Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/4483/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 11-1422апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 815/4483/16
		Провадження № 11-1422апп18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (у складі колегії суддів Вербицької Н. В., Джабурії О. В., Крусяна А. В.) у справі за його позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області), третя особа Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк»), про визнання протиправними та скасування постанов,
		УСТАНОВИЛА:
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, третя особа ПАТ «Марфін Банк», у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця:
		- від 03 липня 2015 року № 47947342 про стягнення з боржника виконавчого збору;
		- від 23 липня 2015 року № 48144824 про стягнення з боржника виконавчого збору;
		- від 01 грудня2015 року № 49539931 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
		- від 22 березня 2016 року № 50584097 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.
		 
		Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07 березня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, а саме: від 03 липня 2015 року № 47947342, від 23 липня 2015 року № 48144824, від 01 грудня 2015 року № 49539931, від 22 березня 2016 року № 50584097.
		Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 серпня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України 
		(далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення судового рішення), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 грудня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
		Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 05 червня 2013 року задовольнив позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і стягнув солідарно з кожного заборгованість за кредитним договором № 2395/ОF від 26 липня 2007 року в розмірі 305026,49 доларів США та 73516,09 грн (справа № 521/1734/14-ц).
		24 квітня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси прийняв рішення в іншій цивільній справі № 521/353/14-ц, де також задовольнив позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» і стягнув з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно з кожного заборгованість за кредитним договором № 2633/OF від 07 лютого 2008 року в розмірі 318805,04 доларів США та 148438,36 грн (справа № 521/353/14-ц).
		11 серпня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист про примусове виконання рішення суду у справі № 521/353/14-ц, а 08 жовтня 2014 року у справі № 521/1734/14-ц.
		Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області від 25 червня 2015 року № 47947342 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси № 521/353/14-ц від 11 серпня 2014 року, а постановою від 16 липня 2015 року № 48144824 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого цим же судом 08 жовтня 2014 року у справі № 521/1734/14-ц.
		03 липня 2015 року у виконавчому провадженні № 47947342 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській областіприйняв постанову про стягнення з боржника (ОСОБА_3) виконавчого збору у розмірі 31880,50 доларів США та 14843,84 грн, а 23 липня 2015 року у виконавчому провадженні № 48144824 прийняв постанову про стягнення з того ж боржника виконавчого збору у розмірі 262172,48 грн.
		24 листопада 2015 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області прийняв постанову б/н про стягнення з боржника (ОСОБА_3) витрат в розмірі 71,44 грн, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а 01 грудня 2015 року прийняв постанову № 49539931 про відкриття виконавчого щодо стягнення з боржника витрат, зазначених у постанові б/н від 24 листопада 2015 року.
		22 березня 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області прийняв постанову № 50584097 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника (ОСОБА_3) виконавчого збору у розмірі 31880,50 доларів США та 14843,84 грнза постановою № 47947342 від 03 липня 2015 року.
		Вказані виконавчі провадження перебувають на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у зведеному виконавчому провадженні № 49625379 з примусового виконання виконавчих листів № 521/1734/14-ц та № 521/353/14-ц, виданих Малиновським районним судом м. Одеси щодо одного боржника - ОСОБА_3
		 
		Вважаючи протиправними постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області від 03 липня 2015 року № 47947342, від 23 липня 2015 року № 48144824, від 01 грудня 2015 року № 49539931, від 22 березня 2016 року № 50584097, ОСОБА_3 звернувся до суду із цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду зазначає таке.
		Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються визнання протиправними та скасування постанов відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області від 03 липня 2015 року № 47947342, від 23 липня 2015 року № 48144824, від 01 грудня 2015 року № 49539931, від 22 березня 2016 року № 50584097 щодо примусового виконання виконавчих листів № 521/1734/14-ц та № 521/353/14-ц, виданих Малиновським районним судом м. Одеси щодо одного боржника - ОСОБА_3
		При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані постанови державного виконавця прийняті в ході примусового виконання виконавчих листів Малиновського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2014 року у справі № 521/353/14-ц та від 08 жовтня 2014 року у справі № 521/1734/14-ц, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з правовою позицією, викладеною в оспорюваному судовому рішенні, з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень 
		(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). 
		Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. 
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Частиною 1 ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
		На час прийняття оскаржуваних постанов чинним був Закон № 606-XIV, ст. 1 якого визначала, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону № 606-XIV).
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 606-XIV у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження, а на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. 
		За нормами ч. 4 ст. 82 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. 
		За приписами ст. 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).
		Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
		Отже, оскільки ОСОБА_3 був відповідачем у цивільних справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні (за двома виконавчими листами у цивільних справах) з примусового виконання цих рішень, то справа щодо оскарження позивачем постанов державного виконавця, прийнятих під час здійснення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених судами однієї юрисдикції, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Аналіз наведених правових норм у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, прийнятих під час дії Закону № 606-XIV, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 1207/1329/12.
		З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення), і її розгляд у порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без
		 
		задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  І.В.СаприкінаСудді:    Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.С.Золотніков О.Р.Кібенко В. С Князєв Л.М.Лобойко  Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...