Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6911/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.

Результат оскарження 16.07.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову
Номер судового провадження: П/420/7371/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/6911/18 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2019 року м. Одеса
		У залі судових засідань №6
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Судді Харченко Ю.В.
		При секретарі Лементовському О.В.
		 
		За участю представників сторін:
		Від позивача: представник до суду не з`явився, не зважаючи на те, що про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.
		Від відповідача: представник Виконавчого комітету Одеської міської ради Неруш А.Ю.  за довіреністю від 22.12.2018р. №02.2-20/71.
		Від третьої особи: представник  ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірним Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р. порушено конституційне, та конвенційне право ОСОБА_1 на життя, в його процесуальному аспекті  зобов`язання провести ефективне розслідування трагічної події. Також, прийняття Виконавчим комітетом Одеської міської ради оскаржуваного Рішення, на думку позивача, унеможливлювало наявність Ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 21.09.2017р. по справі №522/17663/17 про накладення арешту без права розпорядження та користування майном, а також Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. по справі №815/374/18 щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.
		Відповідач  Виконавчий комітет Одеської міської ради з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 01.02.2019р. вхід.№3736/19), наголошуючи, зокрема, що спірне Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р. є індивідуальним актом, приписи якого стосуються виключно Одеського обласного військового комісаріату. При цьому, будь-яких положень щодо прав або обов`язків ОСОБА_1 вказане рішення органу місцевого самоврядування не містить, що, на думку відповідача, виключає можливість завдання шкоди правам, свободам, чи охоронюваним законом інтересам позивача. Також, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнім передано приміщення, що знаходяться в комунальній власності лише на період воєнного стану. Відповідно до Указу Президента України від 26.11.2018 року № 393 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні введено із 14:00 26.11.2018року строком на 30 діб до 14:00 26.12,2018року. При цьому, позовна заява ОСОБА_1 датована 29.12.2018року. Таким чином, на момент звернення позивача до суду спірне рішення виконавчого комітету Одеської міської ради вичерпало свою дію, з урахуванням чого не може призвести до виникнення, зміни ти припинення жодних правовідносин. До того ж, задоволення даної позовної заяви очевидно не призведе до захисту (відновлення) прав, про порушення яких стверджує ОСОБА_1 , оскільки рішення, яке остання просить визнати протиправним та скасувати, вже вичерпало свою дію і в подальшому застосовуватися не може. Крім того, відповідач стверджує, що спірне Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями чинного законодавства, з урахуванням пріоритетності інтересів національної безпеки та обов`язку сприяння в організації заходів воєнного стану. Також, Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2018року у справі №520/2424/18 скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.09.2017року у справі №522/17663/17, в частині заборони користування кам`яними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, тобто з кам`яних будівель літ. «А», «Б», «В», «Г», «О», «Ф», «X», «Ц», «Ш», «Р», «У». Між тим, фактичне використання зазначених приміщень військовослужбовцями здійснювалося лише після постановлення Київським районним судом м.Одеси ухвали щодо часткового скасування накладеного на них арешту.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/6911/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради третьої особи Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р.
		Ухвалою суду від 19.02.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що повноважний представник позивача  Стоянов М.М. у судове засідання 11.04.2019р. не з`явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, та своєчасно, при цьому, у задоволенні його клопотання про відкладення судового засідання судом було відмовлено з підстав необґрунтованості, та жодним чином непідтвердженності викладених у клопотанні обставин, розгляд справи здійснено з урахуванням положень ч.1 ст.205 КАС України. 
		 
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
		Як встановлено судом, у зв`язку із черговим актом збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018року у районі Керченської протоки проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мав важкі наслідки, іншими агресивними діями Російської Федерації в Азовському та Чорному морях, наявною загрозою широкомасштабного вторгнення в Україну збройних сил Російської Федерації, на тлі окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та частини Донецької та Луганської областей, небезпекою державному суверенітету та незалежності України, її територіальній цілісності, з метою створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень, необхідних для відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018р. №393/2018, пунктами 1, 2 якого введено в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018року. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 1 якого затверджено Указ Президента України від 26 листопада 2018року №393 "Про введення воєнного стану в Україні" з таким застереженням: воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.
		Як з`ясовано судом, та підтверджується наявним у матеріалах справи письмовими доказами, 29.11.2018р. Одеський обласний військовий комісаріат звернувся до Одеського міського голови Труханова Г.Л. з Листом №8656 від 28.11.2018р. щодо вирішення питання про тимчасове виділення приміщення дитячого оздоровчо-спортивного табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського,93, для розміщення резервістів оперативного резерву першої черги у кількості п`ятсот осіб, оскільки з метою підвищення рівня бойової підготовки військовозобов`язаних планується проведення навчальних зборів із резервістами оперативного резерву першої черги, які перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах Одеської області.
		З урахуванням чого, та відповідно до статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 8, 9, 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 26 листопада 2018року №393 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи звернення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 листопада 2018року №8656, з метою сприяння військовому командуванню у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., пунктом 1 якого вирішено передати на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщення Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу «Вікторія», розташованого за адресок», м.Одеса, вул.Дача Ковалевського,93, на території якого планується проведення навчальних зборів із резервістами оперативного резерву першої черги, що перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах Одеської області, у кількості п`ятсот осіб.
		Не погодившись з означеним Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., позивач  ОСОБА_1 29.12.2018р. звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
		Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для звернення позивача  ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом слугувало прийняття Виконавчим комітетом Одеської міської ради Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р.
		Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Право на судовий захист визначено ст.5 КАС України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997року №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування, у тому числі, включає сільську, селищну, міську раду; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
		Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Відповідно до ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Згідно зі статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, серед іншого, належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 01 грудня 2009року №09/236, юридична наука визначає нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, котрі стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. 
		Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997року №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).
		Зокрема, судом встановлено, що спірним Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №536 від 29.11.2018р. Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату були передані приміщення Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу «Вікторія», розташованого за адресок», м.Одеса, вул.Дача Ковалевського,93, на території якого планувалось проведення навчальних зборів із резервістами оперативного резерву першої черги, що перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах Одеської області, у кількості п`ятсот осіб.
		Таким чином, судом з`ясовано, що оскаржуване ОСОБА_1 Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., є актом індивідуальної дії, стосуються конкретного кола осіб, створює, змінює, або припиняє для них певні правовідносини, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.
		Так, Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 вирішено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
		Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд наголошує, що спори фізичних чи юридичних осіб із органом місцевого самоврядування щодо оскарження його рішень (правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів. Право на таке оскарження мають особи щодо яких застосовано такий правовий акт індивідуальної дії, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано даний акт. Отже, коло осіб, які вправі звернутися до суду з позовом у даній справі, є вужчим, ніж коло осіб, що окреслено в ч.1 ст.5 КАС України, відповідно до якої, кожна особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду.
		Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Означений висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 11 квітня 2018року по справі №363/3414/13-а.
		Між тим, з урахуванням ретельного дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 жодним чином не доведено, та до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження того, що прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення призвело до негативних наслідків, які б безумовно свідчили про порушення або загрозу порушення права ОСОБА_1 на життя, а також права на ефективне розслідування трагічної події.
		Більше того, як з`ясовано судом, та зазначено вище, введений, у тому числі, в Одеській області воєнний стан припинив свою дію о 14 годині 00 хвилин 26 грудня 2018року, та відповідно спірне рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р. вичерпало свою дію фактом його виконання. 
		Водночас, позивач - ОСОБА_1 з даною позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду звернулась, зокрема, 29.12.2018р., тобто після фактичного виконання спірного Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., що відповідно свідчить, що позивачем  ОСОБА_1 обрано не належний спосіб захисту своїх прав, так як оскаржуване Рішення як правовий акт індивідуальної дії не порушує індивідуальні права, свободи та охоронювані законом інтереси останньої.
		Відтак, навіть порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення вказаними діями його прав та охоронюваних законом інтересів. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах 07 лютого 2019року (справа №144/1883/15-а), від 31 січня 2018року (справа 802/2678/15-а).
		Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р.
		Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову.
		Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись ст.ст.72-76, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа,1), третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування Рішення Про передачу на період воєнного стану Одеському обласному військовому комісаріату приміщень Одеського міського дитячого оздоровчо-спортивного комплексу Вікторія для тимчасового розміщення військовослужбовців №536 від 29.11.2018р., відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
		Повний текст рішення складено та підписано судом « 22» квітня 2019року.
		 
		Суддя Харченко Ю.В.
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...