Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 43/75-15/7-б : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; грошові вимоги кредиторів до боржника (СК5: п.43).
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  43/75-15/7-б 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
		за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.
		за участю представників:
		скаржник  (представник ЗАТ"Виробничо-торгова фірма  "Радосинь")  - 
		Амірова Ю.В. (дов. б/н від 16.04.2019);
		ліквідатор (ЗАТ"Виробничо-торгова фірма  "Радосинь") - Ганюк Т.М. (посв. №1436 від 18.07.2013);
		кредитори:  (Київська міська філія акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк") - Супряга С.О.(дов. №02-03/3063 від 20.12.2018), ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) - Шелест Ю.В. (дов. №2641/26-15-10-12-06 від 21.11.2018).
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк  Т.М.
		на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2018
		(Колегія суддів у складі: Чеберяк П.П. - головуючий, Мандичев Д.В., Яковенко А.В.)    
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019
		(Колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.)
		у справі 
		за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь"
		про банкрутство, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 43/75-15/7-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", провадження у якій порушено ухвалою від 16.01.2008 у порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		2. 25.02.2013 господарським судом ухвалено припинити процедуру санації Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та постановлено визнати боржника банкрутом, відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О. Публікація оголошення щодо цього відбулася 02.03.2013.
		3. Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2014 було припинено процедуру ліквідації у справі № 43/75-15/7-б та введено процедуру санації Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О. Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації відбулося на веб-сайті Вищого господарського суду України 18.04.2014.
		4. 21.05.2014 господарським судом м. Києва припинено процедуру санації та винесено постанову про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" з відповідними процесуальними наслідками, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.
		5. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом відбулося 02.07.2014 на веб-сайті Вищого господарського суду України.
		6.  До господарського суду м. Києва від Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі в тексті - Кредитор) надійшла заява про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 3       315       353 грн. 33 коп. (далі в тексті - Заява про збільшення кредиторських вимог).
		Короткий зміст заяви про збільшення кредиторських вимог та рішень судів попередніх інстанцій ухвалених за наслідками розгляду вказаної заяви
		7. Заявлені Кредитором вимоги складають консолідовану суму податкового бору з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 3   149   293 грн. 80 коп., земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2    720 грн. 64 коп., податку на додану вартість в розмірі 149    079 грн. 00 коп., а також збору за спеціальне користування водними ресурсами державного значення в розмірі 1    873 грн. 90 коп.
		8. Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2018, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, частково задоволено заяву Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 3   315   353 грн. 33 коп. і визнано поточні кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ" на загальну суму 2 762 567 грн. 30 коп.; зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ганюк Т.М. включити кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на загальну суму 2   762 567 грн. 30 коп. до шостої черги реєстру вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ".
		9. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:
		9.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що як вбачається з відзиву на заяву про збільшення кредиторських вимог до боржника, ліквідатором банкрута заявлені кредитором вимоги визнані частково, а саме у сумі 710 594 грн. 29 коп., в тому числі, що включає: заборгованість по податку на додану вартість у сумі 127 797 грн. 00 коп. згідно поданих декларацій № 9034585085 від 19.06.2012, № 9042777073 від 20.07.2012, № 9050324672 від 20.08.2012, № 9057302036 від 20.09.2012, № 9064572680 від 19.10.2012, № 9072780867 від 19.11.2012, № 9080000450 від 19.12.2012, № 9085170046 від 18.01.2013; заборгованість боржника з орендної плати з юридичних осіб у сумі 581 733 грн. 13 коп. згідно поданих декларацій № 9006214706 від 17.02.2012 (період виникнення недоїмки - 30.03.2012 по 30.01.2013); заборгованість боржника по збору за спеціальне використання води у сумі 1 064 грн. 16 коп. згідно розрахунків № 9047249002 від 08.08.2012, № 9069462348 від 07.11.2012, № 9086899150 від 07.02.2013.
		9.2. В іншій частині вимог Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а саме 2 604 759 грн. 04 коп. (в тому числі пеня - 791 грн. 46 коп.), ліквідатором відмовлено з огляду на  те, що вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. З чого ліквідатором зроблено висновок, що заявлені кредитором суми вимог, утвореної в період 2008-2009, 01.02.2010 - 30.12.2010, 30.01.2011 - 01.03.2012 ліквідатором не визнані, у зв'язку з закінченням строку давності відповідних вимог та трирічного строку позовної давності.
		9.3. З наведеними доводами суди попередніх інстанцій не погодилися, з огляду на те, що кредитор, вимоги якого виникли під час проведення процедур банкрутства, може реалізувати своє процесуальне право та заявити їх до боржника у строк, встановлений ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому посилання на строки позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України та передбачені Податковим кодексом України, в даному випадку є неправомірними, оскільки в процедурах банкрутства кредитор може реалізувати свої права лише у спосіб, передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		9.4.   Водночас, суди попередніх інстанцій погодилися з позицією ліквідатора щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог, які нараховані у період з 02.03.2013 по 30.01.2014 у зв'язку з перебуванням боржника в процедурі ліквідації, під час якої згідно приписів ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не здійснюється нарахування податкових зобов'язань. Зокрема, зважаючи на встановлені обставини, судом не визнаються заявлені кредитором вимоги з орендної плати з юридичних осіб нараховані згідно звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік № 9003393168 від 31.01.2013 за період з березня 2013 року по грудень 2013 року в розмірі 528    846 грн. 00 коп., заборгованість з податку на додану вартість, нараховану згідно податкової декларації № 9014748421 від 20.03.2013 в розмірі 11 554 грн. 00 коп.
		9.5. Також суди попередніх інстанцій погодилися з рішенням ліквідатора щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог, які складають пеню в розмірі 791 грн. 46 коп., оскільки згідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		10. До Верховного Суду від ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк Т.М. (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині визнання поточних кредиторських вимог Кредитора та скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" на загальну суму 710 594 грн. 29 коп і зобов'язати ліквідатора банкрута включити зазначені кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на загальну суму 710 594 грн. 29 коп. до шостої черги реєстру вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ".
		11. В обґрунтування підстав для часткового скасування ухвали суду першої інстанції і повного скасування постанови суду апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення в частині кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Скаржник у касаційній скарзі наводить наступні доводи:
		11.1. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		12. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.
		Позиція Верховного Суду
		13. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019  відкрито касаційне провадження у справі №   43/75-15/7-б за касаційною скаргою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк Т.М. на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк Т.М. на 17 квітня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
		14. Заслухавши 17.04.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу в частині розгляду заяви Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 3       315       353 грн. 33 коп. слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.
		15. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, колегія суддів зазначає наступне.
		18. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		19. Відповідно до пункту 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
		20. Приписами пункту 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
		21. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		22. При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16).
		23. Колегія суддів суду касаційної інстанції враховує те, що якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України).
		24. Верховний Суд у поставі від 06.02.2018 по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
		25. Колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 4 ст. 236 ГПК України та висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16 та постанові від 06.02.2018 по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17, дійшла до висновку про необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про те, що кредитор, вимоги якого виникли під час проведення процедур банкрутства, може реалізувати своє процесуальне право та заявити їх до боржника у строк, встановлений ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому посилання на строки позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України та передбачені Податковим кодексом України, в даному випадку є неправомірними, оскільки в процедурах банкрутства кредитор може реалізувати свої права лише у спосіб, передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 
		26. Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили відповідність вимог Заяви про збільшення кредиторських вимог, яка була подана  Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, положенням ст. 102 Податкового кодексу України.
		27. Вказане є свідченням обґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладений в підпункті 11.1 пункту 11 даної постанови.
		28. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		29.  Згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		30. Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру,     встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16).
		31. Суди попередніх інстанцій не здійснили правовий аналіз поданих кредиторських вимог ДПІ у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на відповідність їх вимогам ст. 102 Податкового кодексу України,  як грошовим вимогам, які виникли з податкових зобов'язань боржника та заявлені контролюючим органом в справі про банкрутство, що були предметом судового розгляду у справі.
		32. Вказане стало підставою відсутності дослідження попередніми судовими інстанціями зібраних доказів у справі для встановлення фактичних обставин справи щодо правомірності кредиторських вимог  ДПІ у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
		33. За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 308,  п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, касаційна скарга ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк  Т.М. підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 01.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 43/75-15/7-б в частині кредиторських вимог  ДПІ у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		34. Під час нового розгляду, господарському суду міста Києва належить врахувати викладене вище, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне і обґрунтоване  рішення.  
		Керуючись ст.ст. 240,  300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма  "Радосинь" Ганюк Т.М. задовольнити частково.
		2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2018 та постанову  Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 43/75-15/7-б в частині кредиторських вимог  ДПІ у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві скасувати.
		3. Справу № 43/75-15/7-б у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          С.В. Жуков
		Судді                                                                                                    В.В. Білоус
		                                                                                                                  Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...