Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/3034/19 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2019. Зареєстровано: 21.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 19.04.2019
Номер судового провадження: 33/802/312/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/3034/19  Провадження №33/802/312/19 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Категорія: ч.2 ст.172-6 КУпАПДоповідач: Денісов  В. П.
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 квітня 2019 року                                 місто Луцьк
		 
		 
		Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу прокурора прокуратури Волинської області з питань організації діяльності у сфері запобігання і протидії корупції ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2019 щодо ОСОБА_2, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Оскаржуваною постановою судді закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП.
		На вказану постанову судді прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП та накласти на неї стягнення в межах санкції ч.2 ст. 172-6 цього Кодексу.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав. 
		Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу..
		Даний перелік субєктів, які мають право оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним.
		Так, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року та зміною функцій прокуратури, які визначені ст. 2 вказаного Закону, були внесені зміни до ст. 7 КУпАП, яку було доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян».
		Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП.
		Згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
		Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст.287 КУпАП(із змінами, внесенимиЗаконом України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року) повністю узгоджуються з положеннямЗакону України "Про прокуратуру"(в редакції цього жЗакону України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року), згідно з якими, однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст. 2 цього Закону).
		Повноваження ж прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року ) та спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
		Як убачається із оскаржуваної постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП.
		Оскільки до ОСОБА_2 постановою судді не застосовувались заходи примусового характеру, пов'язаного з обмеженням його особистої свободи, то в даному випадку, прокурор не наділений функцією нагляду й відповідно не має повноважень на оскарження судового рішення.
		Враховуючи вищенаведене, а також висновок наведений в Ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року N 49-у/2015 (справа N 2-43/2015) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушенняу взаємозв'язку з положеннями частини п'ятої статті7, частини першої статті 287, частини другої статті 294цього Кодексупро те, що аналіз вказаних положень Кодексу дає підстави для висновку, що має місце неузгодженість положень частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор взагалі та прокурор, який брав участь у розгляді справи у відповідності до положень закону, а саме ч. 2 ст. 294, не наділений правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України, питання, з яким звернувся автор клопотання, може бути вирішене лише у законодавчому порядку. Усунення неузгодженостей у законах не належить до повноважень Конституційного Суду України.
		З огляду на це, приходжу до висновку, що до врегулювання даного питання на законодавчому рівні, суд при розгляді справ такої категорії має керуватися практикою Європейського суду з прав людини, якою наголошено на тому, що вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення «Щокін проти України»).
		Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга прокурора, в якій ставиться питання про погіршення становища особи, не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також, з огляду на те, що прокурор не є суб'єктом, який, відповідно до вимог закону, наділений правом на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі пов'язані з корупцією, а тому апеляційна скарга не підлягає розгляду і її слід повернути особі, яка її подала.
		Керуючись статтями 7, 294 КУпАП,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Волинської області з питань організації діяльності у сфері запобігання і протидії корупції ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2019 щодо ОСОБА_2 повернути особі, яка її подала. 
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя Волинськогоапеляційного суду      В.П. Денісов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...