Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 213/319/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 61-18969ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 213/319/16-ц
		провадження № 61-18969св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_6,відповідач-Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,третя особа-ОСОБА_7, 
		розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних, неустойки та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі: Бондар Я. М., БарильськоїА. П., Зубакової В. П.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.                У лютому 2016 року ОСОБА_6звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПАТ «СК «Провідна») про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних, неустойки та відшкодування моральної шкоди.
		 
		2.                Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року ОСОБА_7 залучений до справи у якості третьої особи.
		 
		3.                Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Мерседес (державний номерний знак НОМЕР_1), під керуванням водія ОСОБА_7, в якому загинула дружина позивача, яка була пасажиром вказаного транспортного засобу (далі - ДТП). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПАТ «СК «Провідна».
		 
		4.                ПАТ «СК «Провідна» не виплатило ОСОБА_6 у встановлені строки страхове відшкодування моральної шкоди. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути з ПАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 6 882,00 грн та, у зв'язку з затримкою виплати цього страхового відшкодування, неустойку в сумі 6 255,85 грн, інфляційні втрати в сумі 6 120,75 грн, 3 % річних в сумі 527,75 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		5.                Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 рокувідмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6
		 
		6.                Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до довідки від 15 серпня 2013 року суд встановив, що 30 липня 2013 року о 00 годин 20 хвилин на дорозі Н-06 Сімферополь - Бахчисарай - Севастополь на відмітці 55 км 50 м сталося ДТП, а саме: зіткнулися автомобіль Mercedes-Benz 315 CDI (державний номерний знак НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_7 (власник) (далі - автомобіль 1), та Камаз 54112 (державний номерний знак НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_12 (водій), власник автомобіля ОСОБА_13, причіпу Kassbohrer (державний номерний знак НОМЕР_3), власником якого є Приватне підприємство «Транс Світ М Кам Подільський». ДТП сталось внаслідок перевищення ОСОБА_7 безпечної швидкості руху. Громадянка України ОСОБА_15, яка перебувала в якості пасажира в автомобілі 1, померла на місці ДТП (а.с. 69-71, том 1). Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12013140000000826 внаслідок ДТП до першої міської лікарні міста Севастополя потрапили: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 В цьому документі також зазначено, що на місці ДТП загинула ОСОБА_15 (а.с. 72-73, том 1).
		 
		7.                Судом встановлено, що ОСОБА_15 була дружиною позивача. (а.с. 13, том 1)
		 
		8.                Позивачем надано копію вироку Нахимівського районного суду міста Севастополь від 28 травня 2014 року, винесеного іменем Російської Федерації, на підтвердження вини ОСОБА_7 у скоєному ДТП. Однак, ця копія не завірена належним чином, не містить інформації щодо набрання нею законної сили. Також відповідно до Конституції України місто Севастополь входить до територіального складу України. Таким чином вказаний документ є неналежним та недопустимим доказом, а обставини, вказані в ньому, не вважаються преюдиційно встановленими.
		 
		9.                Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПАТ «СК «Провідна», що підтверджується копією поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 грудня 2012 року № АВ/5865290 на автомобіль 1 (а.с. 5, том 1).
		 
		10.            19 серпня 2013 року та 28 січня 2015 року позивачем була подана заява до відповідача про виплату страхового  відшкодування (а.с.  67-68,  74-75, том 1). 10 серпня 2015 року відповідачем позивачу було перераховане страхове відшкодування в сумі 10 448,50 грн за витрати на поховання (а.с. 6, 7, том 1).
		 
		11.            Позивач вказує на те, що страхове відшкодування було виплачено відповідачем йому частково за статтею 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на момент укладання відповідного страхового полісу (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про страхування відповідальності автовласників). Відповідач цього не заперечує, вважаючи, що саме така редакція статті 27 цього закону має застосовуватись. Отже, вину третьої особи в скоєнні ДТП відповідач визнав. Враховуючи зазначене та те, що відповідно до запису в ЄРДР за № 12013140000000826 (а.с. 72-73, том 1) обставини ДТП розглядалися в рамках кримінального провадження, суд вважає підтвердженим, що перебіг строку здійснення страхового відшкодування припинено ще до дати набрання судовим рішенням у цій кримінальній справі законної сили. Надана позивачем копія відповідного вироку не є належним та допустимим доказом та не може впливати на зміну цього строку.
		 
		12.            Крім того, суд дійшов висновку, що стаття 27 Закону про страхування відповідальності автовласників застосовується до даних правовідносин в редакції, що діяла на момент укладання відповідного полісу страхування (27 грудня 2012 року). Тому вимога позивача про стягнення страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки зміни, які передбачають таке відшкодування, були внесені у статтю 27 зазначеного закону після укладання відповідного полісу страхування Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон про внесення змін). Отже, щодо цієї вимоги позивача відсутнє прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем, а отже, відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
		 
		13.            Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_6, подана його представником, задоволена: скасоване рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року та ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог, зокрема вирішено:
		-    стягнути з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини, 6 882,00 грн, інфляційні витрати в сумі 6 120,75 грн, три відсотки річних у сумі 527,75 грн та пеню (неустойку) у сумі 6 255,85 грн;
		-    стягнути з ПАТ «СК «Провідна» на користь держави відшкодування судових витрат, понесених в судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 2 425,28 грн.
		 
		14.            Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не з'ясував в повній мірі всі обставини, які мають значення для вирішення справи.
		 
		15.            На підтвердження факту смерті ОСОБА_15 надано копію свідоцтва про смерть (а.с. 11, том 1), та довідка про причину смерті, в якій вказано причину її смерті: пасажир мікроавтобуса травмований при зіткненні з вантажним автомобілем (а.с. 12, том 1).
		 
		16.            За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки на час здійснення ДТП у липні 2013 року діяла редакція Закону про страхування відповідальності автовласників, що передбачає відповідальність страховика за моральну шкоду, заподіяну в результаті смерті ОСОБА_15 внаслідок ДТП, хоч вона і не діяла на час укладання зазначеного полісу страхування.
		 
		17.            Розмір мінімальної заробітної плати станом на час скоєння ДТП становив 1 147,00 грн. Отже, розмір моральної шкоди становитиме 13 764,00 грн (передбачені Законом про страхування відповідальності автовласників 12 мінімальних заробітних плат), який підлягає виплаті в рівних частках по 6 882,00 грн кожному з двох рідних потерпілої ОСОБА_15, яка загинула в ДТП, - чоловіку та доньці.
		 
		18.            ОСОБА_6 із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування вперше звернувся до ПАТ «СК «Провідна» 19 серпня 2013 року. Отже датою початку прострочення грошового зобов'язання відповідачем з урахуванням статті 36 Закону про страхування відповідальності автовласників є 18 листопада 2013 року.
		 
		19.            Апеляційний суд погоджується із визначеним позивачем розміром 3 % річних за період з 18 листопада 2013 року по дату звернення до суду з позовом у сумі 527,75 грн. За період з 18 листопада 2013 року по 07 червня 2016 року з ПАТ СК «Провідна» підлягає стягненню на користь позивача пеня у сумі 6 255,85 грн, розрахована відповідно до розміру подвійної облікової ставки Національного банку України та суми невиплаченого відповідачем страхового відшкодування - 6 882,00 грн. Сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, яку повинен сплатити відповідач за період з 18 листопада 2013 року по 07 червня 2016 року, становить 6 120,75 грн.
		 
		20.            Розподіл судових витрат здійснено відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		21.            11 липня 2017 року ПАТ «СК «Провідна»подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.
		 
		22.            У касаційній скарзі ПАТ «СК «Провідна», крім іншого, просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року та залишити в силі рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		23.            Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
		 
		24.            Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		25.            08 травня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.
		 
		26.            Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		27.            Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		28.            Ухвалою судді ВССУ від 02 серпня 2017 року задоволене клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрите касаційне провадження, витребувані матеріали справи з суду першої інстанції та задоволено клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у цій справі.
		 
		29.            Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		30.            Закон про страхування відповідальності автовласників мав застосовуватись в редакції, яка діяла на момент оформлення відповідачем страхового полісу позивачу (27 грудня 2012 року) та не передбачала виплату відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 27 цього закону в редакції, яка діяла на момент скоєння ДТП. Безпосередньо Закон про внесення змін не передбачає у своїх прикінцевих та перехідних положеннях його застосування до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладених до набуття ним чинності.
		 
		31.            За відсутності підстав вимагати відшкодування відповідної моральної шкоди, відсутні і підстави стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, пов'язаних з простроченням виконання такого відшкодування. Крім того, відповідач вважає, що між ним та позивачем виникли деліктні правовідносини, на які стаття 625 ЦК України взагалі не розповсюджується.
		 
		32.            Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400ЦПК України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		33.            03 жовтня 2017 року представником позивача ОСОБА_25 передане до ВССУ заперечення на відповідну касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги та залишити без змін рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року.
		 
		34.            Позивач вважає, що апеляційний суд застосував правильну редакцію Закону про страхування відповідальності автовласників. Для правовідносин позивача й відповідача має значення коли відбувся страховий випадок та виникло право вимоги у позивача, а не коли відповідач уклав відповідний страховий поліс з третьою особою, стороною якого позивач взагалі не є.
		 
		35.            Стаття 625 ЦК України підлягає застосуванню у цій справі до відповідача, відповідач неправильно інтерпретує норми закону, вказуючи на те, що вона застосовується лише до виконання ним своїх зобов'язань безпосередньо перед застрахованою особою.
		 
		36.            Інші доводи позивача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України. Зокрема, не приймаються до уваги посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності врахувати зазначений вирок суду Російської Федерації, оскільки суд першої інстанції, про залишення в силі рішення якого просить позивач, встановив у цьому рішенні, що цей вирок не є оформленим належним чином для того, щоб бути розглянутим у якості письмового доказу відповідно до вимог ЦПК України 2004. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		37.            Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		38.            Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		39.            Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		40.            Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		41.            Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
		 
		42.            Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
		 
		(1.1) Щодо відшкодування моральної шкоди
		 
		43.            Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).
		 
		44.            Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).
		 
		45.            Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.
		 
		46.            Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).
		 
		47.            Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.
		 
		48.            Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України 2004).
		 
		49.            Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (згідно із пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		50.            Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (згідно із частинами першою, третьою-п'ятою статті 23 ЦК України).
		 
		51.            Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
		 
		52.            Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункти 1 та 3 частини другої статті ЦК України). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частини третя та шоста статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
		 
		53.            За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (частина перша статті 979 ЦК України). Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (абзац другий частини першої статті 981 ЦК України).
		 
		54.            До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України). Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом (частина третя статті 985 ЦК України).
		 
		55.            Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (згідно із частиною першої статті 638 ЦК України). Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 983 ЦК України).
		 
		56.            Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (частина перша статті 982 ЦК України).
		 
		57.            Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина перша статті 990 ЦК України).
		 
		58.            Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
		 
		59.            Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про страхування).
		 
		60.            Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому (частини перша, п'ята та чотирнадцята статті 9 Закону про страхування).
		 
		61.            При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону про страхування відповідальності автовласників).
		 
		62.            Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (пункт 22.3 статті 22 Закону про страхування відповідальності автовласників в редакції, чинній на момент укладання відповідного страхового полісу).
		 
		63.            Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого (пункт 9.3. статті 9 Закон про страхування відповідальності автовласників в редакції, чинній на момент укладання відповідного страхового полісу).
		 
		64.            Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про внесення змін (який включив до змісту статті 27 страхове відшкодування моральної шкоди) його положення не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання ним чинності.
		 
		65.            Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону про страхування відповідальності автовласників в редакції, чинній на момент скоєння ДТП).
		 
		66.            Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 статті 27 Закону про страхування відповідальності автовласників в редакції, чинній на момент скоєння ДТП).
		 
		67.            Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (згідно із абзацом першим пункту 36.2 статті 36 Закону про страхування відповідальності автовласників).
		 
		68.            Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що положення Закону про внесення змін не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання ним чинності.
		 
		69.            Редакція закону, яка діє під час реалізації обсягу страхових зобов'язань, передбачених страховим полісом, регулює питання відповідної реалізації страхових зобов'язань та права третіх осіб, які випливають з такого полісу (за їх наявності). Але вона, за відсутності внесення його сторонами відповідних змін у цей поліс, не регулює обсяг самих зобов'язань, закріплених у такому полісі на день його укладання відповідно до вимог закону, який діяв у той момент. Від обсягу таких зобов'язань страховика залежать всі інші істотні умови договору страхування, передбачених частиною першою статті 982 ЦК України, в силу його особливостей, закріплених, зокрема у частині першій статті 979 ЦК України, статтях 1 та 9 Закону про страхування. Тому досягнута згода сторін такого договору страхування щодо його істотних умов не може змінюватись виключно законом.
		 
		70.            Характер моральної шкоди, заявленої позивачем до відшкодування відповідає пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України, що дає підстави для застосування пункту 22.3 статті 22 Закону про страхування відповідальності автовласників, який діяв на момент укладання відповідного страхового полісу, на що суди попередніх інстанцій не звернули увагу.
		 
		71.            Отже, відповідно до встановлених апеляційним судом обставин справи, сума страхового відшкодування моральної шкоди, визначена за вказаним 5 % лімітом, має бути стягнута на користь позивача.
		 
		72.            Апеляційний суд по суті прийняв правильне рішення щодо наявності підстав для пред'явлення позивачем до відповідача вимог щодо страхового відшкодування моральної шкоди, але помилився у механізмі визначення суми такого відшкодування. В зв'язку з цим судове рішення апеляційного суду підлягає зміні у цій частині, шляхом зазначення правильної суми такого відшкодування.
		 
		73.            Враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили всі обстави, необхідні для відповідного розрахунку, здійснення такого розрахунку Верховним Судом не протирічить статті 400 ЦПК України, оскільки не вимагає встановлення якихось додаткових обставин, а вимагає лише застосування приписів закону до встановлених обставин справи. Відповідно до пункту 9.3 статті 9 та пункту 22.3 статті 22 Закону про страхування відповідальності автовласників в редакції, чинній на момент укладання відповідного страхового полісу, страхове відшкодування моральної шкоди дорівнює 5 000,00 грн.
		 
		(1.2) Щодо прострочення відшкодування моральної шкоди та застосування статті 625 ЦК України
		 
		74.            Страховик зобов'язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).
		 
		75.            Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (частини третя статті 14 ЦК України).
		 
		76.            Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		 
		77.            У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 ЦК України).
		 
		78.            Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України).
		 
		79.            Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина перша статті 624 ЦК України).
		 
		80.            Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
		 
		81.            За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5 статті 36 Закону про страхування відповідальності автовласників).
		 
		82.            Положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК) (абзац другий пункту 4 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4 (далі - Постанова ПВССУ № 4).
		 
		83.            Відповідно до зазначеного змісту пункту 4 Постанова ПВССУ № 4 відповідальність страховика у цій справі передбачає застосування до неї частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи зміст статей частини третьої статті 549, частини першої статті 979, частини першої статті 982, частини першої статті 990, частини першої статті 992 ЦК України, зобов'язання відповідача перед позивачем, які випливають з відповідного страхового полісу, виданого відповідачем третій особі, є грошовими зобов'язаннями.
		 
		84.            Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права враховується Верховним Судом відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом та частини другої статті 416 ЦПК України.
		 
		85.            ВеликаПалата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц з провадженням № 14-16цс18 сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
		 
		86.            Враховуючи зазначене, законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також до прострочення його грошового зобов'язання застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат є сума страхового відшкодування моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Враховуючи зазначені вище зміни механізму визначення суми страхового відшкодування моральної шкоди у цій справі, відповідні розрахунки апеляційного суду не відповідають обставинам справи та потребують перевірки.
		 
		87.            Відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має процесуального права вирішити зазначені питання. Суд першої інстанції не вивчав питання розрахунків заявлених до стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. В зв'язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати судове рішення апеляційного суду в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивача, направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		 
		88.            Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		89.            Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		90.            Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).
		 
		91.            На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ПАТ «СК «Провідна»: скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3 % річних та пені, направивши в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, змінити це рішення апеляційного суду в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, шляхом стягнення на користь позивача з відповідача 5 000,00 грн замість 6 882,00 грн.
		 
		(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції
		 
		92.            Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, норми закону, об'єктивно встановити наявність підстав для стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. Здійснити розподіл судових витрат.
		 
		(2.3) Щодо судових витрат
		 
		93.            Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		94.            Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення, а передає справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Частково задовольнити касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».
		 
		2. Змінити рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року в частині стягнення з моральної шкоди. Cтягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_6 5 000,00 грн.
		 
		3. Скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» неустойки (пені), 3 % річних та інфляційних втрат, судових витрат. Направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          В. С. Висоцька
		 
		 
		                                                                                                                      А. О.Лесько
		 
		 
		                                                                                                                      В. В.Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      В. М. Сімоненко
		 
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...