Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2247/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.
Дата набрання законної сили: 19.04.2019
Номер судового провадження: 1041 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" квітня 2019 р.                                                                        Справа № 905/2247/17  
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Россолов В.В. 
		за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача за зустрічним позовом - Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore", Бейрут, Ліван, (вх.№1041Д/1-7) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року по справі
		 
		за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, 
		до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м. Маріуполь,
		про зобов'язання виконати умови договору доручення та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн.,-
		 
		та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м. Маріуполь,
		до:
		1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпровська область,
		2. Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore", Бейрут, Ліван,
		про визнання недійсним договору поставки,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017 року та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення від 03.08.2017 року в частині здійснення до 01.09.2017 року дій, направлених на поставку Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року.
		У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Донецьккокс" звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року, а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore". В обґрунтування позивних вимог посилається на те, що договір за своїм змістом суперечить законодавству України.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.10.2017 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/2247/17. Крім цього, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі другого відповідача за зустрічним позовом - Компанію "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року у справі №905/2247/17 (суддя Левшина Г.В., повний текст рішення складено 10.11.2017 року) первісний позов задоволено частково.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" штраф в сумі 10000,00 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" - відмовлено.
		Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю.
		Визнано недійсним з моменту підписання договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року, який був підписаний між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" судовий збір в сумі 800,00 грн.
		Стягнуто з Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" судовий збір в сумі 800,00 грн.
		Компанія "International Transit S.A.L. "Offshore" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм права, на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року в частині зустрічних позовних вимог та припинити в цій частині провадження у справі.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року апеляційну скаргу Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		У подальшому ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року апеляційне провадження у справі №905/2247/17 зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2018 року (про відмову у відкритті апеляційного провадження) Верховним Судом та повернення матеріалів справи на адресу суду. 
		Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" (набрання чинності 16.01.2018 року з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018 рік) постановлено ліквідувати, у тому числі Харківський та Донецький апеляційні господарські суди та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, що визначає Східний апеляційний господарський суд як суд апеляційної інстанції у розумінні ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України для справи №905/2247/17.
		Згідно з п.п.8 п.1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.  
		Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 року №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Донецького апеляційного господарського суду та суддів Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.
		У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018 року) було розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.
		Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
		На виконання розпорядження керівника апарату суду Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 року "Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційних господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №905/2247/17, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду. 
		Разом з тим, Верховним Судом винесено ухвалу від 27.08.2018 року по справі №905/2247/17, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "Єнакіївський металургійний завод" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2018 року.
		Супровідним листом від 30.10.2018 року №24-12/1008 матеріали справи №905/2247/17 направлено до Східного апеляційного господарського суду і отримані ним 13.11.2018 року. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року прийнято справу №905/2247/17 до провадження Східного апеляційного господарського суду та поновлено провадження у справі.
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2019 року для розгляду справи №905/2247/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.
		Компанія "International Transit S.A.L. "Offshore" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм права, на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року в частині зустрічних позовних вимог та припинити в цій частині провадження у справі.
		В судовому засіданні представник Компанія "International Transit S.A.L. "Offshore" апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити. Представник апелянта наголосив на тому, що просить суд скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та припинити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог або відмовити у їх задоволенні якщо суд апеляційної інстанції дійде висновків про те, що спір за зустрічним позовом підлягає розгляду господарськими судами України.
		Представник Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Представник Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. 
		З прийняттям у 2006 році  Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до частини 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішеннях      Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі  Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
		Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
		З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. 
		Згідно зі  статтею 270 ГПК України  у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5  ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку  ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Вивченням матеріалів справи встановлено наступне.
		17 вересня 2014 року між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (далі за текстом - ПАТ «ДМК») та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" (далі за текстом -Компанія «ІТО») було укладено Договір поставки № №DMKD/IT-01D (далі за текстом - «Договір», «Договір поставки»), відповідно умов якого, ПАТ «ДМК» зобов'язувалося продати, передати та поставити Компанії «ІТО» сталеву продукцію на умовах, визначених відповідними специфікаціями, а Компанія «ІТО» зобов'язувалася прийняти продукцію та сплатити ПАТ «ДМК» її вартість.
		На виконання Договору поставки сторонами підписувалися специфікації до Договору поставки, за якими здійснювалася поставка і оплата продукції, а також укладалися додаткові угоди, якими, зокрема, подовжувався строк дії Договору.
		На підставі специфікацій до Договору поставки (Специфікація № 134/1 від 13 грудня 2016 року, Додаток № 1 до Специфікації № 135 від 13 грудня 2016 року, Додаток № 1 до Специфікації № 136 від 27 грудня 2016 року, Додаток № 2 до Специфікації № 137 від 27 грудня 2016 року, Додаток № 1 до Специфікації № 137/1 від 27 грудня 2016 року, Специфікація № 138/2 від 19 січня 2017 року, Специфікація № 139 від 03 лютого 2017 року, надалі разом - «Специфікації») та відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України Компанією «ІТО» була здійснена попередня оплата продукції, що мала бути поставлена від ПАТ «ДМК».
		В подальшому, 03.08.2017р. між ПАТ" Дніпровський металургійний комбінат" (далі за текстом - позивач) та ПАТ «Донецьккокс» (далі за текстом - відповідач) був підписаний договір доручення, згідно з умовами якого ПАТ «Донецьккокс» зобов'язаний до 01.09.2017р. вчинити від імені та за рахунок позивача всі необхідні дії для виконання зобов'язань останнього перед Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" (далі за текстом - апелянт, другий відповідач за зустрічним позовом, відповідач 2), що створена та існує за законодавством Лівану, з місцезнаходженням зареєстрованого офісу за адресою: Charles Helou Street, Dagher's Center, Beirut, Lebanon за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року.
		В розділі 2.3 Договору доручення встановлений обов'язок відповідача діючи від імені та за рахунок позивача та в його інтересах, здійснити до 01.09.2017р. всі можливі дії, направлені на виконання обов'язків позивача з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки, а саме: специфікації №134/1 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №135 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №136 від 27.12.2016р., додатку №2 до специфікації №137 від 27.12.2016р., додатку №1 до специфікації №137/1 від 27.12.2016р., специфікації №138/2 від 19.01.2017р., специфікації №139 від 03.02.2017р.
		При цьому, за змістом п.2.4.1 договору доручення від 03.08.2017р. відповідач має право в інтересах та за рахунок позивача укладати будь-які правочини (поставки, купівлі-продажу, перевезення, комісії, поруки та інші) та вчиняти будь-які дії (проводити оплати в національній та іноземній валюті, отримувати та надавати будь-яку інформацію та відомості) необхідні для виконання обов'язків довірителя з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції.
		Згідно п.4.1 договору відповідач зобов'язаний до 01.09.2017р. виконати доручення позивача за цим договором.
		Як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором доручення від 03.08.2017р. не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з первісним позовом у даній справі про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. на підставі п.5.2 договору доручення від 03.08.2017р.
		Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на неможливість виконання своїх зобов'язань за договором доручення від 03.08.2017р., внаслідок недійсності договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., який був підписаний між позивачем та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Відповідачем заявлено зустрічний позов у даній справі про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року, а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Оскаржуваним рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року у справі №905/2247/17 первісний позов задоволено частково.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" штраф в сумі 10000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту підписання договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року, який був підписаний між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		В обґрунтування свого рішення, місцевий господарський суд зазначив, що генеральний директор ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не дотримався додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину, внаслідок чого договір №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. вчинений ним із перевищенням обсягу повноважень на здійснення правочину, тобто із порушенням норм закону і тому зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" підлягають задоволенню.
		Щодо вимог первісного позову, місцевий господарський суд вказав про те, що фактично недійсність договору поставки  №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. обумовлює неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р. та, відповідно, їх припинення, проте, усвідомлюючи неможливість виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р. відповідач все одно прийняв на себе виконання даних обов'язків підписавши договір і повинен нести відповідальність за невиконання своїх обов'язків, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10000,00 грн. підлягають задоволенню.
		В обґрунтування апеляційної скарги Компанія "International Transit S.A.L. "Offshore" зазначає, що спір про визнання недійсним договору поставки не підвідомчий господарським судам України, оскільки умови цього договору містять арбітражне застереження відповідно до якого всі спори, що виникають з договору, в тому числі пов'язані з його чинністю, підлягають вирішенню в порядку арбітражу згідно з Арбітражним Регламентом Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольм;
		представники сторін за договором поставки при його укладенні мали достатній обсяг повноважень; навіть за умов того, що договір укладено із перевищенням обсягу повноважень на здійснення правочину з боку генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», відсутні підстави для визнання договору недійсним, оскільки цей договір в подальшому був схвалений ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
		Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно  з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України).
		Виходячи зі змісту преамбули Договору поставки від 17.09.2014р., останній укладений від імені ПАТ «ДМК» ОСОБА_1 (генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» згідно з наказом від 29.08.2011р. №199к ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»), який діяв на підставі статуту, а від імені Компанії «ІТО» договір підписано ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, наданої у додатку В до Договору поставки
		В пункті 11.7.4 статуту ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» визначено право генерального директора товариства підписувати від імені товариства договори, довіреності та інші документи, рішення про укладання (видачу) яких прийнято (або згоду на укладання яких надано) уповноважених органом товариства відповідно до положень статуту.
		Згідно Положення про Наглядову раду, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (протокол від 20.04.2012р. №14), до компетенції наглядової ради товариства відноситься надання генеральному директору попередньої згоди на дії з розпорядження (передачі в оренду, відчуження, списання, обтяження та ін.) нерухомого майна та/або основних засобів товариства на суму, що перевищує суму, встановлену рішенням наглядової ради (п.3.1.21 положення).
		Рішенням Наглядової ради товариства від 07.09.2012р. (протокол №6) генеральному директору товариства надане право на укладання правочинів, передбачених п.10.7.21 статуту без отримання згоди наглядової ради на наступні суми, зокрема, з відчуження майна - не більше 50 тис. грн. залишкової вартості одного об'єкту майна, що відчужується.
		За змістом п.10.7.21 статуту до компетенції наглядової ради товариства відноситься надання генеральному директору попередньої згоди на дії щодо розпорядження (надання в оренду, відчуження, списання, обтяження та інше) нерухомим майном та/або іншими основними засобами товариства у сумі, що перевищує суму, встановлену рішенням наглядової ради. Для отримання згоди на вчинення вищезазначених дій генеральний директор в порядку та за формою, передбаченою Положенням про Наглядову раду, письмово повідомляє голову ради про питання, що потребує отримання попередньої згоди наглядової ради, та направляє проект договору, рішення чи іншого документу, укладання чи прийняття якого потребує отримання згоди. Рішення про надання чи відмову у наданні згоди оформлюється протоколом наглядової ради.
		Предметом договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. є продаж, передання та постачання позивачем відповідачу за зустрічним позовом відповідної сталевої продукції, погоджений асортимент, обсяг, ціна якої зазначаються у специфікаціях до договору.
		Купівельна ціна вказується в кожній відповідній специфікації, що підписується сторонами.
		За змістом специфікацій до договору позивач має поставити відповідачу 2 сталеву продукцію власного виробництва.
		При цьому, згідно специфікацій до договору загальна вартість сталевої продукції, що відчужується позивачем відповідачу 2 за договором дорівнює 492301200,00 доларів США.
		З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом, з доводами якого погодився і місцевий господарський суд, стверджує, що генеральний директор ПАТ «ДМК» ОСОБА_1 при підписанні Договору поставки від імені ПАТ «ДМК» вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Статутом ПАТ «ДМК» (в редакції, що діяла станом на 17 вересня 2014 року) - а саме не отримав згоди на вчинення даного правочину у Наглядової ради ПАТ «ДМК» в порядку, передбаченому пунктом 10.7.21 Статуту ПАТ «ДМК», що свідчить про порушення вимог статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та є підставою для визнання недійсним спірного Договору поставки.
		Проте, колегія суддів із такими доводами позивача за зустрічним позовом та місцевого господарського суду погодитись не може та зазначає наступне.
		По-перше, як вбачається з тексту Договору поставки, при його укладенні сторони не визначали вартість продукції, що буде поставлена ПАТ «ДМК» на користь Компанії «ІТО».
		У статті 6 Договору поставки сторонами, якою регламентовано умови оплати за договором сторонами обумовлено, що купівельна ціна продукції, що повинна поставлятися за Договором поставки і дата поставки, зазначаються у специфікаціях,  що підписуються Сторонами.
		Ані у згаданій вище статті 6 Договору поставки, ані в будь-яка іншій статті чи пункті цього договору сторонами не визначалась вартість товару, що підлягає поставці за Договором. 
		Натомість в кожній специфікації, що окремо підписувалася сторонами, визначалася вартість конкретної поставки.
		Враховуючи, що в Договорі поставки не визначена вартість товару, відсутні підстави стверджувати про те, що такий договір є значним і вимагає схвалення Загальних зборів.
		Таким чином, специфікації підписувалися сторонами окремо кожного разу, визначаючи істотні умови поставки об'єм, вартість, строк поставки, умови поставки, вимоги щодо якості тощо.
		Жодна з наявних в матеріалах справи специфікацій не передбачає поставку товару на вартість, що перевищує згаданий ліміт.
		По-друге, своїми подальшими діями після підписання Договору поставки ПАТ «ДМК» повністю схвалило його укладання та протягом майже трьох років здійснювало поставку продукції на умовах, визначених специфікаціями, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки було укладено 17 вересня 2014 року і з того часу до березня 2017 року ПАТ «ДМК» здійснювало поставку продукції на користь Компанії «ІТО» і яка оплачувалася Компанією «ІТО», а ПАТ «ДМК» приймало таку оплату.
		Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справим актами звірки розрахунків за період з листопада 2014 року по березень 2017 року.
		Крім того, після укладання Договору поставки 2014 року сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору поставки, якими змінювалися істотні умови Договору поставки - строк дії Договору поставки, порядок здійснення платежів за договором. Всі такі угоди були підписані як Компанією «ІТО», так ПАТ «ДМК».
		Вищевикладені обставини свідчать про те, що що після укладення Договору поставки ПАТ «ДМК» здійснювалися дії, спрямовані на його виконання, що свідчить про його схвалення товариством та у зв'язку з цим - відсутність підстав для визнання його недійсним з підстав недотримання форми.
		Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 241 Цивільного кодексу України, якою врегульовані наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		Концепція «схвалення» юридичною особою правочину, укладеного від її імені представником з перевищенням-наданих повноважень проаналізована Верховним Судом у ряді постанов.
		Так, зокрема, в постанові від 25 квітня у справі № 910/9915/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
		Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання
		Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач на виконання договору оренди сплачував позивачеві орендну плату, яка отримувалась позивачем протягом шести місяців, та відповідно до платіжних доручень становить 2 617 080,41 грн. В матеріалах справи містяться рахунки на оплату за оренду приміщення та обслуговування обладнання, копії податкових накладних, виписані позивачем на ім'я відповідача; листи позивача щодо розірвання договору оренди у зв'язку неналежним виконання договору оренди.
		Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №1-2510/16 від 25.10.2016р.
		Крім того, в постанові від 1 1 вересня 2018 року у справі № 910/18812/17 Верховний Суд зазначив, що стаття 241 Цивільного кодексу України не ставить схвалення правочину в залежність від рішення загальних зборів, а підтвердження такого схвалення є вчинені на його виконання дії, особою в інтересах якої його укладено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-38гс14).
		Із змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також; і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14, від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16). З врахуванням викладеного. колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних в вимог про витання недійсним договору застави акцій та похідних вимог.
		Зазначені висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/11079/17 про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено».
		З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що після укладення Договору поставки ПАТ «ДМК» здійснювалися дії, спрямовані на його виконання, що свідчить про його схвалення товариством та відсутність підстав для визнання його недійсним з підстав недотримання форми.
		Крім того, факт виконання Договору поставки підтверджується і текстом рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм від 19 вересня 2018 року у справі № V 2017/176 за змістом якого підтверджується, що з 2014 року ПАТ «ДМК» здійснювало поставку сталевої продукції на користь Компанії «ІТО», а остання сплачувала за таку продукцію кошти на користь ПАТ «ДМК».
		Таким чином, схвалення ПАТ «ДМК» Договору поставки було здійснено шляхом проведення поставки продукції в період з 2014 року по 2017 рік, що підтверджується актами звірки розрахунків; прийняттям від Компанії «ІТО» коштів в оплату такої поставки, підписання сторонами додаткових угод та специфікацій до Договору поставки, якими змінювалися строк дії і дата припинення договору, порядок сплати вартості продукції (реквізити сторін) тощо.
		Зазначені вище обставини свідчать про схвалення ПАТ «ДМК» Договору поставки після його укладання, що виключає можливість визнання такого Договору недійсним на підставі його укладання з перевищенням повноважень представником ПАТ «ДМК».
		По-третє, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем за зустрічним позовом не представлено суду доводів про те, що спірний Договір поставки порушує будь-які права Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» і подання зустрічної позовної заяви не спрямоване на поновлення будь-яких прав останнього.
		З приводу зазначеного колегія суддів звертає увагу на наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Донецьккокс» не є учасником Договору поставки, не набуло прав сторони такого договору внаслідок укладання Договору доручення та не є стороною відповідного зобов'язання щодо поставки і оплати товару, яке виникло між ПАТ «ДМК» та Компанією «ІТО».
		Верховний Суд в низці своїх постанов висловив позицію щодо сутності порушеного права, на захист якого подається позовна заява.
		Так, в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 902/576/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склеїлися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
		В постанові від 29 січня 2019 року у справі № 917/108/18 (текст додається) Верховний Суд також наголошує, що під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Таким чином, Верховний Суд наголошує, що порушення права особи має місце, коли така особа позбавляється можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При цьому, неможливість здійснення прав або інтересу є наслідком вчинення протиправних дій правопорушником.
		Звертаючись із зустрічним позовом, ПрАТ «Донецьккокс» зазначало, що недійсність Договору поставки нібито унеможливлює виконання ПрАТ «Донецьккокс» Договору доручення, укладеного із ПАТ «ДМК». В той же час, в зустрічному позові ПрАТ «Донецьккокс» не пояснює, яким чином Договір поставки позбавляє його можливості виконати Договір доручення.
		При цьому, до моменту подання позову ПАТ «ДМК», ПрАТ «Донецьккокс» не робило жодних заяв щодо недійсності Договору поставки. Вимоги про визнання Договору поставки недійсним були заявлені у відповідь на позовну заяву ПАТ «ДМК» і на недійсність Договору поставки ПрАТ «Донецьккокс» посилалося, заперечуючи проти вимог ПАТ «ДМК».
		Згідно із наведеною вище позицією Верховного Суду, звертаючись із позовною заявою, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися. При цьому, реалізація такого способу захисту повинна мати наслідком поновлення порушеного права, проте визнання недійсним Договору поставки не матиме наслідком поновлення якого-небуть порушеного права ПрАТ «Донецьккокс», оскільки відповідний договір жодних таких прав не порушує.
		Щодо доводів ПрАТ «Донецьккокс» про те, що пунктом 9.2.25 Статуту ПАТ «ДМК» визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів ПАТ «ДМК» за даними затвердженої звітності та те, що ПАТ «ДМК» в Додаткових поясненнях зазначає, що вартість поставленої продукції за Договором поставки перевищує встановлену межу відповідну межу, колегія суддів зазначає, що такі доводи відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
		Так, як вбачається з тексту зустрічної позовної заяви, вимоги щодо визнання недійсним Договору поставки грунтувались, зокрема, на тому, що генеральний директор ПАТ «ДМК» при підписанні Договору поставки не отримав у Наглядової ради ПАТ «ДМК» згоди на вчинення правочинів як того вимагають пункт 10.7.21 та пункт 11.7.4 Статуту ПАТ «ДМК». 
		Доводів про те, що підписанню Договору поставки мало передувати ухвалення загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення такого правочину ПрАТ «Донецьккокс» в зустрічній позовній заяві не викладались.
		Відповідно до положень частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		За таких умов, зазначені доводи не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про відсутність у представника Компанії «ІТО» ОСОБА_2 повноважень на укладення (підписання) Специфікації № 134/1 від 13.12.2016р., Додатку № 1 до Специфікації №135 від 13.12.2016р., Додатку № 1 до Специфікації №136 від 27.12.2016р., Додатку № 2 до Специфікації №137 від 27.12.2016р., Додатку № 1 до Специфікації №137/1 від 27.12.2016р., Специфікації № 138/2 від 19.01.2017р., Специфікації № 139 від 03.02.2017р. до Договору поставки з мотивів того, що строк дії довіреності від Компанії «ІТО» від 16 березня 2013 року, яка викладена в додатку В до Договору поставки і строк дії якої визначений як три роки з дати її видачі, закінчився, колегія суддів зазначає, що як вбачається із тексту Специфікацій, представник Компанії «ІТО» ОСОБА_2 при їх підписанні діяв на підставі іншої довіреності, виданої Компанією «ІТО», а саме - Довіреності № 1511/2016 від 12 лютого 2016 року. Зазначена довіреність була видана ОСОБА_2 на строк три роки з дати її видачі, а отже - до 12 лютого 2019 року.
		Таким чином, на момент підписання Специфікацій, що є невід'ємними частинами Договору поставки, представник Компанії «ІТО» ОСОБА_2 мав повноваження на їх підписання та діяв на підставі чинної Довіреності № 1511/2016 від 12 лютого 2016 року, про що зазначено в преамбулі таких Специфікацій.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року, а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Щодо первісної позовної заяви Публічного акціонерного товариство "Дніпровський металургійний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017 року та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
		Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення від 03.08.2017 року в частині здійснення до 01.09.2017 року дій, направлених на поставку Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2017р. між ПАТ" Дніпровський металургійний комбінат" (далі за текстом - позивач) та ПАТ «Донецьккокс» (далі за текстом - відповідач) був підписаний договір доручення, згідно з умовами якого ПАТ «Донецьккокс» зобов'язаний до 01.09.2017р. вчинити від імені та за рахунок позивача всі необхідні дії для виконання зобов'язань останнього перед Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" (далі за текстом - апелянт, другий відповідач за зустрічним позовом, відповідач 2), що створена та існує за законодавством Лівану, з місцезнаходженням зареєстрованого офісу за адресою: Charles Helou Street, Dagher's Center, Beirut, Lebanon за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014 року.
		В розділі 2.3 Договору доручення встановлений обов'язок відповідача діючи від імені та за рахунок позивача та в його інтересах, здійснити до 01.09.2017р. всі можливі дії, направлені на виконання обов'язків позивача з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки, а саме: специфікації №134/1 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №135 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №136 від 27.12.2016р., додатку №2 до специфікації №137 від 27.12.2016р., додатку №1 до специфікації №137/1 від 27.12.2016р., специфікації №138/2 від 19.01.2017р., специфікації №139 від 03.02.2017р.
		При цьому, за змістом п.2.4.1 договору доручення від 03.08.2017р. відповідач має право в інтересах та за рахунок позивача укладати будь-які правочини (поставки, купівлі-продажу, перевезення, комісії, поруки та інші) та вчиняти будь-які дії (проводити оплати в національній та іноземній валюті, отримувати та надавати будь-яку інформацію та відомості) необхідні для виконання обов'язків довірителя з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції.
		Згідно п.4.1 договору відповідач зобов'язаний до 01.09.2017р. виконати доручення позивача за цим договором.
		Як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором доручення від 03.08.2017р. не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з первісним позовом у даній справі про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. на підставі п.5.2 договору доручення від 03.08.2017р.
		Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд помилково вважав недійсним договір поставки  №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., що на думку суду обумовлювало неможливість виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р.
		При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач, усвідомлюючи неможливість виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р. все одно прийняв на себе виконання даних обов'язків підписавши договір і повинен нести відповідальність за невиконання своїх обов'язків, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10000,00 грн. підлягають задоволенню.
		Проте, колегія суддів із такими доводами місцевого господарського суду погодитись не може та вважає необхідним зазначити наступне.
		Так, відповідно до положень частин 1 та 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Частинами 1 та 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		До первісної позовної заяви позивачем додані наступні докази - копія Договору поставки, копії Специфікацій та додатків до Договору поставки та копія Договору доручення. 
		Будь-яких інших доказів, зокрема, на підтвердження обставин невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором доручення первісним позивачем суду не подано.
		Згідно частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В разі, якщо докази на підтвердження певних обставин збирає суд, він тим самим порушує принцип рівності сторін та принцип змагальності, оскільки суд не може виступати на боці одного з учасників спору. 
		Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» та «Авотіньш проти Латвії»). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою, та надати власні зауваження із цього приводу (див «Кресс проти Франції» (Kress v. France), [GC], заява № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, серія A № 245-C, п. 26; та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
		Будь-які дії суду, які виходять за окреслену межу, є порушенням принципу рівності сторін спору.
		Завданням суду у даному спорі є забезпечення справедливого судового провадження в цілому, включаючи спосіб збирання та подання суду доказів, як того вимагає п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Це завдання виконане судом апеляційної інстанції в повній мірі, а ризик настання негативних наслідків, обумовлених неподанням стороною доказів на підтвердження обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог несе та сторона, яка відмовилась від реалізації своїх прав, гарантованих ст. 6 Конвенції.
		Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Тому, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач за первісним позовом такий позов не визнав, колегія суддів зазначає, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017 року та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. через їх недоведеність.
		Щодо ж доводів апеляційної скарги про те, що дана справа в не підвідомча і не підсудна господарським судам України, оскільки Договір поставки містить арбітражне застереження відповідно до якого всі спори, що виникають з договору, в тому числі пов'язані з його чинністю, підлягають вирішенню в порядку арбітражу згідно з Арбітражним Регламентом Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольм, колегія суддів зазначає наступне.
		Сторонами у спорі про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. є суб'єкти господарювання, між якими існують господарські відносини, врегульовані господарським та цивільним законодавством України. 
		Приватне акціонерне товариство "Донецьккокс", яке звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання договору поставки недійсним, не є стороною такого договору та, відповідно, не є стороною арбітражної угоди між сторонами, тому арбітражна угода не поширюється на ПАТ «Донецьккокс». При цьому, оскільки виконання зобов'язання за Договором доручення ставиться зустрічним позивачем у залежність від дійсності Договору поставки, спір про визнання недійсним останнього підлягає розгляду за місцем розгляду спору про спонукання до виконання Договору доручення.
		Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.
		Всі вищевикладені обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, разом з тим, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
		Тому, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції переглянув справу за додатково поданими Компанією «ІТО» доказами. Місцевий господарський суд не міг дати оцінку доказам, зокрема і доказами виконання сторонами договору поставки  №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., що були додатково подані лише суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що Компанією «ІТО» не було їх подано своєчасно до суду першої інстанції.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу задовольнити.
		Рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2017 року скасувати.
		Постановити нове рішення. У задоволенні позовів відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено   24.04.2019 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.І. Сіверін
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.І. Терещенко  
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Россолов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...