Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/707/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/816/305/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018200130000127

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №573/707/18 Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/305/19 Суддя-доповідач -                 ОСОБА_2  Категорія - Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі   
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		16 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 , 
		захисника - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_8 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Білопільського районного суду Сумської області, від 26 листопада 2018 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий, 
		визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 3 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
		Застосовано спеціальну конфіскацію до грошових коштів в сумі 5000 грн., що зберігаються в ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Ухвалено рахувати строк відбування покарання ОСОБА_8 з дня затримання.
		Скасовано арешт накладений на земельні ділянки: 0,2861 га, кадастровий номер 5920682600:01:004:0048, реєстраційний номер 1505109359206; 3,9 га, кадастровий номер 5920682600:01:002:0065, реєстраційний номер 1178684959206, за ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області, від 27 квітня 2018 року. 
		 
		ВСТАНОВИЛА: 
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 29 березня 2018 року, близько 10  ї год., прибув до Білопільського відділення поліції Сумського відділу ГУ НП в Сумській області, що розташований по вул. Соборній, буд. 76 в м. Білопілля, Сумської обл., з метою надання старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , який призначений на посаду слідчого СВ Білопільського відділення поліції Сумського відділу Головного управління Національної поліції в Сумській області відповідно до наказу ГУНП в Сумській області №374 о/с «По особовому складу» та є службовою особою органів Національної поліції України, відповідно до Прикінцевих положень до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», ст. 25 Закону України «Про державну службу», займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у сумі 5 тис. грн. за прийняття ним завідомо незаконного рішення про закриття кримінального провадження № 12017200130000589, від 11 жовтня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, у ході здійснення досудового розслідування у якому здобуто відомості щодо ймовірної причетності ОСОБА_8 до його вчинення.
		Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_8 29 березня 2018 року, близько 10  ї год., зайшов до службового кабінету № 6 Білопільського відділення поліції Сумського відділу ГУ НП в Сумській області, де надав слідчому слідчого відділення Білопільського відділення поліції Сумського відділу ГУ НП в Сумській області ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 5000 грн., які поклав всередину службового блокноту, що лежав на робочому столі слідчого у зазначеному кабінеті та за яким у момент скоєння злочину перебував слідчий.
		У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування було грубо порушено право ОСОБА_8 на захист, оскільки під час проведення слідчих дій обвинувачений не був забезпечений захисником, а його відмова від захисника відбувалася з порушенням ст. 54 КПК України, так як особа може відмовитися від захисника виключно після конфіденційного спілкування з захисником.
		Захисник вважає, що суд вийшов за межі пред?явленого обвинувачення бо в обвинувальному акті зазначено дату вчинення кримінального правопорушення  28 березня 2018 року, а у вироку йде мова про 29 березня 2018 року.
		Захисник вказує, що суд у вироку послався на недопустимий доказ  протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 із застосуванням технічних засобів фіксування, від 29 березня 2018 року, оскільки суд у судовому засіданні дослідив диск відеозапису цієї слідчої дії, хоча відеокамера на яку здійснювалося фіксування не здійснює відеозапису на оптичний диск, фактично у судовому засіданні досліджувався не оригінал відеозапису, а його копія. Крім того, у протоколі слідчого експерименту мова йде про слідчу дію, в рамках кримінального провадження № 12018200130000127, від 29 березня 2018 року, а фактично існує лише кримінальне провадження № 12018200130000127, від 26 березня 2018 року, тобто в протоколі вказано відмінну дату кримінального провадження, що додатково підтверджує неналежність доказу здобутого у ході вказаного слідчого експерименту.
		Крім того апелянт вказує, що органом досудового розслідування фактично не було виконано вимоги ст. 253 КПК України, про повідомлення про застосування негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 , оскільки в тексті повідомлення мова йшла про виявлені факти збуту наркотичної речовими, а не про неправомірну вигоду. 
		Захисник вважає, що під час досудового розслідування замість аудіо  відеоконтролю особи фактично було здійснено контроль за вчиненням злочину, рішення про проведення якого має право приймати виключно прокурор. При цьому, у кримінальному провадженні, під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій наявна провокація відносно обвинуваченого по наданню ним неправомірної вигоди.
		Також судом першої інстанції не було враховано, що обвинувачений не знав про посаду ОСОБА_9 , а відповідно і кваліфікація за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність є помилковою.
		Зазначає захисник і про те, що протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про кількість аркушів у т. 1, з якими було ознайомлено обвинуваченого.
		Від прокурора у кримінальному провадженні надійшло заперечення на апеляційну скаргу захисника, в якому прокурор заперечує проти апеляційних вимог захисника і вважає, що вирок суду є законним, а апеляційна скарга не обґрунтованою. 
		Заслухавши суддю  доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 про заперечення апеляційних вимог, думку захисника ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 про підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження та, піддавши аналізу мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, піддавши аналізу досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненому та необхідність кваліфікації його дій за ст. 369 ч. 3 КК України.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на законних підставах поклав в основу вироку докази обвинувачення ОСОБА_8 , здобуті органом досудового розслідування, не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 .
		Так, обвинувачений ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснив, що у вересні 2017 року мала місце крадіжка соняшника на полі з бункера комбайну до якої він причетний. З цього приводу слідчий Білопільського відділу поліції ОСОБА_10 проводив розслідування. Ще восени 2017 року він пропонував гроші в сумі 10000 грн. ОСОБА_10 за закриття даного кримінального провадження, але той відмовився. Потім 24 березня 2018 року йому зателефонував слідчий ОСОБА_10 і сказав, щоб він приїхав до поліції в м. Білопілля. 25 березня 2018 року він приїхав і слідчий ОСОБА_10 йому сказав: «Давай справу закривати, скільки за це ти можеш дати грошей?». Він відповів, що може дати 5000 грн. ОСОБА_10 погодився і сказав, щоб привіз гроші оперуповноваженому карного розшуку ОСОБА_9 . При цьому, він не говорив, що передасть його справу ОСОБА_9 , мова була лише про гроші. Потім йому зателефонував ОСОБА_9 і сказав, щоб він приїхав. Першого разу до ОСОБА_9 ОСОБА_8 приїхав вже з грошима. Але ОСОБА_9 сказав, щоб приніс їх наступного разу. Потім 28 березня 2018 року він знову приїхав до ОСОБА_9 , на цей день йому зустріч призначив саме останній. Він опитав його і після закінчення цього ОСОБА_8 поклав гроші ОСОБА_9 в записник, що лежав на столі. Під час бесіди останній закривав і відкривав записник, тому він зрозумів, що гроші треба покласти туди. А потім зайшли інші працівники поліції і сказали, що він передав хабар слідчому. Але ОСОБА_8 не знав, що ОСОБА_9 є слідчим, вважав його оперуповноваженим карного розшуку. Посвідчення службового він йому не показував, був у цивільному одязі. ОСОБА_8 вважає, що його спровокували самі поліцейські. Визнає свою винуватість в тому, що незаконно передав гроші ОСОБА_9 саме як оперуповноваженому, не знав що він є слідчим. Не визнає винуватість у пред`явленому обвинуваченні, що передав гроші ОСОБА_9 , як слідчому.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано розцінив вказані покази ОСОБА_8 як такі, що спрямовані на забезпечення свого захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки вказані покази обвинуваченого ОСОБА_11 спростовуються при дослідженні судом інших доказів по справі. 
		Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він працює на посаді слідчого СВ Білопільського відділення поліції. Наприкінці березня 2018 року йому було передано від слідчого ОСОБА_10 для розслідування кримінальне провадження за ст. 191 КК України, де фігурантом був ОСОБА_8 . В один із днів в кінці березня 2018 року до Білопільського ВП прийшов ОСОБА_8 , оскільки його викликав слідчий ОСОБА_10 . Він провів ОСОБА_8  до себе в кабінет, де пояснив йому, що він слідчий і замість ОСОБА_10 здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом зникнення насіння соняха, в чому підозрювали ОСОБА_8 . Оскільки у нього було багато роботи, були викликані люди в інших провадженнях, то часу допитувати ОСОБА_8 у нього не було, а тому він призначив іншу дату для явки ОСОБА_12 до поліції. Під час розмови останній зразу запропонував йому гроші за закриття даного кримінального провадження, на що він не погодився і сказав, що така пропозиція є незаконною. В цей же день він зразу ж написав рапорт, що ОСОБА_8 пропонує дати йому неправомірну вигоду. Після цього були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за ст. 369 ч. 3 КК України. Через декілька днів ОСОБА_8 прибув до відділення поліції де ОСОБА_9 допитав його у своєму робочому кабінеті. В кінці допиту ОСОБА_8 знову запропонував йому гроші за закриття кримінального провадження, витягнув їх з кишені і поклав до робочого щоденника. До приходу ОСОБА_8 на ОСОБА_9 помістили камеру, щоб записувати зустріч з ОСОБА_8 . Після того, як ОСОБА_8 поклав гроші до щоденника, до кабінету увійшли працівники поліції з понятими і почали документувати вчинений ОСОБА_8 злочин про надання йому неправомірної вигоди. Коли перерахували кошти, що в якості неправомірної вигоди надав йому ОСОБА_8 , то їх було 5000 грн. ОСОБА_8 ще під час першої зустрічі він представився, що є слідчим і буде вести його справу.
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює слідчим у Білопільському відділенні поліції. У нього в провадженні перебувало кримінальне провадження по факту викрадення насіння соняшника у вересні 2017 року, одним із фігурантів по якому був ОСОБА_8 . Дане провадження він планував направити до суду, але необхідно було виконати ще ряд слідчих дій. Під час розмов ОСОБА_8 натякав йому про закриття справи і не направлення її до суду, на що він йому відповів, що підстав для закриття кримінального провадження на даний час ще немає. В послідуючому він повідомив ОСОБА_8 , що його справу буде вести саме слідчий ОСОБА_9 .
		Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суду надали аналогічні один одному пояснення про те, що в кінці березня 2018 року їх запросили бути понятими в поліції. Вони зайшли в кабінет і побачили там ОСОБА_8 , при них у нього запитали як давав гроші, на що він відповів, що поклав гроші в сумі 5000 грн. в записник за якусь справу. На дверях в кабінет, куди вони зайшли, табличка з написом була. ОСОБА_8 розповідав все добровільно, йому ніхто не підказував, не погрожував. Будь-яких скарг ОСОБА_8 не висловлював.
		Вказані показання свідків знаходяться у логічному взаємозв`язку, як між собою, так і з іншими доказам.
		З копієї наказу № 374 о/с, від 7 грудня 2016 року, судом було встановлено про призначення лейтенанта поліції ОСОБА_9 слідчим слідчого відділення Білопільського відділення поліції Сумського ВП ГУНП в Сумській області (т. 1, а. п. 45).
		З копії службового посвідчення лейтенанта поліції ОСОБА_9 , судом було встановлено, що ОСОБА_9 займає посаду слідчого (т. 1, а. п. 46).
		З копії функціональних обов`язків слідчого СВ Білопільського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 , судом було встановлено, що слідчий є службовою особою органу Національної поліції України, уповноваженою в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (т. 1 а. п. 47);
		З протоколу обшуку, від 29 березня 2018 року, судом було встановлено, що обшук проведений на підставі постанови слідчого про невідкладний обшук у період часу з 10  ї год. 39 хв. до 11  ї год. 36 хв. в службовому кабінеті № 6 Білопільського ВП ГУНП в Сумській області, де в робочому зошиті слідчого ОСОБА_9 були виявлені грошові кошти в сумі 5000 грн., які туди поклав ОСОБА_8 з метою закриття кримінального провадження по факту викрадення насіння соняшника. До протоколу долучений оптичний диск з відеозаписом та флеш  карта пам`яті з відеозаписом обшуку, що переглядалися в судовому засіданні, на якому зафіксовані обставини вилучення грошей в сумі 5000 грн., які ОСОБА_8 надав в якості неправомірної вигоди слідчому ОСОБА_9 (т. 1 а. п. 51  55, 56).
		З ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми, від 29 березня 2018 року, судом було встановлено про надання слідчим суддею дозволу на проведення обшуку приміщення кабінету № 6 Білопільського ВП ГУПН в Сумській області у м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 76, Сумської області, для відшукування та вилучення грошових коштів в загальній сумі 5000 грн. (т. 1 а. п. 63).
		З протоколу слідчого експерименту, від 29 березня 2018 року, та оптичного диску з відеозаписом слідчого експерименту, судом було встановлено, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 розказав, що надав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 грн. за закриття кримінального провадження по факту викрадення насіння соняшника. Також під час слідчого експерименту ОСОБА_8 вказав, що гроші надав саме слідчому ОСОБА_9 (т. 1 а. п. 70  80).
		З ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області, від 27 березня 2018 року, судом було встановлено, що слідчим суддею апеляційного суду надано дозвіл на проведення аудіо -, відеоконтролю особи ОСОБА_8 на території Білопільського району Сумської області протягом 10 днів, починаючи з 27 березня 2018 року (т. 1 а. п. 112  113).
		З протоколу результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо -, відеоконтроль особи, від 31 березня 2018 року, та оптичного диску з відеозаписом, судом було встановлено, що 29 березня 2018 року під час допиту слідчим ОСОБА_9 . ОСОБА_8 останній передав слідчому гроші в сумі 5000 грн. за закриття кримінального провадження, які поклав до щоденника слідчого (т. 1 а. п. 97  108).
		Колегія суддів вважає, що за наявності таких доказів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про вчинення ОСОБА_8 надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею дій в його інтересах з використанням їй наданої влади чи службового становища, та вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ст. 369 ч. 3 КК України.
		Доводи захисника про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність із  за не обізнаності обвинуваченого ОСОБА_8 щодо посади слідчого ОСОБА_9 повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження дослідженими судом першої інстанції у судових засіданнях.
		Так, з пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що він зв?язався в телефонному режимі з ОСОБА_8 якому повідомив про заміну його, як слідчого, на іншого слідчого  ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що з обвинуваченим він зустрічався декілька разів. Першого разу, коли ОСОБА_8 прийшов до нього, то він йому представився, як слідчий, який буде здійснювати подальше розслідування кримінального провадження № 12017200130000589 внесеного до ЄРДР 11 жовтня 2017 року, за фактом викрадення 26 вересня 2017 року з зернозбирального комбайну « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ПП «Дунь», насіння соняшника вагою близько 2,5 т, з правовою кваліфікацією  ст. 191 ч. 1 КК України. 
		Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які були понятими під час слідчих дій, пояснили, що саме у їх присутності обвинувачений ОСОБА_8 розповів як він поклав гроші до записника належного слідчому ОСОБА_9 . Свідки також пояснювали, що при вході до кабінету ОСОБА_9 наявна табличка з зазначенням його посади, як слідчого.
		Із протоколу слідчого експерименту, від 29 березня 2018 року та оптичного диску з відеозаписом слідчого експерименту, вбачається, що ОСОБА_8 пояснив, що гроші надав він саме слідчому ОСОБА_9 (т. 1 а. п. 70 - 80).
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо -, відеоконтроль особи, від 31 березня 2018 року, та оптичним диском з відеозаписом допиту, вбачається, що 29 березня 2018 року, під час допиту слідчим ОСОБА_9 . ОСОБА_8 передав слідчому гроші в сумі 5000 грн. за закриття кримінального провадження, які поклав до щоденника слідчого (т. 1 а. п. 97 - 108).
		Таким чином, в матеріалах кримінального провадження наявна сукупність доказів, що однозначно вказують на завчасну обізнаність обвинуваченого ОСОБА_8 з посадою ОСОБА_9 , як слідчого.
		Доводи апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_8 на захист із  за того, що останній не був забезпечений захисником під час проведення слідчих експериментів, при цьому його відмова від захисника відбувалася з порушенням ст. 54 КПК України, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки дане кримінальне провадження не підпадає під випадки, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов?язковою, відповідно до ст. 52 КПК України, а ст. 54 КПК України регламентується порядок відмови чи заміни захисника, який вже був призначений особі за рахунок коштів держави або ж з яким вона самостійно уклала угоду з захисником. За наведених обставин відмовитися чи замінити можливо лише наявного захисника, а оскільки обвинувачений ОСОБА_8 перед початком проведення слідчих дій з ним та після роз?яснення йому права на захист відмовився мати захисника (т. а. п. 67  69), а тому заміни захисника ОСОБА_8 , в розумінні ст. 54 КПК України, у кримінальному провадженні не було.
		Також, колегія суддів не може погодитися з доводами захисника з приводу виходу суду першої інстанції за межі пред?явленого обвинувачення, через зазначення у вироку дати вчинення злочину відмінної від обвинувального акту, оскільки до суду надійшов обвинувальний акт (т. 1 а. п. 1  3), де вказано дату вчинення злочину  28 березня 2018 року, однак під час дослідження доказів у судових засіданнях було встановлено фактичні обставини кримінального провадження які вказували на іншу дату вчинення злочину  29 березня 2018 року, а тому прокурором у кримінальному провадженні, в порядку ст. 338 КПК України, було змінено обвинувальний акт (т. 2 а. п. 229  232) де зазначено дату вчинення злочину  29 березня 2018 року, тобто дату, що повністю підтверджувалася доказами кримінального провадження, а тому суд з повним дотриманням ст. 337 КПК України, здійснив розгляд даного кримінального провадження в межах зміненого обвинувального акту і зазначив дату вчинення злочину зазначену в зміненому обвинувальному акті  29 березня 2018 року. 
		Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката про неналежність та недопустимість доказу обвинувачення  протоколу проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 із застосуванням технічних засобів фіксування, від 29 березня 2018 року, у зв`язку з дослідженням судом у судовому засіданні оптичного диску з відеозаписом слідчої дії, у той час, як відеокамера на яку здійснювалося фіксування не здійснює відеозапису на оптичний диск ,та зазначення в тексті протоколу про слідчу дію, в рамках кримінального провадження № 12018200130000127, від 29 березня 2018 року, а не кримінального провадження № 12018200130000127, від 26 березня 2018 року, то колегія суддів вважає вказати на наступне.
		Так, судом першої інстанції в судовому засіданні було досліджено протокол слідчого експерименту, від 29 березня 2018 року та оптичний диск з відеозаписом цього слідчого експерименту (т. 1 а. п. 70  80).
		Із тексту протоколу (т. 1 а. п. 78) вбачається, що слідча дія фіксувалася на відеокамеру марки «Panasonic HD HC-V 160» з цифровим носієм інформації та записом на оптичний диск, про що було роз?яснено обвинуваченому.
		До вище зазначеного протоколу було долучено диск із відеозаписом слідчої дії (т. 1 а. п. 80), який був оформлений відповідно до вимог ст. 105 КПК України.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дослідив вказаний оптичний диск, як оригінал, в порядку ст. 99 КПК України, оскільки останній містить в собі зафіксовані відомості, що мають доказове значення і повністю відповідають іншим доказам у кримінальному провадженні.
		Посилання у тексті протоколу на іншу дату кримінального провадження, при повній його відповідності фактичним обставинам кримінального провадження колегія суддів вважає не що інше як технічною помилкою, яка в цілому не впливає на належність зазначеного доказу до даного кримінального провадження. 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що під час дослідження вказаного протоколу слідчого експерименту, від 29 березня 2018 року та оптичного диску з відеозаписом слідчого експерименту, сторона захисту не надала суду жодних доказів того, що зафіксована в них інформація не відповідала дійсності, а сам факт дослідження в судовому засіданні копії відеозапису зробленого на оптичний диск, не тягне за собою визнання такого доказу не допустимим.
		Доводи апеляційної скарги захисника з приводу невиконання органом досудового розслідування повідомлення про застосування негласних слідчих (розшукових) дій відносно обвинуваченого, в порядку ст. 253 КПК України, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		В матеріалах кримінального провадження (т. 1 а. п. 137) наявне повідомлено про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 за ст. 369 ч. 3 КК України, кримінальне провадження № 12018200130000127, від 26 березня 2018 року, з яким під розпис ознайомився обвинувачений.
		Оскільки фабула даного повідомлення містить дані про кримінальне провадження: дату внесення даних до ЄРДР; статтю закону України про кримінальну відповідальність за яким здійснювалося досудове розслідування; назву проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, тобто інформацію, що дозволяє точно ідентифікувати кримінальне провадження і вид проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, тому зазначення в тексті повідомлення про - «фіксування факту збуту наркотичних засобів» є ніщо інше як технічна помилка допущена слідчим при його складанні, яка в цілому не впливає на конституційні права особи та не порушує їх. 
		Також, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника з приводу того, що під час досудового розслідування замість аудіо-, відеоконтролю особи було здійснено контроль за вчиненням злочину і, що в даному кримінальному провадженні наявна провокація відносно ОСОБА_8 на вчинення злочину
		В матеріалах кримінального провадження на підтвердження факту проведення негласної (розшукової) слідчої дії наявні: клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, від 26 березня 2018 року, (т. 1 а. п. 92  94), згідно якого слідчий просить надати дозвіл на проведення саме аудіо -, відеоконтролю ОСОБА_8 ; ухвала слідчого судді Апеляційного суду Сумської області, від 27 березня 2018 року, (т. 1 а. п. 112  114), згідно якої було надано дозвіл на проведення аудіо -, відеоконтролю ОСОБА_8 , протягом 10 днів, починаючи з 27 березня 2018 року (т. 1 а. п. 112  114); протокол з результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо -, відеоконтроль особи, від 31 березня 2018 року (т. 1. а. п. 97  107), згідно якого ОСОБА_8 веде розмову з ОСОБА_9 під час якої ОСОБА_8 передає слідчому ОСОБА_9 5000 грн. неправомірної вигоди, за закриття кримінального провадження відносно нього.
		Відповідно до ст. 258 КПК України, одним із різновидів втручання в приватне спілкування є аудіо-, відеоконтроль особи.
		Згідно ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Таким чином, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні докази на підтвердження проведення виключно такої слідчої (розшукової) дії, як аудіо-, відеоконтролю особи, зміст та форма якої повністю відповідали вимогам ст. ст. 258  260; 266 КПК України, а тому підстав вважати, що в даному випадку відбувся  контроль за вчиненням злочину, не має.
		Що стосується твердження апеляційної скарги захисника про наявність ознак провокації, то слід зазначити, що суд першої інстанції вказані доводи сторони захисту перевірив і у своєму вироку зробив висновок про відсутність провокації з боку органів досудового розслідування, через те, що їх дії не виходили за межі їх повноважень і були пасивними.
		З вказаним висновок колегія суддів погоджується, крім того допитані у якості свідків - слідчі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зазначали, що ініціатива надання неправомірної вигоди походила саме від обвинуваченого.
		Так, свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що ОСОБА_8 під час його допиту натякав на закриття кримінального провадження, однак він йому повідомив, що підстави для закриття кримінального провадження, відсутні. 
		Крім того, аналогічні пояснення з приводу цього надав свідок ОСОБА_9 , що саме обвинувачений натякав йому на гроші за закриття кримінального провадженні, однак він про це відразу повідомив керівництво, а наступного разу, коли обвинувачений ОСОБА_8 прийшов до нього на допит, то він самостійно поклав гроші йому до записника.
		Вказані пояснення свідків підтверджуються і матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій проведених в рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , з яких вбачається, що саме ОСОБА_8 пропонував та надав слідчому ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 5000 грн.
		Допитані судом в якості свідків поняті ОСОБА_13 , ОСОБА_14 пояснили, що обвинувачений ОСОБА_8 у присутності понятих пояснив як він слідчому ОСОБА_9 добровільно і за власною ініціативою надав неправомірну вигоду в розмірі 5000 грн.
		Таким чином, дії свідка ОСОБА_9 були виключно пасивними і не виходили за межі його повноважень, як слідчого, а тому в його діях відсутні будь  які ознаки провокації надання йому неправомірної вигоди.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування відомостей про кількість аркушів у т. 1, з якими було ознайомлено обвинуваченого, є слушними. Однак, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_8 написав в протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, від 27 квітня 2018 року, про повне ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 1 а. п. 141), а також написав розписку (т. 1 а. п. 142), в якій підтвердив про ознайомлення в кримінальному провадженні № 12018200130000127, від 26 березня 2018 року, з протоколами: обшуку; допиту свідків; допиту підозрюваного; слідчого експерименту; розсекреченими матеріалами та відеозаписами до них та іншими матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення було виконано вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів іншій стороні у повному обсязі.
		З огляду на викладене, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 за результатами змагального судового процесу.
		Колегія суддів вважає, що суд при призначенні ОСОБА_8 покарання врахував вимоги ст. 65 КК України. Судом було враховано, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не знаходиться, не є інвалідом, має сім?ю та постійне місце проживання.
		Обставинами, що пом?якшують покарання було визнано судом: активне сприяння ОСОБА_8 розкриттю злочину, а також те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявність на утриманні неповнолітнього сина, при цьому обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. 
		Колегія суддів вважає, що вказані обставини у їх сукупності, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дало можливість суду першої інстанції призначити покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі у його мінімальному розмірі визначеному санкцією ст. 369 ч. 3 КК України.
		За наведених обставин колегія суддів, знаходячи ухвалений відносно ОСОБА_8 вирок суду законним, не вбачає підстав для його скасування,а відповідно, не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог.
		Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Вирок Білопільського районного суду Сумської області, від 26 листопада 2018 року, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , без задоволення.
		Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3  х місяців з дня її проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2    ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...