Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/451/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2019. Зареєстровано: 21.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 30.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/451/19
		 
		 
		Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-97227-53 від 08.11.2018 р. в сумі 15 819 грн. 54 коп.;
		- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати.
		В обгрунтування заявлених позовних вимог, зазначив, що з лютого 2004 року він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, але з 2007 року підприємницької діяльності не здійснював, прибутку не отримував. Жодної звітності ним протягом часу з 2007 року не подавалося, самостійно він не формував зобов'язань зі сплати ЄСВ.Про проведення перевірок органів доходів і зборів з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску його не повідомляли.
		Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 року № Ф-97227 платника єдиного внеску ОСОБА_1 у сумі 15819,54 грн. являється протиправною та просить її скасувати.
		20 лютого 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позового провадження без виклику сторін (а.с.1-2). 
		22.03.2019 (вх. № 4928) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога є законною, обґрунтованою та нарахованою у зв'язку з наявною у позивача заборгованістю по єдиному соціальному внеску.
		Представник відповідача вказав, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець та на дату формування оскаржуваної вимоги не було припинено його підприємницьку діяльність. Згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платника, загальна сума заборгованості, станом на 31.10.2018 року, становила 15819,54 грн.
		22.03.2019 (вх. № 4928) позивачем до суду надано відповідь на відзив. 
		Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Позивачу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-97227-53, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн. (а.с. 7).
		Позивач не погодившись із зазначеною вимогою звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с. 8).
		Державною фіскальною службою України надано рішення про результати розгляду скарги від 23.01.2019 зв якій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що Скаржник перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець (дата державної реєстрації 10.02.2004) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості, станом на 31.10.2018, становить 15819,54 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-97227-53. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осі підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності Скаржником прийнято 04.12.2018 та подано відповідну заяву. Тому, що скарга не підлягає задоволенню (а.с.9-11).
		Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її у судовому порядку.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
		Згідно п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
		Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
		Згідно Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755), регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців.
		Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання (страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
		Відповідно до положень абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
		Таким чином, відповідно до Закону № 2464-VІ початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців, є дата державної реєстрації фізичної особи, як підприємця; а закінчення нарахування єдиного внеску, для цієї категорії осіб, є дата внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності.
		Так, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 10.02.2004) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності.
		Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464-VІ).
		Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
		Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
		Згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості платника, станом на 31.10.2018 року, становить 15819,54 грн.
		На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-97227-53 від 08.11.2018, сума боргу 15819,54 грн. (а.с. 7).
		Щодо визначення відповідачем суми недоїмки у розмірі 15819,54 грн. то суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Враховуючи зазначене вище, підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску.
		Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 грн.
		Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень Закону відповідачем правомірно визначено розмір чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням розміру мінімального страхового внеску, а саме за 2017 рік - 38 400 (3200*12) грн.
		Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону України №2464).
		Тобто, сума єдиного внеску яка підлягає сплаті позивачем за 2017 рік складає 8 448, 00(3200*12/22%) грн. 
		Також, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 723,00 грн.
		Тобто, сума єдиного внеску яка підлягає сплаті позивачем за дев'ять місяців 2018 року складає 7 371,54 ( 3 723,00*9/22%)грн. 
		З огляду на викладене, відповідачем правомірно встановлено, що позивач має недоїмку із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у сумі 15 819,54 (8 448, 00 + 7 371,54 ) грн. 
		Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-97227-53 від 08.11.2018 є законною та обґрунтованою.
		Стосовно позиції позивача, що відповідач повинен був звернутись при перевищенні боргу у розмірі 10 грн., а не чекати його збільшення до 15819,56 грн., то відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
		Стосовно позиції позивача, про проведення перевірок органів доходів і зборів з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску його не було повідомлено, то суд зазначає наступне.
		Посилання позивача на положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013, не приймається судом, оскільки зазначена Інструкція втратила чинність - 29.05.2015, тобто до прийняття оскаржуваної вимоги.
		Так, процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до вимог розділу VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
		Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
		Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
		Згідно облікових даних відповідача позивач має недоїмку із сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у сумі 15 819,54 грн.
		Враховуючи вищевказані приписи вищевказаного Закону та Інструкції відповідачем правомірно винесено та направлено на адресу позивача вимогу № Ф-97227-53 від 08.11.2018.
		Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога прийнята з дотриманням положень встановлених ч.2 ст. 2 КАС України.
		Таким чином у задоволенні позовної вимоги, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 08.11.2018 № Ф-97227-53 про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. необхідно відмовити.
		Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.
		Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
		 
		В и р і ш и в
		 
		В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 27400, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу  відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...