Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-1034/2011 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2019.
Дата набрання законної сили: 15.04.2019
Номер судового провадження: 61-47305ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-о-150/09
		провадження № 61-47305св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1,
		заінтересована особа - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Херсонській області,
		особа, яка подала апеляційну скаргу, - прокурор Голопристанського району Херсонської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Прокопчук Л. П., Лісової Г. Є., Семиженка Г. В., від 09 березня 2011 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання її батьків на території України 
		до 24 серпня 1991 року.
		 
		Заяву мотивовано тим, що відповідно до Міжурядової угоди про направлення та прийом в'єтнамських громадян на професійне навчання й роботу на підприємствах та організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, батьки заявника: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 у період 
		з 1989 року по 1992 рік працювали на території України. Після закінчення строку дії Міжурядової угоди та звільнення з роботи, її батьки залишилися проживати в гуртожитку у м. Херсоні. У 2000 році батьки виїхали до В'єтнаму, а вона залишилася проживати на території Україні в м. Херсоні, оскільки мала постійну роботу та місце проживання в гуртожитку.
		 
		Встановлення факту проживання батьків на території України до 24 серпня 1991 року необхідно їй для отримання громадянства за територіальною ознакою відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О. Х. від 29 липня 2009 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території України до 24 серпня 1991 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю заявником обставин, на які вона посилалася, обґрунтовуючи свою заяву.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 09 березня 2011 року апеляційну скаргу прокурора Голопристанського району Херсонської області задоволено. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 липня 2009 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її батьки на законних підставах проживали на території України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.     
		 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості надати суду пояснення та докази у справі, порушено її право на участь у судовому засіданні.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглядати справу за відсутності позивача ОСОБА_1, щодо якого відсутні відомості про вручення судової повістки.
		 
		Повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 рокувстановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 рокупередбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
		 
		Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
		 
		Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.
		 
		Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).  
		 
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.  
		 
		Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України 
		2004 рокуцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		 
		У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 
		2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2011 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою прокурора Голопристанського району Херсонської області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 липня 2009 року та призначено її до розгляду на 09 березня 2011 року, яку й розглянуто цього ж дня із ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1.
		 
		Матеріали справи не містять доказів про повідомлення заявника про судове засідання, призначене на 09 березня 2011 року.
		 
		Так, надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв'язку, адресована ОСОБА_1, поверталась до суду з відміткою поштової служби «за зазначеною адресою не проживає», тобто фіксація отримання відповідачем кореспонденції відсутня (а. с. 27, 28), а відтак справа в суді апеляційної інстанції 09 березня 2011 року була розглянута за відсутності заявника, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 
		74-76 ЦПК України 2004 року. Інших дій щодо належного повідомлення заявника, зокрема надіслання судової повістки за місцем її роботи,судом апеляційної інстанції не вживалися. 
		 
		Слід зазначити, що станом на 09 березня 2011 року позивач за адресою, куди судом апеляційної інстанції надсилалася повістка про виклик, зареєстрована не була.
		 
		Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 158, 305 ЦПК України 2004 року.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням 
		статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
		 
		Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якої відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки позивача у судове засідання не з'ясував, чим порушив її конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати суду докази та навести міркування з приводу заяви та апеляційної скарги, чим порушив вимоги 
		статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
		 
		Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 09 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С.Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...