Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/190/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 11-1396апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 822/190/18
		Провадження № 11-1396апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Граб Л. С., суддів Білої Л. М., Гонтарука В. М.) від 13 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про скасування рішення та зобов?язання вчинити дії,
		УСТАНОВИЛА:
		У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін?юст), у якому просив скасувати рішення Центральної комісії Мін?юсту від 21 серпня 2017 року № 4.17/9-2017 про відмову в переведенні засудженого до іншої установи виконання покарань, та зобов?язати відповідача переглянути оскаржуване рішення. 
		На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що при розгляді його клопотання Мін?юст діяв з порушенням чинного законодавства України, а тому оскаржуване рішення протиправне та підлягає скасуванню.
		Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задовольнив. Скасував рішення Центральної комісії Мін?юсту від 21 серпня 2017 року про відмову засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_3 у переведенні із Замкової виправної колонії (№ 58) до Житомирської установи виконання покарань (№ 8) та зобов?язав Мін?юст повторно розглянути звернення ОСОБА_3 про переведення засудженого до іншої установи виконання покарань.
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13 червня 2018 року скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року і закрив провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		За позицією суду апеляційної інстанції вирішення питань щодо порядку виконання вироку у кримінальному провадженні не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України). 
		Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, у липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року та передати справу на новий апеляційний розгляд. 
		Обґрунтовуючи наведені в касаційній скарзі доводи, позивач зазначив, що предметом його позову є оскарження рішення суб?єкта владних повноважень, а тому такий спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 листопада 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		21 листопада 2014 року Печерський районний суд м. Києва постановив вирок, яким визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирок вступив у законну силу 18 лютого 2015 року.
		Відповідно до довідки по особовій справі позивач відбуває покарання у Замковій виправній колонії (№ 58).
		20 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Мін?юсту з клопотанням про переведення його до іншої установи виконання покарань відповідно до ч. 1 ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) у зв'язку зі значною віддаленістю Замкової виправної колонії (№ 58), а саме м. Ізяслав, Хмельницької області, від місця його проживання до засудження, тобто м. Києва та неможливістю відвідування його за місцем відбування покарання родичами та друзями.
		21 серпня 2017 року Центральна комісія Мін?юсту прийняла рішення 
		№ 4.17/9-2017, яким відмовила у переведенні засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_3 із Замкової виправної колонії (№ 58) до Житомирської установи виконання покарань (№ 8) у зв?язку з відсутністю підстав, передбачених ч. 2 ст. 93 КВК України, та вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, у Житомирській установі виконання покарань (№ 8).
		Вважаючи зазначене рішення Мін?юсту протиправним, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228), Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
		Відповідно до п. 3 Положення № 228 основними завданнями Мін'юсту, серед іншого, є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.
		При цьому Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань визначає вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснює розподіл, переводить їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої (підп. 95-8 п. 4 Положення № 228).
		Тобто, при ухваленні оскаржуваного рішення Мін?юст діяв як суб'єкт владних повноважень у межах реалізації компетенції у сфері управління при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а тому такі рішення можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції на підставі п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України.
		Таким чином, суть спірних правовідносин у цій справі стосується оскарження правомірності винесення рішення Мін?юстом, як суб?єктом владних повноважень, щодо відмови в переведенні позивача з однієї установи відбування покарання до іншої.
		При цьому переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Мін?юста.
		Аналізуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі виник з приводу оскарження рішення Мін?юсту, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами КАС України.
		З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанцій, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Вінницький апеляційний адміністративний суд належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції кримінального суду.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судове рішення суду апеляційної інстанцій повністю (…) і передає справу повністю (…) для продовження розгляду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанцій і направлення справи на продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконного рішення суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року скасувати.
		Справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про скасування рішення та зобов?язання вчинити дії - направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  І.В. Саприкіна 
		Судді:                                               
		Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
		С. В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима   Л.І. Рогач
		В. І. Данішевська О.М. Ситнік
		О. С. Золотніков О.С. Ткачук
		О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв  О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...