Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/339/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2019. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.05.2019
Номер судового провадження: 2-о/499/27/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Іванівський районний суд Одеської області    
		 
		 
		Іванівський районний суд Одеської області
		 
		 
		Справа № 499/339/19 
		Провадження № 2-о/499/27/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		"18" квітня 2019 р. смт. Іванівка
		 
		 
		Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 
		ВСТАНОВИВ:
		До суду 16.04.2019 року звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 та заборонити останньому наближатися до місця їх спільного проживання за вищевказаною адресою на відстань 50 метрів.
		Заявник та заінтересовані особи у телефонному режимі були повідомлені про час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		При розгляді питання про відкриття провадження та розгляду справи суд враховував, що подана ОСОБА_1 заява у вигляді позовної заяви не відповідає вимогам заяви, у відповідності до положень ст. 350-4 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК України) по формі, а саме у заяві невірно вказано процесуальні статуси сторін: позивач та відповідач, однак відповідно до ст.350-4 ЦПК України сторонами в даній категорії справ можуть бути заявник та заінтересована особа, однак враховуючи, що за змістом заява відповідає іншим вимогам ст. 350-4 ЦПК України: наявне найменування суду, до якого подана заява; зазначені ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) сторін, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв`язку, а також вказані обставини, що, на думку заявника, свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують, судом була прийнята дана заява для розгляду по суті.
		При розгляді даного питання також суд враховував, що надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
		Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
		Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
		Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
		Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , разом з ними проживають чотири неповнолітні дитини: ОСОБА_3 , 2004 року народження , ОСОБА_4 , 2008 року народження , ОСОБА_9 , 2014 року народження та ОСОБА_10 , 2014 року народження . 
		Відповідно до наданих суду свідоцтв про народження дітей, їх спільними дітьми є ОСОБА_9 , 2014 року народження та ОСОБА_10 , 2014 року народження , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , 2008 року народження суду не надано. 
		Заявник та заінтересована особа разом з дітьми проживають у будинку за адресою АДРЕСА_1 , будинок належить ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї та копією до горову купівлі-продажу.
		Згідно з заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 постійно зловживає алкогольними напоями, регулярно висловлюється нецензурною лайкою на її адресу, застосовує щодо неї фізичну силу в присутності дітей. Таким чином вчиняє по відношенню до неї та дітей фізичне та психологічне насильство. З цього приводу працівниками поліції не одноразово складалися протоколи про адміністративне правопорушення, також постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15.01.2018 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП та призначено покарання у виді 60 годин громадських робіт. Але ані заходу адміністративного впливу ОСОБА_2 не виправили, через що проживання з ним в одному будинку є нестерпним. 
		У підтвердження викладених обставин заявником подані: свідоцтва про народження дітей; довідка про склад сім`ї, копія договору купівлі-продажу; два протоколи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, датовані листопадом 2017 року, копія постанови суду від 15.01.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, довідка з сільської ради, відповідно до якої сільським головою неодноразово проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_2 щодо насильницьких дій в сім`ї, оскільки він здійснює психологічне та фізичне насилля відносно ОСОБА_1 , письмі заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які в своїх заявах вказали, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та дома часто вчиняє сварки.
		Разом з тим, суд зазначає на ту обставин, що письмові покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 суд не може приймати до уваги, оскільки у відповідності до ч.4 ст.93 ЦПК України у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
		Разом з тим, надані суду письмові заяві свідків, суд не може приймати до уваги, оскільки в них не зазначено місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, не долучено копії документів, за яким суд мав би змогу встановити особу свідка, що позбавляє суд можливості ідентифікувати осіб, які надали відповідні письмові заяви, отже дані докази суд у розумінні ст.ст. 78-79 ЦПК України визнає недопустимими та недостовірними.
		Главою 13 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України врегульовано розгляд заяв про видачу обмежувального припису. Так вимогами статті 350- 5 ЦПК України визначено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.  Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
		Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні ( ч.1 ст. 350-6 ЦПК України).
		Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		Зазначені правові положення, щодо застосування певних норм права до спірних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 року по справі № 756/2072/18, та у відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.
		За правилами статті 141 Сімейного Кодексу  України ( далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Згідно частин 1-3 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши викладені у заяві про видачу обмежувального припису обставини а також надані заявником для підтвердження заяви докази, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для застосування відносно ОСОБА_2 обмежувального припису.
		У судовому засіданні не доведено факти домашнього насильства у вигляді психологічного або фізичного насильства з боку ОСОБА_2 як у відношенні до заявника так і до дітей на теперішній час, оскільки протоколи про притягнення до адміністративної відповідальність ОСОБА_2 за ст.173-2 КУпАП датовані ще 2017 року, а постанова суду січнем 2018 року. 
		Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких суд, у відповідності до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, не надано.
		В матеріалах справи наявна лише довідка з сільської ради, однак на її основі суд не може встановити всі дійсні обставини справи, оскільки іншими доказами викладені в заяві ОСОБА_1 обставини підтвердження у судовому засідання не знайшли.
		Наявність конфліктних випадків між подружжям також не можуть бути розцінені як факт домашнього насильства.
		Суд звертає увагу, що спільне проживання є правом а не обов`язком, тому у випадку суттєвих непорозумінь між співмешканцями, це може бути підставою для розірвання сімейних відносин.
		У відповідності до вимог ст. 350-8 УПК України копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,350- 350-8, 354 ЦПК України, суд, -  
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 
		Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Іванівського районного суду Одеської апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяІ. В. Погорєлов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...