Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2563/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 25.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 19.07.2019
Номер судового провадження: П/520/5030/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд  61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м.Харків 
		22 квітня 2019 р. справа №520/2563/19 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд в складі: 
		головуючого  судді Мар'єнко Л.М.,
		розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив суд:
		- визнати незаконним рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради за червень та грудень 2018 року відносно скасування довідки ОСОБА_1;
		- визнати противоправною бездіяльність Слобожанського обєднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року;
		- зобовязати Слобожанське обєднане управління пенсійного фонду України м. Харкова здійснити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 01.08.2014 та отримував пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте в червні 2018 позивачу було призупинено виплату пенсії. У зв'язку з вказаним позивач звернувся заявою до пенсійного фонду про поновлення виплати пенсії. За результатами розгляду вказаної заяви позивачу поновлено нарахування пенсії з 01.06.2018, проте, пенсія була виплачена лише за вересень по листопад 2018 року. В грудні 2018 року знову призупинено виплату пенсії, а довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було скасовано. Також позивач зазначив, що в листі ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення від 27.12.2018 №001-49/774/9/18 зазначено, що 03.12.2018 до ОСОБА_2 було надано перелік осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України з порушенням вимог п.3 ч. 2 ст.9 Закону. 04.12.2018 до п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було прийнято рішення № 476 про скасування довідки ВПО.
		Відповідачі проти позову заперечували, від заступника начальника ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради - ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про скасування довідки ВПО, виданої позивачу прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.
		Також від голови комісії з припинення управління - начальника Слобожанського ОУПФ України м. Харкова - ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, керуючись положеннями Порядку здійснення контролю за дотриманням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України. 
		Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. 
		ОСОБА_1 є пенсіонером та має право на отримання пенсії, перебуває на обліку в Слобожанському ОУПФ України м. Харкова.
		ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради позивачу було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6328-500000904 від 19.12.2018 (а.с.10). 
		Відповідно до листа-відповіді ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради від 27.12.2018 №с01-49/774/9/18, 03.12.2018 до ОСОБА_2 було надано перелік осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України з порушенням вимог п.3 ч. 2 ст. 9 Закону. Згідно до вказаного переліку позивач виїхав 19.09.2018. 04.12.2018 відповідно до п.3 ч.1 ст. 12 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було прийнято рішення № 476 про скасування дії довідки ВПО (а.с.11-12).
		Згідно листа-відповіді Слобожанському ОУПФ України м. Харкова від 15.01.2019 №417/С-4, позивачу в червні 2018 р. призупинено виплату пенсії. Заяву на поновлення виплати пенсії позивачем надано 19.06.2018. На підставі протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в Слобідському районі № 56 від 25.07.2018 позивачу поновлено нарахування пенсії з 01.06.2018. Пенсія виплачувалась з вересня по листопад 2018 року. В грудні 2018 р. позивачу знову призупинено виплату пенсії. Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачу скасовано.
		Позивач, вважаючи вказані рішення про припинення виплати всіх видів соціальної допомоги та про скасування дії довідки протиправними, звернувся до суду із даним позовом.
		З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
		Згідно Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закону № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Відповідно до статті 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
		У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
		За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
		Проте, така підстава для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, як не підтвердження місця фактичного проживання, не передбачена Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
		Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі по тексту Порядок №365) визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.
		Відповідно до 12 Порядок №365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї;3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
		За правилами п. 6 Порядку №365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
		Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність під час перевірки позивача за місцем проживання, а саме за адресою АДРЕСА_1.
		Щодо зупинення виплати пенсії позивачу відповідачем ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, суд зазначає наступне. 
		Суд зауважує, що посилання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на скасування довідки ВПО, як такому, що не підтвердила місце фактичного проживання, є необґрунтованим, оскільки скасування вказаної довідки мало місце 06.06.2018, проте, нарахування та виплату пенсії позивачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова припинено з 01.05.2018. 
		Отже, між діями відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради та відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відсутній причинно - наслідковий зв'язок.
		Відповідно до пункту 1 та пункту 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 пенсії внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання, незалежно від факту реєстрації місця проживання /перебування.
		Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
		Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
		Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).
		Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац частини першої статті 12 цього Закону).
		Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
		Стаття 4 Закону №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
		Частиною третьою статті 4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
		Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
		Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.
		Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
		Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення). У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. 
		Суд зазначає, що право позивача на нарахування та виплату пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
		Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
		В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки у позивача наявне право на нарахування та виплату пенсії, а положення постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, фактично звужує право позивача на нарахування та виплату позивачу пенсії.
		Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
		Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на нарахування та виплату пенсії.
		Водночас, суд зауважує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
		Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
		Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке набрало законної сили на підставі постанови ОСОБА_5 Верховного Суду від 04.09.2018.
		Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради правових підстав для винесення рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи позивачу, отже, рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Слобідського району м. Харкова Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради від 04.12.2018 №476 про скасування довідки про взяття на облік ВПО позивача, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
		Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради за грудень 2018 про скасування довідки ВПО позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Водночас, суд зазначає, що щодо будь - яких інших рішень, зокрема за червень 2018 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради не приймалися, через що у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради за червень 2018 про скасування довідки ВПО позивача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Водночас, суд зауважує, що відповідачем - Слобожанським ОУПФ України м. Харкова, обґрунтовуючи підстави призупинення виплати позивачу пенсії, посилався на рішення відповідної комісії від 04.12.2019 про скасування довідки ВПО позивача, у звязку з не підтвердженням місця фактичного проживання позивача.
		Проте, суд зазначає, що вказане рішення не є належним та допустимим доказом щодо підстав припинення виплати пенсії. Будь  яких інших належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу з грудня 2018 та січень 2019 року, відповідачем не надано, як й не надано належних доказів щодо не виплати позивачу пенсії за період червень - серпень 2019 року. 
		З огляду на те, що відповідачем - Слобожанським ОУПФ України м. Харкова, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірність бездіяльності щодо невиплати позивачу пенсії у вказаний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов'язати Слобожанське ОУПФ України м. Харкова виплатити пенсію позивачу за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
		Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 139, 243, 246, 255, 293, 295, 297, 371 КАС України, суд, 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправним рішення ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради від 04.12.2018 №476 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.
		Визнати противоправною бездіяльність Слобожанського обєднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року.
		Зобовязати Слобожанське обєднане управління пенсійного фонду України м. Харкова здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період: червень, липень, серпень, грудень 2018 року та січень 2019 року.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 24 квітня 2019 року.
		 
		СуддяМар'єнко Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...