Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15844/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2019. Зареєстровано: 23.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2019.
Дата набрання законної сили: 14.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		19.04.2019Справа №  910/15844/18
		За позовом          Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації
		До  Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт»
		Про стягнення 3 454 602,20 грн.
		 
		Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. 
		за участю секретаря судового засідання 
		Тарасюк І.М.
		Представники сторін:
		від позивача: Кузеванова Р.Р. 
		від відповідача: не з'явився 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		 
		Департамент капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» про стягнення 3 454 602,20 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення сплачених замовником за договором № 06/09-В від 06.09.2018р. грошових коштів на суму, на яку було шляхом підписання відповідних актів контрагентами зменшено обсяги та вартість фактично виконаних генеральним підрядником робіт. 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2018р. позовну заяву Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації залишено без руху.
		17.12.2018р. від Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2018.
		Ухвалою суду від 27.12.2018р. було відкрито провадження у справі № 910/15844/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; вирішено здійснювати розгляд справи № 910/15844/18 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2019р.
		28.01.2019р. підготовче засідання було відкладено на 18.02.2019р. 
		18.02.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 15.03.2019р. 
		15.03.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2019р. 
		05.04.2019р. розгляд справи по суті було відкладено на 19.04.2019р.
		Представником позивача у судовому засіданні 19.04.2019р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі. 
		Представник відповідача у судове засідання 19.04.2019р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення вказаної особи про розгляд справи. При цьому, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» є: 01010, м.Київ, вул.Лаврська, буд.8, кімната 6.
		З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження, ухвали про повідомлення) направлялись судом за вказаною адресою відповідача. 
		Проте, конверти з поштовою кореспонденцією було повернуто до суду з відміткою «не знаходиться», «організація вибула». 
		Відповідно до п. 99   Постанови №270  від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
		У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
		Відповідно до п. 116   Правил надання послуг поштового зв'язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою «не знаходиться» є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України. 
		До того ж, судом прийнято до уваги, що інших адрес відповідача матеріали справи не містять.
		Згідно з ч.       6   ст.       242 Господарського процесуального кодексу України   днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.
		Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. 
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що треті особи мали право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет. 
		Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає наступне.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
		Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України  суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки. 
		Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
		Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
		У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
		Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 19.04.2019р. 
		В судовому засіданні 19.04.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,                               
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06.09.2016р. між Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» (генпідрядник) було укладено договір №06/09-В про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти їх від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п.1.2 договору.
		У п.1.2 договору №06/09-В від 06.09.2016р. передбачено види робіт, що виконуються за договором: «Реконструкція центральних очисних споруд КП «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області».
		За умовами п.1.4 договору №06/09-В від 06.09.2016р. обсяги закупівлі робіт та товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
		Пунктом 3.1 договору №06/09-В від 06.09.2016р. визначено, що ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розраховується відповідно до ДСТУ БД.1.1-1:2013р. Договірна ціна складає 1 4022,05453 тис.грн., в тому числі, будівельні роботи - 5853,13385 тис.грн., вартість обладнання - 8168,92068 тис.грн., в тому числі, податок на додану варість 20% - 2337,00909 тис.грн. на 2016р. 
		Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись з урахуванням положень загальних умов на підставі актів приймання виконаних робіт (форма Кб-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма Кб-3) проміжними платежами в міру виконання робіт, а оплата за обладнання буде здійснюватись на підставі накладних генпідрядника, протягом 30 календарних днів з дати надання відповідних накладних. Бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються після отримання замовником бюджетних призначень згідно ст.ст.23, 49 Бюджетного кодексу України. Розрахунки за договором здійснюються на підставі п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України при наявності бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п.4.1 договору №06/09-В від 06.09.2016р.).
		У п.4.4.9 договору  №06/09-В від 06.09.2016р. визначено, що при виявленні в розрахунках за виконанні роботи (форми КБ-2В «Акти приймання виконаних підрядних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які були відповідно оформлені та оплачені у попередні періоди) без безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок. 
		Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р. (п.11.8 договору №06/09-В від 06.09.2016р.).
		Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
		Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.
		Слід зауважити, що на теперішній час договір №06/09-В від 06.09.2016р. у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять. 
		З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №06/09-В від 06.09.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача  взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.
		Як свідчать матеріали справи, в межах договору №06/09-В від 06.09.2016р. Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» у 2016р. було складено та підписано акти виконаних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 3   501   933,75 грн. та видаткові накладні на поставку  обладнання на загальну суму 7882612,84 грн. Тобто, згідно вказаних актів та видаткових накладних загальна вартість робіт та обладнання за договором №06/09-В від 06.09.2016р. становила 11384546,59 грн.
		Замовником було внесено оплату за роботи та обладнання на загальну суму 11384546,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №27 від 30.11.2016р. на суму 3   197   782,44 грн., №66 від 28.12.2016р. на суму 3   318   836,79 грн., №26 від 30.11.2016р. на суму 275   401,65 грн., №9 від 30.11.2016р. на суму 385   909,35 грн., №5 від 27.10.2016р. на суму 159   945,56 грн., №21 від 1   439   510,04 грн., №11 від 23.09.2016р. на суму 2   346   444,68 грн., №2 від 23.09.2016р. на суму 260   716,08 грн.
		Одночасно, як свідчать матеріли справи, сторонами було складено та підписано акти коригування до актів приймання-передачі виконаних робіт (форми Кб-2в) на загальну суму 3   454 602,20 грн., а саме акт №9.1 від 21.02.2017р. на суму 1667904,77 грн., №9 від 21.02.2017р. на суму 1008748,97 грн. та №9.2 від 21.02.2017р. на суму 777948,46 грн.
		Тобто, з наведеного полягає, що сторонами було скориговано - фактично зменшено  обсяг фактично виконаних робіт за договором №06/09-В від 06.09.2016р. на суму 3   454 602,20 грн.
		26.03.2018р. Департаментом капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» претензію №06/602 від 23.03.2018р., в якій позивач вимагав повернути грошові кошти в сумі 3   454 602,20 грн., з огляду на досягнення сторонами згоди щодо коригування вартості фактично виконаних робіт за договором №06/09-В від 06.09.2016р.
		Проте, за поясненнями позивача, відповідачем вимог Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної виконано не було, відповіді на претензію не надано, грошові кошти в сумі 3   454 602,20 грн. не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
		Згідно з ст.626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські       зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання       зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		Згідно з ч.1   ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).       
		Умовою виконання зобов'язання -       є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
		Таким чином, з огляду на підписання сторонами в межах договору актів коригування до актів приймання-передачі виконаних робіт (форми Кб-2в) на загальну суму 3   454 602,20 грн., які були попередньо сплачені замовником, суд дійшов висновку щодо виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» обов'язку з повернення грошових коштів, строк виконання якого настав. 
		Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини  у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
		Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
		Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
		До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
		Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р.  Європейського суду з прав людини  у справі «Домбо   Бегеер Б.В.   проти Нідерландів»). 
		У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини  у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
		Проте, судом вказувалось, що відповідачем відзиву на позов подано не було, доказів повернення грошових коштів позивачу до матеріалів справи не представлено. було.
		За таких обставин, з огляду на все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" про стягнення 3 454 602,20 грн. 
		Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. 
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, 
		ВИРІШИВ:
		1.  Задовольнити позовні вимоги повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» (01010, м.Київ, вул.Лаврська, буд.8, кімната 6, ЄДРПОУ 37772948) на користь Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ЄДРПОУ 04054079) грошові кошти в сумі  3 454 602,20 грн. та судовий збір в розмірі 51   819,03 грн. 
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.   
		Повний текст рішення складено та  підписано 23.04.2019р. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...