг, тара - 21300 кг. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, розрівняна, не маркована, плівкою проти вивітрювання не вкривалася. У вагоні зліва над 4-7 люками є виїмка 600 см х 100 см - 180 см х 20 см - 30 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №27852 від 03.08.2018. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача №0380, приписаних до залізниці і повірених 13.04.2018. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами та представником заводу. При повторному переважуванні вагону №61015350 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
		За твердженнями позивача, загальна вартість недостачі вантажу, визначена ним на підставі рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 з урахуванням норми недостачі вантажу 2%, становить 18202,88 грн.
		Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 18202,88 грн, які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні за залізничною накладною №41006479 від 01.08.2018.
		Як вказувалось судом, відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що рахунок №92155179 від 01.08.2018, який виданий не відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", не може підтверджувати кількість і вартість відправленого згідно залізничної накладної №41006479 вантажу, а комерційні акти, на які посилається позивач, складені з порушенням Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
		За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
		Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
		За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. 
		Збитками є: 
		- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 
		- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 
		- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 
		- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 
		- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. 
		Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
		Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
		Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
		Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
		За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, протиправність поведінки Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв'язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.
		Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18202,88 грн, збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах за залізничною накладною №41006479 від 01.08.2018.
		За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
		Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".
		Так, згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 
		Згідно з ч.2 ст.307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. 
		Матеріалами справи (залізнична накладна №41006479 від 01.08.2018) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" та здійснення його перевезення вантажоодержувачу - Публічному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення до станції призначення.
		За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
		Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
		Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).
		Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
		Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
		Як було встановлено судом, 01.08.2018 відповідно до залізничної накладної №41006479 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Чорноморська Одеської залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" було відправлено вагони з вантажем - низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas у вологому стані, загальною вагою 1251050 кг, в т.ч. вагони №61909107, 58916719, 61015350, 53511374, маса вантажу 69600 кг, 69850 кг, 69700 кг та 68700 кг відповідно, вантажовідправником визначено експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс". Всього за вказаною залізничною накладною було відправлено вантаж масою 1251050 кг.
		Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
		Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
		Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
		Статтею 52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
		Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
		У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. 
		Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
		Як вбачається з матеріалів справи, у комерційних актах №482803/188 від 04.08.2018, №482803/189 від 04.08.2018, №482803/190 від 04.08.2018, №482803/191 від 04.08.2018, складених на станції Авдіївка Донецької залізниці, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №61909107, яка значиться у документах, становить 69600 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті склала 67800 кг, що менше заявленої ваги на 1800 кг, загальна маса вантажу у вагоні №58916719, яка значиться у документах, становить 69850 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні №58916719, при прибутті становила 67800 кг, що менше заявленої ваги на 2050 кг, загальна маса вантажу у вагоні №61015350, яка значиться у документах, становить 69700 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті склала 67600 кг, що менше заявленої ваги на 2100 кг, загальна маса вантажу у вагоні №53511374, яка значиться у документах, становить 68700 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 66300 кг, що менше заявленої ваги на 2400 кг.
		Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничній накладній №41006479 від 01.08.2018, фактичній масі вантажу, а саме щодо фактів недостачі вантажу вагою 1800 кг, який перевозився у вагоні №61909107, вагою 2050 кг у вагоні №58916719, вагою 2100 кг у вагоні №61015350, вагою 2400 кг у вагоні №53511374.
		Твердження відповідача про те, що вище перелічені комерційні акти складені з порушенням п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, оцінюється судом критично з огляду на наступне.
		Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
		Як вбачається із змісту наведених вище комерційних актів, завідуючого вантажного двору немає по штату, а підписали означені акти начальник станції, комерційні агенти, а також представники одержувача вантажу, що свідчить про те, що комерційний акт містить підписи всіх, визначених у п.10 Правил складання актів, осіб.
		Наразі, суд зазначає, що оскільки відповідно до змісту комерційних актів нестача вантажу була зафіксована під час слідування вагонів зі станції відправлення - Чорноморська Одеської залізниці до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.
		Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
		Положеннями ч.1 ст.114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. 
		Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту залізниць України).
		Як вже зазначалось судом, 16.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №1428 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (в подальшому продукція) на умовах, викладених в цьому договорі (п.1.1), якість, кількість та номенклатура продукції вказується в специфікаціях до цього договору. Кожна зі специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1), ціна на продукцію, яка постачається за цим договором, вказується в специфікаціях (п.4.1), цей договір діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3).
		У специфікації №2 від 31.07.2018 до договору, контрагенти, зокрема, погодили, що продавець передає, а покупець приймає та оплачує низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas Coal Company LLC, країна походження США т/х Braverus, кількість - 4858,95 т +/- 10%, ціна за тонну без ПДВ 5834,26 грн, вартість об'єму поставки з ПДВ - 34018053,16 грн, високолетюче коксівне вугілля Welmore Coal Company LLC, країна походження США т/х Braverus, кількість - 10810,15 т +/- 10%, цена за тонну без ПДВ 6197,68 грн, вартість об'єму поставки з ПДВ - 80397420,54 грн, поставка продукції здійснюється навалом у серпні 2018, вантажоотримувач - Приватне акціонерне товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", строк оплати поставленої продукції - 30 календарних днів від дати поставки.
		На виконання умов вказаного договору, 01.08.2018 Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок-фактуру №92155179 на оплату концентрату вугільного марки НЛК (0-50) США Pocahontas, кількістю 3678,250 т, вартістю 25751840,22 грн з ПДВ.
		Згідно виписки банку з рахунку позивача від 19.09.2018 та реєстру рахунків, що оплачуються до платіжного доручення №4500033164 від 19.09.2018, покупцем було сплачено продавцю 50000000,00 грн за договором поставки №1428 від 16.07.2018, в т.ч. по рахунку №92155179 від 01.08.2018 - 25751840,22 грн.
		Суд зазначає, що саме за залізничною накладною №41006479 від 01.08.2018, яка складена експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", вантажоодержувачем за якою є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" в межах договору №1428 від 16.07.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", позивачем заявлено про втрату вантажу.
		Згідно виписки банку з рахунку позивача від 19.09.2018 та реєстру рахунків, що оплачуються до платіжного доручення №4500033164 від 19.09.2018, покупцем було сплачено продавцю 50000000,00 грн за договором поставки №1428 від 16.07.2018, в т.ч. по рахунку №92155179 від 01.08.2018 - 25751840,22 грн.
		Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем було повністю оплачено товар за рахунком-фактурою №92155179 від 01.08.2018 до договору №1428 від 16.07.2018, в тому числі, низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas, що перевозилося згідно залізничної накладної №41006479 від 01.08.2018.
		Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. 
		Згідно із ст.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
		При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо коксівного вугілля, який зазначений в накладних як вологий.
		Судом встановлено, що вантаж (низьколетюче коксівне вугілля Pocahontas) у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374 перевозився у вологому стані, про що зазначено у залізничній накладній №41006479 від 01.08.2018.
		На підставі наявних в матеріалах справи документів, судом було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374 наступним чином:
		1.          згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 вага вантажу становить 3678,250 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 з податком на додану вартість становить 7001,11 грн; 3) вага вантажу у вагоні №61909107 за документами складала 69600 кг, фактично вага становила 67800 кг, недостача - 1800 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 69600 кг*2% (природні втрати) = 1392 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 1800 кг - 1392 кг = 408 кг (0,41 т); 6) вартість недостачі 7001,11 грн. *0,41 т = 2870,45 грн;
		2.          згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 вага вантажу становить 3678,250 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 з податком на додану вартість становить 7001,11 грн; 3) вага вантажу у вагоні №58916719 за документами складала 69850 кг, фактично вага становила 67800 кг, недостача - 2050 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 69850 кг*2% (природні втрати) = 1397 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 2050 кг - 1397 кг = 653 кг (0,65 т); 6) вартість недостачі 7001,11 грн. *0,65 т = 4550,72 грн;
		3.          згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 вага вантажу становить 3678,250 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 з податком на додану вартість становить 7001,11 грн; 3) вага вантажу у вагоні №61015350 за документами складала 69700 кг, фактично вага становила 67600 кг, недостача - 2100 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 69700 кг*2% (природні втрати) = 1394 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 2100 кг - 1394 кг = 706 кг (0,71 т); 6) вартість недостачі 7001,11 грн. *0,71 т = 4970,79 грн;
		4.          згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 вага вантажу становить 3678,250 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92155179 від 01.08.2018 з податком на додану вартість становить 7001,11 грн; 3) вага вантажу у вагоні №53511374 за документами складала 68700 кг, фактично вага становила 66300 кг, недостача - 2400 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 68700 кг*2% (природні втрати) = 1374 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 2400 кг - 1374 кг = 1026 кг (1,03 т); 6) вартість недостачі 7001,11 грн. *1,03 т = 7211,14 грн.
		Всього вартість недостачі вантажу у вищеперелічених вагонах за розрахунком суду становить 19603,10 грн.
		Отже перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах), суд дійшов висновку, що в ньому наявні помилки.
		За розрахунком позивача вартість втраченого вантажу складає 18202,88 грн.
		Відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
		Частиною 1 ст.127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
		Виходячи з аналізу ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.
		Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 19603,10 грн та наявності причинного зв'язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.
		При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374 сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).
		Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №№61909107, 58916719, 61015350, 53511374, що було здійснено Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", останнім не було дотримано обов'язку зі збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах, відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків є належним чином доказово обґрунтованими.
		Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
		Суд зазначає, що рахунок-фактура №92155179 від 01.08.2018, виставлений Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", як продавцем за договором поставки №1428 від 16.07.2018, та оплачений позивачем в повному обсязі, в силу положень ч.3 ст.314 Господарського кодексу України, та ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу з урахуванням здійснення позивачем оплати вказаного рахунку у повному обсязі.
		Позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу для підтвердження розміру заподіяних збитків.
		Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно задоволення позовних вимог. 
		За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та про стягнення 18202,88 грн в повному обсязі за розрахунком позивача.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.
		Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити повністю.
		2.          Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., місто Лиман, вул.Привокзальна, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) 18202 (вісімнадцять тисяч двісті дві) грн 88 коп. збитків та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
		3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		          Суддя                                                                                                            Ю.М.Смирнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...