Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14803/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" лютого 2019 р. м. Київ                                Справа№ 910/14803/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Скрипки  І.М.
		суддів:            Чорної Л.В. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.02.2019
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного природного парку "Голосіївський" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 (повний текст складено 26.03.2018)
		у справі № 910/14803/17 (суддя Гумега О.В.)
		за позовом Національного природного парку "Голосіївський"
		до Київської міської ради (відповідач-1)
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" (відповідач-2)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України (третя особа-1)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (третя особа-2)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-3)
		за участю Прокуратури міста Києва
		про визнання недійсним рішення Київської міської ради 
		В судовому засіданні 05.02.2019 у відповідності до ст. ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови
		       ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог, доводи позивача та позиція інших учасників справи щодо позовних вимог
		 
		Національний природний парк "Голосіївський" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" (відповідач-2) про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) "Про внесення змін до договору оренди ділянки від 01.07.08 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення, паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва".
		Відповідно до поданої позовної заяви позивач також просив суд об'єднати в одне провадження для спільного розгляду заявлену в рамках даного позову позовну вимогу про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884), з вимогою про визнання недійсним Договору оренди, що розглядається в рамках справи №910/11164/16.
		Позовні вимоги Національного природного парку "Голосіївський" мотивовані тим, що спірне рішення прийняте Київською міською радою (відповідачем-1) з порушенням вимог ст.ст. 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України, статей 7, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", внаслідок чого в оренду ТОВ "Авеста-Буд" (відповідачу-2) було передану спірну земельну ділянку, віднесену в установленому законом порядку до території природно-заповідного фонду, що, на думку позивача, призвело до порушення його прав, прав територіальної громади Києва та Українського народу в цілому. 
		Позивач стверджує, що:
		- спірна земельна ділянка була включена до території Національного природного парку "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський"), підтвердженням чого є: Додаток 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про погодження матеріалів корегування проекту створення національного природного парку з робочою назвою "Голосіїв" (І черга)" від 30.03.2006 № 619; Схема території Національного природного парку "Голосіївський", Охоронне зобов'язання № 1-1-2, оформлене 29.01.2008 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища.
		- на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - КО "Київзеленбуд"), а саме його відокремленого підрозділу - КП "ЛПГ "Конча-Заспа", що підтверджується Проектом організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства "Конча-Заспа" КМДА Державного комунального об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд" (Інв. № 32, Том II, книга 1,1999 рік), зокрема, Викопіюванням із Планшету № 5. 
		- відповідач-1 в порушення ст. 150 Земельного кодексу України передав спірну земельну ділянку в оренду відповідачу-2 за відсутності відповідної постанови Кабміну або без погодження Верховної Ради України, крім того, відповідачем-1 порушено наведену норму закону з огляду на те, що особливо цінна земельна ділянка була вилучена у існуючого землекористувача не для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, а з метою передачі в оренду приватній особі для провадження господарської діяльності шляхом здійснення комерційного будівництва.
		- за відсутності проекту відведення спірної земельної ділянки в силу винесення відповідачем-1 спірного рішення з порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався природоохоронним органом та органом з питань лісового господарства.
		- прийняте відповідачем-1 оскаржуване рішення про укладення з відповідачем-2 Договору оренди спірної земельної ділянки на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632 (укладеному на підставі скасованого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 року у справі 2-7181/08), як заміна первісного зобов'язання (новація), не відповідає земельному законодавству.
		У додаткових поясненнях у справі представник позивача просив суд розглядати заявлені ним позовні вимоги з урахуванням даних письмових пояснень. 
		Так, позивач зазначив, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка в складі урочища Бичок перебувала у користуванні лісопаркового підприємства (КП "ЛГП "Конча-Заспа", яке є відокремленим підрозділом КО "Київзеленбуд"), що вказує на її статус земельної ділянки лісогосподарського призначення, а отже порядок використання цієї земельної ділянки врегульовується не тільки положеннями земельного, природоохоронного, а й лісового господарства. Позивач вважає, що внаслідок незаконної передачі під забудову в оренду відповідачу-2 лісної земельної ділянки відбулась фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки з порушенням процедури, передбаченої ст. 20 Земельного кодексу України, а саме: за відсутності відповідного рішення Київської міської ради, відповідних висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
		У відзиві на позов представник відповідача-2 (ТОВ "Авеста-Буд") просив суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог Національного природного парку "Голосіївський" про визнання недійсним рішення Київської міської ради та відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви з огляду на таке:
		- пропуск позивачем строку позовної давності підтверджується з огляду на те, що спірне рішення Київської міської ради було прийняте 29.10.2009 і було опубліковане у відкритих джерелах, зокрема, у газеті "Хрещатик", на час прийняття спірного рішення позивач був зареєстрований в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, директор позивача ОСОБА_2 на момент прийняття Київською міською радою рішення № 446/3884 від 25.03.2010 про внесення змін до оскаржуваного рішення № 532/2601 від 29.10.2009 був депутатом Київської міської ради і був зареєстрований в залі засідань під час голосування 25.03.2010, що підтверджує обізнаність керівника позивача про наявність оскаржуваного рішення;
		- КО "Київзеленбуд", як і КП "ЛГП "Конча-Заспа", є комунальним об'єднанням і підприємством, а відповідно, не відносяться до державного лісогосподарського підприємства, а тому планово-картографічні матеріали лісовпорядкування КО "Київзеленбуд", на які вказував позивач з посиланням на п. 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, не можуть підтверджувати право на земельну ділянку в спірному випадку;
		- в матеріалах справи відсутнє та ніколи не приймалось рішення Київської міської ради про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:90:119:0063, що передавалась в оренду відповідачу-2, до категорії земель - ліси;
		- в матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ (державний акт на право постійного користування чи право власності, договір оренди земельної ділянки), який би засвідчував право користування на спірну земельну ділянку загальною площею 2,6495 га, що розташована за адресою: Столичне шосе (урочище "Бичок", ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва у КО "Київзеленбуд";
		- спірна земельна ділянка до моменту оформлення у встановленому порядку на неї прав оренди ТОВ "Авеста-Буд" не перебувала у приватній власності, постійному користуванні чи в оренді в будь-якої особи, що підтверджується фактом формування і реєстрації спірної земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 27.06.2008;
		- в свою чергу, оскільки спірна земельна ділянка, що передавалась в оренду ТОВ "Авеста-Буд" на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради, не перебувала в постійному користуванні ні КО "Київзеленбуд", ні КП "ЛГП "Конча-Заспа", то дана земельна ділянка не вилучалась і не могла вилучатись у даних осіб;
		- крім того, оскільки 27.06.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було сформовано і зареєстровано спірну земельну ділянку, межі цієї земельної ділянки вже були встановлені в натурі (на місцевості), цільове призначення цієї земельної ділянки було встановлено рішенням Київської міської ради №952/1613 від 26.06.2007 (для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням) і оскаржуваним рішенням Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 не змінювалось, то на твердження відповідача-2, необхідних та законодавчо встановлених підстав для розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної        ділянки не було; в свою чергу, оскільки такий проект землеустрою не розроблявся, то і його погодження згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України не вимагалось;
		- разом з тим, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, ТОВ "Авеста-Буд" було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою;
		- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №2а-6723/11/2670 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/9991/25192/12 від 15.01.2013), за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, треті особи - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Авеста-Буд" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 №446/3884) встановлено, що надання в оренду ТОВ "Авеста-Буд" спірної земельної ділянки Київською міською радою ніяким чином не порушувало вимог ст.150 Земельного кодексу України з огляду на те, що спірна земельна ділянка в межі НПП "Голосіївський" не ввійшла.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 (Київської міської ради) просив відмовити у задоволенні позову з огляду на таке:
		- оскаржуване рішення Київської міської ради є актом індивідуальної дії, тобто створює правові наслідки лише для конкретної особи (відповідача-2) та вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме - підписанням договору оренди на підставі даного рішення; 
		- позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення, а відповідно дане рішення не може порушувати прав, свобод чи інтересів позивача;
		- ТОВ "Авеста-Буд" відповідно до вимог діючого земельного законодавства розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, оскільки розробка і затвердження проекту землеустрою, а також проведення його експертизи, не було передбачено чинним законодавством у випадку, коли земельна ділянка сформована та проведено її державну реєстрацію;
		- на даний час оскаржуване рішення Київської міської ради є чинним, при цьому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-6723/11/2670 встановлено, що вказане рішення Київської міської ради прийняте з дотриманням вимог ст. 19 Конституції України і не порушувало норм діючого земельного законодавства в Україні та інтересів держави, що Київська міська рада при прийнятті вказаного рішення не порушувала норм діючого законодавства та інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка не входить в межі Національного природного парку "Голосіївський";
		- в матеріалах справи відсутнє рішення Київської міської ради про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
		- відповідач-1 вважає необґрунтованими твердження позивача про відсутність рішення Київської міської ради про передачу в оренду ТОВ "Авеста-Буд" спірної земельної ділянки, оскільки законодавством не визначено конкретної форми змісту рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, а тому прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення є волевиявленням органу місцевого самоврядування, викладеним в межах його повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Земельним кодексом України;
		- відповідач-1 вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що шляхом винесення оскаржуваного рішення Київська міська рада фактично вилучила спірну земельну ділянку у попереднього користувача без дотримання відповідної процедури, при цьому звернув увагу, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували його право користування спірною земельною ділянкою.
		В додаткових письмових поясненнях у вигляді заперечень на доводи відповідача-2, що  викладені у відзиві, представник позивача зазначив:
		- позивач стверджує, що звернувся до суду з позовом з дотриманням строку позовної давності, вважає, що перебіг позовної давності в даному спорі починається від дня, коли право позивача фактично було порушено з боку відповідача-2, а саме з початку проведення останнім дій по знищенню цінних об'єктів на спірній земельній ділянці (квітень, серпень 2016); до того моменту, поки відповідач-2 не почав проведення на спірній земельній ділянці дій, що призвели б до втрати її цінних властивостей, право позивача, головною метою створення і діяльності якого є збереження національного природного парку, не було порушено, тобто, в даному випадку перебіг позовної давності не залежить від того, на якому етапі позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення;
		- позивач зазначає, що відповідачами не надано доказів обізнаності позивача про порушення його права з дня винесення оскаржуваного рішення, відповідачами не наведено конкретних доказів, які б вказували на чітке визначення моменту, коли позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення, з якого почався б відлік строку позовної давності;
		- позивач вважає, що при розгляді питання про застосування строку позовної давності судом має бути враховано: статус спірної земельної ділянка, яка, у складі особливо цінних земель, має особливе значення не тільки для учасників цього спору, а й для всіх громадян країни, спірна земельна ділянка підлягає особливій охороні; правовідносини щодо відведення спірної ділянки на користь відповідача-2 становлять суспільний інтерес, який підлягає захисту; в спірному випадку підлягає застосуванню норма п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, якими згідно зі ст. 269 ЦК України є особисті немайнові права, що належать кожній фізичній особі від народження або за законом, а відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на безпечне для життя і здоров'я довкілля;
		- на підтвердження перебування на момент винесення оскаржуваного рішення спірної земельної ділянки в постійному користуванні КП "ЛГП "Конча-Заспа" КО "Київзеленбуд" позивач послався на такі докази:
		- викопіювання із Планшету № 5 в рамках Проекту організації і розвитку лісового господарства ЛПГ "Конча-Заспа" КМДА ДКО зеленого будівництва "Київзеленбуд" (Інв. № 32, том II, книга 1, 1999 рік);
		- Технічна документація про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року № 79-6-00632 (кадастрова справа № А-13401), в якій наявні: Акт комісії по визначенню збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7 га за ТОВ "Авеста-Буд" (урочище "Бичок", діл. 1 парна сторона) у Голосіївському лісництві лісопаркового господарства "Конча-Заспа", квартал 29 виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8); Розрахунок (попередній) збитків від не отриманого доходу КП "ЛПГ "Конча-Заспа" від 11.06.2008; Акт технічного обстеження лісових площ, замовлених для потреб з виведенням (без виведення) їх із складу лісового фонду від 10.06.2008; Розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, зумовлених можливим наданням ТОВ "Авеста-Буд" спірної земельної ділянки від 11.06.2008; довідка від 23.06.2008 № 247, видана Комунальним підприємством "ЛПГ "Конча-Заспа" Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд";
		- наведені докази, на думку позивача, підтверджують, що умовою відведення спірної земельної ділянки у користування ТОВ "Авеста-Буд" було її вилучення в існуючого землекористувача, а також відшкодування останньому втрат лісогосподарського виробництва; 
		- позивач стверджує, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Авеста-Буд" не розроблявся і не погоджувався;
		- позивач зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що передбачає дотримання визначеної законодавством процедури її вилучення і зміни цільового призначення; спростовуючи доводи відповідачів про те, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу НПП "Голосіївський", позивач зазначив такі документи: лист Департаменту земельних ресурсів КМДА від 22.08.2017 № 057021-Р-283/16- 8748, надісланий на адресу керівника ГО "Корчувате - наш дім" ОСОБА_3; лист від 11.11.2016 № 001-3200 за підписом Київського міського голови В.Кличка на адресу Верховної ради України; 
		- позивач стверджує, що станом на кінець 2005 року, в складі регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" спірна земельна ділянка мала цільове призначення "землі природно-заповідного фонду", а в оренду ТОВ "Авеста-Буд" ця ж ділянка була передана з призначенням "землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення";
		- позивач заперечує проти посилань відповідачів на будь-які судові рішення, винесені у справах, до розгляду яких НПП "Голосіївський" взагалі не був залучений в будь-якому статусі, зазначає виключно про правову оцінку судом відповідних обставин, крім того, рішення у справах, на які посилаються відповідачі, не містять оцінки тих доводів, які наразі надає позивач;
		В додаткових поясненнях до відзиву на позов представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи додатково про таке:
		- КП "ЛГП "Конча-Заспа" під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/11164/16 надала пояснення № 367 від 25.09.2017, відповідно до яких спірна земельна ділянка, що перебуває в оренді у ТОВ "Авеста-Буд", не відноситься до балансових територій КП "ЛГП "Конча-Заспа" і у останнього відсутні правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку;
		- листом № 03-4629 від 16.11.2007 КО "Центр містобудування та архітектури" повідомив ТОВ "Авеста-Буд", що матеріалів по відведенню спірної земельної ділянки в        архівах Головкиївархітектури немає;
		- у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, КП "ЛГП "Конча-Заспа" не було землекористувачем цієї земельної ділянки;
		- спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і не перебувала у користуванні будь-якої особи на момент виникнення спірних правовідносин, крім того, спірна земельна ділянка була сформована і зареєстрована лише 27.06.2008, а отже, не існувала до цієї дати, а тому не могла бути вилученою у будь-якої особи;
		- посилання позивача на ст. 150 Земельного кодексу України відповідач-2 вважає невірним, оскільки спірна земельна ділянка не вилучалась з комунальної власності, її викуп не проводився, вона не переходила у приватну власність ТОВ "Авеста-Буд", а залишається в комунальній власності територіальної громади м. Києва;
		- відповідач-2 зазначив, що оскільки проект землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський", не був погоджений у встановленому законом порядку, на нього НПП "Голосіївський" не отримав позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, він не є затвердженим рішенням органу місцевого самоврядування - Київською міською радою, а тому в силу ч. 7 ст. 47 Закону України "Про землеустрій" не встановлено меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський";
		- відповідач-2 зазначив, що в проекті землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу НПП "Голосіївський", останнім самостійно було визначено межі території земельних ділянок, які входять до складу парку, із зазначенням суміжних землекористувачів без віднесення до цих територій земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд". План-схема територій земельних ділянок НПП "Голосіївський", який є складовою частиною зазначеного проекту землеустрою, підписано (погоджено) директором НПП "Голосіївський" ще в листопаді 2011, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права та його обізнаність щодо не входження земельної ділянки в межі НПП "Голосіївський";
		- відповідач-2 послався на листи № 05-358/3569 від 13.02.2012 Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради, лист №199/2-04 від 01.08.2014 НПП "Голосіївський", лист № 140 від 01.08.2014 ТОВ "Ліга Експерт", зі змісту яких вбачається, що спірна земельна ділянка не увійшла в межі НПП "Голосіївський".
		В письомових поясненнях на позов представник третьої особи-1 (Міністерства екології та природних ресурсів України) просив суд задовольнити повністю позовну заяву НПП "Голосіївський" у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення прийняте Київською міською радою з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства. В обґрунтування підставності заявленого позивачем позову третя особа послалась на відповідь Київської міської державної адміністрації від 11.11.2016 № 001-3200 на звернення народного депутата України ОСОБА_5, рішення Київської міської ради від 23.12.2003 № 334/1209 "Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", Указ Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007. Стосовно заяви про застосування строку позовної давності третя особа заперечувала, враховуючи, що безпосередня обізнаність позивача про порушення прав парку з'явилась не у 2010 році, а у 2016 році, коли відповідач-2 своїми діями розпочав вирубку дерев та забудову частини території парку.
		В доповненнях у відзиві на позов представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на необгрунтованість доводів позивача стосовно того, що шляхом винесення оскаржуваного рішення Київська міська рада фактично вилучила спірну земельну ділянку у попереднього користувача без дотримання відповідної процедури, враховуючи, що позивачем не надано доказів, які підтверджують його право користування спірною земельною ділянкою та доказів на підтвердження порушення його прав та інтересів Київською міською радою.
		У відзиві на позов представник відповідача-2 просив застосувати наслідки пропущення строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що з моменту, коли позивач дізнався/міг дізнатись про нібито порушення свого права, пройшло майже вісім років, будь-яких перешкод чи причин для неподання позовної заяви про визнання недійсним рішення КМР в межах строку позовної давності позивачем не наведено та не підстверджено.
		Додатково до заперечень, які наводились проти задоволення позову, відповідач-2 звернув увагу, що норма ч. 4. ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" набрала чинності відповідно до Закону України від 21.01.2010 № 1826-VI, тоді як оскаржуване рішення прийняте раніше, а отже до цієї дати межі НПП "Голосіївський" могли визначатись виключно на підставі затвердженого проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій. В той же час, НПП "Голосіївський" не має затвердженого проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій, що свідчить про те, що станом на момент прийняття Київською міською радою рішення №532/2601 від 29.10.2009 межі НПП "Голосіївський" не визначались.
		19.01.2018 до суду надійшли пояснення від Прокуратури міста Києва, відповідно до яких прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням земельного, природоохоронного та лісового господарства. 
		22.01.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким позивач просив суд долучити до матеріалів справи відповідь на відзив Київської міської ради (відповідача-1) та докази направлення вказаної відповіді іншим учасникам справи. 
		Відповідно до наданої відповіді позивач висловив свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем-1 у відзиві заперечень та мотиви їх повного відхилення, зокрема, позивач навів спростування доводів відповідача-1 щодо неможливості застосування ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", позивач також заперечував щодо не доведення ним факту порушення його прав та інтересів внаслідок винесення оскаржуваного рішення. 
		Як зазначив позивач, спірна земельна ділянка до моменту її передачі в оренду відповідачу-2 для забудови увійшла до складу територій НПП "Голосіївський", відносно яких Нацпарк здійснює ряд функцій щодо збереження та відтворення, проведення будівництва на спірній земельній ділянці неминуче передбачає вирубку цінного лісу, що унеможливить подальше її використання за призначенням - в якості території природно-заповідного фонду в межах природного парку, саме це вже спричинило порушення прав та інтересів позивача, метою створення і діяльності якого є збереження та відтворення цінних природних об'єктів.
		22.01.2018 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення у справі, які містять перелік доказів, які, на думку позивача, підтверджують факт входження спірної земельної ділянки до складу НПП "Голосіївський", доказів, які підтверджують статус спірної земельної ділянки як землі природно-заповідного фонду, та доказів, які підтверджують той факт, що спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні КО "Київзеленбуд", а саме його відокремленого підрозділу - КП "ЛГП "Конча-Заспа" до моменту її вилучення і передачі в оренду ТОВ "Авеста-Буд". 
		29.01.2018 від представника позивача  до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ "Авеста-Буд" (відповідача-2) на позовну заяву. 
		Відповідно до наданої відповіді позивач висловив свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем-2 у відзиві заперечень та мотиви їх повного відхилення, зокрема, щодо спливу строку позовної давності, щодо необґрунтованості посилань відповідача-2 на відсутність доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні КП "ЛГП "Конча-Заспа" КО "Київзеленбуд", щодо невідповідності посилань відповідача-2 на відповідні норми законодавства, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, щодо доводів відповідача-2 щодо неможливості застосування ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
		07.03.2018 від представника третьої особи-2 (Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа") до суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких третя особа-2, зокрема, просила суд проводити розгляд справи без участі представника Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа". 
		Разом з тим, у наведених поясненнях третя особа-2 підтвердила, що: спірна земельна ділянка в урочищі "Бичок" на Столичному шосе в Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, не відноситься до земель лісового фонду балансових територій КП "ЛПГ "Конча-Заспа"; з моменту створення підприємства та по теперішній час межі балансових територій        КП "ЛПГ "Конча-Заспа" в натурі не встановлені та в установленому порядку на місцевості не закріплені; правовстановлюючі документи на земельну ділянку 8000000000:90:119:0063 у КП "ЛПГ "Конча-Заспа" відсутні; рішенням Київської міської ради № 952/1613 від 26.06.2007 земельній ділянці встановлено цільове призначення; рішенням Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 передбачено передачу в оренду вказаної земельної ділянки ТОВ "Авеста-Буд".
		12.03.2018 від представника третьої особи-1 (Міністерства екології та природних ресурсів України) до суду надійшли доповнення до письмових пояснень, відповідно до яких третя особа-1 просила суд повністю задовольнити позовну заяву позивача, яку вважає обґрунтованою, оскільки приналежність спірної земельної ділянки території парку, на думку третьої особи-1, доводиться Проектом організації території парку, затвердженого наказом Мінприроди від 19.12.2013 № 532, зокрема, на картосхемі функціонального зонування території парку з масштабом 1:50000 схематично зображено указану земельну ділянку, яка розташована в господарській зоні парку. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/14803/17 в позові відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що:
		- позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що оскаржуване        рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) прийняте з порушенням вимог законодавства;
		- позивачем не доведено наявність у нього порушених прав або законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду;
		- оскаржуване рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме підписанням між ТОВ "Авеста-Буд" і Київською міською радою Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 на підставі вказаного рішення Київської міської ради.
		Враховуючи, що у задоволенні позову про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 №446/3884) відмовлено з підстав його необґрунтованості, суд не застосовував позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокурор та НПП "Голосіївський" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
		 
		Апеляційна скарга НПП "Голосіївський" мотивована тим, що рішення прийнято за умови неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 13, 55, 36 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 14, 20, 21, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 17, 35, 45, 47 Лісового кодексу України, ст.ст. 9, 76, 77, 116, 123, 124,149,150 Земельного кодексу України ) та процесуального права (ст.ст. 4, 86 ГПК України), визнанням встановленими обставини, що мають значення для справи, в той час як вони не були доведені.
		 
		Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 13, 55, 36 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 14, 20, 21, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 17, 35, 45, 47 Лісового кодексу України, ст.ст. 9, 76, 77, 116, 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 4, 86 Господарського процесуального кодексу), що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.
		 
		Судом в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що при прийнятті Київською міською радою рішення від 29.10.2009, після скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі № 2-7181/08, орендні відносини, які виникли на його виконання, припинилися. У зв'язку з цим необхідним є дотримання порядку надання земельної ділянки в оренду, зокрема, необхідною є розробка проекту відведення спірної земельної ділянки у відповідності до ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.
		Крім того, у рішенні Київської міської ради від 29.10.2009 (із внесеними змінами 25.03.2010 № 446/3884) відсутнє пряме волевиявлення органу місцевого самоврядування про передачу чи надання земельної ділянки в оренду, тому висновок суду, що вказане рішення Київської міської ради, у зв'язку з відсутністю визначеної законодавством форми його змісту є рішенням про надання спірної земельної ділянки є безпідставним та необгрунтованим.
		При цьому, судом фактично взято на себе дискреційні повноваження Київської міської ради.
		 
		Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що спірне рішення Київської міської ради від 29.10.2009 прийнято з порушенням ст.ст. 9, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, тобто без відповідного волевиявлення Київської міської ради про надання (передачу) земельної ділянки в оренду шляхом затвердження проекту землеустрою.
		Разом з тим, помилковими є висновки суду щодо визначення цільового призначення спірної земельної ділянки рішенням Київської міської ради № 952/1613, оскільки у додатку до вказаного рішення визначено лише її попереднє цільове призначення.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 апеляційну скаргу прокурора 25.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тарасенко К.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Тишенко О.В., Іоннікова І.А.
		Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу позивача 25.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тарасенко К.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.
		Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами.
		14.05.2018 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		16.05.2018 від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених в апеляційних скаргах, представник третьої особи просив їх задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати.
		17.05.2018 від Національного природного парку "Голосіївський" надійшла заява про відвід суддів.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відкладався, останній раз на 10.10.2018.
		25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
		Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
		Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних     адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
		Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/14803/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 апеляційні скарги прокурора та позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №910/14803/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги до провадження, розгляд справи призначено на 15.11.2018.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі №910/14803/17 відкладено розгляд справи на 06.12.2018 у зв'язку з неявкою третьої особи -2 та необхідністю додаткового з`ясування обставин справи.
		03.12.2018 від представника третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.
		05.12.2018 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
		06.12.2018 від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 оголошено перерву у справі на 12.12.2018, враховуючи необхідність колегії суддів ознайомитись з додатковими поясненнями представника відповідача - 1, які були подані до суду лише 06.12.2018 під час перебування колегії суддів в судових засіданнях інших суддів.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №910/14803/17 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами    Прокуратури міста Києва та Національного природного парку "Голосіївський" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/14803/17, розгляд справи призначено на 05.02.2019.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2019 позивач підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях до неї, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Одночасно підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
		Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2019 підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Одночасно підтримав апеляційну скаргу позивача.
		Представники відповідача-1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2019 заперечували проти доводів позивача та прокурора, викладених в їх апеляційних скаргах, просили їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Представник 3-ї особи Міністерства  екології та природних ресурсів України в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2019 підтримав апеляційні скарги позивача та прокурора, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
		Представник 3-ї особи-3 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2019 заперечував проти доводів позивача та прокурора, викладених в їх апеляційних скаргах, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Представник третьої особи-2 Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" в судове засідання апеляційної інстанції жодного разу не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
		Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Оскільки явка представника третьої особи-2 обов'язковою в судове засідання апеляційної інстанції не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції 
		 
		Рішенням Київської міської ради № 810/3385 від 19.07.2005, відповідно до статей    373,    374    та    792 Цивільного кодексу України, статей 81 - 85,    93,    124,    127,    134 - 139 Земельного кодексу України,    Закону України "Про оренду землі", з урахуванням Концепції запровадження у місті Києві конкурентних засад надання земельних ділянок, затвердженої рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 № 676/2086, з метою впровадження відкритих економічних методів регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури первинного ринку землі, залучення додаткових коштів для виконання програм соціально-економічного розвитку міста, вдосконалення процедури набуття прав на землю для містобудівної діяльності, затверджено Тимчасовий порядок набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві (далі - Порядок), яким визначено процедуру організації та проведення земельних торгів з продажу земельних ділянок та набуття права оренди земельних ділянок в м. Києві.
		Відповідно до п. 1.4 Положення конкурс проводиться у випадку, коли особливості об'єкта торгів вимагають застосування комплексу критеріїв визначення переможця торгів, який має не тільки сплатити відповідну суму коштів, а також запропонувати найкращі умови забудови та іншого використання земельної ділянки.
		Пунктом 1.6 Порядку передбачено, що відбір земельних ділянок для проведення аукціонів та конкурсів здійснюється ініціаторами на підставі розроблених проектів землеустрою, із врахуванням наявних результатів планування використання земель міста Києва, організації землеустрою, моніторингу Генерального плану міста Києва, схем планування територій, детальних планів територій, проектів забудови, проектів розподілу територій, іншої містобудівної документації та державних будівельних норм, з урахуванням державних та громадських інтересів, а також зацікавленості потенційних інвесторів щодо конкретних земельних ділянок.
		Пунктом 8.1 Порядку визначено, що право оренди земельної ділянки набувається на підставі результатів конкурсу або аукціону, проведених за визначеною розділами II та III цього Порядку процедурою, з особливостями, визначеними цим розділом.
		Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №952/1613 "Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для реалізації на земельних торгах (конкурсах) під забудову" вирішено затвердити перелік земельних ділянок, призначених для реалізації на земельних торгах (конкурсах) під забудову, згідно з додатком до цього рішення, зокрема, пунктом 9 наведеного додатку Київська міська рада визначила земельну ділянку орієнтовною площею 2,5 га за адресою - шосе Столичне (урочище "Бичок" діл. 1, парна сторона) для реалізації на конкурентних засадах (інвестиційних конкурсах) під забудову з попереднім цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу з готелем, закладами громадського харчування, приміщеннями торгово-розважального призначення і паркінгом. Вказане рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №952/1613 є чинним та не скасовано.
		В подальшому, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1115 від 28.08.2007 "Про проведення конкурсів із залучення інвесторів будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок)", було затверджено перелік інвестиційних проектів для реалізації їх на конкурсних засадах, відповідно до пункту 1 якого вказано - будівництво офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище "Бичок") (урочище "Бичок", діл. 1, парна сторона).
		Згідно з п. 5 вказаного розпорядженням Київської міської державної адміністрації доручено постійно діючій комісії, утвореній розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 № 2442 "Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста", у встановленому порядку провести конкурс із залучення інвесторів для реалізації інвестиційних проектів.
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1410 від 25.10.2007 "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" ТОВ "Авеста-Буд" було визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів у        інвестиційний проект - будівництво офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище "Бичок") (урочище "Бичок", діл. 1) (п. 12 додатку до вказаного розпорядження Київської міської державної адміністрації).
		На виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1410 від 25.10.2007 між Головним управлінням економіки і інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Авеста-Буд" укладений Інвестиційний договір від 28.12.2007 №049-13/і/49.
		27.06.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було внесено земельно-кадастрову інформацію на земельну ділянку за інв. №1Д-1591 в державний реєстр земель, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8 000 000 000:90:119:0063.
		Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка на Столичному шосе (урочище "Бичок", ділянка 1) в Голосіївському районі міста Києва була сформована, її межі були визначені в натурі (на місцевості), вона була зареєстрована у встановленому законом порядку.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі №2-7181/08 за позовом ОСОБА_7 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи ТОВ "Авеста-Буд" про визнання права на оренду землі, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено.
		Визнано право ТОВ "Авеста-Буд" на оренду земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва, згідно з результатами конкурсу, що затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.10.2007 № 1410.
		Визнано укладеним, з дня набрання рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією на Столичному шосе (урочище "Бичок", ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою, в редакції, яка підписана ТОВ "Авеста-Буд", та вирішено вважати переданою в оренду дану земельну ділянку на умовах викладеного у рішенні тексту договору.
		Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.07.2008 зареєстровано договір оренди земельної ділянки між ТОВ "Авеста-Буд" та Київською міською радою, про що зроблено запис від 01.07.2008 за № 79-6-00632 у книзі записів державної реєстрації договорів. 
		Об'єктом оренди відповідно до вказаного договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва; розмір - 2,6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8000000000:90:119:0063.
		Проте, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі №2-7181/08, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 між ТОВ "Авеста-Буд" та Київською міською радою укладено (зареєстровано), було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2009.
		Як встановлено судом, 29.10.2009 Київською міською радою прийнято оскаржуване позивачем рішення №532/2601 "Про внесення змін до договору оренди ділянки від 01.07.08 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення, паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва".
		Відповідно до п. 2 оскаржуваного рішення (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) Київська міська рада вирішила укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).
		Пунктом 4 оскаржуваного рішення визначено, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, укладеного на підставі пункту 2 цього рішення, вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд".
		Відповідно до пункту 7 оскаржуваного рішення вирішено внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, а саме: земельну ділянку площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва віднести за функціональним призначенням до території громадських будівель та споруд.
		На підставі рішення Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 між ТОВ "Авеста-Буд" та Київською міською радою 28.10.2010 укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. (далі - Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010), що встановлено також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №2а-6723/11/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України № К9991/25192/12 від 15.01.2013. Вказаною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №2а-6723/11/2670 встановлено, що прийняте Київською міською радою 29.10.2009 рішення за №532/2601 перебувало в межах вимог статті 19 Конституції України і не порушувало норм діючого земельного законодавства в Україні та інтересів держави.
		Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2010 було зареєстровано Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 за №79-6-00791, тобто проведено його державну реєстрацію та в силу статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він набрав чинності.
		Судом встановлено, що згідно Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Авеста-Буд" на виконання рішення Київської міської ради від 29.10.2009 за № 532/26014, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) за №79-6-00791, між сторонами виникли зобов'язання щодо оренди земельної ділянки площею 2,6495 га, з приводу забудови якої ТОВ "Авеста-Буд" приймав участь в інвестиційному конкурсі та став його переможцем, з тим же самим цільовим призначенням, яке було встановленим рішенням Київської міської ради №952/1613 від 26.06.2007 - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063, що розташована у Голосіївському районі міста Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1).
		Про цільове призначення спірної земельної ділянки було зазначено в рішенні Київської міської ради №952/1613 від 26.06.2007 (для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням) і оскаржуваним рішенням Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось.
		Враховуючи, що на момент прийняття 29.10.2009 Київською міською радою оскаржуваного рішення №532/2601 земельна ділянка на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва розміром 2,6495 га за кадастровим номером 8000000000:90:119:0063 була належним чином зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в державному реєстрі земель 27.06.2008, межі її були встановлені в натурі (на місцевості), а також те, що рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 не передбачалось зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, суд дійшов висновку, що необхідних та законодавчо встановлених підстав для розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не було.
		Суд дійшов висновку, що надання земельної ділянки на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва розміром 2,6495 га за кадастровим номером 8000000000:90:119:0063 ТОВ "Авеста-Буд" відбулось відповідно до    статті 123 Земельного кодексу України    на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, що міститься в матеріалах справи.
		ТОВ "Авеста-Буд" відповідно до вимог діючого земельного законодавства розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, оскільки розробка і затвердження проекту землеустрою, а також проведення його експертизи не було передбачено чинним законодавством у випадку, коли земельна ділянка сформована та проведено її державну реєстрацію.
		Відтак, на думку суду, матеріалами справи не підтверджуються твердження позивача про порушення порядку передачі земельної ділянки на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва розміром 2,6495 га за кадастровим номером 8000000000:90:119:0063 ТОВ "Авеста-Буд".
		Щодо тверджень позивача, третьої особи-1, прокурора про належність спірної земельної ділянки на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва до земель природно-заповідного фонду та віднесення її до категорії особливо цінних земель судом встановлено наступне.
		Указом Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 976/2008 (976/2008) від 30.10.2008) метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів та об'єктів Київського Полісся, а також для поліпшення екологічного стану міста Києва, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" постановлено: створити на території міста Києва національний природний парк "Голосіївський" з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України; установити площу земель національного природного парку "Голосіївський" 4525,52 гектара, в тому числі 1879,43 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2646,09 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.
		Обставини, які є предметом розгляду спору у даній справі, а саме щодо належності земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована у Голосіївському районі м. Києва на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) до земель природно-заповідного фонду та відповідність оскаржуваного рішення Київської міської ради вимогам чинного, в тому числі природоохоронного, законодавства вже встановлювалися рішеннями судів, що набрали законної сили у встановленому законом порядку.
		Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №2а-6723/11/2670 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, треті особи - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Авеста-Буд" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 №446/3884) встановлено, що надання в оренду ТОВ "Авеста-Буд" земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва Київською міською радою, ніяким чином не порушувало вимог статті 150 Земельного кодексу України, з огляду на те, що спірна земельна ділянка в межі Національного природного парку "Голосіївський" не ввійшла.
		Відповідність висновків Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6723/11/2670 фактичним обставинам справи та правильність застосування норм матеріального права до спірних правовідносин підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України № К9991/25192/12 від 15.01.2013 у вказаній справі.
		Враховуючи положення ч.4 ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини щодо спірної земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, укладеного ТОВ "Авеста-Буд" на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6723/11/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України №К9991/25192/12 від 15.01.2013, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва №910/14803/17, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини. 
		При цьому аналіз змісту ч. 4 ст. 75 ГПК України свідчить, що не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб. Водночас, суд зазначає, що преюдиціальне значення в даному випадку надається саме обставинам, встановленим вказаними судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Враховуючи встановлення рішенням суду, що набрало законної сили, відповідності рішення Київської міської ради від 29.10.2009 за №532/2601 вимогам закону, суд вважає відсутніми правові підстави для визнання того факту, що земельна ділянка площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва входить в межі Національного природного парку "Голосіївський" та належить до земель природно-заповідного фонду. 
		Рішення Київської міської ради про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, - в матеріалах справи відсутнє.
		Судом також зазначено, що на даний час Національний природній парк "Голосіївський" не визначив у встановленому законом порядку межі земельної ділянки, яка мала б передаватися йому в постійне користування для функціонування та обслуговування парку, не завершив процес оформлення права постійного користування такою земельною ділянкою.
		Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні та не були подані позивачем: рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський"; докази державної реєстрації земельної ділянки Національного природного парку "Голосіївський" в державному земельному кадастрі; правовстановлюючий документ, який би засвідчував у встановленому порядку право постійного користування у Національного природного парку "Голосіївський" земельною ділянкою, яка відводиться для його функціонування та обслуговування; докази реєстрації права постійного користування земельною ділянкою Національного природного парку "Голосіївський" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до витягу з державного земельного кадастру № НВ-8000018202013 від 04.06.2013, виданого Головним управлінням Держземагентства у м. Києві, цільове призначення спірної земельної ділянки визначене як землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення. Зі змісту вказаного витягу вбачається, що спірна земельна ділянка за адресою: шосе Столичне (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва площею 2,6495 га належить до комунальної власності.
		Суд не прийняв твердження позивача про входження земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063), що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва, що перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд" в межі Національного природного парку "Голосіївський", посилаючись на те, що межі земельної ділянки, яка відводиться для функціонування та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" в постійне користування, межі територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський", не встановлені в порядку, передбаченому законодавством.
		Суд зазначає про наявний проект землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський", в якому межі території земельних ділянок, які входять до складу парку, не включають території земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд".
		На думку суду, земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд", не входила в межі територій земельних ділянок, що включаються до складу Національного природного парку "Голосіївський" (лист Національного природного парку "Голосіївський" від 01.08.2014 №199/2-04, лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради від 13.02.2012 № 05-358/3569, лист ТОВ "Ліга Експерт" № 140 від 01.08.2014, як були долучені відповідачем-2 до матеріалів справи).
		Листом від 01.08.2014 № 199/2-04 Національний природний парк "Голосіївський" (за підписом заступника директора з рекреації - начальник відділу Година О.О.) підтвердив, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:119:0063 не входить до складу Національного природного парку "Голосіївський".
		Судом також встановлено, що при розробці проекту землеустрою на земельну ділянку парку, Національним природним парком "Голосіївський" самостійно було встановлено межі земельної ділянки парку з суміжними землекористувачами без земельної ділянки, що була передана в оренду ТОВ "Авеста-Буд". План погодження меж земельної ділянки парку було підписано директором НПП "Голосіївський", а також погоджено Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд".
		Як стверджував позивач, на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - КО "Київзеленбуд"), а саме його відокремленому підрозділу - Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча- Заспа".
		Під час розгляду справи КП "ЛПГ "Конча-Заспа" (третя особа-2) надало письмові пояснення, згідно яких зазначило, що спірна земельна ділянка в урочищі "Бичок" на Столичному шосе в Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, не відноситься до земель лісового фонду балансових територій КП "ЛПГ "Конча-Заспа"; з моменту створення підприємства та по теперішній межі балансових територій        КП "ЛПГ "Конча-Заспа" в натурі не встановлені та в установленому порядку на місцевості не закріплені; правовстановлюючі документи на земельну ділянку 8000000000:90:119:0063 у КП "ЛПГ "Конча-Заспа" відсутні; рішенням Київської міської ради № 952/1613 від 26.06.2007 земельній ділянці встановлено цільове призначення; рішенням Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009 передбачено передачу в оренду вказаної земельної ділянки ТОВ "Авеста-Буд".
		Місцевий господарський суд вважає, що в матеріалах справи відсутні визначені законом належні, допустимі та достатні докази, які б у встановленому законодавством порядку засвідчували право користування на земельну ділянку загальною площею 2,6495 га, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва, у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та його відокремленого підрозділу КП "ЛПГ Конча-Заспа".
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка загальною площею 2,6495 га, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва не входила до складу території Національного природного парку "Голосіївський", яка згідно    Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007    в редакції    Указу Президента України від 30.10.2008 №976/2008 "Про створення національного природного парку "Голосіївський" мала, зокрема, формуватися із земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" із їх вилученням у нього чи без такого вилучення.
		Одночасно суд не прийняв до уваги як належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт включення спірної земельної ділянки до складу Національного природного парку "Голосіївський", а саме:
		- охоронне зобов'язання № 1-2-2 від 29.01.2008, видане Міністерством охорони навколишнього природного середовища (а.с. 13 т. 1);
		- матеріали додатку № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про погодження матеріалів корегування проекту створення першої черги національного природного парку з робочою назвою "Голосіїв" від 30.03.2006 (а.с. 173-250 т. 1, а.с 1-30 т. 2), зокрема: карта Урочища "Бичок" загальною площею 56,44 га (а.с. 4 т. 2 ); графічні матеріали на космічних знімках Урочища "Бичок" (а.с. 21 т. 2); план меж земельних ділянок, що проектуються включення до складу НПП "Голосїів" (а.с. 27 т. 2); схема територій, які пропонується включити до cкладу НПП "Голосіїв", в тому числі Урочище "Бичок" загальною площею 56,44 га (а.с. 29 т. 2);
		- Згода на розроблення документації із землеустрою Д-3665 від 28.12.2007 в рамках кадастрової справи № А-13401 (а.с. 51 т. 3), 
		посилаючись на те, що вказані документи не є правовстановлюючими документами, які б станом на час прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення засвідчували право користування у Національного природного парку "Голосіївський" спірною земельною ділянкою.
		За таких же підстав судом не прийняті докази того, що спірна земельна ділянка увійшла до складу Національного природного парку "Голосіївський": лист Департаменту земельних ресурсів КМДА від 22.08.2017 № 057021-Р-283/16- 8748, надісланий на адресу керівника ГО "Корчувате - наш дім" ОСОБА_3; лист від 11.11.2016 № 001-3200 за підписом Київського міського голови В.Кличка, надісланий народному депутатові України ОСОБА_10 на адресу Верховної ради України (а.с. 57-66 т. 2).
		Судом не прийняті як докази на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", а саме його відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", на які посилався позивач в підтвердження такого факту, а саме:
		- витяг з планшету № 5, лісовпорядкування 1999 р. (Проект організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства "Конча-Заспа" Київської міської державної адміністрації Державного комунального об'єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" (Інв. № 32, том II, книга 1, 1999 рік) (копії - а.с. 148-149 т. 2, оригінали вказаного проекту та планшету № 5 додано в якості додатків № 1, 2, до заяви про надання документів, поданих 07.03.2018 третьою особою-2 через відділ діловодства суду);
		- документи в рамках кадастрової справи № А-13401:
		- довідка від 23.06.2008 № 247, видана Комунальним підприємством "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" ТОВ "Авеста-Буд" про відшкодування збитків землекористувача - КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", спричинених вилученням земельної ділянки для ТОВ "Авеста-Буд" в повному обсязі (а.с. 96 т. 3);
		- розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, зумовлених можливим наданням ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків та подальшої їх експлуатації, по Столичному шосе (урочище "Бичок, діл. 1) у Голосіївському районі м. Києва площею 2,7 га (№ 230 від 11.06.2008) (а.с. 97 т. 3);
		- акт комісії по визначенню збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7 га ТОВ "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків та подальшої їх експлуатації, по Столичному шосе (урочище "Бичок, діл. 1 парна сторона) у Голосіївському лісництві лісопаркового господарства "Конча-Заспа", квартал 29 виділа 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8, яким затверджено розмір суми збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7 га ТОВ "Авеста-Буд", а також додаток до вказаного акту "Розрахунок (попередній)" (а.с. 98-102 т. 3);
		-  акт технічного обстеження лісових площ, замовлених для потреб з виведенням (без виведення) їх зі складу лісового фонду від 10.06.2008 (а.с. 103 т. 3 );
		-  платіжні доручення №№ 15, 16 від 20.06.2008 щодо оплати ТОВ "Авеста-Буд" втрат лісогосподарського виробництва і відшкодування збитків, зумовлених вилученням земельної ділянки (а.с. 105 т. 3);
		-  земельно-кадастрова інформація на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, із зазначенням землекористувача, за рахунок якого відведена земельна ділянка ТОВ "Авеста-Буд" (а.с. 203 т. 3).
		Вищевказані документи, на які посилався позивач, на думку місцевого господарського суду, не є правовстановлюючими документами, які б станом на час прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення засвідчували право користування спірною земельною ділянкою у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", а саме його відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа".
		За результатами розгляду справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка до моменту оформлення у встановленому порядку на неї прав оренди ТОВ "Авеста-Буд", не перебувала у приватній власності, постійному користуванні чи в оренді в будь-якої особи, жодних прав будь-яких інших осіб на неї не існувало, що підтверджується фактом формування і реєстрації спірної земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 27.06.2008.
		За позицією суду, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063, що передавалась в оренду ТОВ "Авеста-Буд" на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради № 532/2601 від 29.10.2009, не перебувала в постійному користуванні ні Національного природного парку "Голосіївський", ні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", ні його відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", то дана земельна ділянка не вилучалась і не могла вилучатись у даних осіб.        
		Спірна земельна ділянка загальною площею 2.6495 га, що розташована за адресою: Столичне шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва не вилучалась з комунальної власності, її викуп не проводився, вона не переходила та не передавалась у приватну власність ТОВ "Авеста-Буд", а залишається та надалі перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва.
		Крім того, спірна земельна ділянка була сформована і зареєстрована лише 27.06.2008, а отже, до цієї дати не могла бути вилученою в будь-якої особи.
		Судом прийнято до уваги, що рішенням сесії Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 міська рада визначила функціональне призначення земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд", як території громадських будівель та споруд, а матеріалами справи не підтверджується належність спірної земельної ділянки загальною площею 2,6495 га, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) в Голосіївському районі м. Києва, до земель природно-заповідного фонду та особливо цінних земель.
		З огляду на встановлені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами, що оскаржуване        рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) прийняте з порушенням вимог ст.ст.    123,    124,    149,    150 Земельного кодексу України, статей    7,    53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а рівно позивачем не доведено наявність саме у позивача порушених прав або законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
		Посилання позивача на подання ним позову з метою захисту прав територіальної громади міста        Києва та Українського народу судом відхилені з посиланням на те, що згідно положень    Конституції України,    Господарського процесуального кодексу України    особа має право звернутись до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Разом з тим, позивач не довів наявність у нього прав та правових підстав діяти від імені територіальної громади міста        Києва та Українського народу.
		Оскаржуване рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) є актом індивідуальної дії, тобто створює правові наслідки лише для конкретної особи (ТОВ "Авеста-Буд" - відповідача-2 у справі) та вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме - підписанням договору оренди земельної ділянки на підставі вказаного рішення Київської міської ради. 
		Суд вважає, що позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради, а відповідно, оскаржуване рішення не може порушувати прав та законних інтересів позивача.
		Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з вимогами ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі розробленого та погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про його затвердження шляхом укладення договору оренди.
		Предметом розгляду судової справи за позовом Національного природного парку є визнання незаконним рішення Київською міської ради від 29 жовтня 2009 року № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 446/3884) «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.08 №79-6-00632, укладеного між Київської міською радою (надалі - Відповідач-1) та ТОВ «Авеста-Буд» (надалі - Відповідач-2) для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва» (надалі - Рішення КМР).
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Вказана норма закону кореспондується з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», згідно з якою акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.
		Виходячи з вказаних норм, позивач, шляхом подання відповідних доказів до суду, вказував на численні порушення положень законодавства внаслідок прийняття оскарженого Рішення КМР, зокрема, статей 20, 44, 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України, ст. З, 4, 7, 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».
		Передумовою звернення позивача до суду стали наступні обставини.
		В квітні 2016 року працівникам НПП «Голосіївський» стало відомо, що на території Урочища «Бичок», яка є складовою території Нацпарку, було знищено 102 дерева цінних порід, у зв'язку з чим розпочато відповідне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100010003845 від 10.04.2016 року (інформацію про ці обставини з відповідними доказами була надано позивачем до суду в Додаткових письмових поясненнях від 06.11.2017, а також в Заяві про забезпечення позову від 06.11.2017 року). В подальшому, за сприяння журналістів і представників громадськості Нацпарком було встановлено, що зазначені вище та продовжені в серпні 2016 року дії по знищенню ресурсії НПП «Голосіївський» були проведені представниками ТОВ «Авеста-Буд» з метою розчищення території для подальшого будівництва на ній об'єктів нерухомості.
		Виявлено, що у відповідності до умов Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, (надалі - Договір оренди), ТОВ «Авеста-Буд» є орендарем земельної ділянки загальною площею 2,6495 га, кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, що розташована на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1), (надалі - спірна земельна ділянка).
		В подальшому Позивачем встановлено схему, за якою Відповідач-2 набув право оренди на спірну земельну ділянку.
		Зокрема, виявлено, що Договір оренди спірної земельної ділянки укладено на виконання оскаржуваного Рішення КМР, відповідно до пункту 2 якого Київською міською радою вирішено « 2. «Укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕСТА-БУД» договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 N 6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація)».
		Прийняттю вказаного Рішення КМР передувало ряд обставин, які мають безпосереднє значення для розгляду даної справи, які лише вибірково було проаналізовано місцевим судом при винесенні оскаржуваного судового рішення, без проведення належного їх аналізу в сукупності, а деякі висновки щодо передумов винесення оскаржуваного Рішення КМР, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
		Так, основні доводи та висновки місцевого суду зводяться до наступного: відсутніми є докази того факту, що спірна земельна ділянка увійшла до складу НПП «Голосіївський», з огляду на що права та інтереси Позивача не були порушеними; Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, є єдиним органом, що має повноваження розпоряджатися землями комунальної власності без будь-яких обмежень, в тому числі й спірною земельною ділянкою; в діях КМР відсутніми є будь-які порушення щодо винесення оскаржуваного Рішення КМР.
		Проте, наявні у справі докази та інші обставини щодо існуючого між сторонами спору спростовують висновки місцевого господарського суду.
		Щодо доводів позивача про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у Рішенні суду від 19.03.2018, обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		В обґрунтування свого позову НПП «Голосїївський» посилався на обставини, що свідчать про те, що винесення Відповідачем-1 оскаржуваного Рішення КМР є однією із ланок у схемі незаконного відведення особливо цінної земельної ділянки під забудову. При цьому це рішення є суто технічним документом, оформленим для узаконення неправомірних орендних відносин між Відповідачами, що попередньо виникли на підставі незаконного судового рішення, скасованого на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР. Мова йде про рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 2-27181/08, яке й лягло в основу виникнення попередніх неправомірних орендних відносин між Відповідачами.
		 
		У відповідності до резолютивної частини вказаного судового рішення Шевченківський районний суд м.Києва «вирішив вважати укладеним» договір оренди земельної ділянки для будівництва ряду різних об'єктів нерухомого майна в редакції, яка підписана ТОВ «Авеста-Буд». На виконання вказаного судового рішення між Відповідачами було укладено первинний Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 року, який в подальшому було змінено оскаржуваним Рішенням КМР, що буквально слідує зі змісту останнього. І саме це судове рішення було підставою для «формування і реєстрації» земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:90:119:0063», яку було вичленовано з Урочища «Бичок» для передачі її в оренду ТОВ «Авеста-Буд» на підставі незаконного судового акту.
		Станом на дату прийняття Київською міською радою оскаржуваного Рішення від 29.10.2009 за № 532/26014, рішення Шевченківського районного  суду м.Києва від 24.04.2008 у справі № 2-27181/08 було скасовано 02.07.2009 Ухвалою Апеляційного суду м. Києва.
		Як підтверджено численними правовими висновками Верховного Суду України, Верховного Суду, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
		Не зважаючи на зазначене, і Відповідач-1 в обґрунтування своїх незаконних дій, і суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення, посилаються на наслідки скасованого судового рішення, яке породило передумови для незаконної передачі в оренду спірної земельної ділянки.
		В оскаржуваному рішенні судом відхиляються як безпідставні твердження Позивача про необхідність наявності рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення (абз. 7 аркушу 21). 
		Як зазначав Нацпарк, таке рішення, що вимагалося чинним законодавством, фактично було підмінене оскаржуваним Рішенням КМР, яке по своїй суті є «технічним документом» для узаконення неправомірних орендних відносин між відповідачами, що попередньо виникли на підставі скасованого судового акту.
		Як на підставу для відхилення доводів Позивача, суд посилається на те, що на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР спірна земельна ділянка була «сформована», «зареєстрована», «її межі були визначені в натурі (на місцевості)», а також не змінювалося цільове призначення цієї ділянки (абз. 3 аркушу 20, абз. 3 аркушу 22).
		З посиланням на ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради № 532/2601 від 29.10.2009), суд вказує на те, що надання спірної земельної ділянки у користування Відповідача-2 нібито правомірно відбулося «на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, що міститься в матеріалах справи» (абз. 6 аркушу 22 Рішення від 19.03.2018).
		Суд, посилаючись на достатність відповідної технічної документації для передання в користування ТОВ «Авеста-Буд» спірної земельної ділянки, ухилився як від аналізу змісту цієї технічної документації, так і від аналізу самого змісту оскаржуваного рішення Київської міської ради. 
		Натомість, за клопотанням позивача у Київської міської ради витребувано Технічну документацію, яка, як вказують відповідачі й суд, є технічною документацією щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
		Так, у справі наявна Технічна документація про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 79-6-00632, виданого ТОВ «Авеста-Буд» в частині цільового використання земельної ділянки №8000000000:90:119:0063, яка передана для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м.Києва, розроблена ТОВ «Епоха-Гео» в 2010 році (а.с.131-168 т.1).
		 
		Як слідує зі змісту вказаної технічної документації (а.с.134-136, 146-156, т.1), її розроблено на підставі рішення Київської міської ради №532/2601 від 29.10.2009, рішення Київської міської ради від 25.03.2010 №446/3884, а також рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2008 у справі №2-27181/08, тобто на підставі скасованого судового рішення.
		За змістом ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавцем передбачено рішення суду. Разом з тим, скасування судового рішення у конкретній справі означає, що судовий акт, який скасовано, не породжує жодних правових наслідків з моменту його укладення. Відтак, скасоване рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2008 у справі №2-27181/08 не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №907/544/14.
		 
		Натомість, місцевий господарський суд не надав оцінку доводам Позивача щодо неможливості передачі у користування Відповідача-2 спірної земельної ділянки з врахуванням наслідків скасованого Рішення Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки таке рішення не породжує правових наслідків, а прийняття оскаржуваного Рішення КМР є похідним від скасованого судового рішення. 
		При цьому, саме скасоване судове рішення, як зазначалося вище, стало підставою для формування, реєстрації спірної земельної ділянки, винесення її меж в натурі, а головне - для неправомірного ухилення від необхідності розроблення проекту землеустрою для відведення спірної земельної ділянки, що відбулося шляхом винесення оскаржуваного Рішення КМР. 
		Позивач припускає, що у випадку дотримання вимог законодавства Відповідачами, проект землеустрою щодо цінної земельної ділянки не був би погоджений відповідними органами, що вимагалося ч. 6 ст. 123 ЗК України. 
		Так, вказана норма закону (в редакції на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР) визначала, що «б. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду».
		Місцевий господарський суд, вказуючи на правомірність оскаржуваного Рішення КМР в контексті відсутності необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки, зазначив, що оскаржуваним Рішенням КМР цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось. Зокрема, суд вказав: «Матеріалами справи підтверджується, що про цільове призначення спірної земельної ділянки було зазначено в рішенні Київської міської ради №952/1613 від 26.06.2007 (для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням...» (абз. 4 аркушу 22 Рішення від 19.03.2018).
		 
		Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи. 
		Так, самим змістом вказаного вище Рішення КМР від 26.06.2007 №952/1613 спростовується той факт, що на його підставі Київська міська рада в установленому законом порядку визначила/змінила цільове призначення спірної земельної ділянки.
		Навпаки, п. 3 вказаного Рішення визначає наступне: 
		« 3. Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організувати підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації по перенесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, а також іншої документації, необхідної для прийняття рішень Київради про продаж земельних ділянок або права їх оренди, зазначених у додатку до цього рішення, та можливих видів цільового використання цих земельних ділянок».
		 
		Вищевказане підтверджує, що станом на дату винесення такого рішення питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не було вирішене, в додатку до нього вказані лише попередні, тобто орієнтовні цільові призначення земельних ділянок. Крім того, зміст вказаного рішення вказує на необхідність розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, про що неодноразово зазначалося Позивачем.
		Таким чином судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином спірна земельна ділянка, яка станом на кінець 2005 року в складі регіонального ландшафтного парку «Голосіїв» мала цільове призначення «землі природно-заповідного фонду», в оренду ТОВ «Авеста-Буд» була передана «для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням».
		Місцевим судом без належних обґрунтувань було проігноровано доводи та докази Позивача на підтвердження того, що ще до моменту входження спірної земельної ділянки до складу НПП «Голосіївський», вона у складі Урочища «Бичок» (Голосіївське лісництво), вже належала до земель природно-заповідного фонду у складі регіонального ландшафтного парку «Голосіїв», що унеможливлювало її передачу в оренду під забудову.
		 
		Так, у відповідності до ст. 44 ЗК України (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР) «До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва)».
		Одночасно є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, в контексті правомірності оскаржуваного Рішення КМР, посилання суду на обставини щодо прийняття Відповідачем-2 участі в інвестиційному конкурсі, перемоги в ньому згідно з Розпорядженням КМДА № 1410 від 25.10.2007, укладення між Відповідачами Інвестиційного договору від 28.12.2007 № 049-13/і/49, оскільки зі змісту Розпорядження КМДА № 1410 від 25.10.2007 слідує, що його винесено у відповідності до Розпорядження КМДА № 2442 від 26 грудня 2003 «Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста». 
		При цьому, зазначені нормативно-правові акти виконавчого органу місцевого самоврядування не є рішеннями про надання земельних ділянок комунальної власності у користування у відповідності до ст. 123 ЗК України. 
		Як вбачається зі змісту положень Земельного кодексу Україні, який діяв на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР, зі змісту вказаних вище розпоряджень КМДА, останні не передбачають автоматичного надання переможцям інвестиційних конкурсів щодо фінансування будівництва або реконструкції об'єктів жодних прав на земельні ділянки.
		У зв'язку із зазначеним, неправомірними є також посилання місцевого суду на положення Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого Рішенням КМР від 19 липня 2005 № 810/3385, оскільки перемога ТОВ «Авеста-Буд» в інвестиційному конкурсі, що проводився у відповідності до Розпорядження КМДА № 2442 від 26 грудня 2003, не є перемогою учасника в земельному конкурсі щодо набуття прав на землю на конкурентних засадах, порядок та організація якого врегульовувалася положеннями Тимчасового порядку, затвердженого Рішенням КМР від 19 липня 2005 № 810/3385.
		Із вищевказаного вбачається, що під час винесення оскаржуваного рішення судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для розгляду справи, зокрема, які пов'язані з винесенням оскаржуваного Рішення КМР.
		 
		Наступним доводом на підтвердження неповноти та неналежності встановлення судом вагомих обставин справи є висновки суду, які зводяться до того, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу НПП «Голосіївський». 
		Зокрема, в обґрунтування такого висновку суд вказує на наступне: « Крім того, судом враховано, що на даний час Національний природній парк «Голосіївський» не визначив у встановленому законом порядку межі земельної ділянки, яка мала б передаватися йому в постійне користування для функціонування та обслуговування парку, не завершив процес оформлення права постійного користування такою земельною ділянкою» (абз. 3 аркушу 24 Рішення від 19.03.2018).
		Водночас, суд зазначає: «Проте, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні та не були подані позивачем: рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку Голосіївський», докази державної реєстрації земельної ділянки Національного природного парку "Голосіївський" в державному земельному кадастрі; правовстановлюючий документ, який би засвідчував у встановленому порядку право постійного користування у Національного природного парку "Голосіївський" земельною ділянкою, яка відводиться для його функціонування та обслуговування; докази реєстрації права постійного користування земельною ділянкою Національного природного парку "Голосіївський" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно» (абз. 3 аркушу 25 Рішення від 19.03.2018 ).
		На думку місцевого господарського суду, для підтвердження факту включення спірної або будь- якої іншої земельної ділянки до складу парку Позивач мав би надати докази наявності права постійного користування земельною ділянкою.
		 
		Спростуванням таких висновків суду слугує Указ Президента України №794/2007 від 27.08.2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський», а також Проект створення Нацпарку, затверджений Додатком № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 р. № 619. 
		Як слідує із аналізу вказаних документів, Урочище «Бичок», в межах якого розташована спірна земельна ділянка, включено до складу національного парку без вилучення у землекористувача. 
		На цю обставину неодноразово зверталася увага суду позивачем в контексті неможливості оформлення права постійного користування на спірну земельну ділянку.
		Зокрема, Нацпарк зазначав: 
		Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Голосіївський» від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 976/2008 (976/2008) від 30.10.2008), на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України; площу земель національного природного парку «Голосіївський» встановлено в розмірі 4525,52 гектара, в тому числі 1879,43 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються національному природному парку «Голосіївський» в постійне користування, і 2646,09 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента. 
		Вказаний Додаток до Указу визначає, що без вилучення у землекористувача, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», до складу національного природного парку «Голосіївський» включаються землі площею 2406,07 гектарів, в складі яких і перебуває спірна земельна ділянка.
		 
		При цьому, позивачем неодноразово зверталася увага суду на те, що за змістом ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі національні природні парки, створюються як з вилученням, так і без вилучення у їх власників або землекористувачів. 
		З урахуванням того, що спірна земельна ділянка перебуває у складі масиву земель площею 2646,09 гектара, які включені до території НПП «Голосіївський» без вилучення у землекористувачів, необгрунтованою є вимога щодо надання правовстановлюючого документу на право постійного користування парку.
		 
		Отже, місцевий господарський суд ухилився від надання оцінки не тільки основним документам, які мають безпосереднє значення для розгляду даної справи, а й правової природи створення об'єктів природно-заповідного фонду, що є першочерговим завданням при розгляді справ такої категорії.
		Щодо доводів позивача про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, відсутність мотивів незастосування норм права, на які посилався Позивач, та інших порушень норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		В абзацах 5-6 аркушу 26 Рішення від 19.03.2018 судом вказано про неприйняття у якості належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт включення спірної земельної ділянки до складу Нацпарку, ряду документів, на які посилався Позивач. 
		Зокрема, суд відхилив Охоронне зобов'язання № 1-1-2, оформлене 29.01.2008 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Згоду на розроблення документації із землеустрою Д- 3665 від 28.12.2007 року, матеріали Додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про погодження матеріалів корегування проекту створення національного природного парку з робочою назвою «Голосіїв» (І черга)» від 30.03.2006 р № 619 Голосїївський". 
		Відхилення вказаних доказів суд мотивував наступним: « … оскільки вказані документи не є правовстановлюючими документами, які б станом на час прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення засвідчували право користування у Національного природного парку «Голосіївський» земельною ділянкою».
		Вказані доводи суду спростовуються наступним. 
		Спірна земельна ділянка увійшла до складу Нацпарку без її вилучення у попереднього землекористувача, що унеможливлює оформлення на неї правоустановчого документу, про що викладено вище.
		По-друге, що стосується посилання Позивача на Охоронне зобов'язання, то зі змісту ч. 5 ст. 53 Закону україни «Про природно-заповідний фонд України» випливає, що оформлення такого документу центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища підтверджує статус відповідних територій, як належних до території природно-заповідного фонду. Аналіз змісту вказаного документу підтверджує, що Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передало під охорону землекористувачу (Комунальному підприємству «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа») території, включені до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача площею 2406,07 га, в тому числі й квартал 29 Голосїївського лісництва, що являє собою Урочище «Бичок» та спірну земельну ділянку в його складі.
		 
		Крім того, судом відхилено без належного обґрунтування Проект створення Національного природного парку «Голосіївський».
		Так, в матеріалах справи наявними є Матеріали корегування Проекту створення першої черги національного природного парку з робочою назвою «Голосіїв», затвердженні Додатком № 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619, які були витребувані судом за клопотанням Позивача. 
		Необхідність витребування та дослідження вказаного документу Позивач мотивував тим, що останній беззаперечно підтверджує факт входження спірної земельної ділянки до складу Національного природного парку «Голосіївський».
		 
		Позивач в обґрунтування своєї позиції неодноразово вказував на необхідність застосування частини 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої « Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду».
		 
		Натомість суд, ігноруючи вказані доводи позивача з посиланням на чітку норму закону, зазначає, що Позивач «не визначив у встановленому законом порядку межі земельної ділянки, яка мала б передаватися йому в постійне користування для функціонування».
		Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи». 
		Згідно з п.п. 3, 6 ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині судового рішення, окрім іншого, обов'язково має бути зазначена мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності підстав для задоволення позову, а також мотиви незастосування норм права, на які посилалися сторони.
		Проте, в порушення вказаних вимог процесуального закону, місцевий господарський суд ухилився від надання мотивів незастосування ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на застосуванні якої наполягав Позивач, що підтверджується численними заявами по суті справи.
		Отже, судом не вказано мотиви незастосування пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, на який посилалися Позивач і представник Прокуратури міста Києва на підтвердження того, що до моменту передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Авеста-Буд» остання перебувала в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», а саме його відокремленому підрозділу - КП «ЛПГ «Конча-Заспа». 
		Наявність права користування за вказаним суб'єктом підтверджується Проектом організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства «Конча-Заспа» КМДА Державного комунального об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік), зокрема, Викопіюванням із Планшету № 5, витребуваним на вимогу Позивача.
		Окрім зазначеного вище, місцевий господарський суд усунувся від надання оцінки аргументу Позивача щодо наявності додаткових (окрім зазначених вище) підстав для необхідності наявності рішення про надання спірної земельної ділянки у користування за проектом її відведення.
		Необхідність наявності саме вищезазначеного рішення органу місцевого самоврядування Позивач обґрунтовував положенням ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття Рішення КМР № 532/2601), відповідно до яких « 10. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
		затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок;
		надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат стьськогосподауського та лісогосподарського виуобниитва».
		В матеріалах справи (том 3) наявна копія Кадастрової справи № А- 13401, наданої Відповідачем-1, в тому числі копія Акту комісії по визначенню збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7 га за ТОВ «Авеста-Буд» (урочище «Бичок», діл. 1 парна сторона) у Голосіївському лісництві лісопаркового господарства «Конча-Запа, квартал 29 виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8). 
		Зазначений документ визначає порядок та містить розрахунок збитків землекористувачу - КП «ЛПГ «Конча-Заспа» КО «Київзеленбуд» при вилученні земельної ділянки, що передається в оренду ТОВ «Авеста-Буд».
		Оформлення вказаного Акту та Розрахунку збитків від неотриманого доходу КП «ЛПГ «Конча-Заспа», як слідує з аналізу їх змісту, обґрунтовано положеннями статей 156, 157Земельного кодексу України, які врегульовують порядок відшкодування збитків землекористувачам у зв'язку із вилученням лісових земель для потреб, не пов'язаних із лісогосподарським виробництвом.
		 
		Крім того, в матеріалах справи наявною є Довідка КП «ЛПГ «Конча-Заспа» від 23.06.2008 за № 247, видана ТОВ «Авеста-Буд», в тому, що « збитки землекористувача КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», спричинені вилученням земельної ділянки для ТОВ «Авеста-Буд»...загальною сумою 657 605, 14...відшкодовані в повному обсязі».
		 
		Матеріали справи містять копію Розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, зумовлених можливим наданням ТОВ «Авеста-Буд» спірної земельної ділянки від 11.06.2008, проведеного КП «ЛПГ «Конча-Заспа». 
		Як слідує із аналізу тексту вказаного Розрахунку, його проведення обґрунтоване ст.ст. 207, 208 ЗК України.
		Частина 1 ст. 207 ЗК України (в редакції станом на дату проведення вказаного Розрахунку і укладення спірного Договору) визначала, що «втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель».
		Вищевказані документи, наряду з іншими доказами (не прийнятий судом до уваги Планшет № 5), підтверджують той факт, що спірна земельна ділянка до моменту її передання в оренду ТОВ «Авеста-буд» перебувала у користуванні КП «ЛПГ «Конча-Заспа», була вилучена в останнього (з порушенням процедури, визначеної ст. 150 ЗК України), у зв'язку з чим вказаний землекористувач отримав значні грошові кошти в якості втрат лісогосподарського виробництва (платіжне доручення № 16 від 20.06.2008).
		Водночас, вказані документи підтверджують, що надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Авеста-Буд» відбувалося з визначенням вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, що у відповідності до ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору) передбачає необхідність рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення.
		В оскаржуваному рішенні відсутні мотиви, з яких судом не застосовано положення ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України.
		Разом з тим, відхиливши без належного обґрунтування докази і доводи Позивача, місцевий суд посилається на всі наведені Відповідачами «докази», навіть за відсутності таких в матеріалах суду в належному вигляді.
		Так, суд посилається на такий «доказ» як «проект землеустрою з організації і встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський", в якому межі території земельних ділянок, які входять до складу парку, не включають території земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ "Авеста-Буд"» (абз. 6 аркушу 25 Рішення від 19.03.2018).
		 
		Позивач (апелянт) зазначає, що за наслідками ознайомлення з матеріалами справи його представниками не виявлено такого проекту землеустрою.
		У випадку ж якщо мова йде про Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до території Національного природного парку «Голосіївський» (без їх вилучення у землекористувачів), розроблений ТОВ «Ліга-Експерт» в 2011 році, на який посилається представник Відповідача-2 в своїх Додаткових поясненнях від 06.11.2017 року, апелянт зазначиє наступне.
		 
		Зазначений проект землеустрою не був затверджений в установленому законом порядку (в тому числі у зв'язку з вилученням спірної земельної ділянки з території Нацпарку). По-друге, його розроблення здійснювалося в 2011 році, вже після фактичної передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Авеста-Буд». 
		Так, аркуш 21 Проекту містить пояснення до нього відносно спірної земельної ділянки «… при розробці проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Голосіївський» без їх вилучення у землекористувачів було проведено аналіз територій, і виявлено те, що даним проектом землеустрою необхідно виключити земельну ділянку (кадастровий код 90:119:0063).
		Аркуш 37 Проекту, як підставу для виключення спірної земельної ділянки з меж парку, вказує те, що вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Авеста-Буд».
		 
		Не може вважатись доказом невходження спірної земельної ділянки до складу Нацпарку лист НПП «Голосіївський» за підписом начальника відділу (який не має повноважень представника нацпарку) від 01.08.2014 №199/2-0.
		Необгрунтованими є посилання місцевого суду на лист ТОВ «Ліга-Експерт» №140 від 01.08.2014, з огляду на вказані вище обставини щодо розроблення вказаним підприємством в 2011 році проекту землеустрою, який в силу його не затвердження в установленому порядку, не породив жодних наслідків.
		Відхиливши або залишивши без уваги основні аргументи позивача, Мінекології, Прокуратури міста Києва, суд посилається на лист організації, яка виконує суто технічні землевпорядні роботи, не має жодних розпорядчих функцій в сферіземельних ресурсів, а тільки констатує факт відведення спірної ділянки в оренду Відповідача-2, у зв'язку з чим пропонує вилучити ділянку з меж Нацпарку.
		В абз. 7 аркушу 28 Рішення від 19.03.2018 року суд зазначає, що «...спірна земельна ділянка була сформована і зареєстрована лише 27.06.2008 року, а отже, до цієї дати не могла бути вилученою в будь-якої особи». 
		Необгрунтованими є висновки суду відносно того, що відсутніми є докази перебування в користуванні КП «ЛПГ «Конча-Заспа» земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:119:0063. 
		Так, дійсно, вказана земельна ділянка була сформована лише в 2008 році в результаті виокремлення її з Урочища «Бичок» (на виконання скасованого судового рішення), лише після чого їй було присвоєно кадастровий номер.
		Проте вказана земельна ділянка і на тому етапі, і на даний час є частиною Урочища «Бичок», яке перебувало в користуванні КП «ЛПГ «Конча-Заспа», що підтверджується належними доказами, проігнорованими судом. 
		Тобто, матеріали справи містять докази щодо масиву земельних ділянок, у складі яких є й спірна. 
		Однак, неможливо надати докази на підтвердження перебування в користуванні та вилучення земельної ділянки з характеристиками, на які посилається місцевий господарський суд.
		Одночасно колегія суддів зазначає, що окрім безпосереднього підтвердження входження спірної ділянки до Урочища «Бичок», позивачем надані документи, що підтверджують той факт, що ділянка перебувала в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», а саме його відокремленому підрозділу - КП «ЛПГ «Конча-Заспа» до моменту її вилучення та передачі в оренду ТОВ «Авеста-Буд».
		Так, надано витяги із Планшетів матеріалів лісовпорядкування, діючих станом на 2008 рік (на момент винесення оскаржуваного Рішення КМР) і станом на 2010 рік (після передачі ділянки в оренду Відповідачеві-2).
		Внаслідок аналізу Матеріалів лісовпорядкування, витягу з Проекту організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства «Конча-Заспа» КМДА Державного комунального об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік) (Планшет № 5) вбачається, що спірна земельна ділянка (квартал 29 виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8) в 2008 році (до моменту передачі в оренду ТОВ «Авеста-Буд») перебувала в постійному користуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (надалі - КО «Київзеленбуд»), а саме його відокремленого підрозділу - КП «ЛПГ «Конча-Заспа». 
		Проте, наступний Проект організації та розвитку лісового господарства КП «ЛПГ «Конча-Заспа» (Інв. № 82, 2010 рік) (Планшет № 6 (витяг) кварталу № 29 Голосіївського лісництва, Урочище «Бичок»), чітко вказує на те, що, на відміну від попереднього планшету, датованого 1999 роком, з користування КП «ЛПГ «Конча-Заспа» видалено (вилучено) частину земельної ділянки Урочища, розташовану на півночі зліва від Столичного шосе (виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, частина 8 кварталу 29).
		Крім того, містять матеріали справи й Акт комісії по визначенню збитків, пов'язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7 га за ТОВ «Авеста-Буд» (урочище «Бичок», діл. 1 парна сторона) у Голосїївському лісництві лісопаркового господарства «Конча-Запа, квартал 29 виділи 2, 4, 6, 9,10, 12, 8). Зазначений документ визначає порядок та містить розрахунок збитків землекористувачу - КП «ЛПГ «Конча-Заспа» КО «Київзеленбуд» при вилученні земельної ділянки, що передається в оренду ТОВ «Авеста-Буд».
		В рамках кадастрової справи № А-13401 міститься Земельно-кадастрова інформація на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:119:0063, в якій чітко зазначено, що «землекористувачем, за рахунок якого відведена земельна ділянка ТОВ «Авеста-Буд» є КП «ЛПГ «Конча-Заспа» (аркуш 133 тому 2 справи).
		Вищевказані документи без застережень свідчать про те, що спірну земельну ділянку (виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8 кварталу 29 Урочища «Бичок»), з метою її передачі в оренду ТОВ «Авеста- Буд», було вилучено в її попереднього землекористувача КП «ЛПГ «Конча-Заспа» з порушенням визначеної законодавствам процедури, зокрема ч. 2 ст. 150 ЗК України.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.
		Статтею 57 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		Згідно зі ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		За змістом ст.ст. 35, 45, 47 Лісового кодексу України організація лісового господарства передбачає, в тому числі, і проведення лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
		Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		У постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212-цс 14 викладено правову позицію про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
		Разом з тим, суд першої інстанції зазначеного не врахував та у порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надав перевагу письмовим поясненням КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» про відсутність права користування на спірну земельну ділянку.
		Відповідачі стверджують, що, з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного Рішення КМР межі території Нацпарку не були виділені в натурі, Київська міська рада не вчинила жодних порушень, передавши частину парку в оренду під забудову третій особі. 
		Отже, за логікою Відповідачів, і на той момент, і на даний час, не зважаючи на Указ Президента України про створення НПП «Голосіївський», КМР має необмежене право щодо неконтрольованої передачі особливо цінних земель для будь-яких цілей, в тому числі для їх забудови, що має наслідком знищення об'єкту природно-заповідного фонду.
		Натомість, Позивач посилається на ряд доказів, які унеможливлюють такі дії органу місцевого самоврядування, не зважаючи на незавершення процедури затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж НПП «Голосіївський».
		Зокрема, Нацпарк посилається на Охоронне зобов'язання № 1-1-2, оформлене 29.01.2008 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища - документ, що підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду в рамках Національного природно парку «Голосіївський» (аркуш 13 тому 1 справи); матеріали Додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про погодження матеріалів корегування проекту створення національного природного парку з робочою назвою «Голосив» (І черга)» від 30.03.2006 р № 619 (аркуші 173-250 тому 1 справи, аркуші 1-30 тому 2 справи).
		Так, Охоронне зобов'язання № 1-1-2 - документ, що у відповідності до ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» підтверджує статус відповідних територій, як належних до об'єктів природно-заповідного фонду.
		Із аналізу змісту вказаного документу слідує, що Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передало під охорону землекористувачу (КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа») території, включені до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача площею 2406,07 га, в тому числі й квартал 29 Голосіївського лісництва, що являє собою Урочище «Бичок» та спірну земельну ділянку в його складі.
		Що стосується Додатку 1 до розпорядження КМДА від 30.03.2006 р. № 619, то саме на підставі цього документу, який являє собою Проект створення національного природного парку, у відповідності до ч.1 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», у 2007 році Президентом України прийнято рішення у формі Указу «Про створення національного природного парку «Голосіївський» від 27.08.2007 року № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 976/2008 (976/2008) від 30.10.2008 року).
		Частина 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що «Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно - заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до територій та об'єктів природно-заповідного фонду).
		Посилаючись на вказану норму закону, позивач наполягає на її застосуванні для підтвердження факту входження спірної земельної ділянки до складу НПП «Голосіївський».
		Позивач одночасно зазначає, що Відповідач-1 був обізнаний про факт входження спірної ділянки до складу Нацпарку, оскільки Проект його створення затверджувався виконавчим органом Київради - Київською міською державною адміністрацією. 
		Крім того, в матеріалах справи наявні копії матеріалів кадастрової справи №А-13401, яка містить Згоду на розроблення документації із землеустрою Д-3665 від 28.12.2007 року для відведення ділянки на користь ТОВ «Авеста-Буд», що була надана Київською міською радою із відповідним застереженням: « надається при умові внесення змін до рішення Киівради від 19.07.2005 № 806/3381, згідно якого зазначена територія відноситься до природо-заповідних земель (урочище «Бичок»), а також врахування Указу Президента від № 794/2007_ від 27.08.2007 року «Про створення національного природного парку «Голосіївський», згідно якого територія відноситься до земель, які включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувачів».
		Отже, як вказувалося вище, посилаючись на незавершення процедури затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж НПП «Голосіївський», Київська міська рада пояснює свої неправомірні дії, які фактично призвели до зміни площі національного природного парку, як об'єкту природно-заповідного фонду. 
		Натомість, ст. 53 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» (в редакції на дату прийняття оскаржуваного Рішення КМР) визначала, що «зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону».
		 
		Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
		Тобто зміна меж НПП «Голосіївський» може відбуватися виключно за відповідним рішенням Президента України.
		Із зазначеного слідує, що Київська міська рада не мала повноважень вчиняти дії, направлені на зменшення території національного природного парку, оскільки такі дії належать до виключної компетенції Президента України.
		Таке твердження підтверджується правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в Постанові від 22 серпня 2018 у справі №544/1336/13-а. 
		Так, в даній справі ВСУ відхилив касаційну скаргу сільської ради, залишивши в силі постанову апеляційного суду, якою задоволено позов прокурора про скасування рішення органу місцевого самоврядування. 
		Обставини вказаної справи пов'язані зі зменшенням площі національного природного парку «Пирятинський» рішенням сільради у зв'язку з незавершенням процедури визначення його меж в натурі, тобто за аналогічних з НПП «Голосіївський» обставин. Суд першої інстанції в даній справі у задоволенні позову прокурора відмовив на тій підставі, що рішення органу місцевого самоврядування не суперечить Указу Президента України «Про створення національного парку «Пирятинський», адже в додатку до нього міститься тільки перелік земель, які включаються до території НПП, однак в подальшому межі НПП «Пирятинський» встановлені не були, розпочалася лише процедура виготовлення відповідної документації.
		Постановою апеляційного суду зазначене рішення місцевого суду скасоване, як таке, що прийняте з порушенням законодавства, зокрема природоохоронного.
		Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, Верховний Суд у своїй Постанові від 22.08.2018 вказав на неприпустимість фактичної зміни (зменшення) меж території парку за рішенням органу місцевого самоврядування, адже межі цієї території встановлені відповідним Указом Президента України. При цьому, до таких висновків Верховний Суд дійшов в контексті аналізу статей 51, 53, 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», не зважаючи на те, що НПП не було до кінця реалізовано Указ Президента України, межі території парку не виділені в натурі.
		У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З огляду на зазначене, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статей 51, 53, 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».
		 
		Окремо апеляційна інстанція зазначає і про те, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об'єкту природно-заповідного фонду, не може мати наслідком втрату статусу території такого об'єкту, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, в даному випадку земельної ділянки.
		 
		Посилання суду на те, що обставини, які є предметом розгляду спору у даній справі, а саме щодо належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та відповідність оскаржуваного рішення Київської міської ради вимогам чинного, в тому числі природоохоронного, законодавства вже встановлювалися рішеннями судів, що набрали законної сили спростовуються наступним.
		Апеляційна інстанція вказує на неприпустимість визнання будь-яких
		обставин щодо території Нацпарку доведеними з огляду на те, що Національний природний парк «Голосіївський» не приймав участі в розгляді вказаних вище судових справ.
		 
		Як роз'яснив Вищий господарський суд України пунктом 2.6. Постанови від 26 грудня 2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»          не потребують  доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо... Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом».
		В контексті зазначеного має значення розмежування термінів «встановлені обставини» і «правова оцінка обставин». Обставини - це встановлені судом відомості, що мають значення для вирішення спору, як то наявність відповідного рішення або його відсутність, факт вчення певних дій з боку осіб тощо. Проте, що стосується посилання суду на будь-які судові рішення, винесені у справах, до розгляду яких НПП «Голосіївський» взагалі не був залучений в будь- якому статусі, мова йде виключно про правову оцінку відповідних обставин. Крім того, рішення у справах, на які посилається місцевий суд, не містять оцінки тих доводів, які наразі надає Позивач, адже мова йде про численні порушення при відведенні спірної ділянки.
		Водночас, заперечуючи використання вказаних вище рішень господарського і адміністративного судів в якості преюдиціальних обставин, позивач (апелянт) вказує на те, що учасники процесу і суди мають бути послідовними і зважати на всі судові рішення, пов'язані з незаконним відведенням спірної земельної ділянки. 
		Зокрема, на Рішення Апеляційного суду міста Києва в справі 22-11067/10, який, скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання дійсним договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою і ТОВ «Авеста-Буд», вказав на наступне: «Поза увагою суду, залишилася також та обставина, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», яке не надавало згоди на відведення. Крім того, спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року № 370/1804, відноситься до території лісів та лісопарків. Указом Президента України №794/2007 р. від 27.08.2007 року «Про створення національного природного парку «Голосіївський» територію спірного урочища включено до зазначеного національного парку без вилучення у землекористувачів. Будівництво та реконструкція об'єктів житлово - громадського призначення за рахунок території парків та скверів, зелених зон загального користування забороняється. Вилучення земельних ділянок, на яких розташовані ліси з особливим режимом лісокористування (лісопарки, міські ліси, лісопаркові ділянки зелених зон населених пунктів) для цілей, не пов 'язаних з веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Не відповідає вимогам чинного законодавства і висновок суду про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним».
		Проте, місцевий господарський суд проігнорував вищевказані доводи Позивача, в основу оскаржуваного Рішення вибірково поклав рішення інших судів, які, з огляду на вищевказане, не містять преюдиціальних обставин, а містять виключно суб'єктивну правову оцінку певних обставин, при дослідженні яких не брав участі НПП «Голосіївський», не заявляв доводів і доказів, які заявляються ним у справі № 910/14803/17.
		Водночас, в оскаржуваному рішенні суд, посилаючись на вищевказані доводи щодо невходження спірної ділянки до територій Нацпарку, невіднесення її до земель природно-заповідного фонду, вказує на те, що Позивач не довів, що його право або інтерес порушено внаслідок винесення оскаржуваного Рішення КМР.
		 
		Окрім іншого, суд зазначає, що «..позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради, а відповідно, оскаржуване рішення не може порушувати прав та законних інтересів позивача» (абз. 5 аркушу 29 Рішення від 19.03.2018).
		Вказане твердження суду не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», керуючись якими позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		 
		Ні вказані вище положення закону, ні будь-який інший нормативний акт не містить вичерпного переліку осіб, які можуть ставити питання про визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування. 
		Тим більше, законодавство не звужує коло таких осіб до безпосередніх учасників правовідносин, на що посилається суд.
		Господарське процесуальне законодавство передбачає право відповідних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. 
		Водночас, жодною нормою законодавства не встановлюється вичерпний перелік прав або інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку. 
		Проте, суд фактично вказує на те, що захисту підлягають лише право власності або право користування земельної ділянкою.
		 
		Натомість, Позивачем надано до суду ряд доказів на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка до моменту її передачі в оренду Відповідачу-2 для забудови увійшла до складу територій НПП «Голосіївський», відносно яких Нацпарк здійснює ряд функцій щодо збереження та відтворення.
		Проведення будівництва на спірній земельній ділянці неминуче передбачає вирубку цінного лісу, що унеможливить подальше використання ділянки за її призначенням - в якості території природно-заповідного фонду в межах природного парку.
		Саме це вже спричинило (та в подальшому може спричинити) порушення прав та інтересів НПП «Голосіївський», метою створення і діяльності якого є збереження та відтворення цінних природних об'єктів (п. 2.2. Положення Про Національний природний парк «Голосіївський»).
		Вищевказане спростовує доводи суду щодо недоведення Позивачем факту порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття Відповідачем-1 оскаржуваного Рішення, яке стало підставою проведення Відповідачем-2 дій, направлених на повне знищення частини Національного природного парку.
		 
		Як підставу для відмови в позові суд також зазначив, що оскаржуване рішення Київської міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання шляхом підписання на його підставі договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010.
		Вказаний висновок суду про відмову в позові з цієї підстави є необгрунтованим та помилковим.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Крім того, судом не враховано, що на розгляді Київського апеляційного господарського суду перебуває справа № 910/11164/16 за позовом Національного природного парку «Голосіївський» до Київської міської ради, ТОВ «Авеста-Буд» про визнання недійсним договору оренди від 28.10.2010 та повернення земельної ділянки площею 2,69 га на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м. Києва.
		Провадження у справі № 910/11164/16 зупинено до розгляду господарським судом даної справи про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601.
		Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що на даний час предметом судового розгляду є спір про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на виконання оскаржуваного у даній справі рішення Київської міської ради.
		Залишивши поза увагою викладене, суд помилково не врахував, що обраний позивачем в даному випадку спосіб захисту порушеного права забезпечить його реальний захист, оскільки разом з рішенням Київської міської ради, яке є предметом спору у даній справі, оскаржується в судовому порядку і договір оренди, укладений на виконання даного рішення, на підставі якого виникли відповідні правовідносини.
		 
		Отже, незважаючи на фактичне виконання спірного рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601, шляхом укладення договору оренди, визнання в судовому порядку незаконним та скасування рішення стане підставою для подальшого визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на його виконання, у справі № 910/11164/16.
		У зв'язку з цим, суд першої інстанції у порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, залишивши поза увагою наявність судового спору щодо укладеного на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради договору оренди землі, дійшов помилкового висновку про неможливість оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію шляхом його виконання.
		 
		Колегією суддів також враховано пояснення Міністерства екології та природних ресурсів України, з яких вбачається наступне.
		 
		Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" (далі - Закон), землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
		Згідно ч. ч. 1,2 ст. 21 Закону, господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
		На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
		Згідно ст. ст. 29, 30 Закону, заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
		Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
		На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
		 
		Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
		Ухвалою суду від 22.01.2018 у Мінприроди витребувано Проект організації території національного природного парку «Голосіївський» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 532 від 19.12.2013 з усіма картографічними матеріалами.
		Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 створено Національний природний парк "Голосіївський".
		В додатку до вказаного указу перелічено землі, які включені до території парку без вилучення їх у землекористувачів.
		Спірна земельна ділянка урочище "Бичок" входить до складу території парку, що підтверджується Проектом організації території парку, затвердженого наказом Мінприроди від 19.12.2013 № 532, виходячи з наступного.
		Так, на картосхемі функціонального зонування території парку з масштабом 1:50 000, яка є складовою проекту, схематично зображено указану земельну ділянку, яка розташована в господарській зоні парку.
		Зокрема на картосхемі квартал 29, яким обізначено Урочище "Бичок", згідно відміток, позначено як заповідну зону під відповідним кольором.
		Крім того, на ст. 178 Проекту зазначено, що весь 29 квартал, тобто Урочище "Бичок", відноситься до господарської зони.
		У зв'язку з цим, вказана земельна ділянка, яка відноситься до природно- заповідного фонду, передана в оренду незаконно.
		Апеляційна інстанція врахувала і пояснення представника Київської міської ради та представника третьої особи - 3, що містяться в матеріалах справи, але які повністю спростовуються з огляду на обставини, викладені вище.
		З огляду на викладене, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, без ретельного дослідження матеріалів справи, що потягло за собою прийняття помилкового рішення про відмову в позові.
		Щодо заяви відповідача-2 про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, викладеної у відзиві на позовну заяву, поданому 25.09.2017, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідач-2 стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на те, що спірне рішення Київської міської ради було прийняте 29.10.2009 і було опубліковане у відкритих джерелах, зокрема, у газеті "Хрещатик", на час прийняття спірного рішення позивач був зареєстрований в установленому законом порядку, а відтак, здійснював свою діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.03.2010 (дата внесення змін до оскаржуваного рішення № 532/2601 від 29.10.2009), вказаний витяг також підтверджує, що керівником позивача був ОСОБА_2, останній на момент прийняття Київською міською радою рішення № 446/3884 від 25.03.2010 про внесення змін до оскаржуваного рішення № 532/2601 від 29.10.2009 був депутатом Київської міської ради і був зареєстрований в залі засідань під час голосування 25.03.2010, що підтверджує обізнаність керівника позивача про наявність оскаржуваного рішення.
		Позивач стверджує, що звернувся до суду з позовом з дотриманням строку позовної давності, оскільки в даному спорі перебіг позовної давності не залежить від того, на якому етапі позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення, позивач вважає, що перебіг позовної давності в даному спорі починається від дня, коли право позивача фактично було порушено з боку відповідача-2,    а саме з початку проведення останнім дій по знищенню цінних об'єктів на спірній земельній ділянці (квітень, серпень 2016), зазначає, що до того моменту, поки відповідач-2 не почав проведення на спірній земельній ділянці дій, що призвели б до втрати її цінних властивостей, право позивача, головною метою створення і діяльності якого є збереження національного природного парку, не було порушено.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		У    Цивільному кодексу України    позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).
		Відповідно до    статті 257 ЦК України    загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1    ст. 261 Цивільного кодексу України).
		Частинами 3, 4, 5    ст. 267 Цивільного кодексу України    встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Оцінивши в сукупності надані сторонами, третіми особами та прокурором пояснення та зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про відхилення заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачем не було пропущено строк на звернення з даним позовом до суду, адже право позивача фактично було порушено з боку відповідача-2,    а саме з початку проведення останнім дій по знищенню цінних об'єктів на спірній земельній ділянці (квітень, серпень 2016),і  до того моменту, поки відповідач-2 не почав проведення на спірній земельній ділянці дій, що призвели б до втрати її цінних властивостей, право позивача, головною метою створення і діяльності якого є збереження національного природного парку, не було порушено.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Доводи відповідачів спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
		Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.     
		Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржниками.
		Місцевий господарський суд не звернув увагу на вищевказані обставини справи у їх сукупності, неправильно затосував норми матеріального та процесуального права, відтак дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
		Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного природного парку "Голосіївський" з підстав, викладених в них, підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/14803/17 підлягає скасуванню з підстав, викладених вище, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
		У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідачів в рівних частинах, у зв'язку із задоволенням апеляційних скарг, з відповідачів на користь апелянтів підлягає стягненню в рівних частинах судовий збір за подання скаржниками апеляційних скарг.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного природного парку "Голосіївський" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/14803/17 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/14803/17 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким позов Національного природного парку "Голосіївський" задовольнити.
		4. Визнати незаконним рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 №532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 №446/3884) «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 №79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на Столичному шосе (урочище Бичок, ділянка 1) у Голосіївському районі м.Києва».
		5.Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь Національного природного парку «Голосіївський» (код ЄДРПОУ 35620372, 03035, м.Київ, вул.Урицього, 35, корп.1) 800, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1200, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (код ЄДРПОУ 352551534, 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 16а/1) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1200, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста-Буд» (код ЄДРПОУ 352551534, 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 16а/1) на користь Національного природного парку «Голосіївський» (код ЄДРПОУ 35620372, 03035, м.Київ, вул.Урицього, 35, корп.1) 800, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1200, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		8. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1200, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		9. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		10. Матеріали справи №910/14803/17 повернути до Госпоадрського суду міста Києва.
		 
		Повний текст постанови складено 24.04.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.
		Головуючий суддя                                                            І.М.  Скрипка 
		 
		Судді                                                                                Л.В. Чорна
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...